Рішення № 92484160, 16.10.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6594/19

Провадження № 2/0182/449/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

16.10.2020 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Нагаєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.09.2019 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

26.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та АТ «ОТП Банк», який в свою чергу переуступив права вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МL -306/071/2008, згідно з яким боржник отримав кредит у розмірі 77 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення до 26.05.2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, 26.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № РМL-306/071/2008, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Мігуновим С.О., реєстровий № 976. Предметом іпотеки за цим договором є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві власності.

25.02.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № МL-306/071/2008 від 26.05.2008 року.

25.02.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 було укладено додатковий договір № 1 до договору іпотеки № РМL-306/071/2008.

12.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № № МL-306/071/2008 від 26.05.2008 року.

Також 12.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за договорами іпотеки, в тому числі за договором іпотеки № РМL-306/071/2008 від 26.05.2008 року, реєстровий № 976.

Отже, до позивача перейшли усі права банку щодо права вимоги до відповідачів з виконання зобов`язання за кредитним договором, а також за договором іпотеки.

В порушення умов кредитного договору у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 256 624,94 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором,довідкою про здійснені погашення за кредитним договором № 290, виписками з поточного рахунку, які у відповідності до п. 5.4. глави 5 Постанови Правління Національного банку України від 18.06.2003 року за № 254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України», є належними доказами, що підтверджують видачу кредиту та розмір заборгованості .

Оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконано, то іпотека Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» є дійсною, а позивач має законне право задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації предмета іпотеки, у зв`язку з чим останній змушений звернутися до суду.

На підставі викладеного просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки РМL-306/071/2008 від 26.05.2008 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № МL-306/071/2008 від 26.05.2008 року, укладеного з Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» у загальному розмірі 256624, 94 грн. шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Ухвалою про відкриття провадження від 28.02.2020 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження та по справі призначено підготовче судове засідання. Відповідачам був наданий строк 15 днів з дня отримання ними такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Ухвала суду від 28.02.2020 року була направлена відповідачам за адресою їх реєстрації у встановленому порядку. До суду повернувся конверт з копією вказаної ухвали суду та матеріалами справи, як не вручений у зв`язку з іншими причинами, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року провадження у даній справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Також ухвалою суду від 16.09.2020 року закрито підготовче засідання по даній справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» О.С. Сазонова надійшла заява про розгляд вищевказаної цивільної справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою їх реєстрації було направлено судову повістку з викликом до суду на 16.10.2020 року о 09-00 год. До суду повернувся конверт з викликом до суду, як не вручені у зв`язку з іншими причинами, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Відповідача ОСОБА_3 було сповіщено про дату розгляду справи оголошенням на сайті Судової влади України, згідно вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Причина неявки суду не відома.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 26.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та АТ «ОТП Банк», який в свою чергу переуступив права вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МL -306/071/2008, згідно з яким боржник отримав кредит у розмірі 77 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення до26.05.2023 року (а.с. 5-11, 16).

Підпунктом 1.3.1.6 пункту 1.3.1 вказаного договору встановлено, що у випадку використання позичальником кредиту на придбання нерухомого майна право позичальника на отримання кредиту виникає з моменту виконання відповідних умов та на умовах запропонованих Банком укладання чи забезпечення укладання Договору іпотеки.

Згідно умов Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх борових та інших зобов`язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3. та ст. 3 цього договору) чи іншими укладеними з Банком договорами та/або умов Документів забезпечення (надалі - вимога). При цьому, відповідно до п. 1.9.1 Кредитного договору, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимог.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору, сторони прийшли до згоди, що в якості забезпечення позичальником всіх своїх зобов`язань за цим договором, позичальник, керуючись положеннями чинного законодавства та умовами цього договору, зобов`язується передати чи/та забезпечити передачу майновим поручителем в іпотеку Банку предмет іпотеки, що перебуває у власності позичальника чи/та майнового поручителя.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, 26.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № РМL-306/071/2008, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Мігуновим С. О., реєстровий № 976. Предметом іпотеки за цим договором є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві власності (а.с. 12-15).

Статтею 6 іпотечного договору урегульовані умови задоволення вимог іпотеко держателя із вартості предмета іпотеки.

За рахунок Предмета Іпотеки Іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги (далі - "Фактичні Вимоги"): (а) всі Боргові Зобов`язання, не сплачені Іпотекодавцем, в тому числі заборгованість по овердрафту і (б) вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням Іпотекодавцем його зобов`язань за цим Договором, а також всіх фактичних витрат, понесених Іпотекодержателем у зв`язку із реалізацією його прав за цим Договором. (п. 6.1)

Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості Предмета Іпотеки всі Фактичні Вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин (далі - "Іпотечні Випадки"): (а) несплати Іпотекодавцем Іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі; (б) порушення Іпотекодавцем будь-якого із його зобов`язань за ст. 5 цього Договору; (в) інших обставин, передбачених чинним законодавством України, Кредитним договором та цим Договором. (п. 6.2)

Згідно п. 6.3 договору іпотеки, жодне положення цього Договору не може тлумачитись як таке, що обмежує: а) права Іпотекодержателя звернутись до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому чинним законодавством України; б) права Сторін встановити договірний порядок звернення стягнення на Предмет Іпотеки.

За умовами п. 6.4 іпотечного договору, сторони дійшли згоди, що Іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання: Іпотекодержателю належить право від свого імені продати Предмет Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України, Цим Сторони дійшли згоди, що ціна продажу Предмета Іпотеки у випадку його продажу Іпотекодержателем, буде визначатися наступним чином:

а) початкова ціна продажу Предмета Іпотеки визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки;

б) при неможливості продажу Предмета Іпотеки за ціною, визначеною згідно підпункту а) цього пункті протягом одного місяця з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу Предмета І поте ІЗ визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної в нас лід проведення незалежної оцінки і зменшеної на 10 відсотків;

в) при неможливості продажу Предмета Іпотеки за ціною, визначеною згідно підпункту б) цього пункт протягом двох місяців з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу Предмета Іпотек визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 20 відсотків. (п. 6.4.1)

При виникненні Іпотечного Випадку Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю Іпотечне Повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі) з вказівкою про загальну суму Боргових Зобов`язань та граничний строк погашення Боргових Зобов`язань. У випадку непогашення Іпотекодавцем Боргових Зобов`язань у строк, передбачений у Іпотечному Повідомленні, право власності на Предмет Іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення Боргових Зобов`язань, вказаному в Іпотечному Повідомленні. При цьому Іпотекодержатель зобов`язаний реалізувати Предмет Іпотеки протягом 1 (одного) року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення Боргових Зобов`язань та інших Фактичних Вимог. Залишок коштів отриманих від реалізації Предмета Іпотеки, після погашення Боргових Зобов`язань, інших Фактичних Вимог та відшкодування всіх витрат Іпотекодержателя, повертається Іпотекодавцю відповідно до чинного законодавства України. (п. 6.4.2.)

Застереження: Сторони встановлюють, що положення пункту 6.4. з підпунктами цього Договору, разом з іншими положеннями цього Договору, являють собою повний укладений договір між Сторонами про задоволення вимог Іпотекодержателя, в якому Сторони визначили можливі способи звернення стягнення на Предмет Іпотеки.

Кредитні кошти у розмірі 77 000,00 були отримані ОСОБА_2 26.05.2008 року, що підтверджується Меморіальним ордером № 1 від 26.05.2008 року (а.с. 17).

25.02.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № МL-306/071/2008 від 26.05.2008 року (а.с. 27-32).

25.02.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 було укладено додатковий договір № 1 до договору іпотеки № РМL-306/071/2008 (а.с. 33-36).

12.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № № МL-306/071/2008 від 26.05.2008 року (а.с. 38-45).

Також 12.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за договорами іпотеки, в тому числі за договором іпотеки № РМL-306/071/2008 від 26.05.2008 року (а.с. 45- 49)

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

За змістом ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, з аналізу вищевказаних положень закону вбачається, що чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, сторони досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що встановлено умовами іпотечного договору № РМL-306/071/2008 26.05.2008 року (п. 6.4) (а.с. 14).

При цьому, як зазначалось вище, п. 6.3 іпотечного договору врегульовано питання обрання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому, зокрема, зазначено, що жодне положення цього Договору не може тлумачитись як таке, що обмежує права Іпотекодержателя звернутись до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому чинним законодавством України (підпункт «а»).

Тобто, з аналізу умов договору та вищенаведених норм чинного законодавства випливає, що іпотекодержатель може вирішити питання про задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна в позасудовому порядку чи звернутись безпосередньо до суду, що є альтернативним правом позивача і відповідає умовам укладеного між сторонами іпотечного договору та вимогам вищенаведених норм чинного законодавства.

Вказані висновки відповідають висновкам, викладеним в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 750/11802/18, провадження № 61-18893ск19 та Постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 128/2176/18, провадження № 61-11504св19.

Таким чином, судом встановлено, що сторони іпотечного договору обумовили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення іпотекодержателя до уповноважених органів, зокрема, до суду.

ОСОБА_2 не виконував належним чином умови кредитного договору № МL -306/071/2008 від 26.05.2008 року, тому має заборгованість за кредитним договором у розмірі 256 624,94 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором,довідкою про здійснені погашення за кредитним договором № 290, виписками з поточного рахунку (а.с. 18-26), які у відповідності до п. 5.4. глави 5 Постанови Правління Національного банку України від 18.06.2003 року за № 254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України», є належними доказами, що підтверджують видачу кредиту та розмір заборгованості.

Між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 12.11.2010 року укладено договори купівлі-продажу кредитного портфелю та про відступлення права вимоги від, за якими до позивача перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_2 за кредитним та іпотечним договорами, а тому позивач є іпотекодержателем та відповідно до умов іпотечного договору та норм чинного законодавства правомірно звернувся до суду з вимогами про звернення стягнення на іпотечне майно.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц зазначено, що за змістом припису ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору, не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі; 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві якщо у відповідному договорі, в іпотечному застереженні, сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили, передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»

Згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, відповідно до положень ст.39 Закону України «Про іпотеку», суд при визначенні способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведенню прилюдних торгів, в рішенні суду не зазначає початкову ціну вартості майна.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи положення ст. 12, 33,39 Закону України «Про іпотеку», п. 6.3 договору іпотеки № РМL-306/071/2008 26.05.2008 року, встановлення факту невиконання боржником ОСОБА_2 основного зобов`язання, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Також на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3849 грн. 38 коп., тобто по 1283,13 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 530, 629, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421, місцезнаходження - 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28Д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки РМL-306/071/2008 від 26.05.2008 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № МL-306/071/2008 від 26.05.2008 року, укладеного з Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» у загальному розмірі 256624 (двісті п`ятдесят шість тисяч шістсот двадцять чотири грн.. 94 коп.) шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у рахунок відшкодування судового збору 1283,13 грн. ( одна тисяча двісті вісімдесят три 13 коп.) з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26.10.2020 року.

Суддя: О. В. Рунчева