Рішення № 92483820, 22.10.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1019/20

2/0203/680/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», ОСОБА_3 , про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 28.07.2019 року в м.Дніпро, на перехресті вул.Набережна Заводська та вул.Павлова, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «BMW X5» н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «KIA CEED» н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Згідно постанов Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13.09.2019 року та Дніпровського апеляційного суду від 10.10.2019 року у справі №204/5501/19 провадження у справі відносно ОСОБА_2 було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.10.2019 року по справі №2045503/19 було змінено постанову Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13.09.2019 року, якою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в частині накладення адміністративного стягнення, застосуванням до останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. В іншій частині постанову залишено без змін. На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль відповідача ОСОБА_3 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО/0457103, страховик - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна». З метою компенсації спричинених збитків позивач 07.08.2019 року подав до страховика повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування. 14.08.2019 року представником страховика (аварійним комісаром ОСОБА_4 ) було оглянуто автомобіль позивача та в подальшому складено протокол огляду транспортного засобу. За результатами огляду було складено висновок експертного дослідження №1292 від 11.12.2019 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «BMW X5» н/з НОМЕР_1 , з урахуванням зносу, визначена в сумі 71121 грн. 61 коп. 16.12.2019 року страхова компанія здійснила позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 71121 грн. 61 коп. З вказаним розміром страхового відшкодування позивач не погоджується з наступних підстав. 14.08.2019 року судовим експертом автотоварознавцем Дроздовим Ю.В. разом із аварійним комісаром ОСОБА_4 було оглянуто пошкоджений транспортний засіб «BMW X5» н/з НОМЕР_1 . Згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. №3408/19/19 від 05.09.2019 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW X5» н/з НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, склала 89768 грн. 15 коп. Даний висновок було складено у відповідності до чинного законодавства, з попередженням експерта про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відповідає вимогам ст.ст.102,106 ЦК України. Вказаний висновок 05.11.2019 року нарочно було надано страховій компанії. З урахуванням цього, відповідно до положень ст.ст.6,29,36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик був зобов`язаний сплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 89768 грн. 15 коп. в строк до 05.11.2019 року. Проте, виплата страхового відшкодування була проведена 16.12.2019 року та в сумі 71121 грн. 61 коп. Також було сплачено пеню в сумі 2268 грн. 76 коп. за прострочення виплати страхового відшкодування. Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути зі страхової компанії недоплачене страхове відшкодування в сумі 18646 грн. 54 коп., а також за період з 06.11.2019 року по 02.03.2020 року пеню в сумі 1798 грн. 11 коп. та у відповідності до ст.625 ЦПК України стягнути за цей період інфляційні витрати в сумі 127 грн. 05 коп., три відсотки річних в сумі 420 грн. 50 коп. Також позивач посилався на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний йому на праві власності транспортний засіб. Несвоєчасна та не в повному обсязі виплата страхового відшкодування страховиком спричинила для позивача негативні наслідки, оскільки він знаходився в очікуванні компенсації, що впливало на його загальний стан самопочуття. Через неотримання коштів, на які він мав законні сподівання, він був вимушений звертатись за правовою допомогою та до незалежного експерта, витрачаючи свій особистий час. В зв`язку з цим, позивач також просив стягнути зі страховика у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Крім того, дорожньо-транспортна пригода сталась з вини відповідача ОСОБА_3 , який самоусунувся від будь-якого врегулювання питання відшкодування шкоди страховиком. Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подавав позивач, тим самим відповідач ускладнив процедуру страхового відшкодування. Внаслідок дій відповідача ОСОБА_3 позивач втратив спокій та звичайний спосіб життя через те, що йому потрібно було вирішувати питання зі страховиком, звертатись за правовою допомогою та до експерта. Належний йому автомобіль був пошкоджений та втратив частину своєї вартості, що бентежить позивача. Під час пригоди в салоні автомобіля знаходилась дружина позивача та двоє малолітніх дітей. Відповідач наразив на небезпеку дітей, внаслідок чого родина позивача зазнала стресу. Посилаючись на вказані обставини, позивач також просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 2500 грн. Крім того, просив стягнути з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог понесені по справі судові витрати.

У відзиві на позов представник страхової компанії не заперечував фактичні обставини щодо дорожньо-транспортної пригоди, вини у її вчиненні водія ОСОБА_3 , а також що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільного правова відповідальність останнього була застрахована в страховій компанії згідно полісу №АО/0457103. Також відповідач не заперечував факт звернення позивача 07.08.2019 року до страхової компанії з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування. При цьому зазначив, що у відповідності до ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем 14.08.2019 року було направлено аварійного комісара для огляду транспортного засобу, за результатами якого було складено протокол огляду, що містить перелік пошкоджень, отриманих автомобілем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та в якому також зазначено, що з-поміж зазначених пошкоджень можливі невиявлені дефекти. З метою проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «BMW X5» н/з НОМЕР_1 , відповідач звернувся до ТОВ «СЗУ Україна». За результатами огляду та оцінки було складено висновок експертного дослідження №1292 від 11.12.2019 року, відповідно до якого розмір збитків без урахування ПДВ визначено в сумі 71121 грн. 61 коп. 12.12.2019 року було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та пені, що оформлено страховим актом №2237708, згідно якого розрахунок страхового відшкодування склав 71121 грн. 61 коп.. пеня за період з 04.11.2019 року по 12.12.2019 року - 2268 грн. 76 коп., а всього 73390 грн. 37 коп. 16.12.2019 року вказані кошти було перераховано позивачу. Підстави для стягнення з відповідач витрат на послуги експерта в сумі 3000 грн. відсутні, оскільки страховою компанією у відповідності до ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було забезпечено огляд транспортного засобу аварійним комісаром та експертом, складено протокол огляду та в подальшому висновок щодо розміру заподіяних збитків. Таким чином, страховиком було виконано свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування в розмірі оціненої у передбаченому законом порядку шкоди. Також відповідач просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн., посилаючись на те, що позивачем жодним чином не обгрунтовано вартість цих витрат, не надано розрахунку з зазначенням детального опису робіт (наданих послуг). Крім того, посилався на неспіврозмірність ціни позову та витрат на правову допомогу.

У відповіді на відзив представник позивача посилався на те, що експерт Рябчук А.В. , який складав для на замовлення страхової компанії висновок експертного дослідження №1292 від 11.12.2019 року не був присутній при проведенні огляду транспортного засобу 14.08.2019 року та в подальшому при складанні висновку його особисто не оглядав, що є порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №14252092 від 24.11.2003 року. При складанні висновку останнім не було застосовано Методику визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 12.09.2014 року, що є порушенням законодавства з питань судової експертизи. Під час розрахунку вартості відновлювального ремонту експерт Рябчук А.В. використовував вартість запчастин станом на 05.12.2019 року, а не на дату дорожньо-транспортної пригоди, як того вимагає Методика. Також посилався на те, що висновок було складено після спливу 90-денного терміну для виплати страхового відшкодування та його розмір відповідачем з позивачем не узгоджувався.

В запереченнях на відповідь на відзив представник страхової компанії посилався на те, що відповідно до п.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів дозволяється проводити дослідження без огляду пошкоджень об`єкту. Висновок експертного дослідження №1292 від 11.12.2019 року складався з урахуванням огляду транспортного засобу та фотознімків, що були зроблені аварійним комісаром. Щодо витрат на правову допомогу додатково зазначив, що витрати на правову допомогу мають бути підтверджені видатковим касовим ордером з підписами керівника та головного бухгалтера, а у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, які позивачем суду не представлені. Позивачем на підтвердження оплати послуг на правову допомогу надано квитанцію, виписану самим адвокатом, з якої неможливо встановити факт оплати послуг, оскільки не надано доказів, що адвокат має та веде касову книгу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому та відповіді на відзив підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» під час розгляду справи в суді просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві та запереченнях на позов.

Відповідач ОСОБА_3 за неодноразовими викликами до суду не з`явився, будь-яких клопотань по справі не заявляв, відзиву на позов не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон України №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону України №1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Закону України №1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28.07.2019 року в м.Дніпро, на перехресті вул.Набережна Заводська та вул.Павлова, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «BMW X5» н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який є власником вказаного транспортного засобу, та автомобіля «KIA CEED» н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Згідно постанов Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13.09.2019 року та Дніпровського апеляційного суду від 10.10.2019 року у справі №204/5501/19 провадження у справі відносно ОСОБА_2 було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.10.2019 року по справі №2045503/19 було змінено постанову Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13.09.2019 року, якою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в частині накладення адміністративного стягнення, застосуванням до останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. В іншій частині постанову залишено без змін.

На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль відповідача ОСОБА_3 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО/0457103, страховик - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (на момент розгляду справи назву змінено на Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО»).

Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, встановлено в розмірі 100000 грн., франшиза - 0 грн.

07.08.2019 року позивачем до вказаної вище страхової компанії у відповідності до п.33.1.4 ст.33, ст.35 Закону України №1961-IV було подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування.

14.08.2019 року представником страховика (аварійним комісаром ОСОБА_4 ) було оглянуто автомобіль позивача та в подальшому складено протокол огляду транспортного засобу.

За результатами огляду на замовлення страхової компанії, судовим експертом Рябчук А.В. було складено висновок експертного дослідження №1292 від 11.12.2019 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «BMW X5» н/з НОМЕР_1 , з урахуванням зносу та без урахуванням ПДВ, визначена в сумі 71121 грн. 61 коп.

Також судом встановлено, що 14.08.2019 року транспортний засіб «BMW X5» н/з НОМЕР_1 , разом із аварійним комісаром ОСОБА_4 , також було оглянуто судовим експертом Дроздовим Ю.В. , залученим позивачем.

Згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. №0909/19/19 від 05.09.2019 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW X5» н/з НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, визначена в сумі 89768 грн. 15 коп.

Вказаний висновок 05.11.2019 року позивачем нарочно було надано страховій компанії.

На підставі страхового акту №2237708 від 12.12.2019 року, згідно платіжного доручення №16417 від 16.12.2019 року страховою компанією позивачу було перераховано страхового відшкодування в сумі 71121 грн. 61 коп., пеню в сумі 2268 грн. 76 коп. за прострочення виплати страхового відшкодування, а всього 73390 грн. 37 коп.

Згідно п.п.1.3, 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №14252092 від 24.11.2003 року (далі Методика), остання застосовується, зокрема, для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та вимоги цією Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно п.4.1 Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

Виходячи з мети оцінки здійснюються всі процедури в межах методів оцінки, визначених цією Методикою (п.4.2 Методики).

Відповідно до п.5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Пунктом 5.5. Методики встановлено, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Згідно висновку експертного дослідження №1292 від 11.12.2019 року, складеного судовий експертом Рябчук А.В., вбачається, що в порушення наведених вище положень Методики особистий огляд транспортного засобу вказаним експертом не проводився.

Той факт, що експертом Рябчук А.В. безпосередньо транспортний засіб не оглядався не заперечував представник відповідача та вбачається з висновку експертного дослідження №1292 від 11.12.2019 року, в якому відсутні посилання на огляд безпосередньо експертом транспортного засобу «BMW X5» н/з НОМЕР_1 , відповідний протокол огляду та навіть посилання на дослідження під час складання висновку протоколу огляду, складеного аварійним комісаром, або інші джерела інформації щодо пошкодженого транспортного засобу, якими експерт керувався при визначенні розміру збитку.

Відсутні відомості щодо фотофіксації технічного стану транспортного засобу, що є обв`язкою згідно п.5.5 зазначеної вище Методики.

Також суд враховує, що в матеріалах справи відсутні дані та відповідачем не надано доказів тому, що його представник - аварійний комісар ОСОБА_4 мав відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, який би дозволяв йому під час огляду в повній мірі виявити та зафіксувати дані, визначені Методикою, зокрема п.5.5 останньої.

При цьому, в складеному останнім протоколі огляду від 14.08.2019 року крім зафіксованих пошкоджень, зазначено, що можливі інші невиявлені дефекти. Вказане свідчить про неповноту такого огляду аварійним комісаром та необхідність подальшого безпосереднього огляду транспортного засобу експертом з метою виявлення всіх пошкоджень, з метою об`єктивної оцінки та визначення розміру збитків, що експертом Рябчук А.В. в порушення вимог Методики здійснено не було.

З огляду на викладене, оскільки висновок експертного дослідження №1292 від 11.12.2019 року, на підставі якого страховиком було визначено розмір страхового відшкодування, складений з порушенням вимог Методики, без безпосереднього огляду транспортного засобу експертом, що позбавляло його можливості об`єктивно визначити ступінь пошкодження деталей, повний перелік необхідних запасних частин та ремонтних робіт, вказаний висновок не визнається судом належним та допустимим доказом, а проведений на його підставі розрахунок страхового відшкодування не може вважатись обгрунтованим.

Разом з цим, суд враховує, що наданий позивачем висновок №0909/19/19 від 05.09.2019 року, відповідає вимогам ст.ст.102,106 ЦПК України, зроблений атестованим судовим експертом Дроздовим Ю.В., що має вишу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчий експертиз за спеціальністю 12.2 «Оцінка вартості колісних транспортних засобів, розміру шкоди, спричиненого володільцю транспортного засобу», стаж роботи з 1998 року, за наслідками безпосереднього огляду цим експертом транспортного засобу та з попередження останнього про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України.

При цьому, суд враховує право позивача відповідно до п.34.4 ст.34 Закону України №1961-IV залучати експерта для визначення розміру заподіяних збитків.

За вказаних обставин, враховуючи, що розмір страхового відшкодування з позивачем не погоджувався та його страховиком було визначено на підставі висновку, складеного з порушенням діючого законодавства та не прийнято до уваги наданий позивачем 05.09.2019 року висновок експерта Дроздова Ю.В. без зазначення причин його не врахування, суд приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення зі страхової компанії недоплаченого страхового відшкодування в сумі 18646 грн. 54 коп., що становить різницю між розміром оціненої згідно висновку №0909/19/19 від 05.09.2019 року шкоди в сумі 89646 грн. 54 коп. та розміром фактично виплаченого страхового відшкодування в сумі 71121 грн. 61 коп.

Пунктом 36.1 ст.36 Закону України №1961-IV встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п.36.5 ст.36 Закону України №1961-IV).

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки страховик протягом 90 днів з дня подачі позивачем заяви про виплату страхового відшкодування не здійснив виплату останнього в повному обсязі, суд також вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення зі страхової компанії на підставі ст.36 Закону України №1961-IV та ч.2 ст.625 ЦК України пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних за період з 06.11.2019 року по 02.03.2020 року.

При цьому, суд погоджується з заявленим позивачем до стягнення розміром останніх, відповідно до детального розрахунку, що наданий разом із позовною заявою, який також враховує розмір пені в сумі 2268 грн. 76 коп., що було сплачено позивачу відповідачем при виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд вважає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини відповідача ОСОБА_3 , позивачу було заподіяно моральної шкоди, яка виразилась в негативних емоціях, переживаннях, які він зазнав внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, неможливості певний час користуватись останнім; необхідності витрачати час для вирішення питань щодо виплати страхового відшкодування, що порушило звичайний ритм його життя, призвело до незручностей у повсякденному житті, додаткових емоційних навантажень та необхідності витрачати додатковий час та зусиль для організації свого життя, відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків.

Поряд з цим, суд враховує, що в даному випадку відсутні передбачені Законом №1961-IV підстави для покладення обов`язкову з відшкодування моральної шкоди на страховика та відповідний обов`язок покладається на відповідача ОСОБА_3 , як винну особу у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків.

Також суд враховує, що страховою компанією позивачу була відшкодована більша частина завданих матеріальних збитків, сплачено пеню за порушення строків виплати страхового відшкодування. А тому, недоплата розміру страхового відшкодування, за наявності відповідного спору, не доводить завдання позивачу моральної шкоди відповідачем в особі Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО».

В зв`язку з цим, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. слід відмовити, а позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 задовольнити, стягнувши з останнього на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 2500 грн.

При вирішенні питання в порядку ст.141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача витрати у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позивних вимог, а саме: стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь позивача судовий збір в сумі 751 грн. 34 коп., з відповідача ОСОБА_3 судовий збір в сумі 89 грн. 46 коп.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн., суд враховує наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від імені позивача була подана адвокатом Негробовим О.В., який представляв інтереси позивача і під час розгляду справи в суді.

На підтвердження повноважень та понесених витрат було надано договір про надання правової допомоги від 29.11.2019 року та виданий на його підставі ордер від 17.03.2020 року, додаткова угода №1 від 30.11.2019 року до договору від 29.11.2019 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.06.2020 року та квитанція від 05.06.2020 року про отримання адвокатом від позивача в якості оплати за надані згідно договору послуги коштів в сумі 10000 грн.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 05.06.2020 року вбачається, що надані та прийняті послуги складаються з: правового аналізу документів, наданих для правової допомоги та усної консультації стосовно норм права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами (витрачено 1 г., вартість 1000 грн.); складання та подання запиту адвоката та скарги до ПрАТ «СК «Інго України», скарги до Нацкомфінпослуг, ознайомлення з матеріалами страхової справи в приміщенні Дніпровської філії ПрАТ «СК «Інго Україна», опрацювання відповіді на запит адвоката та матеріалів страхової справи, надання клієнту з цього приводу усних роз`яснень (витрачено 3 г., вартість 3000 грн.); складання та подання до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська цивільного позову, у т.ч. виготовлення та засвідчення додатків (витрачено 3,5 г., вартість 3500 грн.); опрацювання відзиву на позовну заяву ПрАТ «СК «Інго Україна», складання проекту відповіді на відзив, узгодження правової позиції з клієнтом (витрачено 2,5 г., вартість 2500 грн.), загальна сума 10000 грн.

Вартість гонорару в сумі 1000 грн. за одну годину роботи визначена сторонами в п.2 додаткової угоди №1 до договору від 29.11.2019 року.

Таким чином, позивачем надані належні та допустимі докази щодо понесених витрат на правову допомогу, виду цієї допомоги, витраченого адвокатом часу та вартості.

В зв`язку з цим, суд відхиляє за безпідставністю доводи представника страхової компанії щодо неналежного обгрунтування позивачем вартості цих витрат.

Також в своїх запереченнях представник страхової компанії посилався на те, що витрати на правову допомогу мають бути підтверджені видатковим касовим ордером з підписами керівника та головного бухгалтера, а у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, які позивачем суду не представлені. Позивачем на підтвердження оплати послуг на правову допомогу надано квитанцію, виписану самим адвокатом, з якої неможливо встановити факт оплати послуг, оскільки не надано доказів, що адвокат має та веде касову книгу.

В цій частині суд відхиляє заперечення з огляду на наступне.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст.30 вказаного Закону порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ст.14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів» та Положення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Таким чином, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

При цьому, п.2 додаткової угоди №1 від 30.11.2019 року до договору від 29.11.2019 року передбачено можливість оплати гонорару готівкою з подальшою видачою адвокатом квитанції про оплату.

Посилаючись на неспіврозмірність ціни позову та витрат на правову допомогу, представник відповідача жодним чином не обгрунтував в чому саме полягає така неспіврозмірність. При цьому, суд враховує, що розмір витрат на правову допомогу є в двічі меншим за ціну позову; враховує обсяг наданої правової допомоги, складання представником позивача позовної заяви, що містить аналіз діючого законодавства, судової практики з наведенням правових позицій Верховного Суду; складання відповіді на відзив; підготовку та направлення в порядку позасудового врегулювання адвокатських запитів та скарг; ознайомлення з матеріалами страхової справи; обсяг підготовлених та поданих до суду документів.

З огляду на це, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат та приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» витрати на правову допомогу в сумі 8936 грн., а всього, з урахуванням стягнуто з вказаного відповідача судового збору в сумі 751 грн. 34 коп., стягнувши з останнього судові витрати в сумі 9687 грн. 34 коп.; з відповідача ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 1064 грн., а всього, з урахуванням стягнуто судового збору в сумі 89 грн. 46 коп., стягнути судові витрати в сумі 1153 грн. 46 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,988,990,1187,1188,1194 ЦК України, ст.ст.6,12,22,29, 34,35,36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», ОСОБА_3 , про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (01054, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська,33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) недоплачене страхове відшкодування в сумі 18646 грн. 54 коп., пеню за період з 06 листопада 2019 року по 02 березня 2020 року в сумі 1798 грн. 11 коп., інфляційні витрати за період з 06 листопада 2019 року по 20 березня 2020 року в сумі 127 грн. 05 коп., три відсотки річних за період з 06 листопадан 2019 року по 20 березня 2020 року в сумі 420 грн. 50 коп., а всього стягнути 20992 грн. 20 коп.

В частині заявлених до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. - в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди 2500 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (01054, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська,33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 751 грн. 34 коп., витрати на правову допомогу в сумі 8936 грн., а всього стягнути 9687 грн. 34 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 89 грн. 46 коп., витрати на правову допомогу в сумі 1064 грн., а всього стягнути 1153 грн. 46 коп. судових витрат.'

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2020 року.

Суддя С.Ю. Казак