Ухвала суду № 92480672, 26.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

26 жовтня 2020 року м. Київ № 758/9351/18

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева М.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України,

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

Виконуючого обов"язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києва Бойко Олени Володимирівни

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, начальника управління обслуговування Бойко О.В. про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.07.2018 справу № 758/9351/18 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Дана справа надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва 02.09.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 758/9351/18 передано судді Бояринцевій М.А.

Ухвалою суду від 21.09.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом уточнення позовних вимог та визначення належних відповідачів у справі.

16.10.2020 від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивачем заявлено наступні позовні вимоги:

поновити строк позовної давності, з 10. 09.1993 р. та при прийнятті судового рішення, застосувати норми і положення ст. ст. 15, 32, 34 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", ст. 70 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 3 ст. 268 Цивільного кодексу України, Постанови Іменем України, Судової колегії Одеського Апеляційного Адміністративного Суду від 25.02.2009 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 16.03.2012 р., Довідки Вищого адміністративного суду України від 20.02.2012 р. "Про узагальнення та вивчення практики розгляду і вирішення адміністративними судами справ, пов`язаних із соціальними виплатами особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

визнати, протиправними дії КМУ, Головного управління ПФУ в м. Києва та в.о. керівника Головного УПФ України в м. Києва О. В. Бойко та притягнути їх до кримінальної відповідальності за невиконання чисельних судових рішень КС України на підставі ч. 2 ст. 382 КК України, на протязі 27 років, при нарахуванні та виплаті позивачу основної (державної) та додаткової пенсії за шкоду заподіяну моєму здоров`ю з 10.09.1993 р., не на підставі ст. ст. 49, 50, 53, ч. 4 ст. 54, 58, ч. 3 ст. 67, 70, 71 та Прикінцевих положень до Чорнобильського Закону, ст. 22, ч. 3 ст. 46, п. 1 та 6 ст. 92, ч. 4 ст. 124, 150, ч. 3 ст. 152 Конституції України, а на підставі підзаконних актів, Постанов КМ України, що мають нижчу юридичну силу;

зобов`язати КМУ та Управління ПФУ в м. Києва провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю за період з 10.09.1993 р. з врахуванням невиплаченої суми (з 10.09.1993 по 01.08.1997 р.) з врахуванням виплати одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров`ю, особам які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС, на підставі ч. 1 ст. 48 та Прикінцевих положень до Чорнобильського Закону і виплачувати її з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України;

зобов`язати КМУ та Управління ПФУ в м. Києва провести перерахунок основної (державної) пенсії за період з 10.09.1993 р. та виплачувати її, надалі, без часових обмежень, в повному обсязі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України;

зобов`язати В. о. начальника Головного УПФ України в Подільському районі м. Києва О. В. Бойко, за 27 річні протиправні дії сплатити позивачу нанесену нею особисто моральну шкоду заподіяну його здоров`ю на підставі ст. ст. 55, 56, ч. 3 ст. 152 Конституції України, Рішення КСУ № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про Судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ( витяг, станом на 25.05.2001р.), ч. 1 та 2 ст. 1167, 1168, 1172, 1173 ЦК України у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, а Головне Управління ПФУ в м. Києва у розмірі 100 (ста) мінімальних заробітних плат встановлених чинним законодавством України на момент розгляду судового позову;

стягнути з Кабінету Міністрів України за 27 річне знущання над інвалідом -ліквідатором за системні порушення Конституційних прав і свобод, не виконання ними чисельних Рішень Конституційного Суду України, Прикінцевих положень до Чорнобильського Закону, Міжнародного права ратифікованого ВРУ, на підставі ст. ст. 55, 56, ч. З ст. 152 Конституції України моральну шкоду, в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень з урахуванням інфляційних процесів на момент виплати;

зобов`язати Головне УПФ України в м. Києва надалі пенсію основну (державну) і додаткову за шкоду заподіяну здоров`ю нараховувати без обмежень часу та виплачувати у розмірах, які встановлені ст. ст. 50, 53, ч. 4 ст. 54, 58, ч. З ст. 67, 71 та Прикінцевих Положень до Чорнобильського Закону, у відповідності до ст. 22, ч. З ст. 46, п. 1 та 6 ст. 92 Конституції України;

прийняти окреме судове рішення, яким зобов`язати Кабінет Міністрів України привести до норм Чорнобильського Закону його Постанову «Про порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011, а Головне Управління ПФУ в м. Києва невідкладно виконати вимоги Прикінцевих положень до Чорнобильського Закону, які ними проігноровані, та в злочинний спосіб не виконані до цього часу, з 2006 року, визначивши ним кримінальне покарання на підставі ч. 2 ст. 382 КК України, застосувавши дію Конвенції «Про захист прав людини і основних свобод» (зміненою і доповненою Протоколами № 11 та 14) у супроводі Додаткового Протоколу і Протоколів № 4, 6, 7, 12 і 13, де:

ст. 2 п. а. (встановлюється): -... для захисту будь - якої особи (лиця) від протиправного насилля;

ст. 4 п. 1 (проголошує): - ...Ніхто не може утримуватись в рабстві чи підневільному стані;

ст. 16 (вказує на право): - обмеження на політичну діяльність іноземців. Ніщо, в статтях 10, 11 і 14 не може розглядатися, як перепона для Високих домовленостей Сторін вводити обмеження на політичну діяльність іноземців, які заполонили владу в законодавчій та виконавчій владі України;

ст. 17 (встановлюється): - Заборона зловживання правами. Ніщо у цій Конвенції не може трактуватися, як означаюче, що будь - яка держава, будь - яка група осіб чи будь - яка особа має право займатись будь - якою діяльністю чи чинити будь - які дії, що направлені на порушення прав і свобод, признаних у цій Конвенції, чи на її обмеження у більшій мірі, чим це передбачено у Конвенції та притягнути їх, спільно, за ці 27 річні порушення прав людини до кримінальної відповідальності, на підставі ст. ст. 55, 56 Конституції України та ст. 38 Закону України « Про державну службу».

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Частиною четвертою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом 3 пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено справи у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, вимоги позивача щодо притягнення посадових осіб Кабінету Міністрів України та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до кримінальної відповідальності не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Наведене свідчить, що позивачем об"єднано в позовній заяві вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

За таких обставин, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Керуючись п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву повернути.

Відповідно до частини сьомої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Згідно зі статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя М.А. Бояринцева