Рішення № 92480633, 26.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року м. Київ № 640/8881/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м. Києві,провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 № 264/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 , яким платника єдиного податку ОСОБА_1 виключено з реєстру 31.03.2018;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 31.03.2018.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки Контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, з огляду на відсутність у ОСОБА_1 податкового боргу, рішення ДФС від 30.03.2018 № 264/26-15-13-02- 26/ НОМЕР_1 , яким анульовано з 31.03.2018 реєстрацію платника єдиного податку - фізичної особи ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2020 (суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження в адміністративній справі № 640/8881/20, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що згідно з даними інтегрованих карток на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у позивача був наявний податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб. Крім того, ГУ ДФС вказує, що рішення контролюючого органу було винесено не на підставі п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, а в силу положень п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України та абз. 8 п. 298.2.3 п. 298 ст. 298 Податкового кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 14.01.2015 (номер запису про державну реєстрацію 2 073 000 0000 031937).

З 14.01.2015 позивач є платником єдиного податку, 3 група.

Згодом позивачу стало відомо, що з невідомих йому причин з 31.03.2018 ОСОБА_1 було виключено з реєстру платників єдиного податку ніяким чином його про це не повідомивши, та переведено на загальну систему оподаткування автоматично.

В березні 2020 року позивач дізнався про виключення з реєстру платника єдиного податку, в зв`язку з чим звернувся до ДПС за роз`ясненнями.

Листом ГУ ДПС № 885/АДВ/26-15-33-17-15 від 16.03.2020 про розгляд адвокатського запиту повідомив позивача про те, що в інтегрованій картці платника податків на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 був наявний податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб, а саме: 01.10.2017 - 5 114,18 грн., 01.11.2017 4 721,18 грн., 01.12.2017 - 5 114,18 грн., 01.01.2018 - 5 115,18 грн., 01.02.2018 - 2 153,93 грн., 01.03.2018 - 2 355,18 грн.

За твердженням контролюючого органу заборгованість по єдиному податку виникла у зв`язку з відсутністю сплати податкових зобов`язань по податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця № 1700404676 від 18.01.2017 в інтегрованій картці платника сплату по єдиному податку терміном на 19.02.2017.

Станом на 30.03.2018 в інтегрованій картці по єдиному податку на момент анулювання наявний податковий борг в розмірі 2 318,70 грн.

У зв`язку з викладеним ГУ ДФС було прийнято рішення № 264/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Вважаючи рішення ГУ ДФС № 264/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 не обґрунтованим, протиправним і таким що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 ПК України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України передбачений обов`язок сільськогосподарського товаровиробника надавати до 20 лютого поточного року до контролюючого органу звітність з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, перелік якої конкретизований у цьому підпункті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

За приписами підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 по справі № 826/7216/17 та від 05.02.2019 по справі № 805/206/17-а.

Суд зазначає, що відповідачем було надано рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи, однак не надано акт перевірки, на підставі якого було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

При цьому, ГУ ДПС (як правонаступник ГУ ДФС) було надано суду витяг з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , відповідно до якого анулювання реєстрації платника єдиного податку здійснено з підстав наявності у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу 8 пункту 298.2 статті 298 Кодексу.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за період з 31.12.2016 по 31.07.2020 у позивача відсутній податковий борг; натомість у ОСОБА_1 наявна переплата у сумі 3 117,18 грн. станом на 31.07.2020.

За таких обставин, враховуючи що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 № 264/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 .

Оскільки судом встановлено протиправність та незаконність рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 № 264/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 , то вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДФС поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 31.03.2018 теж підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Проте, доказі в які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.03.2018 № 264/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 , яким платника єдиного податку ОСОБА_1 виключено з реєстру 31.03.2018.

3. Зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 31.03.2018.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко