Рішення № 92478229, 23.10.2020, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/690/19

№ пров. 2/544/22/2020

Номер рядка звіту 29

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 жовтня 2020 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ступніка С.В. (діє на підставі ордеру),

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гордієнка Ю.П. (діє на підставі ордеру),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Ярмарковій, 17 м. Пирятин у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори Репях Тетяна Іванівна, виконавчий комітет Пирятинської міської ради, державний реєстратор відділу державної реєстрації виконкому Пирятинської міської ради Міхєєв Д.С., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна,

у с т а н о в и в:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач у червні 2019 року звернулася до суду з вказаним позовом, який в подальшому уточнила, в обґрунтування якого вказала, що з 16.09.2008 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є спадкоємцем майна померлого за заповітом від 13.09.2010. Відповідно до договору дарування від 15 серпня 2007 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 незакінчений будівництвом торгівельний комплекс, процент готовності 28%, та земельну ділянку площею 0,150 га, на якій розміщений цей незакінчений будівництвом торгівельний комплекс. Після набуття права власності ОСОБА_3 за рахунок власних коштів закінчив будівництво торгівельного комплексу, здав його в експлуатацію та зареєстрував за собою право власності на нерухоме майно. Також за життя ОСОБА_3 збудував на вказаній земельній ділянці двохповерхову будівлю готельного комплексу, але не встиг ввести в експлуатацію та зареєструвати на нього право власності. 03.08.2016 у ОСОБА_3 діагностували захворювання - IV стадію онкологічного захворювання сечового міхура. Власні заощадження та дохід від підприємницької діяльності були надто незначними порівняно з реальними потребами та прогнозами. Основними джерелами отримання коштів розглядався продаж об`єктів нерухомості, у тому числі торгівельного комплексу і земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Оскільки в оперативному порядку вирішити питання реалізації майна не вдалося, а хвороба прогресувала і була уже призначена дата медичного обстеження та операції в клініці Ізраїлю, вони були змушені позичати гроші та 18.08.2016 відлетіли на лікування. На переліт та лікування в Ізраїлі з 18.08.2016 по 02.09.2016 було витрачено близько 15000,00 євро. Після повернення вони продовжували вирішувати питання продажу майна, оскільки потрібно було віддавати борги та готуватися до наступних поїздок на лікування, але пропозицій від покупців не було. Тому ОСОБА_3 змушений був погодитися на єдину пропозицію, яка надійшла від ОСОБА_2 , який виявив бажання придбати торгівельний комплекс та земельну ділянку за суму близько 30 тисяч євро, що в кілька разів менша від реальної ліквідної вартості майна. За відсутності існуючої реально тяжкої обставини ОСОБА_3 майно б за таку ціну ніколи не продавав. Підготовкою оформлення правочину займався ОСОБА_2 , який організовував оцінку майна. За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016 відповідач повинен був сплатити ОСОБА_3 за придбання земельної ділянки 185200 грн, в той час як ринкова вартість даної земельної ділянки на дату вчинення правочину складала 442000 грн. За придбання приміщення торгівельного комплексу 716000 грн, в той час як ринкова вартість даного нерухомого майна станом на дату вчинення правочину складала 1599000 грн. Крім того, вказану суму відповідач повинен був перерахувати на банківський рахунок. Проте, повернувшись з Ізраїлю, було виявлено, що оплата не відбулася, а ОСОБА_2 пояснив, що коштів у нього немає. До часу смерті ОСОБА_3 10.10.2017 оплата так і не була проведена. Зазначає, що всього за три поїздки до Ізраїлю для лікування вони витратили 1179856,24 грн. Після смерті останнього ОСОБА_2 відповів відмовою на вимогу вирішити це питання і став уникати спілкування. Крім того, вказану земельну ділянку, яку ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 , було поділено на три окремі земельні ділянки. Позивач є спадкоємицею майна померлого за заповітом, а тому є заінтересованою особою. Просить визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу відчуження земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0001, та договір купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу відчуження торгівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_2 недійсними; зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_3 майно, отримане за договором купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016 та за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016; скасувати в ДРРП на нерухоме майно запис про право власності щодо об`єкту - нежитлова А-1 загальною площею 93,4 кв.м., зареєстрованого за ОСОБА_2 ; скасувати в ДРРП на нерухоме майно запис про право власності № 31449003 від 26.04.2019 щодо об`єкту - нежитлова будівля «А-1» загальною площею 409,3 кв.м., сарай «В», замощення «І», огорожа № «1-3», зареєстрованого за ОСОБА_2 ; скасувати в ДРРП на нерухоме майно записи про право власності, зареєстрованого за ОСОБА_2 щодо об`єктів - земельних ділянок за кадастровими номерами 5323810100:00:045:0031, 5323810100:00:045:0032, 5323810100:00:045:0033.

Доводи особи яка подала відзив на позовну заяву

20 червня 2019 року та 16 серпня 2019 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшли відзиви на позовну заяву та на уточнену позовну заяву відповідно. Представник відповідача адвокат Гордієнко Ю.П. у відзивах зазначив, що перед укладенням вказаних договорів 18.10.2016 ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи було визначено ринкову вартість торгівельного комплексу та земельної ділянки. Відповідно до Звітів про незалежну оцінку майна від 18.10.2016 загальна ринкова вартість торгівельного комплексу становила 716000,00 грн, та вартість земельної ділянки становила 185200,00 грн. ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 укласти договори купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки за ціною, вказаною у Звіті про незалежну оцінку майна від 18.10.2016, на що ОСОБА_2 погодився. Вказані суми грошових коштів повністю були сплачені ОСОБА_2 ОСОБА_3 після укладення договорів. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжували доброзичливо спілкуватися. Зазначає, що позивач та ОСОБА_3 займалися підприємницькою діяльністю та були достатньо фінансово забезпеченими, і на той час ціна продажу майна ніяк не випливала із необхідності у грошових коштах для лікування ОСОБА_3 . Звертає увагу, що відповідно до п. 6 Договору « ОСОБА_1 , дружина продавця, надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_3 , на продаж за ціну, на умовах, за його розсудом торгівельного комплексу, що викладено в заяві, засвідченій Пирятинською державною нотаріальною конторою 21.10.2016. Просить відмовити у задоволенні позову.

Доводи особи яка подала відповідь на відзив на позовну заяву

11 вересня 2019 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в обґрунтування якої представник позивача адвокат Ступнік С.В. зазначив, що Звіти про експертну оцінку нерухомого майна, на які представник відповідача посилається у відзиві на позовну заяву, до матеріалів справи не долучено, позивачу також не надано. Факт ведення підприємницької діяльності не є прямим підтвердженням фінансової забезпеченості. Підкреслює, що лише на поїздки до клінік Ізраїлю було витрачено майже 1200000,00 грн, в ці витрати не включені витрати на більшість медикаментів. Станом на час укладення спірних договорів неможливо було врахувати тривалість і вартість лікування та застосовуваних методів. За таких умов, на фоні тривожного психологічно-емоційного стану, викликаного необхідністю вживати всіх можливих заходів для врятування життя, економічна забезпеченість була досить умовним показником. Крім того, договорами купівлі-продажу від 21.10.2016 передбачено єдино можливий механізм оплати за майно - на рахунок ОСОБА_3 протягом трьох банківських днів з дня укладення договорів купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки сама заява ОСОБА_3 про факт проведення розрахунків є юридично неспроможною, оскільки не підтверджена документально. Відбулося укладення договорів купівлі-продажу, тобто відплатних правочинів, які передбачають проведення розрахунків, в тому числі, відповідне оподаткування.

Пояснення учасників справи у судових засіданнях

Представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, з підстав викладених в уточненій позовній заяві, суду надав пояснення, аналогічні викладеним в останній. Додатково зазначив, що після укладення договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 протягом трьох днів повинен був перерахувати кошти на рахунок ОСОБА_3 , оскільки сума була значна та перевищувала максимальний ліміт оплати готівкою. Після того ОСОБА_3 з ОСОБА_1 знову поїхали до Ізраїлю на лікування. Коли приїхали днів через десять, то перевірили рахунок, проте кошти не надійшли, оплата так і не була проведена. При укладенні договорів не було обману і насилля, просто були тяжкі життєві обставини. Крім того, був укладений правочин щодо земельної ділянки, на якій знаходився об`єкт незавершеного будівництва, який не був предметом купівлі-продажу.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Суду надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що оплата відбувалася готівкою на прохання продавця. Є розписки про те, що ОСОБА_3 претензій не має. Позовна заява не відповідає дійсності.

Третя особа державний реєстратор Міхєєв Д.С. у судовому засіданні пояснив, що при поділі земельної ділянки на місце реєстратори не виїжджають. На пряму із власниками не працює. Документи приймає адміністративний працівник і передає йому для реєстрації. Якщо будівля не зареєстрована, то її реєстратор не побачить, навіть якщо є документи про початок будівництва. Заява власника про поділ земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Третя особа державний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори Реп`ях Т.І. у судовому засіданні пояснила, що договори купівлі продажу були посвідчені відповідно до чинного законодавства. Ніяких питань між сторонами на було. Прийшли громадяни, були виготовлені проєкти договорів, вони їх прочитали, сторонам було роз`яснено чинне законодавство. На той час, якщо покупка була на суму більше 150000 грн то нотаріус повинен був роз`яснити сторонам, що вони повинні провести розрахунок через банк, тобто ОСОБА_7 повинен був перевести на рахунок ОСОБА_8 кошти. Ця умова була обов`язковою. На наступний день громадяни прийшли до нотаріуса, ОСОБА_8 написав дві заяви, що він отримав на рахунок кошти, факт надходження коштів нотаріус не перевіряє, лише посвідчує підписи. ОСОБА_8 сам прийшов підтвердив факт передачі йому коштів. Дані заяви не були обов`язковими, можна було написати заяви із свідками і все. Коли звертається громадянин, нотаріус з ним спілкується і може бачить адекватна людина чи ні, потім громадянин збирає необхідні для укладення угоди документи. ОСОБА_8 і ОСОБА_7 укладали договори добровільно, ОСОБА_9 теж була присутня коли укладався договір купівлі-продажу торгівельного комплексу. Щодо оформлення договору купівлі-продажу торгівельного комплексу то сторонами надавали правовстановлюючі документи, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, також вимагається технічний паспорт і експертна оцінка, яка перевіряється, і оригінал якої залишається у нотаріуса. Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладався у той же день щодо купівлі торгівельного комплексу. Земельна ділянка знаходиться за тією ж адресою, що і торгівельний комплекс, який продавався, тобто була звірка, що дійсно на цій земельній ділянці, згідно правовстановлюючих документів є такі будівлі і споруди. Якщо земельна ділянка продається окремо, то сільською чи міською радою виготовляється акт обстеження земельної ділянки у якому зазначається чи є на даній земельній ділянці споруди чи не має. У даному випадку продавалося усе разом, факт наявності на земельній ділянці споруд не перевірявся. Було надано технічний паспорт і свідоцтво про право власності. Торгівельний комплекс ОСОБА_8 було придбано у період шлюбу, тому ОСОБА_9 надавала свою згоду на його продаж, а земельна ділянка була приватизована у 2007 році, до укладення шлюбу, була у особистій власності ОСОБА_8 , тому згоди іншого подружжя на її продаж не потребувалося. На земельну ділянку видається правовстановлюючий документ, витяг з державного земельного кадастру і експертна оцінка, яка також залишається у нотаріуса. Після укладення даних договорів сторони з цього питання до нотаріуса більше не зверталися, за яку суму продали майно їй не відомо. ОСОБА_8 настояв щоб реєстрацію договору було засвідчено у реєстрі речових прав протягом двох годин, хоча за цю послугу сплачується не мала сума, проте він настояв щоб це було зроблено у цей же день, протягом двох годин.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що працює у Пирятинському районному управлінні Держпродспоживслужби. У 2017 році неодноразово здійснювали перевірку торгівельного комплексу. Було там два об`єкти - один належав ОСОБА_3 , інший ОСОБА_2 . Інтереси обох об`єктів представляв ОСОБА_2 . Телефонували до ОСОБА_1 , проте остання відповідала, що в неї хворий чоловік і вона не приїде. Коли телефонували до ОСОБА_3 , він казав, що ОСОБА_2 є його довіреною особою, він дозволяє замість нього підписати Акт, отримати припис і вести перевірку. При перевірці об`єкта, що належить ОСОБА_2 , та об`єкта, що належав ОСОБА_3 , з ними перебував ОСОБА_2 і отримав під розписку усі необхідні документи. В подальшому з їх службою контактував ОСОБА_2 . Він завжди був у службі за їх першим викликом. Пояснювали це тим, що ОСОБА_3 хворіє. Відповіді на всі документи надавав ОСОБА_2 . Було відчуття, що ОСОБА_1 взагалі уникала їх, не хотіла спілкуватися, відповідала дуже грубо та неприємно, схвильовано. Лише після смерті ОСОБА_3 , почала хоч якось цікавитися справами торгівельного комплексу, почала приїжджати до них.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що до жовтня 2018 року працювала продавцем у ФОП ОСОБА_12 в одному з павільйонів торгівельного комплексу, що належав ОСОБА_3 . Пояснила, що по робочим питання спочатку спілкувалися з ОСОБА_3 , потім як він захворів, то спілкувалися вже з ОСОБА_2 . Він був як управляючим. Вже після жовтня 2018 року ОСОБА_1 повідомила всіх, що тепер вона керує. До цього їм ОСОБА_1 представила ОСОБА_2 як управляючого. Він знімав показники лічильника, вирішував проблеми зі снігопадами та інші питання. При цьому орендну плату сплачували ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що ОСОБА_2 приблизно у 2016 році звернувся до нього з проханням позичити кошти. Він хотів придбати у ОСОБА_3 торгівельний комплекс, готель та трансформатор. Свідок позичив йому 10000 доларів США. Привіз кошти до кафе «Агося». ОСОБА_2 вийшов та забрав гроші, на вулиці також був ОСОБА_3 . Свідок приїхав разом з ОСОБА_14 (їх товариш з м. Гребінка) та ОСОБА_15 . ОСОБА_14 також позичив ОСОБА_2 кошти, скільки він не знає. ОСОБА_2 потрібно було 50000 доларів США, чи не вистачало цієї суми, чи взагалі стільки потрібно було, він не знає Після цього вони поїхали до кафе «Параплан», щоб відмітити покупку. Під час цього ОСОБА_2 показував документи на майно. Серед них були проект та розписка. ОСОБА_2 повідомив, що розрахунок відбувся. Після цього, святкували ОСОБА_16 чи то ОСОБА_3 , чи ОСОБА_1 , точно не пам`ятає. То святкували вчотирьох - він ( ОСОБА_13 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Розмов про те, що ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 торгівельний комплекс не було. Також не було розмов про те, що ОСОБА_3 потрібні гроші. ОСОБА_3 був забезпеченою людиною, будував об`єкти нерухомості та продавав їх. Вже після оформлення договорів купівлі-продажу він дізнався, що ОСОБА_3 хворіє. Повідомив, що коли у ОСОБА_3 були конфлікти, його дружині ОСОБА_17 погрожували, тому ОСОБА_2 допомагав організовувати охорону для ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що ОСОБА_7 знає давно, товаришує з ним. Останній звернувся до нього з проханням позичити 10000 доларів на придбання готелю та частини торгівельного комплексу, пообіцяв йому якусь частку у майні і відсоток. Після придбання майна показував йому якісь розписки і договори. Свідок у ОСОБА_7 у свій час позичав кошти тому і погодився позичити їх. З ОСОБА_8 свідок особисто знайомий не був, бачив його декілька раз. Стосовно домовленості ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про умови придбання майна йому не відомо. Чи винен ОСОБА_7 якісь кошти ОСОБА_8 він не знає, з проханням позичити кошти іще ОСОБА_7 до нього більш не звертався.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_7 звернувся з проханням йому допомогти позичити кошти десь за місяць до укладення договорів. Вони з ОСОБА_20 приїхали у Пирятин до кафе, де зустрілися з ОСОБА_7 , останній узяв кошти і пішов у кафе, через деякий час вийшов з нього з ОСОБА_8 , який сів у свій автомобіль і поїхав, а ОСОБА_7 підійшов до них, сказав, що розрахувався з ОСОБА_8 за купівлю готелю та торгівельного комплексу, за яку суму придбав майно не говорив, вони позичили йому 10000 доларів. Більше з проханням позичити кошти ОСОБА_7 до них не звертався, частину позиченої суми уже повернув.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_8 звернувся до його батька з пропозицією купити у нього торгівельний комплекс, це було у вересні 2016 року. Вони довго обговорювали умови продажу. ОСОБА_1 звернув до ОСОБА_22 з питанням чи не має у цього знайомих, щоб виготовити звіт про оціночну вартість майна та повідомив, що вони з його батьком домовилися про ціну. Свідок дав йому контакти особи, що проводить оцінку. Замовником звіту про оцінку був ОСОБА_8 , він його і оплачував. Також зазначив, що ОСОБА_8 близько 30 років товаришує з його батьком, між ними ніколи не було неприязних відносин. З ОСОБА_23 у них також не було ніяких суперечок. Свідок з 2016 року представляв її інтереси у судових справах, на його ім`я нею було видано доручення. Його батько працював, наглядав за своєю частиною базару та допомагав ОСОБА_1 наглядати за її частиною базару. Свідком укладення договорів купівлі-продажу він небув, проте знає, що усі розрахунки відповідно договору було проведено. ОСОБА_8 запропонував кошти передати готівкою, а не через банк. ОСОБА_8 продав своє майно не через те, що перебував у скрутному становищі, а хотів щоб його дружина з донькою виїхали з цього міста, бо у ОСОБА_24 були неприязні відносини з його донькою. ОСОБА_8 хворів і лікувався довгий період часу. Про сплату ОСОБА_25 коштів за придбання торгівельного комплексу ОСОБА_1 знала, до них з проханням про повернення коштів не зверталася.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_21 , який є сином відповідача та володіє інформацією щодо обставин справи зі слів відповідача.

Також суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_13 , так як надавали гроші відповідачу без документального підтвердження. Крім того, відсутні докази, що гроші надають на придбання спірного майна, вказане нібито знають зі слів відповідача.

Суд не мав можливості допитати свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_27 .

Так, представник відповідача заявляв клопотання про допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_27 , яке судом було задоволено. Вказані свідки неодноразово викликалися у судове засідання судовими повістками, проте останні не отримували їх та до суду не з`являлися. Суд неодноразово зобов`язував представника відповідача забезпечити їх явку до суду, представник вказував, що забезпечить, проте згодом зазначав, що свідків повинен викликати лише суд. Явка вказаних свідків так і не була забезпечена стороною.

Повідомлення та виклик суду вважається врученим належним чином учаснику справи, якщо повертаються із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (КГС/ВС, № 904/9904/17 від 25 червня 2018 р.).

Судом були вжиті всі необхідні заходи для повідомлення свідків та забезпечення явки їх до суду.

Розгляд справи по суті продовжено, досліджено зібрані по справі докази, закінчено з`ясування обставин справи й перевірки їх доказами, після чого судом постановлено ухвали без виходу до нарадчої кімнати про залишення без розгляду клопотання представника відповідача адвоката Гордієнка Ю.П. про виклик свідків.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, оцінивши всі зібрані докази у їх сукупності, судом зазначається наступне.

Процесуальні дії та рішення у справі.

03 червня 2019 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява з додатками. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючою суддею Ощинську Ю.О. (том 1 а.с. 176).

03 червня 2019 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення позову з додатками (матеріали справи № 544/690/19 пров. № 2-з/544/12/2019).

Ухвалою суду від 04 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно (матеріали справи № 544/690/19 пров. № 2-з/544/12/2019).

Ухвалою суду від 05 червня 2019 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено загальний порядок розгляду справи (том 1 а.с. 177).

20 червня 2019 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Гордієнком Ю.П. подано відзив на позовну заяву з додатками (том 1 а.с. 181-194).

06 серпня 2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення вимог та нова редакція позовної заяви з додатками (том 1 а.с. 195-213).

Ухвалою суду від 07 серпня 2019 року продовжено строк підготовчого судового засідання (том 1 а.с. 215).

16 серпня 2019 року до суду надійшло клопотання про витребування доказів з додатками від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гордієнка Ю.П. (том. 1 а.с. 218-230).

16 серпня 2019 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Гордієнком Ю.П. подано відзив на уточнену позовну заяву з додатками (том 1 а.с. 231-239).

16 серпня 2019 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Гордієнком Ю.П. подано заяву про відмову у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви (том 1 а.с. 240-242).

11 вересня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ступніком С.В. подано відповідь на відзив на уточнену позовну заяву з додатками (том 2 а.с. 7-24).

11 вересня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ступніком С.В. подано відповідь на заяву представника відповідача про відмову у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви (том 2 а.с. 25-26).

27 вересня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ступніком С.В. подано клопотання про витребування доказів з додатками (том 2 а.с. 27-30).

Ухвалою суду від 27 вересня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гордієнка Ю.П. щодо відмови у прийнятті до розгляду уточної позовної заяви - відмовлено. Прийнято уточнену позовну заяву та долучено до матеріалів справи (том 2 а.с. 34).

Ухвалою суду від 27 вересня 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ступніка С.В. щодо витребування доказів. Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гордієнка Ю.П. щодо витребування доказів задоволено частково (том 2 а.с. 35, 45-46).

09 жовтня 2019 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Гордієнком Ю.П. подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (том 2 а.с. 49-72).

17 жовтня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області Міхєєвим Д.С. подано заяву про зміну неналежної сторони з додатками (том 2 а.с. 82-89).

17 жовтня 2019 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Гордієнком Ю.П. подано заяву про виклик свідків (том 2 а.с. 90).

Ухвалою суду від 17 жовтня 2019 року залучено виконавчий комітет Пирятинської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (том 2 а.с. 91, 95-96).

Ухвалою суду від 17 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 2 а.с. 94).

02 березня 2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла до суду заява про відвід головуючої по справі судді Ощинській Ю.О. з додатками (том 2 а.с. 195-199).

Ухвалою суду від 02 березня 2020 року відвід визнано необґрунтованим та передано заяву на розгляд іншому судді у порядку визначеному ст. 33 ЦПК України (том 2 а.с. 200).

Ухвалою суду (під головуванням судді Нагорної Н.В.) від 03 березня 2020 року заяву ОСОБА_2 про відвід головуючій по справі судді Ощинській Ю.О. залишено без задоволення (том. 2 а.с. 201-202).

23 жовтня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ступніком С.В. подано заяву щодо надання додаткових документів з додатками (том 3 а.с. 84-121).

Фактичні обставини справи встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Відповідно до консультативного висновку Національного інституту раку від 03.08.2016 у ОСОБА_3 при обстеженні 02.08.2016 установлений діагноз C-r сечового міхура Т4а N1 M1 G3. Стадія ІV. Клінічна група 2. Mts зачеревинні лімфовузли, скелет. Двобічний УГН, двобічні нефростоми. Рекомендовано: 2 курси паліативної ПХТ за схемою ГемЦис; золендронова кислота (зомета) 4 мг 1 раз на 28 днів внутрішньовенно; кальцій Д3 нікомед форте 1 капс 2 рази на день; контрольне обстеження КТ (т. 1, а.с. 10).

Суду також позивачем надані копії авіаквитків до Ізраїлю на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , копії витягів договорів страхування подорожуючих на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , копії розрахункових документів за проживання в Ізраїлі, та інші розрахункові документи (т. 1 а.с. 96-145).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 16).

ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (т. 1 а.с. 15), та спадкоємицею його майна за заповітом (т. 1 а.с. 17).

Відповідно до договору купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016 ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 торгівельний комплекс по АДРЕСА_1 , що складається із нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1», загальною площею 502,70 кв.м., сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3 (т. 1 а.с. 11-12).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016 ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 5323810100:00:045:0001, цільовим призначенням для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності, яка розташована по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 13-14).

Позивачем надано суду звіт про оцінку майна № р 10/10 з додатками - Торгівельний комплекс загальною площею 502,7 кв.м. (нежитлова будівля торгівельного комплексу, А-1, 502,7 кв.м., сарай В, замощення, І; огорожа, №1-3, незавершене будівництво готельного комплексу та земельна ділянка, площею 0,15 га, кадастровий № 5323810100:00:045:0001 для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , дата оцінки 10.10.2016, дата завершення складання звіту 13.05.2019. Оцінювач вважає, що ринкова вартість оцінюваного нерухомого майна, станом на 10.10.2016 становить 4011630 гривень (сума не включає ПДВ 20%), а саме: ринкова вартість торгівельного комплексу, загальною площею 502,7 кв. м. (нежитлова будівля торгівельного комплексу А-1, 502,7 кв.м., сарай В, замощення І, огорожа №1-3 становить 1599000 грн; ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий №5323810100:00:045:0001 для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності становить 442000 грн; незавершене будівництво готельного комплексу 1970630 грн (т. 1 а.с. 18-95).

Також, суду надано копію висновку експерта № 698/699/700/767/769 від 27.06.2019 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, відповідно до якого: 1. Ринкову вартість об`єкта нерухомого майно - земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0001, цільове призначення для традиційних народних промислів та підприємницької діяльності станом на 21.10.2016 складає 232660 грн; 2. Ринкова вартість об`єкта нерухомого майна торгівельного комплексу, загальною площею 502,7 кв.м. (нежитлова будівля торгівельного комплексу - А1, сарай В, замощення І, огорожа № 1, - розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 21.10.2016 складає 1 853 200 грн; 3. Ринкова вартість будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва - приміщення адміністративно - готельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0001, станом на 21.10.2016 могла складати 1562830 грн (т. 2 а.с. 10-24).

Третя сторона державний нотаріус будь яких пояснень щодо вказаних заяв суду не надала.

Рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області № 135 від 16.04.2019 присвоєно адресу суміжним земельним ділянкам, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (цільове призначення: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі), що належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_2 :

площею 0,0141 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0032 - АДРЕСА_1 ;

площею 0,0611 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0031 - АДРЕСА_3 ;

площею 0,0748 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0033 - АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 146).

Про вказане також внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Державного РРП на нерухоме майно (т. 1 а.с. 150-175).

Представник відповідача ОСОБА_2 надав копію заперечення на позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння. Проте, в даному заперечені всі доводи ОСОБА_3 відносяться щодо предмету спору - визнання договору дарування недійсним. Щодо договорів, за якими останній відчужив нерухоме майно, то про це в заперечені зазначається як про факт, який мав місце, ніяк не характеризуючи це. Суду також надано копію судового рішення, за яким у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено (т. 2 а.с. 50-57).

Крім того, суду надано рішення суду № 544/1092/16-ц, за яким відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_28 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Пирятинського районного нотаріального округу Запорожець І.П. та державного нотаріуса Пирятинської державної нотаріальної контори Репях Т.І., про визнання договору недійсним, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння. Також відзив на дану позовну заяву представника ОСОБА_1 . Проте, дане рішення та відзив також не містять ніяких відомостей про волевиявлення та інші умови укладення договорів купівлі-продажу. Лише згадується про факт укладення таких (т. 2 а.с. 59-68).

За своїм змістом вказані документи не мають ніякого доказового значення щодо предмета спору.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» судам роз`яснено, що суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 3, ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Так, за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (2016 року), передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України в редакції, чинній на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 638 ЦК України зазначається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимогам положень ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з вимог ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

На підтвердження оплати відповідачем за договорами вищевказаних договорів коштів, представник відповідача надав суду копії заяв ОСОБА_3 , посвідчені державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області Репях Т.І., за якими ОСОБА_3 підтверджує проведення зі сторони ОСОБА_2 повного розрахунку за продані земельну ділянку (185200грн) та торгівельний комплекс (716000грн) (т.1 а.с. 235-236).

В обох заявах значиться, що ОСОБА_2 перерахував кошти розміром 185200 грн та 716000 грн ОСОБА_3 на його розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , ТВБВ № 10016/079 філії - Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 331467, код ЄДРПОУ 09331508.

А також посвідчується, що розрахунок між ними відбувся з дотриманням вимог ст. ст. 1087, 1088 ЦК України та Постанови Правління Національного банку України № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» від 06.06.2013.

Обидві заяви посвідчені 22.10.2016.

На виконання ухвали Пирятинського районного суду Полтавської області АТ «Ощадбанк» направив до суду виписку по банківському рахунку № НОМЕР_2 , відповідно до якої за період 19.10.2016-23.10.2016 на даний рахунок кошти від ОСОБА_2 не надходили (т. 2 а.с. 104-106, 126-131).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 1087 ЦК України граничні суми розрахунків у готівковій формі для фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

У ст. 4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

У пункті 1 постанови правління Національного банку України від 06.06.2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) було визначено граничну суму розрахунків готівкою фізичних осіб між собою за договором купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000,00 грн.

Відтак, з огляду на викладене, розрахунок між ОСОБА_3 та відповідачем, а саме: здійснення оплати відповідачем коштів у сумі 902000 грн (185200 грн за земельну ділянку та 716000 грн за торгівельний комплекс) мало бути проведено лише у безготівковій формі.

Зі слів представника позивача, ОСОБА_2 обіцяв перерахувати кошти, проте так і не перерахував. Після неодноразових прохань відповідач почав уникати та ігнорувати позивачку.

Неперерахування коштів також підтверджується інформацією, наданою АТ «Ощадбанк».

Із положень цивільного законодавства України вбачається, що на покупця покладається обов`язок сплати грошової суми за майно, що ним придбавається за договором купівлі-продажу.

Твердження відповідача про те, що він оплатив торгівельний комплекс та земельну ділянку готівкою не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується відомостями, наданими АТ «Ощадбанк».

Відомості з ГУ ДПС про надходження податку у розмірі 49000 грн за дохід від відчуження нерухомого майна не доводить проведення розрахунку, оскільки такий податок справляється до укладення договору купівлі-продажу за направленням нотаріуса (т. 2 а.с. 122-123).

На підставі цього можна також зробити висновок, що заяви ОСОБА_3 , завірені нотаріально, якими він засвідчує про здійснений перерахунок ОСОБА_2 коштів за торгівельний комплекс та земельну ділянку, не відповідають дійсності. Своїми діями ОСОБА_3 вказав на поспіх, який міг бути викликаний тяжкими обставинами, наведеними в позові.

Також, суд зазначає, що надані представником відповідача покази у судовому засіданні суперечать доказам, наданим ним суду. На противагу вказаних заяв, за якими розрахунок ніби то вже відбувся шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, представник відповідача пояснював, що розрахунок відбувся у безготівковій формі. На підтвердження такої версії ним було заявлено клопотання про допит свідків, які в судовому засіданні підтвердили такі покази, пояснивши, що позичали ОСОБА_2 кошти, які він відразу віддав ОСОБА_3 .

Крім того, вже зазначено підстави, на яких суд ставить під сумнів покази цих свідків.

Таким чином, вбачається порушення істотних умов договорів купівлі-продажу.

Крім того, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

За змістом зазначених норм матеріального права при укладенні договору купівлі-продажу волевиявлення продавця має бути спрямоване на добровільне, платне, без будь-яких примусів (життєвих обставин або впливу сторонніх осіб) відчуження належного йому майна на користь продавця.

Водночас, правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (постанова Верховного Суду України № 6-2766цс16 від 21.12.2016 у справі № 274/4262/14-ц, п. 23 Постанови Пленуму ВС України від 6 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

Розглядаючи справу, суд зазначає, що наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину.

Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233 ЦК України пов'язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення в судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні.

Суд вважає, що збіг тяжких обставин, а саме: онкологічне захворювання, встановлений діагноз C-r сечового міхура Т4а N1 M1 G3. Стадія ІV. Клінічна група 2. Mts зачеревинні лімфовузли, скелет, двобічний УГН, двобічні нефростоми, - спонукали позивача укласти договори купівлі-продажу на вкрай невигідних умовах, продавши майно більше ніж у два рази дешевше від ринкової вартості.

Дослідженими у справі доказами встановлено наявність у ОСОБА_3 тяжких обставин станом на момент укладення оспорюваного договору.

Так, договори купівлі-продажу відбулися 21.10.2017, в той же місяць 30.10.2020 ОСОБА_3 разом з позивачем відповідно до копій авіаквитків відбули до Ізраїлю для лікування. Вказане дає підстави вважати, що останні розраховували на надходження коштів саме для лікування.

Характер захворювання ОСОБА_3 (онкологія) передбачає необхідність невідкладного дороговартісного лікування тяжкої хвороби та невідворотність наслідків у разі не надання невідкладної медичної допомоги. Відповідно до консультативного висновку Національного інституту раку захворювання ОСОБА_3 було діагностовано 03.08.2016 - тобто захворювання мало місце на час укладення договорів купівлі-продажу 21.10.2016.

Також, позивачем доведено невигідні умови продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки. Підтвердження того, що ОСОБА_3 не вчиняв би вказаних правочинів, якби не хворів на тяжку хворобу доводиться наданими суду копією висновку експерта та звіту про оцінку майна, відповідно до яких ринкова вартість майна значно відрізнялася від указаних в договорах купівлі продажу на момент продажу.

Відповідно до звіту про оцінку майна № р 10/10 на день укладення договорів купівлі-продажу ринкова вартість земельної ділянки становила 442000 грн, хоча продана була за 185200 грн. Аналогічно ринкова вартість торгівельного комплексу становила 1599000 грн, але продана була за 716000 грн.

Фактично ОСОБА_3 продав нерухоме майно, зменшивши загальну вартість на 1139800 грн від ринкової вартості, тобто більш ніж у два рази.

При цьому, невигідність цих умов також випливає з тієї обставини, що у позивача більше не було ніяких доходів (за інформацією ГУ ДПС).

Як вбачається з пояснень позивача оспорювані договори не були б вчинені або вчинені на інших умовах, якщо б позивач не хворів, не потребував би дорого вартісного лікування.

Також, в процесі розгляду справи стороною надано докази, а саме, рішення Пирятинського районного суду від 16.07.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_24 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пирятинська міська рада Полтавської області, про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та витребування майна з чужого незаконного володіння, яким позов було задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва конструктивних елементів об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, що складає 73 % готовності та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5323810100:00:045:0033 належній ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , та складаються з: бетонних фундаментних блоків у кількості 300 шт.; цегли керамічної у кількості 292000 шт.; залізо бетонних плит у кількості 168 шт.; профнастилу 335 кв.м.; віконних блоків 67,64 кв.м.; розчину 177,0 кв.м.

Крім того, представником позивача надано постанову Полтавського апеляційного суду від 14.09.2020, якою вказано вище рішення залишено без змін. За змістом цієї постанови, яка, в силу прописів ч. 4 ст. 82 ЦПК України має приюдиційне значення, будівельні матеріали у вигляді об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, розміщені на земельній ділянці, що є предметом спору по даній справі, не вибували із володіння ОСОБА_3 (абз. 5 стор. 6, абз. 5 стор. 11 постанови).

За загальним правилом, закріплений у частині першій статті 120 ЗУ України (та кореспондованою з нею ст. 377 ЦК України) особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

З огляду на визначений у статті 120 ЗК України принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, суд уважає, що при наданні правової оцінки оспорюваним правочинам та відповідним обставинам справи слід врахувати, що визнання недійсним договору купівлі-продажу торгівельного комплексу слід розглядати в логічній сукупності з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, на якій він розташований.

За вищенаведених обставин суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У зв`язку з викладеним позовні вимоги позивача про скасування записів у ДРРП не приведено у відповідність до чинного законодавства.

Суд, на підставі ст. 26 цього Закону, вважає за необхідне не скасувати записи у Державному реєстрі, а припинити цим рішенням речові права на спірне майно, зареєстровані за ОСОБА_2 .

Щодо позовної вимоги повернути ОСОБА_1 як спадкоємцю ОСОБА_3 майно, отримане за договором купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016 та за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

З урахуванням вказаних норм, та враховуючи, що судом вбачається достатньо підстав для визнання договорів купівлі-продажу недійсними, то відповідач зобов`язаний повернути позивачу як спадкоємиці ОСОБА_3 земельну ділянку та торгівельний комплекс, які були предметом договорів.

Рішення суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та торгівельного комплексу є підставою для їх повернення ОСОБА_3 .

Вказана вимога може мати місце у разі відмови відповідача у поверненні цього майна. Така позовна вимога є передчасною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду справи та щодо розподілу судових витрат

В матеріалах справи наявна квитанція, якою підтверджується сплата судового збору у розмірі 9605,00 грн (а.с. 1).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, то таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9605,00 грн.

Судом встановлено, що позивач у зв`язку з розглядом справи понесла витрати на правничу допомогу, які її представник просив врахувати при вирішенні спору.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, відповідно до квитанції та Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом С.В. Ступніком за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, позивач сплатила адвокату грошові кошти у розмірі 43000 гривень, що включає попереднє опрацювання матеріалів, робота з замовником (3 години - 3000 грн); попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, робота з замовником (2 години - 2000 грн); підготовка позовної заяви: опрацювання законодавчої бази, вивчення судової практики з спірного питання, формування правової позиції, виготовлення нової редакції позовної заяви та додатків до неї (3500 грн) (том 1 а.с. 3-37); підготовка та виготовлення відповіді на відзив (5 годин - 3500 грн); підготовка та виготовлення відповіді на відзив на позовну заяву (3 години - 3000 грн); участь в судових засіданнях (12 - 24000 грн); ознайомлення з матеріалами справи (2 години 3000 грн); підготовка клопотань (2 години - 2000 грн); підготовка заперечень на заяву про відвід (1 година - 1000 грн).

Проте, при дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що два засідання тривали 3 хвилини, одне засідання 5 хвилин. Тому суд вважає доцільним розрахувати оплату за участь у засіданнях за загальний час проведений у судових засіданнях - 11 годин - 22000 грн.

Також встановлено, що адвокат ознайомлювався з матеріалами справи двічі, на що затратив у сукупному 1 годину 45 хвилин, що вартує не 3000 грн, а 2625 грн.

З урахуванням ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на вказане, такі витрати підлягають частковому стягненню у розмірі 40625 грн.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.06.2019 було забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , а саме на:

-земельну ділянку площею 0,0611 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0031, розташовану по АДРЕСА_3 ;

-земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0032, розташовану по АДРЕСА_3 ;

-земельну ділянку площею 0,0748 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0033, розташовану по АДРЕСА_3 ;

-нежитлову будівлю А-1 площею 93,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824405153238, розташовану по АДРЕСА_3 ;

-нежитлову будівлю А-1 площею 298 кв.м., сарай В, замощення І, забор, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824383453238, розташовану по АДРЕСА_3 (матеріали заяви про забезпечення позову а.с. 48-49).

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного арешт на час ухвалення рішення скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4-5, 12, 13, 16, 23, 56, 76, 77-78, 81, 133, 137, 141, 158, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 181-182, 203, 215-216, 233, 626, 638, 655, 657, 1087-1088 ЦК України, ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанова Пленуму ВСУ від 12.06.2009 № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», практика Європейського суду з прав людини: рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, постанови правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою», суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_24 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори Репях Тетяна Іванівна, виконавчий комітет Пирятинської міської ради, державний реєстратор відділу державної реєстрації виконкому Пирятинської міської ради Міхєєв Д.С., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу відчуження земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0001, посвідчений державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області Репях Т.І. (зареєстрований в реєстрі за № 1-1269) - недійсним.

Визнати договір купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу відчуження торгівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_3 , посвідчений державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області Репях Т.І. (зареєстрований в реєстрі за № 1-1266) - недійсним.

Припинити право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю А-1 загальною площею 93,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1824405153238, номер запису про право власності 31449441) за ОСОБА_2 .

Припинити право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю А-1 загальною площею 298 кв.м., сарай «В», замощення «І», огорожу № «1-3», (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1824383453238, номер запису про право власності 31449003 від 26.04.2019) за ОСОБА_2 .

Припинити право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 0,0611 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5323810100:00:045:0031, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824329253238, номер запису про право власності 31447825 від 26.04.2019) за ОСОБА_2 .

Припинити право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 0,0141 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5323810100:00:045:0033, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824303753238, номер запису про право власності 31447334 від 26.04.2019) за ОСОБА_2 .

Припинити право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 0,0748 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5323810100:00:045:0033, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824319153238, номер запису про право власності 31447608 від 26.04.2019) за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_24 сплачений нею судовий збір у розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_24 у відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 40625 (сорок тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 28 жовтня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий РВ ГУМВС України в Полтавській області 16.10.2008, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_6 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 24.11.2000.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , юридична адреса: АДРЕСА_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Пирятинським РВ ГУМВС України в Полтавській області 11.11.2009.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області, адреса: м. Пирятин Полтавської області, вул. Соборна, 21,код ЄДРПОУ 13955752.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори Репях Тетяна Іванівна, адреса: м. Пирятин Полтавської області, вул. Соборна, 42, к. 37.

Суддя Ю.О. Ощинська