Рішення № 92474955, 20.10.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/19984/15-ц

Провадження № 2/234/206/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Данелюк О.М., за участю секретаря судового засідання Антоненко О.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Дейнека О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/199984/15-ц за позовом

Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул Грушевського, 1Д,

до

ОСОБА_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Обставини справи:

08.12.2015 року в Краматорський міський суд звернулося АТ КБ „ПриватБанк” з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві зазначено, що 14.03.2014 року між банком та відповідачем по справі укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 6600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав. ОСОБА_2 свої зобов`язання перед банком не виконав та станом на 15.11.2015 року має заборгованість в сумі 23652,26 грн., яка складається з: 6908,35 грн. – заборгованість за кредитом, 13391,42 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1750 грн. – заборгованість за пенею та комісією, штрафи – 500 грн. (фіксована частина), 1102,49 грн. (процентна складова). Просить стягнути з відповідача дану заборгованість та судові витрати в сумі 1218 грн., сплачені позивачем при зверненні до суду.

Ухвалою суду від 22.12.2015 року провадження по справі відкрито та справу призначено до попереднього судового засідання.

Ухвалою суду від 24.02.2016 року справу призначено до судового розгляду.

06.04.2016 року постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Заочним рішенням суду від 06.04.2016 року позовні вимоги позивача задоволені частково.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року заочне рішення суду від 06.04.2016 року скасовано та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на автомобіль відповідача.

13.08.2019 року до суду надійшла уточнена позовна заява АТ КБ «Приватбанк», в якій заборгованість відповідача станом на 11.06.2019 року перед банком складає в сумі 424334,54 грн., яка складається з: 7348,35 грн. – заборгованість за кредитом, 410936,19 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 6050 грн. – заборгованість за пенею та комісією. Заборгованість до стягнення складає в розмірі 120132,84 грн., з яких: 7348,35 грн. – заборгованість за кредитом, 112784,49 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.01.2019 року по 11.06.2019 року. Позивач просить стягнути вказану заборгованість, а також судовий збір в сумі 1921 грн..

Ухвалою суду від 09.06.2020 року справу прийнято до свого провадження суддею Пікаловою Н.М. у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Марченко Л.М..

Ухвалою суду від 24.07.2020 року справу прийнято до свого провадження суддею Данелюк О.М. у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Пікалової Н.М..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом просив відмовити на підставі відсутності таких умов у анкеті-заяві, підписаною відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

14.03.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується анкетою - заявою, Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Станом на 11.06.2019 року перед банком складає в сумі 424334,54 грн., яка складається з: 7348,35 грн. – заборгованість за кредитом, 410936,19 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 6050 грн. – заборгованість за пенею та комісією. Заборгованість до стягнення складає в розмірі 120132,84 грн., з яких: 7348,35 грн. – заборгованість за кредитом, 112784,49 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.01.2019 року по 11.06.2019 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 р. було змінено тип Банку на публічне акціонерне товариства та його найменування на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Наказом Мінфіну від 21.05.2018 року № 519 (рішенням єдиного акціонера Банк) було змінено тип банку на приватне та змінено найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що підтверджується Статутом АТ КБ «Приватбанк» від 06.09.2019 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, суд вважає, що у зв`язку із не належним виконанням зобов`язань по кредитному договору у відповідача утворилася вищевказана заборгованість.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті - заяві позичальника від 14.03.2014 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.03.2014 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема процентів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14 березня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08 грудня 2015, уточнена позовна заява 13 серпня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду від 03.07.2019 року Справа № 342/180/17. Відповідно до ч. 4 ст 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням викладеного, заборгованість станом на 11.06.2019 року складає в розмірі 7348,35 грн., з яких: 7348,35 грн. – заборгованість за кредитом.

Таким чином, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково – з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість у сумі 7348,35 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 36 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2017 року № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги задоволено у розмірі 7348,35 грн., що складає 6,12 % від ціни позову (7348,35 *100:120132,84). Відповідно платіжного доручення судові витрати позивача за подання позовної заяви складають 1921 грн.. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошові кошти у розмірі 117,57 грн. (1921*6.12%) на відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12-13,76-79,81, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 611, 1050, 1054 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” (рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул Грушевського, 1Д) заборгованість за договором № б/н від 14.03.2014 року станом на 11.06.2019 року в розмірі 7348,35 грн. (сім тисяч триста сорок вісім грн. 35 коп.), з яких: 7348,35 грн. – заборгованість за кредитом.

В частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” (рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул Грушевського, 1Д) витрати по сплаті судового збору у сумі 117,57 грн. (сто сімнадцять грн. 57 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Краматорського міського суду О. М. Данелюк