Рішення № 92474147, 28.10.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4325/20

РІШЕННЯ

іменем України

28 жовтня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з 01.09.2019 року, без врахування складових доходу - відпускних, лікарняних, у місяці за який вони були нараховані, з врахуванням архівної довідки №371 від 30.07.2019 року та приміток до неї у відповідності до копій первинних документів, архівної довідки про відпускні від 23.07.2018р. №521 та бухгалтерського розрахунку відпускних за травень 1995 року.

2. Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії з 01.09.2019 року із врахуванням всіх складових доходу, із включенням сум нарахованих відпускних та лікарняних пропорційно часу, що припадає на дні відпустки та дні перебування на лікарняному із врахуванням довідки №371 від 30.07.2019 року та приміток до неї у відповідності до копій первинних документів, архівної довідки про відпускні від 23.07.2018р. №521 та бухгалтерського розрахунку відпускних за травень 1995 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 30.07.2019 №371 виданої муніципальним архівом Адміністрації муніципального району «Олекмінський район» за періоди роботи на території Російської Федерації з 14.02.1992 по 18.12.1997, як найбільш вигідної для обрахунку.

З 01.09.2019 року обчислення пенсії позивачу проведено з урахуванням заробітної плати за період з 01.10.1992 року по 30.09.1997 року (згідно довідки) та з 01.07.2000 року по 16.08.2004, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,86742. Заробітну плату з 01.06.1995 року по 30.09.1995 року, з 01.05.1996 року по 31.05.1996 року, з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року враховано в нульовому значенні, оскільки в зазначені місяці в довідці про заробітну плату від 30.07.2019 року № 371 відсутнє нарахування заробітної плати.

Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його гарантовані права та інтереси.

Ухвалою суду від 07.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що підстав для визнання протиправними дій головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з 01.09.2019, без врахування складових доходу - відпускних, лікарняних, у місяці за який вони були нараховані, з врахуванням архівної довідки №371 від 30.07.2019 та приміток до неї у відповідності до копій первинних документів, архівної довідки про відпускні від 23.07.2018 № 521 та бухгалтерського розрахунку відпускних за травень 1995 року та зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії з 01.09.2019 року в врахуванням всіх складових доходу, із включенням сум нарахованих відпускних та лікарняних пропорційно часу, що припадає на дні відпустки та дні перебування на лікарняному в врахуванням довідки № 371 від 30.07.2019 та приміток до неї у відповідності до копій первинних документів, архівної довідки про відпускні від 23.07.2018 р. № 521 та бухгалтерського розрахунку відпускних за травень 1995 року, немає. Вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 28.10.2020 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

З 01.01.2007 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

14.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про безпідставне врахування 8 місяців нулями до розрахунку заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, за які сплачено страхові внески і, що це суттєво зменшило розмір моєї пенсії, просив розрахувати мою пенсію дотримуючись вимог підпунктів 1.6.1, 1.6.2 пункту 1.6 Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004р. №5 та зареєстрованої у міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

21.02.2020 ОСОБА_1 отримав відмову про перерахунок, лист №335-175/Х-03/8-2200/20 від 13.02.2020, в якому відповідач вказав, що «заробітну плату з 01.06.1995 року по 30.09.1995 року, (4 місяці), з 01.05.1996 року по 31.05.1996 року, (1 місяць), з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року (1 місяць), враховано в нульовому значенні, оскільки в зазначені місяці в довідці про заробітну плату від 30.07.2019 року №371 відсутнє нарахування заробітної плати, а підстави для проведення коригування сум заробітної плати з урахуванням періоду за який проведено виплату відпускних і лікарняних, зазначених в архівній довідиі від 30.07.2019 року №371, згідно Інструкції зі статистики заробітної плати та перегляду розміру пенсії з 01.09.2019 року відсутні.

05.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 30.07.2019 року № 371, виданої муніципальним архівом Адміністрації муніципального району «Олекмінський район» Республіки Саха (Якутія), за періоди роботи на території Російської Федерації з квітня 1992 року по грудень 1997 року та надав копії відомостей по нарахуванню заробітної плати для підтвердження сум заробітної плати, вказаних у довідці.

З 01.09.2019 року обчислення пенсії позивачу проведено з урахуванням заробітної плати за період з 01.10.1992 року по 30.09.1997 року (згідно довідки) та з 01.07.2000 року по 16.08.2004 року, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,86742. Заробітну плату з 01.06.1995 року по 30.09.1995 року, з 01.05.1996 року по 31.05.1996 року, з 01.06.1997 року по 30.06.1997 року враховано в нульовому значенні, оскільки в зазначені місяці в довідці про заробітну плату від 30.07.2019 року № 371 відсутнє нарахування заробітної плати.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 30.07.2019 року № 371, виданої муніципальним архівом Адміністрації муніципального району «Олекмінський район» Республіки Саха (Якутія), позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

В силу вимог ч.1 ст.27 цього Закону розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ; Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

При цьому, відповідно до ст.41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі ст.1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У відповідності до ст.1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з частинами першою-третьою ст.20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із ч.11 та ч.12 ст.9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24.04.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування" від 04.06.1998 №794 на Пенсійний фонд разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією покладено обов`язок забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

В основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб. Персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган). Уповноважений орган має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб; видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз`яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку.

Також на уповноважений орган покладений обов`язок створювати і забезпечувати функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат, а роботодавці зобов`язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них. Відомості про фізичних осіб збираються і зберігаються у документальній та електронній формі уповноваженим органом у встановленому порядку протягом життя фізичної особи та зберігаються також впродовж 75 років після її смерті.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить, що відповідальність за накопичення, зберігання, контроль за своєчасністю подання даних та забезпечення функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб покладено на відповідача, а за своєчасність подання на роботодавця.

Відтак, пенсіонер не може нести відповідальність за відсутність даних в системі персоніфікованого обліку відомостей про застраховану особу.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 вказаного Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого Постановою КМУ №919 від 05 липня 2006 року, запроваджено механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії у разі втрати первинних документів про нарахування та підприємствами заробітної плати за основним місцем роботи застрахованої особи та страхового стажу.

Так, відповідно до Порядку №919 за період роботи до 01 січня 1998 року заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні, визначається за наявності підприємства, де працювала особа, або його правонаступника - виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).

За відсутності на підприємстві або в його правонаступника відповідної професії (посади) заробітна плата визначається, виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на такому підприємстві або в його правонаступника. Довідка про середню заробітну плату за відповідною або аналогічною їй професією (посадою) надається підприємством, де працює (працювала) особа, або його правонаступником.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. При цьому, визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Матеріали справи свідчать, що разом з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подав до пенсійного органу довідку про заробітну плату від 30.07.2019 року № 371, виданої муніципальним архівом Адміністрації муніципального району «Олекмінський район» Республіки Саха (Якутія), за періоди роботи на території Російської Федерації з квітня 1992 року по грудень 1997 року. Як свідчить її зміст, остання складена на підставі особових рахунків за 1992-1997 роки та на всі виплати нараховано страхові внески. Вказана довідка відповідає вимогам Порядку №22-1, адже містить усі необхідні відомості про розмір заробітної плати, про нарахування страхових внесків, засвідчена печаткою підприємства, підписами посадових осіб.

В даному випадку, зважаючи на те, що довідка видана на підставі первинних документів, така довідка не визнавалася нечинною та не скасовувалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для неврахування довідки про заробітну плату від 30.07.2019 року № 371, виданої муніципальним архівом Адміністрації муніципального району «Олекмінський район» Республіки Саха (Якутія), оскільки відсутні докази зловживання пенсіонером своїми правами чи зазначення роботодавцем неправдивих відомостей.

Водночас, суд наголошує, що обов`язок по сплаті всіх необхідних податків, зборів і внесків за працівника покладено на роботодавця, а тому тягар щодо його невиконання, а саме: їх неповної чи несвоєчасної сплати, не може бути покладено на позивача, як на працівника.

Відповідачем не доведено факт зловживань з боку позивача, його вину чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних. Не надано жодних доказів того, що відомості, які містяться в довідці про заробітну плату від 30.07.2019 року № 371, виданої муніципальним архівом Адміністрації муніципального району «Олекмінський район» Республіки Саха (Якутія), містять неправдиві або недостовірні дані, будь-які письмові докази, які б свідчили про незаконність цієї довідки у матеріалах справи відсутні.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 02.04.2020 у справі №654/1290/17, від 23.01.2018 у справі №583/392/17, від 08.08.2019 у справі №280/918/16-а, від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17.

Таким чином, позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаній у довідці про заробітну плату від 30.07.2019 року № 371, виданої муніципальним архівом Адміністрації муніципального району «Олекмінський район» Республіки Саха (Якутія).

Враховуючи положення ч.4 ст.45 Закону №1058 та беручи до уваги той факт, що позивач звернувся з заявою про перерахунок його пенсії 05.09.2019, порушені права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки про заробітну плату від 30.07.2019 року № 371, виданої муніципальним архівом Адміністрації муніципального району «Олекмінський район» Республіки Саха (Якутія) з 01.09.2019.

При вирішення даного спору суд враховує також практику Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають у зв`язку із звільненням позивача від їх сплати.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019 року, без врахування складових доходу - відпускних, лікарняних, у місяці за який вони були нараховані, з врахуванням архівної довідки №371 від 30.07.2019 року та приміток до неї у відповідності до копій первинних документів, архівної довідки про відпускні від 23.07.2018р. №521 та бухгалтерського розрахунку відпускних за травень 1995 року.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019 року із врахуванням всіх складових доходу, із включенням сум нарахованих відпускних та лікарняних пропорційно часу, що припадає на дні відпустки та дні перебування на лікарняному із врахуванням довідки №371 від 30.07.2019 року та приміток до неї у відповідності до копій первинних документів, архівної довідки про відпускні від 23.07.2018р. №521 та бухгалтерського розрахунку відпускних за травень 1995 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Г.В. Лабань