Рішення № 92474139, 15.10.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1083/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Калівошко В.В.,

за участі: представника відповідача - Амінової С.Р.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариствп з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна Енергопостачальна Компанія" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,

встановив:

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ФСЗ) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач, ТОВ "ХОЕК"), в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна Енергопостачальна Компанія" на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 484 299,36 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1307,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначило, що відповідач із числа середньооблікової кількості штатних працівників у 2019 році повинен був працевлаштувати 6 осіб з інвалідністю. Однак, в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у 2019 році ТОВ "ХОЕК" зазначеного нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 4 робочих місць не виконав (працевлаштовано 2 особи з 4), адміністративно-господарські санкції у розмірі 484299,36 гривень за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в строк до 16.04.2020 року самостійно не сплатило. Внаслідок несплати санкцій відповідачу було нараховано пеню у розмірі 1307,61 гривень. Разом з тим, заборгованість в загальній сумі 485606,97 гривень в добровільному порядку ТОВ "ХОЕК" погашено не було, що на думку позивача негативно відображається на формуванні та наповненні Державного бюджету, спричиняє шкоду соціальним інтересам держави при реалізації державної політики в галузі соціального захисту осіб з інвалідністю, а тому Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з даним позовом до суду про стягнення зазначених коштів.

Ухвалою суду від 04.05.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

14.05.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позов. Згідно відзиву, заявлених позовних вимог ТОВ "ХОЕК" не визнає. Стверджує, що господарсько-правова відповідальність застосовується лише в разі вчинення суб`єктом господарювання правопорушення. Натомість, в даному випадку відповідач вважає, що вжив вичерпних заходів для того, щоб його поведінка не вважалась протиправною, зокрема, публікував оголошення про наявність вільних вакансій для осіб з інвалідністю, подавав звіти за формою №3-ПН до центру зайнятості.

Крім того, відповідач зазначає, що не відмовляв в працевлаштуванні особам з інвалідністю.

Під час підготовки справи до розгляду судом встановлено ряд обставин, що потребували перевірки, зокрема, в листі Херсонського міського центру зайнятості від 14.04.2020 року №2120/04/1216/20 зазначено, що протягом 2019 року існують факти відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна Енергопостачальна Компанія" у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, яких направлено до відповідача центром зайнятості.

З метою надання належної оцінки наведеним обставинам судом ухвалою від 20.05.2020 року витребувано від Херсонського міського центру зайнятості корінці направлення на працевлаштування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна Енергопостачальна Компанія" осіб з інвалідністю за 2019 рік, згідно яких особам було відмовлено в працевлаштування роботодавцем. 01.06.2020 року запитані документи надійшли до суду.

27.05.2020 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Окрім зазначеного, відповідач прокоментував інформацію Херсонського міського центру зайнятості, за якої ТОВ "ХОЕК" відмовило в працевлаштуванні трьом особам з інвалідністю. Так, зокрема ОСОБА_1 не був працевлаштований через те, що за результатом медичного огляду його придатність до виконання обов`язків за посадою не було погоджено. За медичними показниками, на думку відповідача, не могли бути працевлаштовані також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03.06.2020 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Датою судового засідання визначено 16.06.2020 року.

09.06.2020 року відповідачем подано до суду додаткові пояснення по справі, згідно яких направлення на працевлаштування кандидатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були видані, тоді, коли особа, яка претендувала на вказану посаду вже пройшла медичний огляд.

15.06.2020 року відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином, введеним на території України. Наступне судове засідання відповідач просив призначити після закінчення заходів, введених Указом Президента України від 13.03.2020 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

При постановлені ухвали, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено до 31 липня 2020 року.

Введені постановою обмежувальні заходи визнані судом об`єктивною перешкодою для участі учасників справи в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, а також з урахуванням раніше викладеного представниками відповідача (в заяві, що надійшла до суду 27.05.2020 року, в заяві від 15.06.2020 року) клопотання про призначення судового засідання після закінчення карантинних заходів, суд визначив за можливе відкласти розгляд справи до закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", про що постановив ухвалу від 16.06.2020 року.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 24.09.2020 р. Продовжено строк підготовчого провадження в справі на 30 днів.

В підготовче засідання на 24.09.2020 року з`явилась представник відповідача. Враховуючи, що під час підготовчого засідання у даній справі судом завершено проведення всіх підготовчих дій, необхідних для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, протокольною ухвалою суду від 24.09.2020 року підготовче провадження у даній справі закрито, та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 15.10.2020 року.

В судове засідання, призначене на 15.10.2020 року позивач явку свого представника не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача з`явилась, просила задовольнити позов на підставі доводів, викладених в відзиві на позов та показів свідків наданих в судовому засіданні.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом установлено, що ТОВ "ХОЕК" є підприємством, яке використовує найману працю, отже відповідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов`язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

23.01.2020 року відповідачем до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ). За даними цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ "ХОЕК" у 2019 році становила 155 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 2 особи.

При цьому у звіті визначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинна становити 6 осіб (а.с. 8).

У зв`язку з зазначеним, 12.03.2020 року позивачем на адресу ТОВ "ХОЕК" направлено листа про невиконання підприємством нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2019 році за вих. №03-08/399, відповідно до якої відповідач зобов`язаний в строк до 15 квітня 2020 року сплатити до державного бюджету адміністративно-господарські санкції в сумі 484299,36 гривень (а.с. 9).

Водночас, в строк до 15 квітня 2020 року ТОВ "ХОЕК" адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю сплачені не були.

Внаслідок несплати санкцій Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було нараховано відповідачу пеню в розмірі 1307,61 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 7).

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ "ХОЕК" перед Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за розрахунками фонду складає 485 606,97 гривень і на думку позивача підлягає стягненню в судовому порядку.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені та, відповідно, встановлюючи в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 875-XII) визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (ч. 2 ст. 17 Закону № 875-XII).

За змістом статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Так, у частині першій статті 17 Закону № 875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Водночас, суд наголошує, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

У контексті наведеного суд відмічає, що, згідно зі частиною першою статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою зазначеної статті Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII).

Згідно з ст. 18-1 Закону № 875-XII, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що на відповідача, як роботодавця, покладено обов`язок створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. В той же час, вказаний обов`язок не супроводжується обов`язком відповідача здійснювати пошук осіб з інвалідністю для працевлаштування.

За змістом положень пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності " 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (далі - Порядок № 316).

Відповідно до п. 5 Порядку № 316 форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з п. 3 Порядку № 316 форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку (п. 4 Порядку № 316).

Таким чином, до обов`язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми №3-ПН) може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування інвалідів, і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Такі вимоги закону реалізуються відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України від 05.07.2012 №5067 "Про зайнятість населення", згідно якої роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відтак, у справах цієї категорії визначальним є дослідження факту подання роботодавцями звітності форми №3-ПН протягом відповідного року та обставин, за яких кандидатам було відмовлено в прийнятті на роботу.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 20.04.2017 (справа №817/724/16 (К/800/27680/16).

Верховний Суд України у своєму рішенні від 20.06.2011р. №21-60а11 виклав правову позицію щодо застосування положень статей 18-20 Закону №875-ХІІ, відповідно до якої обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. А оскільки відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Дана правова позиція була неодноразово застосована Верховним Судом, зокрема в постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі № 807/612/16, від 11.09.2018 у справі № 812/1127/18, від 19.12.2018 у справі № 812/1140/18, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі № 812/1164/18, від 01.10.2020 по справі № 360/1772/19.

Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному конкретному випадку листом Херсонського міського центру зайнятості від 14.04.2020 року за №2120/04/1216/20 (а.с.11) повідомлено, що ТОВ "ХОЕК" протягом 2019 року надавалась до Херсонського міського центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Інформацію про попит на робочу силу (вакансії)", з зазначенням у ІІ розділі звітності "Коментарі до даних про вакансії" за можливості працевлаштування відповідної категорії громадян - "особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Також, центр зайнятості повідомив, що 5 особам пропонувалась вакансія призначена для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою "контролер енергонагляду". Дві особи відмовились від запропонованої вакансії, 3 особам відмовлено в працевлаштуванні - в корінці направлення на працевлаштування зазначено "Просимо направити на це робоче місце іншу кандидатуру" без зазначення причини відмови.

Двом особам запропоновано вакансію за посадою "кур`єр". Одна особа відмовилась від запропонованої вакансії та 1 особа працевлаштована за направленням служби зайнятості на заявлену вакансію.

Трьом особам запропонована вакансія за посадою "бухгалтер": по 2 особам відповідь на роботодавця - не відповідає вимогам та 1 особі зазначено "Просимо направити на це робоче місце іншу кандидатуру". По всім корінцям направлень не зазначена причина відмову в працевлаштуванні.

Одночасно з цим, з метою пошуку для подальшого працевлаштування з інвалідністю ТОВ "ХОЕК" 03.12.2019 року приймало участь у міні ярмарках вакансій, на які запрошувались зареєстровані у Херсонському міському центрі зайнятості особи з інвалідністю.

Також, до матеріалів справи долучено копії періодичного видання "Гривна" за листопад, грудень 2019 року (а.с.49-50), в яких публікувалось оголошення про набір робітників з інвалідністю на посаду контролер енергонагляду.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що ТОВ "ХОЕК" вживало заходів щодо працевлаштування в 2019 році осіб з інвалідністю. Відповідне мало прояв у: поданні звітності за формою 3-ПН до Херсонського міського центру зайнятості, участі в заходах центру зайнятості, направлених на пошук таких осіб, самостійна публікація оголошень підприємством.

Таким чином, позивачем виконано обов`язок щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, до якого належить створення в установленому порядку робочих місць для осіб з інвалідністю у межах нормативу та інформування органів державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця таких інвалідів.

Проте, у зв`язку з інформацією Херсонського міського центру зайнятості про наявність фактів відмов в працевлаштуванні осіб з інвалідністю судом витребувано корінці направлень на працевлаштування відповідних осіб.

Так, 29.05.2020 року суду надано шість корінців, за якими, як вважає Херсонський міський центр зайнятості особам з інвалідністю було відмовлено в працевлаштуванні на посади в ТОВ "ХОЕК".

Оглядом наданих корінців (а.с.89-91) встановлено, що на посаду контролеру енергонагляду направлялось три особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Щодо кожної з перелічених осіб в корінцях направленнях відсутні відмітки про прийняте роботодавцем рішення.

З метою з`ясувати обставини за яких особи не були працевлаштовані відповідачем, судом допитано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в якості свідків в судовому засіданні 15.10.2020 року.

Так, свідок ОСОБА_1 повідомив суд, що Херсонський міський центр зайнятості направляв його для працевлаштування до ТОВ "ХОЕК" на посаду "контролер енергонагляду". ОСОБА_1 написав заяву про прийняття його на посаду, пройшов одноденне стажування. Проте, що коли він з`явився до лікарні з метою проходження медогляду для працевлаштування, працівники лікарні зазначили про відсутність сенсу розпочинати огляд, оскільки за станом здоров`я ОСОБА_1 працювати на посаді контролера не зможе. Також, свідок зазначив, що про неможливість працевлаштуватись за станом здоров`я на посаду в ТОВ "ХОЕК" повідомив співробітників центру зайнятості. Відповідач у працевлаштуванні свідку не відмовляв.

Отже, показами свідка, наданими суду під присягою підтверджено, що ОСОБА_1 не був працевлаштований на посаду в ТОВ "ХОЕК" через наявність в нього медичних показань, які унеможливлюють виконання обов`язків за посадою.

Свідок ОСОБА_3 повідомив суд, що Херсонський міський центр зайнятості направляв його для працевлаштування до ТОВ "ХОЕК" на посаду "контролер енергонагляду". З`явившись до ТОВ "ХОЕК" ОСОБА_3 отримав роз`яснення обов`язків за наведеною посадою. Визнавши таку роботу не підходящою, свідок відмовився від запропонованої посади. Про прийняте рішення повідомив спеціаліста Херсонського міського центру зайнятості. У працевлаштуванні в ТОВ "ХОЕК" відповідач не відмовляв, рішення про відмову було прийнято ОСОБА_3 з власної ініціативи з урахуванням наявних в нього вад зору.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що показами свідків - осіб з інвалідністю, які безпосередньо направлялись для працевлаштування до ТОВ "ХОЕК" підтверджено відсутність факту відмови відповідача в їх працевлаштуванні.

Щодо третьої особи, якій видавалось направлення на працевлаштування до ТОВ "ХОЕК" на посаду "контролер енергонагляду" - ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Так, з наявних в матеріалах справи медичних документів (а.с.83-84) вбачається, що зазначеній особі протипоказана важка фізична праця, з нервово - емоційними навантаженнями на висоті, біля води, вогню, механізмів, що рухаються.

Відповідачем надані посадові інструкції "кур`єру енергонагляду" та "контролеру енергонагляду" відповідно яких до обов`язків за посадами (п.2.1.2) входить, серед іншого, вручення споживачам під особистий підпис попередження про відключення у разі наявності заборгованості за спожиту електричну енергію.

Суд розділяє думку ТОВ "ХОЕК" стосовно того, що вручення споживачам під особистий підпис попередження про відключення є роботою з нервово - емоційними навантаженнями, отже такою, що протипоказана ОСОБА_2 за медичними показниками.

Окрім наведеного, в індивідуальній програмі реабілітації інваліда стосовно діагнозу ОСОБА_2 зазначено: "…вторинно-генералізовані напади 2-4 рази на місяць".

Суд вказує, що за клінічними проявами вторинно-генералізований напад починається, як правило, раптово. Після декількох секунд, які триває аура (у кожного пацієнта протягом аури унікально), пацієнт втрачає свідомість і падає.

Отже, наявний в ОСОБА_2 діагноз передбачає можливість втрати ним свідомості 2-4 рази на місяць.

Відповідно п.1.7 посадових інструкцій робочим місцем згідно посади є закріплена за особою група маршрутів, де мешкають споживачі електричної енергії… . Тобто, в процесі виконання обов`язків за посадою особа буде постійно знаходитись поза приміщенням ТОВ "ХОЕК" без нагляду з боку колег з визначеною в медичних документах вірогідністю втратити свідомість.

Зазначене, на думку суду становить реальний ризик здоров`ю особи та свідчить про невідповідність запропонованої Херсонським міським центром зайнятості посаді медичним показникам ОСОБА_2 .

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що в усіх трьох випадках неможливість працевлаштувати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пов`язана з вадами здоров`я осіб з інвалідністю та не залежала від волевиявлення відповідача.

Згідно із ч. 6 ст. 24 КЗпП України забороняється укладати трудовий договір із громадянином, якому, згідно з медичним висновком, запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Отже, укладення трудових договорів з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 призвело б до порушення відповідачем наведеного припису КЗпП України.

Тобто, в частині не працевлаштування осіб з інвалідністю на посади "контролер енергонагляду" вини ТОВ "ХОЕК" не встановлено, що виключає й можливість застосування до підприємства санкцій за невиконання нормативу.

Водночас, відмінною є ситуація з посадою "бухгалтера".

Так, в матеріалах справи міститься три корінця направлення на працевлаштування на посаду "бухгалтер" в ТОВ "ХОЕК" надані ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .

Відповідачем в додаткових поясненнях від 09.06.2020 року (а.с.102) самостійно зазначено, що усі три направлення видані Херсонським міським центром зайнятості 03.05.2019 року, проте, на момент звернення кандидатів, іншою особою вже було пройдено медогляд для зайняття наведеної посади.

Суд критично оцінює наведені відповідачем аргументи як підставу для відмови в працевлаштуванні осіб з інвалідністю ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 з огляду на таке.

Так, по-перше в корінцях направленнях на працевлаштування, виданих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначено, що їм відмовлено в прийнятті на роботу через їх невідповідність вимогам. Графа "робоче місце зайняте", призначене для відміток в разі, якщо вакансія закрита незаповнене.

Тобто, твердження відповідача про відмову в прийнятті на роботу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 через зайняття вакантної посади входить в протиріччя з відмітками на корінцях направлень на працевлаштування та свідчить, на думку суду, про необґрунтованість такої відмови. У випадку з корінцем направлення ОСОБА_4 відмітки щодо прийнятого рішення про працевлаштування взагалі відсутні.

Окрім викладеного, з приводу посилань відповідача на те, що станом на 03.05.2020 року посада "бухгалтер" вже не була вакантною суд зазначає наступне.

Так, відповідно ч.4 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, день початку трудових відносин між роботодавцем та працівником визначається трудовим договором між ними, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

В даному конкретному випадку, вбачається, що наказ про прийняття на роботу ОСОБА_7 №86-К датований 06.05.2019 року. Згідно змісту наказу ОСОБА_7 прийнято на роботу з 07.05.2020 року. Отже, саме з 07.05.2020 року посада "бухгалтер", для працевлаштування на якій 03.05.2019 року було направлено осіб з інвалідністю ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , припинила бути вакантною. Факт проходження особою медичного огляду з метою зайняття посади не є підставою для визнання її зайнятою до видання відповідного наказу.

Таким чином, маючи передбачений ст. 19 Закону № 875-XII обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВ "ХОЕК" мало докласти зусиль щодо його виконання. Натомість, підприємство знаючи про наявність серед кандидатів на посаду, норматив за якої воно мало виконати, осіб з інвалідністю безпідставно відмовило таким особам в працевлаштуванні.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач як роботодавець у 2019 році не вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення в частині щодо одного робочого місця, призначеного для забезпечення працевлаштування особи з інвалідністю - посади "бухгалтера", а тому на нього повинна бути покладена відповідальність передбачена ст. 20 Закону № 875-XII у відповідному розмірі.

Зазначений розмір суд обраховує з використанням поданого відповідачем розрахунку шляхом множення середньої річної заробітної плати штатного працівника (121074,84 грн.) на кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування особи з інвалідністю (1 місце).

Пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій станом на 24.04.2020 року становить 326,90 грн. (121074,84 грн * 0,03%*9 днів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів надано суду докази того, що відповідач не виконав в повній мірі обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю в 2019 році.

Враховуючи вищезазначене та предмет спору у даній справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "ХОЕК" адміністративно-господарських санкцій та пені.

Таким чином, позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна Енергопостачальна Компанія" на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 121 074,84 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 326,90 грн. на банківські реквізити: (Одержувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/50070000, код 37959779, Банк: ГУДКСУ у Херсонській області IBAN UA118999980313131230000021002, Бюджетне кодування в призначенні платежу:*; 101; код ЄДРПОУ 42117825; платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2019 рік).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 жовтня 2020 р.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 112030500