Рішення № 92474025, 28.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2020 року № 520/12325/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту – відповідач, МОУ), в якому просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) право на одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності;

- визнати протиправними дії Міністерства Оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене п. 3 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.07.2020 № 112 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності";

- зобов`язати Міністерство Оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку з визнанням 05.04.2018 р. органами МСЕК особою з інвалідністю II групи, внаслідок травми отриманої ним під час виконання обов`язків військової служби та захворювання, пов`язаного з виконання обов`язків військової служби в країнах де велися бойові дії, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у відповідності до ст. 16-2, п. 1. абз. Б Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та ст. 6, п.1, абз. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 р. № 975;

- визначити Міністерству оборони України місячний строк після надходження всіх документів відповідно до п.11, п. 13 Порядку 975 для вирішення питання призначення та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримавши статус особи з інвалідністю 2 групи, 03.07.2018 р. подав заяву до Харківського обласного військового комісаріату щодо направлення документів до МО України для прийняття рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги.

ХОВК направив свій висновок та пакет документів до Департаменту фінансів МО України 17.09.2018 р.

21.12. 2018 р. комісія МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, відмовила у призначені допомоги (Витяг з протоколу Комісії МОУ від 21.12.2018 р № 133).

Не погодившись із такою відмовою, позивач 07.11.2019 р. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 р. № 520/11843/19 позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 р. № 520/11843/19, скасовано рішення суду першої інстанції від 31.01.2020 р. та з метою ефективного захисту моїх прав, вийшовши за межі позовних вимог, визнав протиправним та скасував рішення відповідача, оформлене п. 42 протоколу засідання комісії МО України від 21.12 2018 р. № 133, зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву щодо призначення та виплатити позивачу одноразової грошової допомоги.

На виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 р. № 520/11843/19, позивач 25.06.2020 р. звернувся до ХОВК з проханням про направлення документів до МО України для повторного розгляду та вирішення питання призначення і виплати мені одноразової грошової допомоги. Висновок та пакет документів був відправлений до МО України.

21.08.2020 р. позивачем отримано витяг з протоколу засідання комісії МО України від 30.07.2020 № 112, яким повторно відмовлено йому в призначення та виплаті одноразової грошової допомоги, з тих же підстав які Другий апеляційний адміністративний суд визнав протиправними. Вважає зазначені дії та рішення протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви та відкриття спрощеного провадження у справі від 21.09.2020 року була надіслана позивачу та отримана ним 26.09.2020 року.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви та відкриття спрощеного провадження у справі від 21.09.2020 року була надіслана відповідачу та отримана ним 28.09.2020 року.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись обставини, викладені у відзиві на позов.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача, у якій він повністю підтримав свою правову позицію та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, правовідносинам, які розглядаються у даній справі, передували обставини, які не доказуються у даній справі, оскільки були встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 у справі № 520/11843/19 (яке, згідно відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", 15.06.2020 року набрало законної сили) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В рамках справи № 520/11843/19 судом було встановлено, що позивач у період з 05.09.1965 по 17.02.1992 проходив військову службу у лавах збройних сил СРСР, що підтверджується копією витягу з послужного списку особової справи ФХ-113018, в тому числі з 30.10.1981 по 24.03.1983 проходив службу в республіці Афганістан.

Позивачу під час огляду органами МСЕК 30.10.1991 безстроково встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується копією довідки медико-соціальної експертної комісії серія ВТЗ-6 № 083978 від 30.10.1991.

Позивачу під час огляду органами МСЕК з 05.04.2018 безстроково встановлена друга група інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується копією довідки медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААА № 708208 від 06.04.2018.

03.07.2018 позивач звернувся з заявою до Харківського обласного військового комісаріату щодо направлення заяви з доданими до неї документами до відповідача для вирішення питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги.

Листом Харківського обласного військового комісаріату від 10.09.2018 № 2541/ВСЗ позивачу відмовлено в надсиланні його документів.

13.09.2018 позивач звернувся з заявою, в якій наполягав у надсиланні його заяви до відповідача.

Листом від 17.09.2018 № 419/1/ОГД Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про надсилання висновку та пакету документів до відповідача.

Листом від 18.02.2019 № 400/ВСЗ Харківський обласний військовий комісаріат надіслав позивачу витяг з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2019 № 133.

Так, п. 42 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2018 № 133 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

16.04.2019 позивачем подано заяву про повторне направлення висновку й пакету документів для розгляду Комісією Міністерства оборони України.

19.04.2019 листом Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про повторне надсилання документів до відповідача.

24.05.2019 позивач отримав від ХОВК копію листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 13.05.2019 № 248/430/ОГД щодо розгляду документів з призначення одноразової грошової допомоги. Департамент фінансів Міністерства оборони України дійшов до висновку, що нових обставин в пакеті документів, які надійшли з ОВК не виявлено, то підстав для подачі документів на розгляд Комісії немає. Документи повернуті без реалізації ХОВК.

Позивач не заперечував, що ним не подавалося нових документів після прийняття комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішення від 21.12.2018 № 133, зазначив, що комісією не надано належної оцінки свідоцтву про хворобу від 28.06.1982, яке містить інформацію про обставини отримання ним травми.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі № 520/11843/19 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 по справі № 520/11843/19 - скасовано з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене пунктом 42 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатом грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2018 № 133 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 30 липня 2020 року скасовано пункт 42 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2018 № 133. Відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги підполковнику у відставці ОСОБА_2 (Харківський ОВК), якого 27.12.1991 звільнено з військової служби та 30.10.1991 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби (довідка МСЕК серія ВТЄ-6 № 083978 від 30.10.1991), а 05.04.2018 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 708208 від 06.04.201 8).

Зазначено, що ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1991 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Крім цього, згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови/якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

ОСОБА_1 II групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 справа № 806/2187/18. від 15.07.2020 у справі №240/10153/19.

Також зазначає, що в резолютивній частині вищезазначеного рішення суду немає чіткого посилання про зобов`язання Міністерство оброни розглянути заяву громадянина ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги по відповідній групі інвалідності (а.с.12).

Вважаючи прийняте рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до ст. 41 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (в редакції, чинній на час звернення до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” прийнято 20.12.1991 та введено в дію 10.01.1992 постановою Верховної Ради України № 2012-XII “Про порядок введення в дію Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

З набранням чинності Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” діяла редакція ст. 16 цього Закону, відповідно до якої, військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Законом України від 03.11.2006 № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викладено в новій редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014, та якою було введено поняття “одноразова грошова допомога”.

Законом України від 04.07.2012 № 5040-VI “Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців”, який набрав чинності 01.01.2014 статтю 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції, чинній на час звернення до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Частиною 9 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищезазначеної статті, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

При цьому, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

За обставинами справи, позивачу під час огляду органами МСЕК 30.10.1991 безстроково встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується копією довідки медико-соціальної експертної комісії серія ВТЗ-6 № 083978 від 30.10.1991 (а.с.8).

Позивачу під час огляду органами МСЕК з 05.04.2018 безстроково встановлена друга група інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується копією довідки медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААА № 708208 від 06.04.2018 (а.с. 9).

Водночас, станом на 30.10.1991 не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги такій категорії військовослужбовців.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є вимога призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи, отже саме з 05.04.2018 у позивача могло виникнути право на отримання одноразової грошової допомоги, тому застосуванню у спірних правовідносинах підлягає Порядок № 975.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 334/286/17 (2-а/334/218/17).

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Зважаючи на те, що позивачу встановлено II групу інвалідності 05.04.2018, а звернувся він з заявою до Харківського обласного військового комісаріату щодо направлення відповідних документів до відповідача для вирішення питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги - 03.07.2018, то позивач звернувся за вказаною допомогою межах строку передбаченого пунктом 8 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

За цим, висновки, викладені в п. 3 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.07.2020 № 112, щодо відсутності у позивача права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1991 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, та зміни групи інвалідності понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності (п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку № 975), є безпідставними.

Враховуючи викладене задоволенню підлягає вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене п. 3 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.07.2020 № 112 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Міністерства Оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності, суд зазначає наступне.

Дії суб`єкта владних повноважень активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.

За наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, суд зазначає, що оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, позаяк суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, а відтак відсутні підстави для визнання дій відповідача у цій частині протиправними, позаяк прийняття рішення за зверненням особи є обов`язком владного субєкта.

Щодо вимоги позивача про визнання за ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) права на одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності, суд зазначає, що відповідно до приписів КАС України, суд не наділений повноваженнями щодо визнання за позивачем права на застосування до нього норми закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, вбачається, що позивач набуває право в силу дії закону на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з визнанням його особою з інвалідністю, а тому не потребує додаткового судового рішення щодо визнання такого права.

Щодо вимоги позивача про визначення Міністерству оборони України місячного строку після надходження всіх документів відповідно до п.11, п. 13 Порядку 975 для вирішення питання призначення та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформлює та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. У свою чергу, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що порядок та строк розгляду документів для призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги встановлений відповідним порядком, що унеможливлює його повторне встановлення судом, у зв`язку з чим зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку з визнанням 05.04.2018 р. органами МСЕК особою з інвалідністю II групи, внаслідок травми отриманої ним під час виконання обов`язків військової служби та захворювання, пов`язаного з виконання обов`язків військової служби в країнах де велися бойові дії, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у відповідності до ст. 16-2, п. 1. абз. Б Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та ст. 6, п.1, абз. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 р. № 975, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного суду від 06.03.2019 року по справі № 1640/2594/18 судом зазначено, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З документів, наявних у матеріалах справи судом встановлено, що у суб`єкта владних повноважень була можливість прийняти обґрунтоване та законне рішення про призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку із тим, що позивачем виконані всі умови, визначенні законом.

Враховуючи викладене, зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України оформлене п. 3 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.07.2020 № 112 про відмову у призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності.

Зобов`язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку з визнанням 05.04.2018 р. органами МСЕК особою з інвалідністю II групи, внаслідок травми отриманої ним під час виконання обов`язків військової служби та захворювання, пов`язаного з виконання обов`язків військової служби в країнах де велися бойові дії, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у відповідності до ст. 16-2, п. 1. абз. Б Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та ст. 6, п.1, абз. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 р. № 975.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28 жовтня 2020 року.

Суддя Бадюков Ю.В.