Ухвала суду № 92473959, 27.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

27 жовтня 2020 р. Справа № 520/14483/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Харківське СІЗО" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії ДУ "Харківське СІЗО", що виразились в ненаданні відповідей по суті на запити від 13.05.2020 р., 01.06.2020 р., в наданні неповної відповіді на запит від 10.06.2020 р., в безпідставній, незаконній відмові у наданні відповіді на запит від 21.06.2020 р., в порушенні правил систематизації та зберігання документації шляхом не долучення до матеріалів особової справи належного примірника документа, що підлягає зберіганню;

- зобов`язати Державну установу "Харківське СІЗО" надати інформацію щодо ПІБ, спеціалізації, стажу роботи, освіти психологів, які працювали в установі в період подання вищезазначених запитів (від 13.05.2020 р., 01.06.2020 р.); перелік документів, які зберігаються в установі ДУ "Харківське СІЗО" та містять будь-яку інформацію щодо характеристики ОСОБА_1 , її поведінки, психологічного стану, тощо; копії документів, що були складені в ході та по фактах спостереження за ОСОБА_1 в період перебування останньої в ДУ "Харківське СІЗО", а також інформацію про дати такого спостереження, прізвища та посади осіб, які його здійснювали окремо по кожному факту.

Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративною справою відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно правовий спір згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже публічно-правовий спір є видом правового спору, для якого характерні наступні ознаки: спір виникає з публічно-правових відносин; сторонами спору є суб`єкти публічно-правових відносин, серед яких особливим правовим статусом наділені органи публічної адміністрації; сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу; предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб`єктів.

Приписи статті 19 КАС України містять вичерпний перелік справ на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так до них відносяться, справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається із автоматизованою системи "Діловодство спеціалізованого суду", у межах справи №520/3281/19 судом було установлено, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.09.2015 р. заявник був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 4, 115 ч. 2 п. 6, 115 ч. 2 п. 11 Кримінального кодексу України 2001 року і засуджений до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22.03.2017 р. вирок райсуду було змінено у частині призначеного покарання у вигляді позбавлення волі на 14 років із конфіскацією майна.

Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2018 р. була скасована ухвала Апеляційного суду Харківської області від 22.03.2017 р. по кримінальній справі за звинуваченням заявника у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 4, 115 ч. 2 п. 6, 115 ч. 2 п. 11 Кримінального кодексу України 2001 року. Отже, з цієї події заявник утратив правовий статус засудженого.

Судом встановлено, що 06.11.2018 р. заявник прибув до установи відповідача з Київського слідчого ізолятору, а 06.12.2018 р. рішенням Харківського апеляційного суду продовжено строк тримання заявника під вартою як запобіжний захід у кримінальному провадженні.

Суд звертає увагу на приписи ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, заявник під час знаходження в установі відповідача перебуває у правовому статусі особи, яка тримається під вартою.

Приписами ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України унормовані правовідносини з приводу розгляду судом справ про захист прав особи, котра тримається під вартою.

Так, в силу ч. 1 зазначеної статті кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Таким чином, положення ст. 206 КПК України є спеціальною нормою права відносно осіб, які тримаються під вартою, і охоплюють захист усіх прав людини, позаяк жодних виключень законом не запроваджено. Таким чином, суд наголошує на кримінально-правовий характер даних відносин, а також на те, що зазначені відносини регулюються Кримінальним процесуальним кодексом та Законом України "Про попереднє ув`язнення".

Положення ст.ст. 537 та 539 Кримінального процесуального кодексу України присвячені урегулюванню правовідносин виключно з приводу розгляду судом справ про захист прав особи під час виконання покарань.

Пунктом 13-1 ч.1 ст.537 КПК України дійсно передбачена можливість оскарження особою інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань. Але цією особою, на яку поширюється дія п.13-1 ч.1 ст.537 КПК України, є особа, що відбуває покарання, тобто засуджений, а не особа від вартою. Відтак, у силу ч. 9 ст. 539 КПК України у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту права та інтереси осіб, котрі відбувають покарання. Отже, положення ст.ст. 537 та 539 КПК України є спеціальною нормою права відносно осіб, стосовно яких відбувається виконання вироку.

Відносно згаданих осіб (тобто осіб, стосовно яких розпочата процедура відбування покарання за вироком суду) підлягають застосуванню і положення Кримінально-виконавчого кодексу України.

У спірних правовідносинах заявник діє у статусі особи під вартою, а не засудженого, а тому не має публічних прав та публічних інтересів, захист яких повинен відбуватись у порядку адміністративного судочинства, оскільки захист усіх прав і інтересів осіб під вартою у зносинах з установою ув`язнення відбувається у порядку кримінального судочинства згідно з ст.206 КПК України та приписами Закону України "Про попереднє ув`язнення".

Таким чином, вказані позовні вимоги не містять вимог до відповідача, як до суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах, у відповідності до вимог ст.ст. 2, 19 КАС України.

У спірних правовідносинах позивач не має публічних прав та публічних інтересів, захист яких повинен відбуватись у порядку адміністративного судочинства. При цьому, слід роз`яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду за правилами кримінального провадження у загальному місцевому суді.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, слід відмовити позивачеві у відкритті провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківське СІЗО" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Н.А. Полях