Рішення № 92473859, 26.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1705/20

26 жовтня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 №Ф-2603-54-У, виданої Головним управлінням ДПС у Тернопільській області про стягнення з позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 29293,44 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає оскаржувану в даній справі вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у нього відсутній обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску. Позивач зазначив, що 24.03.2017 призупинив свою адвокатську діяльність у зв`язку з інвалідністю, та 29.03.2017 подав заяву до відповідача про знаття з обліку як платника єдиного внеску. Крім цього, у письмовій позовній заяві зазначив, що копію оскаржуваної у справі вимоги не отримував у передбачений законом спосіб.

Ухвалою суду від 16.07.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. У вказаний судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 31.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 28.09.2020 о 10:00 год.

Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) складена відповідачем із дотриманням вимог щодо форми та змісту, визначеної додатком 7 до Інструкції №449, та містить підставу їх формування, яка вказана підкресленням однієї із підстав, передбаченої формою, а саме "дані інформаційної системи органу доходів і зборів". Вважає, що оскільки відповідно до інформаційних баз даних ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю йому правомірно сформовано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску.

28.09.2020 розгляд справи відкладено до 26.10.2020 о 10:00 год у зв`язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 26.10.2020 даний позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про скасування постанови Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у ВП №62084699 про примусове виконання стягнення на його пенсію по інвалідності, повернення з державного бюджету неправомірно стягнутих коштів.

Ухвалою суду від 26.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

26.10.2020 у судове засідання позивач не прибув, подав письмову заяву в якій просив справу розглянути в порядку письмового провадження, позовні вимоги щодо пункту 2 позовної заяви підтримує повністю, просить їх задовольнити повністю.

Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області в судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив розглянути дану справу в порядку письмового провадження, у задоволенні даного позову просить відмовити у повному обсязі.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України Польовому В.М. 15.03.2002 року видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №236.

Право позивача на зайняття адвокатською діяльністю зупинено з 31.01.2017 згідно з пункту 1 частини першої ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на підставі заяви адвоката від 31.01.2017 року.

Платником податків подано до податкового органу 29.03.2017 року заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 13.02.2020 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2603-54 У, у відповідності до якої у позивача станом на 07.05.2020 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 29293,44 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо винесення вказаної вимоги та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (надалі, ПК України).

Відповідно до пп.14.1.226 п 14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно пункту 2 частини першої ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (надалі, Закон №2464), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин другої, третьої ст.9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною восьмою вказаної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно підпункту 2 пункту 1 ст.7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Також, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини першої ст.4 Закону №2464 до платників єдиного внеску.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (надалі, Закон №5076), згідно зі ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.31 Закону №5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Згідно пункту 1 частини третьої ст.31 Закону №5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Частиною п`ятою, шостою ст.31 Закону № 5076 передбачено, що протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

З матеріалів справи вбачається, що з 31.01.2017 право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю зупинено згідно пункту 1 частини першої ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", на підставі заяви адвоката від 31.01.2017 року.

Отже, суд вважає, що з 31.01.2017 року позивач не здійснював адвокатську діяльність та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що виключає обов`язок позивача сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа.

Суд також зазначає, що 29.03.2017 року позивачем було подано до податкового органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ.

Також, на думку суду, правовим наслідком зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю є неможливість зайняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на зайняття адвокатською діяльністю, що передбачено ст.32 Закону №5076, є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, суд вважає, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.03.2019 року у справі №820/6324/17, висновок якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до частини п`ятої ст.242 КАС України.

Суд також враховує, що згідно відомостей з інформаційної системи "Єдиний державний реєстр судових рішень", рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду 09.07.2020 у справі № 500/1150/20, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 04.02.2019 року №Ф-2603-54-У зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. Вказане рішення набрало законної сили 11.08.2020.

Частиною четвертою ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що у контексті норм Закону №2464, оскаржувана в даній справі вимога є вимогою за тим же номером, що і оскаржувана вимога в адміністративній справі №500/1150/20, яка скасована в судовому порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У спірному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 Головного управління ДПС у Тернопільській області визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від від 13.02.2020 року №Ф-2603-54-У.

3.Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.02.2020 року №Ф-2603-54-У зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29293,44 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2020 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місце проживання АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ 43142763;

Головуюча суддя Дерех Н.В.