Рішення № 92473655, 27.10.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2020 року м. Рівне №460/238/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Нор У.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу єдиного соціального внеску та зобов`язати відповідача відкоригувати загальну суму заборгованості за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом її зменшення на суму заборгованості в розмірі 18964,08грн та внести відповідні зміни до інформаційної системи органу доходів і зборів, у тому числі інтегрованої картки платника податків, облікової картки платника єдиного соціального внеску;

2) зобов`язати відповідача повернути позивачу помилково сплачену у 2014, 2016, 2017 роках суму єдиного соціального внеску в розмірі 13892,28грн

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності з вересня 2007 року, а тому в силу вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільнений від обов`язку зі сплати єдиного внеску. При цьому, позивач зауважує, що договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування він не укладав. Також позивач вказує, що в період 2015-2017 років ним помилково були подані до контролюючого органу Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за відповідні роки, на підставі яких ним сплачений єдиний внесок в сумі 13892,28грн та обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 5071,80грн. Враховуючи, що позивач звільнений від обов`язку зі сплати єдиного внеску, тому дії відповідача щодо нарахування йому заборгованості за вказаним видом платежу він вважає протиправними, а відтак просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Покликаючись до положень Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, відповідач стверджує, що фізичні особи-підприємці, що належать до пільгових категорій, можуть за власним бажанням бути платниками єдиного внеску і самостійно визначати базу для нарахування єдиного внеску сформувавши та самостійно подавши Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за відповідні періоди. Відповідач звертає увагу на те, що позивачем самостійно подані Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 – 2016 роки. Таким чином, позивач самостійно визначивши базу нарахування єдиного внеску, має здійснити сплату на загальних підставах. Відповідач наголосив, що позивач подавши вказані вище Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, фактично надав добровільну згоду на участь у в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також відповідач вказує, що відповідно до протоколу обміну інформації між Пенсійним фондом України та Державною фіскальною службою України щодо призначення пенсій в реєстрі страхувальників по ФОП ОСОБА_1 встановлено ознаку «ФОП – інвалід/пенсіонер за віком» з 5 вересня 2007 року. Враховуючи викладене, відповідач стверджує, що він діяв у межах, на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

17 січня 2020 року позовна заява надійшла до суду.

Того ж дня, ухвалою суду позовна заява залишалася без руху.

10 лютого 2020 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

24 лютого 2020 року, після виходу головуючої судді з відпустки, ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Також вказаною ухвалою у справі призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 17 березня 2020 року.

17 березня 2020 року до суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи

Того ж дня, ухвалою суду судове засідання у справі відкладене на 8 квітня 2020 року.

24 березня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

8 квітня 2020 року ухвалою суду відкладено судовий розгляд справи та призначено наступне судове засідання на 6 травня 2020 року.

6 травня 2020 року судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.

12 травня 2020 року ухвалою суду в справі призначене наступне судове засідання на 3 червня 2020 року.

3 червня 2020 року позивач та відповідач подали до суду клопотання про відкладення судового розгляду справи.

Того ж дня, ухвалою суду відкладено судовий розгляд справи та призначено наступне судове засідання на 23 червня 2020 року

23 червня 2020 року судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді.

6 липня 2020 року ухвалою суду в справі призначене наступне судове засідання на 22 липня 2020 року.

22 липня 2020 року ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд справи на 12 серпня 2020 року.

7 серпня 2020 року адвокатом позивача подано до суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

12 серпня 2020 року в судовому засіданні представником відповідача подані додаткові письмові пояснення.

Того ж дня, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд справи на 7 жовтня 2020 року.

22 вересня 2020 року відповідач подав до суду додаткові письмові пояснення.

7 жовтня 2020 року адвокат позивача подав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Того ж дня, на підставі частин першої, дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судом постановлена ухвала про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

З 22 липня 2004 року позивач є фізичною особою-підприємцем, що стверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 730178 (а.с.13).

Позивач з 12 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 1 групи (а.с.77).

Також з 5 вересня 2007 року позивач отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 7 грудня 2007 року (а.с.6).

10 січня 2014 року позивачем самостійно сформований та поданий до податкового органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік (а.с.69-70).

Аналогічні звіти були самостійно сформовані та подані позивачем і за 2014, 2015 та 2016 роки відповідно 15 січня 2015 року, 9 січня 2016 року та 14 січня 2017 року (а.с.71-76).

Наявними в матеріалах справи витягами з інтегрованої картки платника підтверджується: нарахування податковим органом на підставі вказаних вище Звітів позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 18964,08грн; сплата позивачем єдиного внеску в сумі 13892,28грн; облік за позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 5071,80грн (а.с.67-68, 79-86).

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача в частині нарахування йому до сплати єдиного внеску, обліку за ним недоїмки зі сплати єдиного внеску, та вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як встановлено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Стаття 1 вказаного Закону визначає єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Поряд із цим, за приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічні за змістом положення відображені у пункті 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, та у пункті 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Також, згідно частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Аналіз вказаних вище норм права дає підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464 можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому, єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року в справі № 805/2195/17-а. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, особою з інвалідністю ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності.

Відтак, враховуючи вищенаведене, позивач звільнений від сплати єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464. Отже, позивач не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Більше того, за змістом відзиву відповідач підтверджує, що відповідно до протоколу обміну інформації між Пенсійним фондом України та Державною фіскальною службою України щодо призначення пенсій в реєстрі страхувальників з 5 вересня 2007 року по ФОП ОСОБА_1 встановлено ознаку «ФОП – інвалід/пенсіонер за віком».

Тобто, на момент подання позивачем Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 - 2016 роки в розпорядженні відповідача була інформація про наявність обставин, які свідчать про відсутність у позивача обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску.

Також відповідачем не надано доказів звернення позивача з заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.

Таким чином, доводи відповідача з приводу того, що позивач самостійно визначивши базу нарахування єдиного внеску, згідно з поданими Звітами про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013-2016 роки, та подавши такі Звіти, фактично надав добровільну згоду на участь у в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому має здійснити сплату на загальних підставах – є безпідставними та такими, що не відповідають нормам Закону.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу до сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 18964,08грн на підставі самостійно поданих останнім Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 - 2016 роки.

З огляду на визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу єдиного внеску, вимоги про приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегрованої картки платника податків, є також обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 (далі - Порядок № 422).

Відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно з абзацом другим підпункту 2 пункту 1 розділу VІ Порядку № 422, первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження);

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 422, не пізніше наступного робочого дня після дня вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску або отримання інформації про їх вручення працівник структурного підрозділу, який склав документ, вносить дату вручення документа до підсистеми, що забезпечує відображення результатів КПР.

Інформація про виявлені заниження податкових зобов`язань в розрізі податкових (звітних) періодів/податкових декларацій (розрахунків) та граничні строки сплати таких зобов`язань враховуються при розрахунку суми пені в ІКП.

Сума пені з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору переноситься до ІКП одночасно з внесенням до підсистеми, що забезпечує відображення результатів КПР, дати вручення податкового повідомлення-рішення.

Після внесення до підсистеми, що забезпечує відображення результатів КПР, інформації про дату вручення податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску облікові показники щодо донарахованих/зменшених органом ДФС грошових зобов`язань, єдиного внеску, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмови у бюджетному відшкодуванні, зменшення суми від`ємного значення ПДВ, врахованого у зменшення податкового боргу, одночасно переносяться до ІКП та відображаються датою граничного строку сплати/зменшення з використанням відповідних облікових показників (кодів операцій).

До настання граничного строку сплати/зменшення донараховані/зменшені суми за відсутності процедури адміністративного або судового оскарження не беруть участі у розрахунках.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку № 422, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі визнання протиправними дій податкового органу щодо нарахування платнику податків грошового зобов`язання, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці такого платника дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року в справі № 805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року в справі №826/9288/18.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача повернути йому помилково сплачену у 2014, 2016, 2017 роках суму єдиного соціального внеску в розмірі 13892,28грн, то суд виходить з такого.

Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону № 2464, суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статей 9 та 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розроблений Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року № 6 (далі - Порядок № 6).

Вказаний Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 6, надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Пунктами 4, 5 Порядку № 6 встановлено, що у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих Коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу.

Повернення Коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Згідно пунктом 6 Порядку № 6, повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

При цьому, суд зауважує, що форма заяви про повернення надміру або помилково сплачених коштів єдиного соціального внеску затверджена у додатку 1 до Порядку № 6.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 6, у разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;

подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що повернення надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску здійснюється відповідним підрозділом органу доходів і зборів на підставі заяви платника податків у випадках, визначених пунктом 5 Порядку № 6, за умови відсутності у платника податків заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. При цьому, перелік підстав, з яких платнику податків може бути відмовлено у задоволенні його заяви, передбачений пунктом 7 Порядку № 6, є вичерпним.

Судом встановлено, що позивач із заявою встановленого зразка щодо повернення помилково сплаченої в 2014, 2016, 2017 роках суми єдиного соціального внеску в розмірі 13892,28грн до відповідного підрозділу органу доходів і зборів не звертався. Доказів на підтвердження протилежного учасниками справи суду не надано.

З урахуванням наведеного вище, до моменту отримання заяви позивача про повернення помилково сплаченого у 2014, 2016, 2017 роках єдиного соціального внеску в загальному розмірі 13892,28грн, форма якої затверджена у додатку 1 до Порядку № 6, у відповідача не виникає обов`язку щодо повернення таких коштів, а відтак позовні вимоги в цій частині є передчасними та в їх задоволені належить відмовити.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів повну правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли лише часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 43142449) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Рівненській області щодо нарахування ОСОБА_1 до сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 18964,08грн на підставі самостійно поданих останнім Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 - 2016 роки.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області привести у відповідність облікові дані ОСОБА_1 в інформаційній системі та інтегрованій картці платника податків, шляхом виключення відомостей про донарахування сум з єдиного внеску в розмірі 18964,08грн.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області повернути ОСОБА_1 помилково сплачену у 2014, 2016, 2017 роках суму єдиного соціального внеску в розмірі 13892,28грн, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 27 жовтня 2020 року.

Суддя У.М. Нор