Рішення № 92473641, 19.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3824/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним наказу від 26.03.2020 №8632-СГ, зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення садівництва на території Глобинської міської ради Полтавської області за межами населеного пункту м. Глобине.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав не передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

05.08.2020 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що обрана позивачем земельна ділянка буде проінвентарізована та передана до комунальної власності.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

25.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення садівництва на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту, за рахунок земельної ділянки, яка не передана в комунальну власність.

До вказаної заяви додано: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копії паспорту та ідентифікаційного номеру.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8632-СГ від 26.03.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області орієнтовного розміру 0,1200 га, для ведення садівництва з підстави невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись з вказаним наказом позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25.10.2001 /далі - ЗК України/.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

За змістом пункту "в" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вимоги до клопотання та документів, які додаються до клопотання, закріплені у частині шостій статті 118 ЗК України, а підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначені частиною сьомою цієї статті. При цьому перелік таких підстав для відмови є вичерпним.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, від 19.02.2019 у справі №815/905/17 та від 06.06.2019 у справі №804/4435/16, неподання заявником документів, зазначених у частині шостій статті 118 ЗК України, подання таких документів не в повному обсязі або виявлення у них недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу або вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), недодержання вимог щодо змісту клопотання та ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8632-СГ від 26.03.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не конкретизує невідповідність поданої заяви вимогам частини шостої статті 118 ЗК України та не вказує на необхідність подання заявником додаткових документів, а також не містить мотиву відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України.

За відсутності в оскаржуваному наказі фактичних даних про невідповідність заяви позивача вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України та про наявність підстави для відмови у наданні дозволу, передбаченої частиною сьомої вказаної статті, суд вважає зазначення відповідачем в наказі №8632-СГ від 26.03.2020 розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" від 31.01.2018 недостатнім для належного обґрунтування підстав для його винесення.

Посилання відповідача у відзиві на таку підставу для відмови у наданні позивачу дозволу як планування проведення інвентаризації та в подальшому передачі запитуваної позивачем земельної ділянки до земель комунальної власності суд відхиляє, адже на підтвердження цієї обставини відповідач не надав суду жодного доказу.

Отже, відповідачем не доведений факт перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності, як і не доведено вчинення дій спрямованих на її передачу у таку власність.

Наведене свідчить про те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8632-СГ від 26.03.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Вирішуючи іншу вимогу позивача, а саме: про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 73 згаданого Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам, а не забезпечення ефективності державного управління.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме: зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва. Натомість, вимога позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку землевпорядної документації задоволенню не підлягає, адже наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8632-СГ від 26.03.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" перевірявся судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення, та тих обставин, які відносяться до предмету доказування у цій справі. Враховуючи завдання суду, суд не вправі виходити за межі предмету доказування у справі та досліджувати чи є мотиви прийняття наказу вичерпними та чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою та чи існують інші підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.08.2019 у справі №480/4298/18, від 05.12.2019 у справі № 806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а підстави для його розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8632-СГ від 26.03.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1200 га для ведення садівництва на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко