Рішення № 92473585, 06.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/3299/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1126 про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини А1126 (надалі також відповідач), у якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.02.2017 по 14.08.2018 включно;

стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2017 по 14.08.2018 включно у розмірі 66629,84 грн із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 14.08.2018 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Позовні вимоги мотивував тим, що за період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не в повному обсязі, зокрема, з лютого 2017 року по серпень 2018 року індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась. Позивач вважає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи наведене, зазначив, що невиплата індексації грошового забезпечення є обмеженням конституційних прав позивача та є незаконною.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 43-44/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що у спірний період нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям не проводилось з огляду на відсутність фінансування на зазначені цілі, а також з огляду на збільшення розміру преміювання військовослужбовців.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Позивач у спірний період проходив військову службу у Збройних Силах України, наказом командира військової частини А1126 від 14.08.2018 №167 звільнений з військової служби у запас з посади командира відділення зенітного ракетного взводу 3-го парашутно-десантного батальйону відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "й" пункту 2 частини п`ятої та виключений зі списків особового складу з 14.08.2018 /а.с. 27/.

22.04.2020 позивач звернувся до командира військової частини А1126 із заявою про виплату індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2017 по 14.08.2018 /а.с. 13/.

Листом від 18.05.2020 вих.№1532 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати йому індексації грошового забезпечення за спірний період /а.с. 14/. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність бюджетних асигнувань для виплати індексації, а також зазначив, що чинним законодавством не визначено механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за минулі роки.

Не погодившись з такою відповіддю суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами статей 1 та 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII).

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 6 Закону №1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

За змістом абзацу п`ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Оцінка судом обставин справи

Індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач у листі від 18.05.2020 вих.№1532 не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації. Натомість, відповідач зазначив про те, що у межах коштів військової частини А1126, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою, оскільки видатки на такі цілі не передбачені у бюджеті військової частини на відповідні роки.

Оцінюючи такі твердження відповідача суд виходить з того, що відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 8.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

З урахуванням наведеного, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону №1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Оскільки передбачена Законом №1282-XII індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, який на момент проходження військової служби перебував у розпорядженні та на повному грошовому забезпеченні військової частини, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням його індексації.

Суд враховує, що надана позивачем разом з позовною заявою довідка про доходи за видами грошового забезпечення свідчить про те, що позивачу за період з лютого 2017 року по серпень 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась /а.с. 24-25/.

Невиконання відповідачем такого обов`язку свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності.

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 7.08.2019 у справі №825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у 2017 - 2018 роках асигнування на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного суду від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2019 у справі №340/184/19, про те, що індексація грошового забезпечення є складовою оплати праці, а тому на спір щодо її нарахування та виплати не поширюються строки звернення до суду.

Водночас обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період позивачу не проведено, особою, відповідальною за здійснення такого нарахування є відповідач – військова частина, у складі якої ОСОБА_1 проходив військову службу. А тому, підстави для стягнення з відповідача конкретної суми індексації наразі відсутні.

За таких обставин, суд, керуючись приписами частини другої статті 9, пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність військової частини А1126 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2017 по 14.08.2018 та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період.

Щодо визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення, суд враховує, що відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Отже, для визначення базового місяця нарахування індексації необхідно встановити останнє підвищення посадового окладу за займаною позивачем посадою.

Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Таким чином, зміна посадових окладів відбулась 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.

Надалі розмір посадового окладу було змінено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2017 по 28.02.2018 базовим місяцем є січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 14.08.2018 – березень 2018 року.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є учасником бойових дій.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Відтак, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А1126 про визнання дій протиправними та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1126 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27 лютого 2017 року по 14 серпня 2018 року.

Зобов`язати військову частину А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року по 14 серпня 2018 року з встановленням базового місяця - березень 2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач (боржник): військова частина А1126 (код ЄДРПОУ 22994874; смт Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51270).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба