Рішення № 92473486, 28.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10686/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді- Танцюри К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та скасування арешту,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльність Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не скасуванні арешту накладеного постановою про арешт майна та заборону на його відчуження, В-10/28649637 від 06.09.2011р., реєстраційний номер обтяження: 11599430; скасування арешту нерухомого майна, накладеного Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції постановою про арешт майна та заборону на його відчуження, В-10/28649637 від 06.09.2011 р., реєстраційний номер обтяження: 11599430.

Ухвалою суду від 20.10.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що 16.09.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 стало відомо, що Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, правонаступником якого є Перший Київським відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови про арешт майна та заборону на його відчуження, В-10/28649637 від 06.09.2011 р. накладено арешт на все нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 11599430 та 28.09.2019 р. представником позивача до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було подано клопотання про зняття арешту з майна. Позивач вказав, що листом відповідача від 05.10.2020 р. № 33626 у знятті арешту з майна позивачу було відмовлено та зазначено про відсутність підстав для зняття арешту зі всього нерухомого майна. Поряд з тим, позивач зазначив, що виконавче провадження у межах якого було накладено арешт та яке знаходилось на виконанні у відповідача, стосувалось виконання виконавчого листа №2-727/10, виданого Київським районним судом м. Одеси 15.03.2011 р. про стягнення із позивача на користь ПАТ «Райффайзен банк аваль» заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 1804243,40 грн. та з 2011 року вищевказаний виконавчий лист неодноразово повертався стягувачу та виносились постанови про закінчення виконавчого провадження. 04.01.2018 р. за заявою ПАТ «Райффайзен банк аваль» Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-727/10. Позивач звернув увагу суду на те, що в травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен банк аваль» щодо врегулювання залишку заборгованості в сумі 200 000 грн. за кредитним договором та колегіальний орган АТ «Райффайзен банк аваль» прийняв рішення про розстрочку боргу. Поряд з цим, в грудні 2018 року ОСОБА_1 у повному обсязі виконав свої зобов`язання перед АТ «Райффайзен банк аваль» щодо погашення залишку заборгованості в сумі 200 000,00 грн. і 28.01.2019 р. ОСОБА_1 і АТ «Райффайзен банк аваль» уклали угоду № 1 про розірвання Договору поруки від 03.02.2006 р., після чого стягувач звернувся до приватного виконавця з заявою про повернення виконавчого документу щодо боржника ОСОБА_1 . Постановою приватного виконавця від 08.02.2019 року виконавчий лист №2- 727\10, виданий 15.03.2011 р. повернуто стягувачу та припинена чинність арешту щодо майна боржника, що підтверджується копією ухвали Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2019 р. по справі №2-727/10. У зв`язку з викладеним, посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження», ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та те, що відмова у знятті арешту з майна відбулась, на думку позивача, за формальних підстав, без дослідження правового підґрунтя для зняття арешту з майна, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

26.10.2020р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Так, відповідач вказав, що постанова про накладення арешту прийнята в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» та, що зазначена постанова позивачем не оскаржувалась. Відповідач вказав, що статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» не була передбачена можливість зняття арешту у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІУ від 21.04.1999 із змінами), а саме направлення документу за належністю іншому органу державної виконавчої служби. Разом з тим, відповідач, посилаючись на передбачені Законом України №1404-VIII підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини зазначив, що від стягувача щодо виконання боржником вимог не надходили повідомлення. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_1 був відповідачем у цивільній справі та боржником у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, то справа щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19, постанові Верховного Суду від 06 березня 2020 року у справі № 640/23588/19 та ухвалі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі №815/6101/15.

Сторони повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання не з`явились. 26.10.2020р. до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України судом продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно інформації з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна та заборону на його відчуження В-10/28649637 від 06.09.2011р. накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 11599430 (а.с.9)

28.09.2020р. представник ОСОБА_1 звернувся до Першого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту зі всього нерухомого майна ОСОБА_1 , що накладений Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна та заборону на його відчуження, В-10/28649637 від 06.09.2011р. реєстраційний номер обтяження: 11599430 (а.с.10-11).

Листом Першого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №33626 від 05.10.2020р. повідомлено представника позивача, що у відділу відсутні підстави для зняття арешту зі всього нерухомого майна ОСОБА_2 (а.с.12-13)

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р.

№1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” визначено що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, постанови судів у цивільних справах.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Підстави та порядок зняття арешту майна регулюються статтею 59 Закону України “Про виконавче провадження”.

Частиною 2 ст.59 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Частиною 4 ст.59 Закону України “Про виконавче провадження” визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, якими є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України “Про виконавче провадження” у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як встановлено судом час з`ясування офіційних обставин справи та зазначено відповідачем у листі від 05.10.2020р. на примусовому виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в 2011 році знаходилось виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-272, виданого Київським районним судом м.Одеси 15.03.2011р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 1804243,40 грн. та, у ході виконавчих дій 06.09.2011р. старшим державним виконавцем відділу винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-10/2869637, якою накладено арешт на все майно. 16.03.2012р. державним виконавцем відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно п.10. ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р., матеріали виконавчого провадження передано до архіву та були знищені.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 13.02.2019р. по справі №2-727/10 задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; скасовано ухвалу Київського райсуду м. Одеси від 03.04.2018 р. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали від 13.02.2019р., яка набрала законної сили 13.02.2019р., за заявою ПАТ «Райффайзен банк Аваль» приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-727/10. На виконання вимог заяви стягувача і з метою забезпечення реального виконання вимог виконавчого документа в межах суми боргу приватним виконавцем 04.01.2018р. винесено постанову про арешт майна боржника, про що внесені відомості у відповідні Державні реєстри. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен банк Аваль» щодо врегулювання залишку заборгованості в сумі 200000 грн. за кредитним договором. Колегіальний орган АТ «Райффайзен банк Аваль» прийняв рішення про розстрочку боргу. Перший внесок в сумі 60000 грн. ОСОБА_1 зобов`язався зробити до 31.05.2018 р., а стягувач зобов`язався після внеску направити відповідну заяву приватному виконавцю про зняття обмеження з поручителя ОСОБА_1 щодо виїзду за кордон. У грудні 2018 року ОСОБА_1 у повному обсязі виконав свої зобовязання перед АТ «Райффайзен банк Аваль» щодо погашення залишку заборгованості у сумі 200000 грн. і 28.01.2019р. ОСОБА_1 і АТ «Райффайзен банк Аваль» уклали угоду №1 про розірвання Договору поруки від 03.02.2006р.

Так, судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Раффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено угоду № 1 про розірвання договору поруки від 03.02.2006р. згідно якої сторони дійшли взаємної згоди про дострокове розірвання договору поруки, підписаного між сторонами від 03.02.2006р. за кредитним договором №0144/0028/84/45127 від 03.02.2007р. ОСОБА_3 . Сторони домовились, що договір поруки припиняє свою дію з 28 січня 2019 року.

Поряд з цим, постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. у ВП 55477890 від 08.02.2019р. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-727/10 виданого Київським районним судом м.Одеси 15.03.2011р., боржник - ОСОБА_1 , «про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАИ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №014/0028/84/45127 від 03.02.2006р. -1804 243,40грн.», повернуто виконавчий документ стягувачу та припинено чинність арешту, накладеного постановою приватного виконавця №55477890 від 04.01.2018р. на все майно боржника.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується відсутність у ОСОБА_1 заборогованості за виконавчим листом №2-727/10 виданого Київським районним судом м.Одеси 15.03.2011р. та відповідно права та інтереси позивача можуть бути повністю відновлені саме рішенням суду про зобов`язання Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна та заборону на його відчуження, В-10/28649637 від 06.09.2011 р., реєстраційний номер обтяження: 11599430.

Поряд з цим, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не скасуванні арешту, оскільки звертаючись до Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із клопотанням про зняття арешту, позивачем не було надано до виконавчої служби угоду № 1 про розірвання договору поруки від 03.02.2006р. та постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. у ВП 55477890 від 08.02.2019р., на підтвердження виконання боржником вимог виконавчого документа, що підтверджується переліком додатків клопотання про зняття арешту з майна від 28.09.2020р. (а.с.10-11).

Щодо посилання Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про віднесення вказавної справи до цивільної юрисдикції, що підтверджується, на думку відповідача, постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19, суд зазначає, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду для визначення юрисдикції спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене та те, що підставою для звернення до суду із цим позовом є неправомірна, на думку позивача, бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо не скасування арешту накладеного постановою про арешт майна та заборону на його відчуження і у межах цієї справи відсутній спір про право, то зазначений спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Частиною 3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вважає за необхідне присудити позивачу понесені ним судові витрати з урахуванням вирішення спору відповідно до положень ст. 139 КАС України у повному обсязі, оскільки часткове задоволення позову не вплинуло на розмір судового збору, який підлягає сплаті за даним позовом.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов`язати Перший Київський відділ ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна та заборону на його відчуження, В-10/28649637 від 06.09.2011р., реєстраційний номер обтяження: 11599430.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стянути з Першого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 41406776, м.Одеса, вул. Генерала Петрова 1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.(вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.