Рішення № 92473471, 27.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7671/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо неповного розрахунку при звільненні позивача; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 7648,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 21.05.2018 по 16.07.2020 працював в Державній екологічній інспекції в Одеській області. Позивачем 30.06.2020 було подано заяву на ім`я на начальника про надання частини щорічної основної відпустки з 01.072020 терміном на 15 днів та заяву про звільнення з 16.07.2020. Наказом від 01.07.0202 № 93 позивачу було надано частину основної щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів з 01.07.2020 по 15.07.2020 включно за період роботи 22.11.2018-21.11.2019. Наказом від 01.07.2020 № 176-0 позивача звільнено 16.07.2020 з посади на підставі його заяви від 30.06.2020. На розрахунковий рахунок позивача 15.07.2020 надійшло 16 528,28 грн, що є заробітною платою за частину основної щорічної відпустки тривалістю 15 днів. Однак відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачем в день звільнення. Так, 16.07.2020 був останнім робочим днем, заробітна плата за який відповідачем повинна була бути нарахована та виплачена. 28.07.2020 на рахунок позивача надійшло 211,05 грн, що є заробітною платою за останній робочий день 16.07.2020, що є затримкою повного розрахунку при звільненні на 13 днів. В свою чергу, відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, на чому й наполягає позивач.

Ухвалою судді від 17.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.09.2020 до суду від Державної екологічної інспекції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що наведений позивачем розрахунок не відповідає вимогам Порядку № 100, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995. Зокрема, в частині визначення днів, так як братися повинні виключно робочі дні, у зв`язку із чим в періоді з 17.07.2020 по 28.07.2020 для цілей розрахунку за час затримки виплати при звільненні належить враховувати 8 робочих днів, що складає 4706,64 грн (8 днів х 588,33 грн). Також відповідач зазначає, що в цьому спорі повинні бути враховані інтереси роботодавця з метою дотримання розумного балансу між його інтересам та інтересами працівника, у зв`язку із чим зважав на право суду зменшити розмір середнього заробітку.

Ухвалою суду від 30.09.2020 в задоволенні клопотання представника Державної екологічної інспекції в Одеській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Відповідь на відзив від позивач не надійшла.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.05.2018 по 16.07.2020 працював в Державній екологічній інспекції в Одеській області на посаді головного спеціаліста – юрисконсульта відділу правового забезпечення Державної екологічної інспекції в Одеській області.

30.06.2020 позивачем було подано заяву на ім`я на начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області про надання частини щорічної основної відпустки з 01.07.2020 терміном на 15 днів та заяву про звільнення з 16.07.2020.

Наказом начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області від 01.07.0202 № 93 позивачу було надано частину основної щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів з 01.07.2020 по 15.07.2020 включно за період роботи з 22.11.2018 по 21.11.2019 включно.

Наказом начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області від 01.07.2020 № 176-0 позивача звільнено 16.07.2020 з посади на підставі його заяви від 30.06.2020.

Згідно з п. 3 зазначеного наказу відділу бухгалтерського обліку та фінансів наказано здійснити відповідні розрахунки згідно чинного законодавства та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку тривалістю 15 календарних днів за робочий період з 22.11.2018 по 21.11.2019 включено; основну щорічну відпустку тривалістю 19 календарних днів за робочий період з 22.11.2019 по 16.07.2020 включно.

З огляду на матеріали справи, на розрахунковий рахунок позивача 15.07.2020 надійшло 16 528,28 грн, що є заробітною платою за частину основної щорічної відпустки тривалістю 15 днів.

При цьому 16.07.2020 був останнім робочим днем, заробітна плата за який надійшла на рахунок позивача 28.07.2020, тобто через 13 днів, що є затримкою повного розрахунку при звільненні, що й зумовило позивача звернутись за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Такий однозначний та безумовний висновок правозастосування викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.08.2020 по справі № справа № 686/20491/18, провадження № 61-1879св20.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, застосовуються у випадках, серед іншого, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у разі збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

З огляду на матеріли справи за два останні повні місяці роботи ОСОБА_1 отримав: в травні (21 робочий день) 2020 року – 18 680 грн, в червні (21 робочий день) 2020 року – 6030 грн, а всього 24 710 грн, в результаті чого його середньоденна заробітна плата склала 588,33 грн (24 710 грн / 42 дні).

Таким чином, в результаті затримки Державною екологічною інспекцією в Одеській області повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 на 13 днів (з 17.07.2020 (перший день після звільнення) по 28.07.2020), середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку склав 7648,29 грн (13 днів х 588,33 грн).

Зауваження відповідача щодо розрахунку, які зводяться до необхідності врахування в періоді затримки лише робочих днів (зокрема 8 днів, а не 13 днів), - на увагу не заслуговують, так як не ґрунтуються на приписах законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.

Так, відповідач посилається на п. 8 Порядку № 100, згідно з яким середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства, зважаючи зокрема на те, що в періоді з 17.07.2020 по 28.07.2020 було 8 робочих днів, які слід вважати періодом затримки фактичного розрахунку.

При цьому відповідач припускається помилки, ототожнюючи порядок нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи із визначенням кількості днів за весь час затримки по день фактичного розрахунку, де враховуються саме календарні дні, а не робочі. В свою чергу, позовні вимоги в частині розрахунку засновані саме на кількості робочих днів у травні (21 день) та червні (21 день) 2020 року, тобто узгоджуються з вимогами Порядку № 100.

В той же час, у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року №6-259цс17 наведені правові висновки, за якими установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов:

наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення;

виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем;

прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Отже, позивач має право на передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування, розмір якого має бути визначено судом з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, а також істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Вирішуючи спір, суд враховує, що заявлений позивачем розмір до стягнення в сумі 7648,29 грн, який дорівнює середньому заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів за період 17.07.2020-28.07.2020, з урахуванням істотності цієї частки порівняно із кількістю відпрацьованого періоду, за який не здійснено своєчасний розрахунок (1 робочий день) та суми цієї виплати (211,05 грн) є очевидно неадекватною, у зв`язку із чим суд зменшує розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові, до розміру середньоденної заробітної плати, розрахованої за два останніх місяці перед звільненням позивача, в сумі 588,33 грн.

При цьому суд враховує, що зазначена сума, з урахуванням обставин спору є співмірною та справедливою компенсацією за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача за останній його робочий день. Заявлена ж сума до стягнення у розмірі 7648,29 грн, що перевищує у понад 30 разів фактично отриманий розрахунок при звільненні, є очевидно неспівмірною і відповідний розсуд призвів би до незабезпечення необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і відповідною сумою сатисфакції, яку позивач вважає справедливою, що суперечить завданню адміністративного судочинства та не узгоджується із його принципами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції в Одеській області (65058, м. Одеса, проспект Шевченка, 12; ЄДРПОУ 38017120) про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції в Одеській області щодо неповного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 588,33 грн (п`ятсот вісімдесят вісім грн 33 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.