Рішення № 92473371, 27.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7896/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, вул. Повітрофлотський проспект, 28) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 02.04.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

- зобов`язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 02.04.2017 року включно в сумі 43099,01 гривень із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві зазначено, що позивач з 28.08.2015 року по 02.04.2017 року проходив військову службу у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. У період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.12.2015 року по 02.04.2017 року не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошової забезпечення.

Позивач зазначає, що він 21 травня 2020 року звернувся до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення, проте, відповідач виконував вимоги листа директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016року №248/3/9/1/2, яким було призупинено виплату індексації грошового забезпечення. На переконання позивача, відповідач вчинив дії відповідно до нормативно-правового акту (роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерств оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2 про призупинення виплати індексації грошового забезпечення до окремого розпорядження), який повністю суперечить правовим актам вищої юридичної сили (Закону України “Про індексацію грошових доходів” Постанові №1078), що спричинило протиправні дії.

Позивач також зазначив, що у грудні 2015 року йому виплачено індексацію грошового забезпечення із визначенням невірного базового місяця для розрахунку індексації, оскільки відповідач мав застосувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації.

На думку позивача, ефективним способом захисту його прав є саме зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за спірний період із застосуванням базового місяця – січень 2008 року.

Також позивачем до позовної заяві додано власний розрахунок індексації її грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 02.04.2017 року із застосуванням базового місяця – січень 2008 року. При цьому, на переконання позивача, визначення базового місяця для проведення індексації не належить до дискреційних повноважень відповідача.

16.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) у відповідності до вимог Порядку № 078 та Закону № 1282-ХІІ належить до повноважень університету. Також відповідач звертає увагу на те, що термін “базовий місяць” не містить законодавчого закріплення в Законі № 1282-ХІІ та постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

У відзиві також вказано, що відповідно до пункту 7 роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (із змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення, що також має своє підтвердження у роз`яснення Міністерства соціальної політики України щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди, а саме: роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року №78/0/66-17. Відповідач зазначив, що в роз`ясненні Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/1485 від 26.03.2018 року зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року.

На переконання відповідача, порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (зі змінами), не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди, тому правових підстав для здійснення нарахування та виплату індексації грошового забезпечення громадянину ОСОБА_1 з 01.12.2015 по 02.04.2017 років, з урахуванням базового місяця січень 2008 року, немає.

Відповідач вважає, що посадові особи університету діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заяв чи клопотань від сторін не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та повідомлено сторін, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та буде розглянута у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Обставини справи.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у заявах по суті, що позивач, ОСОБА_1 , з 28.08.2015 року до 02.04.2017 року проходив військову службу та перебував на грошовому утриманні Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 15.05.2020 року, в якій, зокрема просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.03.2017 року.

22.06.2020 року у відповідь на звернення позивача відповідачем надіслано лист №182/2363, в якому, зокрема зазначено, що відповідно до пункту 7 роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 248/3/9/1/2, у зв`язку із внесенням змін до Порядку №1078, було визначено індексацію грошового; забезпечення не нараховувати до окремого розпорядження. В роз`ясненні Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 № 248/3/9/3/202 зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. Враховуючи зазначене, індексація за період з 01.12.2015 по 31.03.2017 не нараховувалась та не виплачувалась.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. статті 65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Згідно зі статтями 1 та 2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями них прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст.18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі – ЗУ №1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 5 ЗУ “Про індексацію грошових доходів населення” підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.

Згідно п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Відповідно до п. 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Висновки суду.

Надаючи оцінку правомірності дій суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вищевикладених норм, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивачу, за період з 01.12.2015 року до 02.04.2017 року, індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, що також підтверджується довідкою про додаткові види грошового забезпечення позивача від 02.06.2020 року №182/3/1058.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Так, положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано належних доказів відсутності фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення, а також не надано доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення були відсутні.

Так, Європейський суд з прав людини у справі “Кечко проти України” від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату відповідних надбавок, вносячи про це відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у зазначеному рішенні зазначив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 23.03.2002 № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

При вирішенні даного спору, відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Суд зауважує, що дії - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем не здійснювалось проведення індексації грошового забезпечення позивача, це свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо ненарахуваня та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 02.04.2017 року.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про нарахування йому індексації за грудень 2015 року у сумі 579,95 грн., оскільки нарахування суми індексації та її виплата здійснюється одночасно з нарахуванням та виплатою заробітної плати за місяць, доходи за який згідно з Порядком підлягають індексації.

Отже, сума у 579,95 грн. нарахована в якості індексації до 01.12.2015 року.

Щодо позовних вимог про визначення базового місяця для проведення індексації та стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

Як вбачається з вищенаведених положень Порядку №1078 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», встановлення місяця підвищення (базового місяця) належить до компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суд не має правових підстав самостійно здійснювати розрахунок сум індексації позивачу без врахування зазначених положень.

Адже суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Проте, у даній справі таке нарахування відповідачем здійснено ще не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення певного місяця як базового (в даному випадку січень 2008 року) та виплата конкретного розміру у грошовому еквіваленті належить до компетенції відповідача.

Саме в процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком №1078, має бути визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача, а тому вимога позивача в частині зобов`язання відповідача встановити базовий місяць для обчислення індексації не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права, що суперечить ст. 5 КАС України.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що оскільки індексація позивачу за спірний період не нарахована, вимога про зобов`язання з Національного університету оборони України імені Івана Черняховського нарахувати і виплатити на користь позивача індексації грошового забезпечення за спірний період з врахуванням січня 2008 року як базового місяця у сумі 43099,01 грн. є передчасною та задоволенню не підлягає.

За таких підстав, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у цій частині позовних вимог, в даному випадку, є зобов`язання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 02.04.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону, а доказів щодо судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до суду не надано, питання про розподіл судових витрат у справі при прийнятті рішення судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, вул. Повітрофлотський проспект, 28) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо ненарахуваня та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 02 квітня 2017 року.

Зобов`язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (код ЄДРПОУ 07834530) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 02 квітня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.