Рішення № 92473311, 28.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 р. № 400/2551/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001

про:стягнення суддівської винагороди в сумі 10 200,56 грн.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення з відповідача 10200,56 грн суддівської винагороди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що працює на посаді судді. У вересні 2019 року з його суддівської винагороди наказом відповідача від 04.09.2019 р. № 81 од/у незаконно відраховано 10200,56 грн. Незаконність відрахування встановлено рішенням суду по справі № 400/2793/19.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву. 22.10.2020 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки додаткових доказів по справі.

Подане клопотання суд вважає необґрунтованим, оскільки провадження у справі відкрито ухвалою від 06.07.2020 р., в якій відповідача зобов`язано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали, але не пізніше 29.07.2020 р. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 10.07.2020 р. (а. с. 15). Судове засідання по справі двічі відкладалося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Таким чином, відповідач мав достатньо часу з 10.07.2020 р. для підготовки відзиву та надання додаткових доказів. Відтак, клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та е підлягає задоволенню.

Неподання відповідачем – суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин суд відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікує як визнання позову.

За клопотанням позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Наказом відповідача від 04.09.2019 р. № 81 од/у із суддівської винагороди позивача відраховано нарахований коефіцієнт до посадового окладу судді з 07.07.2019 р. по 31.08.2019 р. включно.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 р. по справі № 400/2793/19 вказаний наказ визнано протиправним та скасовано (а. с. 8-10).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 11-14).

На підставі ч. 2 ст. 255 КАС України рішення суду по справі № 400/2793/19 набрало законної сили, а в силу ч. 4 ст. 78 КАС України, встановлені в зазначеному рішенні обставини не підлягають доказуванню.

З розрахункового листа позивача за вересень 2019 року судом встановлено, що загальна сума відрахування склала 10200,56 грн (з урахування оподаткування) (а. с. 2).

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі – Закон 1402) визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону № 1402 суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 ст. 135 вказаного Закону визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено скасування судом наказу відповідача, яким із суддівської винагороди позивача за вересень 2019 року відраховано 10200,56 грн. Відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що відрахована сума позивачу компенсована. Щодо суми стягнення з урахуванням суми оподаткування відповідач не заперечив. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки сума, що підлягає стягненню з відповідача, входить до складу суддівської винагороди позивача за вересень 2019 року, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) про стягнення з відповідача 10200,56 грн суддівської винагороди – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недоплачену суддівську винагороду в сумі 10200,56 грн (десять тисяч двісті грн 56 коп.).

3. Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28.10.2020 р.

Суддя Н.В. Лісовська