Ухвала суду № 92471676, 28.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

28 жовтня 2020 р. Справа № 120/3021/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації, Вінницької обласної державної адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Вінницькому окружному адміністративному суді (головуюча суддя Маслоід О.С.) перебуває адміністративна справа № 120/3021/20-а за позовом ОСОБА_1 до Комісії з ліквідації Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації, Вінницької обласної державної адміністрації та Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Розгляд вказаної справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Як видно з матеріалів справи, підготовчі засідання у справі відбулися 23.07.2020, 08.09.2020, 15.09.2020 та 06.10.2020.

Ухвалою суду від 06.10.2020 підготовче провадження у справі закрито з призначенням справи до судового розгляду по суті на 21.10.2020.

В судовому засіданні від 21.10.2020 судом, зокремо, відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про заміну відповідача правонаступником та вирішено питання про прийняття заяви позивачки про розподіл судових витрат у справі. Розгляд справи відкладено на 03.11.2020.

23.10.2020 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Маслоід О.С.

Заява обґрунтовується тим, що, на думку позивачки, поведінка судді є неналежною, що проявляється у спробах психологічного тиску на позивачку під час розгляду справи в судових засіданнях, в обмеженні процесуальних прав позивачки та збиранні інформації про позивачку, що не стосується предмету судового розгляду.

Крім того, позивачка зазначає, що під час підготовчого судового засідання від 08.09.2020 позивачка повідомила суд про те, що в силу погіршення слуху має особливі потреби при сприйнятті звукової інформації. Проте суддя відмовилася вислухати позивачку до кінця і, на думку позивачки, повелася щодо неї нетактовно.

Відтак позивачка вважає, що при розгляді цієї справи суддя Маслоід О.С. діє упереджено та необ`єктивно, а тому просить відвести суддю від розгляду справи.

Ухвалою суду у складі судді Маслоід О.С. від 26.10.2020 заявлений відвід визнано необґрунтованим, у зв`язку з чим справу передано для визначення іншого судді для вирішення заяви про відвід.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 суддею для розгляду заяви позивачки про відвід судді визначено суддю Сала П.І.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Частинами одинадцятою-дванадцятою статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене розгляд заяви позивачки про відвід судді здійснюється судом у дводенний строк та в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи заявниці, суд зазначає, що підстави для відводу судді визначені у статті 36 КАС України.

Так, згідно з частиною першою цієї статті суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Як на підставу для відводу судді Маслоід О.С., позивачка фактично посилається на наявність "інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді" (п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України).

Водночас для розкриття змісту вказаної правової підстави доцільно звернутись до Кодексу суддівської етики, міжнародних стандартів поведінки судді та практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до ст. 15 зазначеного Кодексу неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Більш повно критерій об`єктивності пояснюється у Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.

Згідно з пунктом 2.5 вказаних Принципів суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. До числа таких справ належать, серед інших, випадки, коли:

(a) суддя насправді відчуває прихильність або упередженість щодо однієї зі сторін або має особисту інформацію щодо спірних доказових фактів, пов`язаних зі справою;

(b) раніше при розгляді того ж самого спору суддя виступав як юрист або залучався як важливий свідок; або

(c) суддя або хтось із членів сім`ї судді матеріально зацікавлений у певному результаті розгляду справи.

У справі "Газета Україна-Центр проти України", заява № 16695/04, рішення від 15 липня 2010 року, п. 28, 31, 32, Європейський суд з прав людини вказав на те, що:

- існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, п. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42);

- у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).

Отже, при наданні оцінки об`єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії:

1) об`єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді;

2) суб`єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

При цьому особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 42).

Також практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно встановити наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом дотримання процесуальних прав, свобод та інтересів сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо). Інакше, особиста безсторонність суду (судді) презюмується.

Водночас, як вбачається зі змісту заяви про відвід, обставини, на які посилається позивачка як на підставу для відводу судді Маслоід О.С., ґрунтуються винятково на суб`єктивному сприйнятті позивачкою судді як головуючого в судовому засідання, який відповідно до ч. 3 ст. 196 КАС України керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.

Крім того, суть доводів заявника про те, що поведінка судді є неналежною, фактично обумовлюються незгодою заявника, як сторони судового процесу, з процесуальними рішеннями та діями судді під час розгляду справи. Аргументи позивачки засновані на припущеннях та власній оцінці поведінки судді в судовому засіданні, та не можуть визнаватися такими, що підтверджують факт упередженості або об`єктивності судді при розгляді справи.

Суд зауважує, що за приписами ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Це закономірно, адже незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними рішеннями суду під час судового розгляду справи є підставою для їх оскарження в апеляційному чи касаційному порядку і саме суди вищих інстанцій можуть надавати оцінку процесуальним рішенням суду.

Отже, незгода учасника справи з процесуальними рішеннями (діями) судді сама собою не може бути підставою для відводу, адже в іншому разі це може стати приводом для зловживання недобросовісним учасником своїми процесуальними правами на шкоду правосуддю та правам інших учасників процесу, використовуватись як механізм затягування розгляду справи та усунення від її розгляду судді лише з тих мотивів, що учасник не погоджується з його (її) процесуальними рішеннями (діями) під час розгляду справи.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивачки на події, що мали місце у підготовчому засіданні від 08.09.2020 та які, на думку заявниці, підтверджують упередженність судді.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 36 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Отже, в цій частині заява про відвід судді подана з істотним порушенням заначених вимог закону, а сам факт подання позивачкою 23.10.2020 заяви від про відвід з посиланням на події, що мали місце ще на початку вересня 2020 року, свідчать про те, що такі події позивачки не сприймала до тієї міри, щоб вважати їх достатньою підставою для відводу головуючому судді.

При цьому суд враховує, що після вказаного судового засідання у справі неодноразово відбувалися інші судові засідання, і позивачка з наведених вище мотивів відводу не заявляла.

Тому заяву позивачки в цій частині суд вважає проявом незгоди з процесуальними рішеннями та діями суду, що мали місце в останньому судовому засіданні від 21.10.2020 і, як наслідок, стали підставою для подання 23.10.2020 заяви про відвід.

Також при вирішенні відводу суд критично оцінює посилання заявниці на збір суддею у неправомірний спосіб інформації особистого характеру про позивачку, оскільки жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цього судом не здобуто.

Враховуючи наведене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про відвід судді.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 38, 39, 40, 41, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про відвід судді.

2. Адміністративну справу № 120/3021/20-а передати для продовження розгляду тим самим складом суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала складена та підписана суддею 28.10.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович