Рішення № 92471362, 27.10.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа № 924/6/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу

за позовом заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Глобо-ЛТД", м. Хмельницький

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 890,50 євро, що еквівалентно 26288,18 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунків,

за участю представників учасників справи:

позивача: Столаба Ю.М. – згідно даних з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

відповідача: не з`явився;

прокуратури: Максимчук Л.В. - згідно наказу №283к від 12.10.2020р.;

ВСТАНОВИВ:

прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 890,50 євро, що еквівалентно 26288,18 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунків. В обґрунтування позову посилається на здійснення Управлінням Укртрансбезепеки у Тернопільській області 19.06.2019 року габаритно-вагового контролю автомобіля, власником якого є відповідач, за результатами чого зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.01.2020 року відкрито провадження у справі за позовом заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Глобо-ЛТД", м. Хмельницький про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 890,50 євро, що еквівалентно 26288,18 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунків. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також зупинено провадження у справі №924/6/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.08.2020 року поновлено провадження у справі за позовом заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Глобо-ЛТД", м. Хмельницький про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 890,50 євро, що еквівалентно 26288,18 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунків, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача та прокурор під час судового розгляду спору позов підтримали, наполягають на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав; належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі направлення на рейдову перевірку від 18.06.2019 №006617 працівниками управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт від 19.06.2020 №160241.

В акті зазначено, що під час перевірки транспортного засобу MAN 18.350, НОМЕР_1 , із причіпом FLOOR FLO 17-28H, НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Глобо-ЛТД», виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": абз. 3 ч. 1 - відсутній дозвіл, який надає право на рух а/д України з перевищенням вагових та габаритних параметрів, або документ про внесення плати за проїзд великовагових та великогабаритних т/з.

Акт підписаний водієм транспортного засобу та посадовими особами, що провели перевірку.

Із акту №0012494 від 19.06.2019 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки №0018656 від 19.06.2019 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що при проведенні габаритно-вагового контролю позивачем автомобіля MAN 18.350, НОМЕР_1 , із причіпом FLOOR FLO 17-28H, НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Глобо-ЛТД», виявлено перевищення допустимої маси на 4,7 тонн.

Відповідно до розрахунку №057-1 від 19.06.2019 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, складеного на підставі акта від 19.06.2019 року №0012494, розмір плати склав 890,5 євро, яку необхідно провести в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку.

Згідно товарно-транспортної накладної від 18.06.2019 року №P548, автомобіль MAN 18.350, НОМЕР_1 , із причіпом FLOOR FLO 17-28H, НОМЕР_2 слідував із станції Богданівці до пункту розвантаження м. Тернопіль, вантажовідправник – ТОВ «Глобо-ЛТД».

Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області винесено постанову від 08.08.2019 №141182 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою постановлено стягнути з ТОВ «Глобо-ЛТД» адміністративно-господарський штраф в сумі 1700 гривень за допущене порушення ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Вказаний штраф сплачено відповідачем в повному обсязі в межах відповідного виконавчого провадження.

Позивач звернувся до відповідача з листом №30596/36/24-19 від 18.07.209 року, у якому повідомив про виявлене порушення та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та великогабаритного транспортного засобу марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 , в розмірі 890,5 євро, що становить 26288,18 грн.

Із листа Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області від 19.11.2019 року вбачається, що станом на 19.06.2019 року та на даний час автомобіль MAN 18.350, НОМЕР_1 , із причіпом FLOOR FLO 17-28H, НОМЕР_2 , зареєстровані за ТОВ «Глобо ЛТД».

У зв`язку з невиконанням вимог позивача відповідачем в добровільному порядку, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

В обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті прокурор посилається на те, що позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не вжито заходів щодо стягнення з відповідача нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу відповідача в заявленому до стягненні розмірі, що зумовлює ненадходження коштів до Державного бюджету України, та дає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт”, який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Частиною 7 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного слідує, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення вагових або габаритних параметрів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт”).

За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 3 п. 2 Порядку визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до визначення, наведеного у п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Також згідно з підпунктом 4 п. 2 Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку).

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку).

Згідно з п. 27 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Пунктом 28 Порядку визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра (п. 30 Порядку).

Відповідно до п. 31-1 Порядку якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Матеріалами справи стверджується, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області проведено перевірку належних відповідачу транспортних засобів: MAN 18.350, НОМЕР_1 , із причіпом FLOOR FLO 17-28H, НОМЕР_2 , за результатами якої складено акт від 19.06.2019 року №160241 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.06.2019 року №0018656, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.06.2019 року №0012494, а також здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 19.06.2019 року №057-1.

Зокрема, згідно з вищенаведеним актом про проведення перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке полягає у відсутності дозволу, що надає право на рух а/д України з перевищенням вагових та габаритних параметрів, або документа про внесення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів.

Зі складеного позивачем розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 19.06.2019 року №057-1 слідує, що розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог Порядку №879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879. Доказів, які би спростовували зазначене, суду не подано.

Аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Доказів сплати відповідачем нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в заявленому до стягнення розмірі, доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Пунктами 37, 41 Порядку передбачено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач факт перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який належить йому на праві власності, не спростував, нараховану плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 26288,18 грн. (що еквівалентно 890,5 Євро відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19, від 12.02.2020 у справі №917/210/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Також у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

позов заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Глобо-ЛТД", м. Хмельницький про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 890,50 євро, що еквівалентно 26288,18 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунків, задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-ЛТД» (31345, Хмельницька область, Хмельницький район, селище Богданівці, вул. Масівецьке шосе, 4, код 32301189) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, 14, код 39816845) 26288, 18 грн. (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят вісім грн. 18 коп.) (що еквівалентно 890,50 Євро відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку) плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-ЛТД» (31345, Хмельницька область, Хмельницький район, селище Богданівці, вул. Масівецьке шосе, 4, код 32301189) на користь Тернопільської обласної прокуратури (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, код 02910098) 1921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.10.2020 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 5 прим.: 1 - до справи; 2 - прокурору (46000, м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 7) - рек. з пов. про вручення; 3 - позивачу (03135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, 14) - рек. з пов. про вручення; 4 - відповідачу (31345, Хмельницька область, селище Богданівці, вул. Масівецьке шосе, 4) - рек. з пов. про вручення; 5 - прокуратура Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3) - рек. з пов. про вручення