Ухвала суду № 92471307, 28.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"28" жовтня 2020 р. м Харків Справа № 922/3440/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши матеріали

позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-72", місто Харків,

до Приватного підприємства "Інвіт", місто Харків,

про усунення перешкод у користуванні нежитловими пріщеннями,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-72, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства "Інвіт", про витребування ключів від нежитлового приміщення з окремим входом загальною площею 66,4 кв. м. за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 144 та про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями з окремим входом загальною площею 66,4 кв. м. за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 144 шляхом надання фактичного доступу до приміщення.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Пунктом 2 частиною 1 статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду – це процесуальний обов`язок, який визначається нормами господарського закону та Законом України «Про судовий збір».

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункту 2 частини 2 статті 4).

Таким чином, розмір ставок за позовні заяви, які мають майновий характер визначаються за приписом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір». Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці, та подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Вказане також узгоджується зі ст. 163 ГПК України.

В даному випадку позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме:

перша вимога – про витребування ключів від нежитлового приміщення з окремим входом загальною площею 66,4 кв. м. за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 144;

друга вимога – про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщеннями з окремим входом загальною площею 66,4 кв. м. за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 144 шляхом надання фактичного доступу до приміщення.

За таких підстав, при зверненні до суду з вказаним позовом, позивач повинен сплатити судовий збір у загальному розмірі 4 204,00 грн. Проте, судом встановлено, що до матеріалів вказаної позовної заяви додана квитанція № 6212 від 23 жовтня 2020 року про сплату судового збору лише в розмірі 2 102,00 грн., яка не може бути належним та допустимим доказом сплати судового збору у встановлених Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі у даній господарській справі.

Приписами пункту 5 та 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують обставини обґрунтування позовних вимог з переліком документів та інших доказів, які додаються до заяви. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (частина 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу заявника на те, що стаття 91 Господарського процесуального кодексу України містить загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, зокрема, письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01 вересня 2003 року) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

При огляді додатків до позовної заяви, судом встановлено, що копії наданих до неї документів не відповідають вище викладеним вимогам, оскільки не містять дати засвідчення копій документів, посади особи, яка їх засвідчує, її ініціалів та прізвища.

За висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.

Таким чином, додані до матеріалів заяви у якості доказів в обґрунтування своєї правової позиції документи не можуть вважатися судом належними доказами.

В розрізі вище зазначеного, позивачем не було виконано імперативні вимоги процесуального законодавства щодо обов`язкових відомостей, які має містити позовна заява (в даному випадку норми статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, подана позивачем позовна заява не відповідає імперативним вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту заяви по суті справи (позовна заява).

Якщо подана позовна заява не відповідає приписами статті 162, 164 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду (частина 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статі 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

З метою усунення вище вказаних недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати суду документи, які підтверджують сплату судового збору у сумі 2 102,00 грн. (сума отримана шляхом математичного підрахунку розрахованого наступним чином: 4 204,00 – 2 102,00 грн.), а також належним чином оформити додатки до позовної заяви шляхом зазначення на копії письмових документів всіх необхідних відміток, визначених у статі 91 Господарського процесуального кодексу України та вимозі до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01 вересня 2003 року.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 3 статі 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 91, 162, 164, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Залишити позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Холодногірський-72" без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви – до 06 листопада 2020 року (включно), шляхом надання до суду: документів, які підтверджують сплату судового збору у сумі 2 102,00 грн., а також належним чином засвідчених копій документів, які додані до позовної заяви.

Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 28 жовтня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

№ 922/3440/20