Ухвала суду № 92471070, 20.10.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.10.2020 Справа № 917/1500/18(917/575/20)

Суддя Паламарчук В.В., при секретарі судового засідання Ніколаєнко С.М. розглянув матеріали

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент", 36014, м. Полтава, вул.Конституції, 13, код ЄДРПОУ 37710195

до відповідача 1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до відповідача 2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2

про визнання недійсним правочину щодо реалізації ТОВ "УПСК Діамент" транспортного засобу та зобов`язання ОСОБА_2 повернути транспортний засіб до ліквідаційної маси ТОВ "УПСК Діамент"

у справі про банкрутство №917/1500/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод", м.Дніпро, вул.Євпаторівська, 40, оф.7, ідент. код 36053445

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент", м.Полтава, вул.Конституції, 13, ідент. код 37710195

про банкрутство

Учасники справи: відсутні

Обставини справи: ТОВ "УПСК Діамент" звернулося до господарського суду Полтавської області із заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину щодо реалізації ТОВ "УПСК Діамент" транспортного засобу: легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 та зобов`язання ОСОБА_2 повернути транспортний засіб до ліквідаційної маси ТОВ "УПСК Діамент".

Ухвалою суду від 17.06.2020 р. суд прийняв заяву до розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент" №917/1500/18 в порядку загального позовного провадження та визначив строки для вчинення процесуальних дій.

19.05.2020 р. кредитор по справі №917/1500/18 EXALO Driling S.A. надав суду пояснення з додатками.

10.06.2020 р. ліквідатор Хорошевська Т.В. надала суду супровідний лист з додатками.

09.07.2020 р. від ОСОБА_2 надійшов відзив на заяву, в якому зазначає, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки транспортний засіб: легковий хетчбек - В ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 був ним відчужений на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №5744/005304 від 17.04.2020 р. на підставі договору комісії №5744/005304 від 17.04.2020 р. та в підтвердження надає довідку Територіального сервісного центру №5348 МВС від 01.07.2020 р. №С-1.

15.09.2020 р. ОСОБА_2 надав пояснення по справі в яких проти задоволення заяви заперечує та просить розглядати справу без його участі.

Ухвалою суду від 24.09.2020р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

20.10.2020 р. ліквідатор надала суду клопотання (вхід. №11589) про розгляд заяви без її участі за наявними у справі документами.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент" та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" про визнання недійсним правочину щодо реалізації ТОВ "УПСК Діамент" транспортного засобу та зобов`язання ОСОБА_2 повернути транспортний засіб до ліквідаційної маси ТОВ "УПСК Діамент", суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

В ході виконання ліквідаційної процедури, арбітражним керуючим, ліквідатором ТОВ "УПСК Діамент" Хорошевською Т.В. було встановлено, що, серед іншого, боржником у підозрілий період (протягом року, що передував відкриттю провадження у справі №917/1500/18 про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент") здійснено продаж транспортного засобу, який належав останньому на праві власності.

Так, транспортний засіб - легковий хетчбек - В ЗАЗ FORZА, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , який був зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент", на підставі правочинів з реалізації транспортного засобу був перереєстрований на нового власника.

За даними ліквідатора, певним ланцюгом придбання, буквально впродовж однієї доби (04.01.2018 року-05.01.2018 року) новими власниками вказаного авто стали: спочатку громадянин ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), в подальшому - ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_3 ).

В обґрунтування заяви ліквідатор зазначає, що згідно відповіді за вих. № 31/16-9-2514 від 03.07.2019 року на запит ліквідатора, Регіональний сервісний центр в Полтавській області (надалі скорочено - РСЦ МВС в Полтавській області) (Т. 1, а.с. - 15) повідомив, що за період з 01.01.2016 року по 14.05.2019 року за ТОВ "УПСК Діамент" були зареєстровані транспортні засоби, в тому числі - легковий хетчбек - ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_4 , який станом на день надання відповіді був перереєстрований на нового власника.

В свою чергу, представником кредитора - ЕХАLО Dгіlling S.A. також неодноразово направлялися запити стосовно зареєстрованого за банкрутом та перереєстрованого майна.

Так, згідно листа РСЦ МВС в Полтавській області за вих. № 31/16-9-К-34 від 07.05.2019 року, направленого на адресу представника кредитора ЕХАLО Dгіlling S.A. - адвоката Котягіна А.С. (Т. 1, а.с. - 7) , транспортний засіб - легковий хетчбек - ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_4 , який був зареєстрований за ТОВ "УПСК Діамент", був перереєстрований на нового власника за договором, укладеному в ТСЦ.

Аналогічна інформація міститься й у листі РСЦ МВС в Полтавській області за вих. № 31/16-9-К-43 від 11.06.2019 року (Т. 1, а.с. - 11), направленого на адресу представник кредитора - ЕХАLО Dгіlling S.A.. - адвоката Ко-ягіна А.С.

Відповідно до інформації, отриманої представником кредитора - ЕХАLО Dгіlling S.A.. Котягіним А.С. з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів (витяг від 18.06.2019 року (Т. 1, а.с. - 12-13)) за даними VIN-коду машини ЗАЗ ФОРЗА, новим власником, з яким ТОВ "УПСК Діамент" укладено угоду по купівлі-продажу автомобілю, став ОСОБА_2 .

Також, арбітражним керуючим, ліквідатором ТОВ "УПСК Діамент" Хорошевською Т.В. отримано Витяг з бази даних Державної автоінспекції стосовно ЗАЗ FORZA 2012, який містить наступну інформацію (Т. 1, а.с. - 16):

11.09.2014 року здійснено операцію стосовно перереєстрації авто при переобладнанні без заміни номерних агрегатів, адреса Полтавська область, м. Полтава Шевченківський район (ТОВ "УГІСК Діамент");

04.01.2018 року здійснено перереєстрацію тз на нового власника по договору, укладеному в тсц, адреса: Полтавська область, м. Полтава, Гадяцький район, м. Гадяч Харковецька, с. Харківці, Бутовичеське ( ОСОБА_1 );

05.01.2018 року здійснено перереєстрацію тз на нового власника по договору, укладеному в тсц, адреса: Полтавська область, м. Полтава, Горішні Плавні (Солодовнік О.Г.).

Таким чином, ліквідатор наголошує, що впродовж однієї доби, ЗАЗ FORZA 2012 вибув з власності ТОВ "УПСК Діамент" та був перереєстрований на одного, а слідом, й на іншого власника.

Ліквідатор зазначає, що правовим наслідком укладення договорів купівлі-продажу є виникнення у покупця права власності на предмет договору. Внаслідок укладення спірного правочину право власності на транспортний засіб від ТОВ "УПСК Діамент" перейшло до ОСОБА_1 , від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

В реєстрі податкових накладних ТОВ "УПСК Діамент" 05.01.2014 року зареєстровано операцію з реалізації транспортного засобу - автомобілю ЗАЗ FORZA за ціною постачання з ПДВ - 6193,81 грн., без ПДВ - 5161,51 грн.

В подальшому, як свідчить договір купівлі - продажу транспортного засобу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ціна транспортного засобу складала 1290,43 грн.

Враховуючи викладене, заявник просить суд визнати укладений боржником спірний договір купівлі продажу транспортного засобу від 04.01.2018 р. недійсним, виходячи з наступного:

1) правочин укладений з недодержанням в момент їх вчинення правочину вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України і не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, а слугували метою ухилення ТОВ "УПСК Діамент" від виконання зобов`язань перед своїми кредиторами шляхом виведення з обороту ліквідних активів боржника;

2) правочин є фіктивним і укладався без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тому що:

- здійснення реалізації майна здійснювалося у дуже короткий строк: перший договір купівлі-продажу авто від ТОВ "УПСК Діамент" до гр. ОСОБА_1 здійснено 04.01.2018 року, другий - від гр. ОСОБА_1 до гр. ОСОБА_2 -05.01.2018 року. Тобто, угода від 04.01.2018 року була проміжною, гр. ОСОБА_1 напевно розумів всю суть даної операції, придбаваючи авто за такою заниженою вартістю та реалізуючи його на наступний день за вартістю, яка виявилася ще нижчою, у зрівнянні з вартістю придбання. Тобто, ОСОБА_1 , реалізую авто за ціною у п`ять разів нижче, ніж він його придбав, покладаючи на себе тягар зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, повинен був розуміти всі ризики, які несе у собі дана угода і уявляти її правові наслідки;

- правочин з реалізації автомобілю ЗАЗ FORZA, укладений 04.01.2018 року між ТОВ "УПСК Діамент" та гр. ОСОБА_1 є фіктивним правочином, який укладений без наміру дійсного отримання останнім права власності на авто задля отримання повноважень щодо довгострокового користування даним майном, а здійснений номінально, з метою виведення підприємством своїх активів шляхом укладення двох угод підряд з особою, який всупереч своїм загальним інтересам витратив на покупку більше, ніж отримав від угоди в подальшому;

3) відчуження майнового активу боржника призвело до погіршення статей балансу підприємства, і як слід, призвело до його неплатоспроможності. Оспорюваний правочин став збитковим та явився однією з причин неплатоспроможності підприємства, що призвело до неможливості погасити кредиторські вимоги перед своїми контрагентами у той час, коли вже існував великий об`єм кредиторської заборгованості. Дана дія здійснена боржником з намірами ухилення ТОВ "УПСК Діамент" від розрахунків із контрагентами та завдання їм збитків. Для ТОВ "УПСК Діамент" правочин з реалізації транспортного засобу укладався не з наміром отримання адекватної ціни за своє майно, грошові кошти від якого можливо було направити на погашення кредиторської заборгованості, а з намірами отримання грошових коштів для власних потреб відповідальної особи підприємства, і як слід, зменшення активу товариства.

4) матеріальний актив підприємства був реалізовані за вартістю, яка не відповідає справедливій ринковій вартості такого майна. Вартість автомобілю, за яку його реалізовано в рази нижче, ніж його вартість на ринку для такого роду транспортного засобу 2012 року випуску.

5) спірні майнові дії ТОВ "УПСК Діамент" були вчинені у підозрілий період, наслідком яких стала неспроможність товариства та неможливість виконання ним зобов`язань перед кредиторами;

6) відчуження належного боржнику на праві власності майна відбулося під час вже існуючої кредиторської заборгованості ТОВ "УПСК Діамент" перед кредиторами та розгляду в судах ряду майнових спорів про стягнення з боржника заборгованості на користь кредиторів, вимоги яких на даний час включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "УПСК Діамент";

7) дані угоди переслідували мету порушення інтересів кредиторів, містили елементи зловживання правом та призвели до зменшення обсягу майна боржника (основних фондів), їх виконання мало вплив на фінансово-майновий стан боржника.

Ліквідатор вважає, що такі обставини є правовою підставою для необхідності виконання ліквідатором ТОВ "УПСК Діамент" заходів, направлених на захист інтересів кредиторів на підставі ст. ст. 42,61 Кодексу України з процедур банкрутства з врахуванням норм ст. ст. 203, 215,234 Цивільного кодексу України.

При розгляді заяви, суд виходив з наступного:

Згідно з частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.

Частиною шостою статті 104 Цивільного кодексу України унормовано, що порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

В силу статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

За умовами частин першої-п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Фраудаторні правочини це - правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є одним з основних учасників справи про банкрутство. Після введення процедури ліквідації до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника. Ліквідатор у справі про банкрутство має статус особи, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження під час ліквідаційної процедури, зокрема ті, що спрямовані на формування ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною першою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, зокрема, щодо подачі до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).

Положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства регулює відносини, що виникли між боржником та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Зазначена стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство або після порушення справи про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, і, отже, відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном, за умови, що відчуження майна завідомо призводить до зменшення обсягу платоспроможності боржника і завдає шкоди кредиторам.

Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі у разі загрози неплатоспроможності або надмірної заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, вчинені у цей період часу, є сумнівними, приписами статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, вчинених ним протягом визначеного в цьому Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків, передбачених цією нормою.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Господарський договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Розглядаючи спори у порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, судам належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема (але не виключно), щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною, значно нижчою від ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилитися від розрахунків з контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

З огляду на сферу регулювання Кодексу України з процедур банкрутства загалом і за змістом зазначеної норми статті 42 цього Кодексу, остання є спеціальною по відношенню до загальних, установлених Цивільним кодексом України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають в процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Водночас метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, є встановлення факту відчуження майна боржника у період після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували її порушенню, та наявність обставин, прямо визначених положеннями вказаної статті.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що, ТОВ "УПСК Діамент" укладаючи 04.01.2018, тобто в межах так званого підозрілого періоду, договір купівлі -продажу № 5341/2018/774912 транспортного засобу (Т. 1, а.с. - 116) - легкового хетчбеку - ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_4 з ОСОБА_1 за ціною 1290,43 грн, тобто за ціною нижче ринкової, істотно зменшило розмір належних йому активів, а також враховуючи встановлену приписами Кодексу України з процедур банкрутства презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вищезазначеного договору недійсним на підставі частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому суд зазначає, що в обґрунтування наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу - легкового хетчбеку - ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_4 з ОСОБА_1 недійсним заявник посилається, що вказаний автомобіль було реалізовано за ціною 1290,43 грн, що значно нижче ринкової вартості. При цьому, доказів, які б підтверджували ринкову вартість даного автомобіля суду не надає.

Однак, Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Враховуючи викладене, заявник просить зобов`язати ОСОБА_2 повернути транспортний засіб до ліквідаційної маси ТОВ "УПСК Діамент". В обґрунтування вказаних вимог заявник посилається на те, що ОСОБА_2 є власником легкового хетчбеку - ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_4 на підставі договору купівлі - продажу №5341/2018/776979 транспортного засобу від 05.01.2018 р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. - 21).

Однак, як слідує з матеріалів справи, згідно повідомлення РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області Територіального сервісного центру №5348 МВС від 01.07.2020 р. №1-с (Т. 1, а.с. - 156) 13.05.2020 р. транспортний засіб ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , було перереєстровано на нового власника згідно договору купівлі-продажу таранспортного засобу №5744/005304 від 17.04.2020 р. на підставі укладеного договору комісії №5744/005304 від 17.04.2020 р. Станом на 01.07.2020 р. за громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вищезазначений транспортний засіб не зареєстровано.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви ліквідатора в частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути транспортний засіб до ліквідаційної маси ТОВ "УПСК Діамент".

Враховуючи викладене, керуючись статями 73, 123, 129, 233, 235 ГПК України, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" про визнання недійсним правочину щодо реалізації ТОВ "УПСК Діамент" транспортного засобу: легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 та зобов`язання ОСОБА_2 повернути транспортний засіб до ліквідаційної маси ТОВ "УПСК Діамент" - задовольнити частково.

2. Визнати недійсним правочин щодо реалізації ТОВ "УПСК Діамент" транспортного засобу: легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 .

3. В частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути транспортний засіб до ліквідаційної маси ТОВ "УПСК Діамент" - відмовити в задоволенні.

4. Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 р., у справі №917/1500/18(917/575/20) шляхом накладення арешту, із забороною його відчуження, на транспортний засіб: легковий хетчбек - В ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили в порядку ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 254, 255 ГПК України.

Суддя В.В. Паламарчук