Рішення № 92470243, 15.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2020Справа № 910/17179/18Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д. С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

про відшкодування збитків у розмірі 6 438 650,25 грн.

за участі представників:

від позивача: Трохимчук О.І., адвокат, Іванченко О.І., адвокат,

від відповідача: Сидоренко Д.О., за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в якому, з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.02.2019, просило відшкодувати збитки у розмірі 6 438 650, 25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником суден «Орель-2», «Орель-3», «Орель-5», «Володимир Шарков», «Олтениця», «Иван Сергиенко», « Николай Кузнецов », « Василий Боженко », « Афанасий Матюшенко », «Мартин Лацис», « Семен Руднев », «Днепровец-2», «Днепровец-3», «Могучий», «Славутич-18», «Борислав». У період з вересня 2015 року по лютий 2016 року, виконуючи власні договірні зобов`язання перед своїми контрагентами, позивач здійснював перевезення вантажів вищевказаними суднами, у зв`язку з чим використовував портову інфраструктуру морських торговельних портів України, зокрема, здійснював прохід Бузько-Дніпровсько-Лиманським та Херсонським морським каналами. За прохід зазначеними каналами Херсонська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Миколаївська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та філія «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» нарахували позивачу канальний збір. Не погоджуючись з правомірністю нарахування канального збору та вважаючи, що він повинен був бути звільнений від сплати такого збору на підставі п. 3.5 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013 «Про портові збори», позивач звернувся до суду з даним позовом.Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі № 910/17179/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/17179/18 рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 910/17179/18 скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясування обставин щодо здійснення суднами позивача плавання внутрішніми водними шляхами в межах території України без будь-якої прив`язки до порту відправлення чи призначення, а також зауважив на передчасності висновків судів щодо неможливості віднесення сплачених сум канального збору до збитків позивача. Крім того, Верховний Суд зауважив на необхідності визначення, чи входить стягнута сума в розмірі 407932,13 грн. канального збору за рішенням суду у справі № 826/23214/15 до розрахунку заявлених у даній справі збитків.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020 справу № 910/17179/18 передано на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 прийнято справу № 910/17179/18 до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.10.2020 заяву позивача про долучення доказів до матеріалів справи залишено без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що портові збори є обов`язковими платежами, які справляються судновласниками на підставі норм законодавства в незалежності від існування договірних відносин. У той же час, позивачем не доведено, що спірні судна в спірний період здійснювали плавання внутрішніми водними шляхами, а не здійснювали міжнародні перевезення. При цьому, позивачем пропущений строк позовної давності по вимогам за період з вересня 2015 року по 20.12.2015 року на загальну суму 1638925,69 грн., у зв`язку з чим відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

У свою чергу, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності в частині стягнення збитків за період з вересня 2015 року по 20.12.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» є власником наступних суден:

«Иван Сергиенко» (ІМО 7942128) класифікаційне свідоцтво НОМЕР_1, міжнародне обмірне свідоцтво від 12.01.2001, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_21;

«Володимир Шарков» (ІМО 8844062) класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_1 , міжнародне обмірне свідоцтво від 26.05.2004, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_22;

«Олтениця» (ІМО 8888874) класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_2 , міжнародне обмірне свідоцтво від 05.08.2015, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_23;

«Славутич-18» класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_3 , міжнародне обмірне свідоцтво від 03.04.2008, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_4 ;

«Семен Руднев» (ІМО 8033912) класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_5 , міжнародне обмірне свідоцтво від 26.05.2001, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_24;

«Василий Боженко» (ІМО 8223999) класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_6 , міжнародне обмірне свідоцтво від 24.05.2000, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_25;

«Николай Кузнецов» (ІМО 8036110) класифікаційні свідоцтва № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , міжнародне обмірне свідоцтво від 27.11.2013, свідоцтва про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_9 , НОМЕР_26;

«Могучий» класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_10 , обмірне свідоцтво від 27.04.2005, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_11 ;

«Днепровец-3» класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_12 , міжнародне обмірне свідоцтво від 09.11.2007, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_33;

«Мартин Лацис» (ІМО 8038223) класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_13 , міжнародне обмірне свідоцтво від 22.06.2001, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_14 ;

«Днепровец-2» класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_15 , мірильне свідоцтво від 26.08.2003, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_28;

«Борислав» класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_16 , міжнародне обмірне свідоцтво від 08.09.2006, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_27;

«Афанасий Матюшенко» (ІМО 8227783) класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_17 , міжнародне обмірне свідоцтво від 16.01.2014, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_29;

«Орель-5» (ІМО 8853594) класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_18 , міжнародне обмірне свідоцтво від 17.02.2015, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_30;

«Орель-3» (ІМО 8853582) класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_19 , міжнародне обмірне свідоцтво від 05.10.2015, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_31;

«Орель-2» (ІМО 8849610) класифікаційне свідоцтво № НОМЕР_20 , міжнародне обмірне свідоцтво від 23.12.2014, свідоцтво про право плавання під державним прапором України (судновий патент) НОМЕР_32.

Виконуючи договірні зобов`язання перед контрагентами, позивач здійснював перевезення вантажів вищезазначеними суднами, у зв`язку з чим використовував портову інфраструктуру морських торговельних портів України, зокрема, здійснював прохід Бузько-Дніпровсько-Лиманським та Херсонським морським каналами.

Для обслуговування суден та оформлення необхідних документів позивачем укладено наступні агентські договори.

16.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (судновласник) та Приватним підприємством морське агентство «Флот-Сервіс» (агент) укладено договір агентування №1199 (далі - договір №1199), яким врегульовано відносини сторін, пов`язані з питаннями морського обслуговування суден судновласника, як власних, так і зафрахтованих, включаючи будь-які чартери про фрахтування суден при їх заходженні в морському торгівельному порту Миколаїв або Миколаївському річковому порту.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 договору №1199 судновласник визначив агента в порту згідно з правилами і звичаями порту та доручив агенту діяти від імені, за дорученням та за рахунок судновласника на підставі повноважень, отриманих від судновласника за даним договором та письмовими номінаціями.

Пунктами 2.1, 5.2 договору №1199 визначено, що згідно інформації судновласника агент розраховує проформу дисбурсментських рахунків за дійсними тарифами в порту, а судновласник здійснює 100 % перерахування портових зборів згідно статті 22 Закону України «Про морські порти України» до прибуття судна в порт або під час знаходження судна у порту на підставі дисбурсментського рахунку отриманого від агента.

Також, 02.03.2015 та 19.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (судновласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКЛ» (агент) укладені договори про надання послуг з морського агентування №№ 02/03, 1902, в межах яких агент, діючи від імені, за дорученням та за рахунок судновласника зобов`язувався надавати послуги щодо організації обробки і обслуговування суден закордонного та каботажного плавання судновласника, при їх заходах в акваторію Херсонського морського порту, проходження по Бузько-Дніпровсько-Лиманському, Херсонському морському каналам, а судновласник зобов`язувався прийняти надані агентом послуги, виплатити йому винагороду, а також відшкодувати усі витрати, понесені агентом у зв`язку з виконанням зобов`язань, прийнятих на себе згідно цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 вищезазначених договорів №№ 02/03, 1902 агент зобов`язаний на підставі письмових доручень (заявок) судновласника, організовувати обслуговування і виконання всіх формальностей щодо суден останнього, зокрема, здійснювати розрахунок сум витрат, пов`язаних з обслуговуванням суден судновласника в морських портах, передбачених цим договором, включати ці витрати в дисбурсментські рахунки (попередні та фінальні) та надавати вищезазначені рахунки для сплати судновласнику по кожному судно заходу в строки та в порядку, передбаченим договором.

Пунктом 4.2 договорів №№ 02/03, 1902 передбачено, що агент по факту отримання від судновласника письмового доручення (заявки) щодо надання послуг суднам в порту складає проформу дисбурсментського рахунку з урахуванням агентської винагороди, а також попередніх (запланованих) витрат для оплати послуг третіх осіб, а судновласник здійснює 100 % перерахування коштів за проформою дисбурсментського рахунку агента у строки, що дозволяють агенту здійснити платіж порту з находженням коштів на рахунок останнього від агента до відходу судна.

Відповідачем виставлялись судновласнику (через агентів) рахунки на оплату, які, зокрема, містили канальний збір за проходження його суден каналами. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки судна відповідали всім умовам для звільнення від сплати канального збору, які визначені в Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013 «Про портові збори», однак з метою належного виконання зобов`язань перед контрагентами та недопущення простою суден, що призвело б до настання збитків, судновласником сплачено порту виставлені рахунки у повному обсязі.

Так, судновласником через своїх агентів - Приватне підприємство морське агентство «Флот-Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СКЛ» оплачено на користь відповідача канальний збір на суму 6 438 650,25 грн., нарахований Херсонською філією, Миколаївською філією та філією «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за період з вересня 2015 року по травень 2016 року.

Не погоджуючись зі сплатою канального збору, вважаючи нарахування протиправними, позивач у грудні 2015 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 у справі №826/23214/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання протиправними дій та стягнення коштів, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 у справі №826/23214/15, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Визнано протиправними дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» щодо нарахування канального збору з суден закордонного плавання «Орель-2», «Володимир Шарков», «Олтеница», « Иван Сергиенко », «Николай Кузнецов», «Василий Боженко», «Афанасий Матюшенко», «Мартын Лацис», «Борислав». Зобов`язано відповідача повернути Публічному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот» протиправно сплачений канальний збір у розмірі 407 932,13 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «СКЛ» (агентом) по рахункам №286 від 07.09.2015, №250 від 10.09.2015, №291 від 12.09.2015, №292 від 13.09.2015, №290 від 14.09.2015, №299 від 18.09.2015, №304 від 21.09.2015, №301 від 21.09.2015, №318 від 23.09.2015, №320 від 27.09.2015, №305 від 01.10.2015, №333 від 02.10.2015, №319 від 02.10.2015, №324 від 03.10.2015, №348 від 10.10.2015, №346 від 13.10.2015, №325 від 13.10.2015, №347 від 17.10.2015, №349 від 22.10.2015, №370 від 26.10.2015, №362 від 27.10.2015, №385 від 29.10.2015, за договором про надання послуг з морського агентування №02/03 від 02.03.2015.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/23214/15 відмовлено в задоволенні заяви Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про перегляд вищезазначеної постанови Вищого адміністративного суду України.

04.12.2018, 22.12.2018 та 05.02.2019 позивач звертався до відповідача з претензіями №№ 08-1-1-03/122, 08-1-1-03/129 про відшкодування збитків (майнової шкоди), завданих внаслідок сплати канального збору, в яких вимагав у триденний строк з дати отримання вимоги в добровільному порядку перерахувати на рахунок товариства протиправно отримані грошові кошти в якості оплати канального збору.

Оскільки відповідні вимоги відповідач не задовільнив, позивач звернувся з даним позовом до суду про відшкодування збитків у розмірі 6438650,25 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

За змістом статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (частина 2 статті 218 ГК України).

У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 цього Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

Пунктом 1.2 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори" (далі - Порядок) встановлено, що згідно з частинами третьою-п`ятою статті 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються адміністрації морських портів України.

Відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про морські порти України" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом. Канальний збір справляється на користь власника каналу.

Згідно з положеннями статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту, а за транзитний прохід каналами - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у канал.

Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-Лиманським каналом (далі - БДЛК), Херсонським морським каналом (далі - ХМК), Керч-Єнікальським каналом (далі - КЄК) справляється на користь суб`єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку.

Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна (за 1 куб. м об`єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку. Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна за ставками, наведеними в додатку 4 до цього Порядку (пункти 3.2, 3.3 Порядку).

Пункту 3.4 Порядку встановлено, що судно, яке здійснює перехід між морськими портами (морськими терміналами), що розташовані на БДЛК, канальний збір за прохід по БДЛК сплачує на користь суб`єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку, за ставкою, що дорівнює різниці між розмірами ставок, установленими для відповідних ділянок БДЛК (додаток 3).

Додатками 3 та 4 до Порядку визначено, що ставки канального збору, як і ставки інших видів портових зборів, залежать від того, знаходиться судно в "каботажному плаванні" чи "закордонному плаванні".

Як передбачено пунктом 3.5 Порядку (у редакції, що діяла з 04.09.2015 по 12.08.2019) судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,0 метри, здійснюють плавання під Державним Прапором України внутрішніми водними шляхами в межах території України та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору.

Із наведеного слідує, що від сплати канального збору у спірний період з вересня 2015 року по лютий 2016 року були звільнені судна, що одночасно відповідали наступним ознакам: згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,0 метри; здійснюють плавання під Державним Прапором України; здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами в межах території України; віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання.

Відповідно до положень статті 131 Кодексу торгівельного мореплавства України каботажні перевезення - це перевезення між портами України, які здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Статтею 132 Кодексу торгівельного мореплавства України визначено, що міжнародні перевезення - це перевезення між портами України й іноземними портами, які можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором (стаття 132 Кодексу торгівельного мореплавства України).

Згідно з частиною 1 статті 133 Кодексу торгівельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Отже, головною ознакою для визначення виду перевезення є саме порт відправлення та порт призначення, які визначаються в договорі морського перевезення та перевізному документі.

Пунктом 3.5 Порядку (в редакції, яка діяла в спірний період) розташування портів відправлення та призначення в якості умови для застосування пільги щодо сплати канального збору не зазначено.

Водночас, однією з умов для отримання судном такої пільги є здійснення плавання внутрішніми водними шляхами в межах території України.

Канали та підхідні канали згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 64 від 12 червня 1996 року "Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних" відносяться до судноплавних внутрішніх водних шляхів України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України" судноплавний канал - це гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів.

Згідно з частиною 1 статті 67 Водного кодексу України річки, озера, водосховища, канали, інші водойми, а також внутрішні морські води та територіальне море є внутрішніми водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства України їх використання з цією метою повністю чи частково заборонено.

Таким чином, канали є судноплавними внутрішніми водними шляхами загального користування, що знаходяться в межах території України.

Отже, плавання внутрішніми водними шляхами в межах території України означає фактичний рух судна судноплавним внутрішнім водним шляхом без будь-якої прив`язки до порту відправлення чи призначення, у свою чергу, поняття "каботажне перевезення" та "плавання внутрішніми водними шляхами в межах території України" не є тотожними поняттями.

Судом встановлено, що судна позивача відповідали всім умовам пункту 3.5 Порядку для звільнення від сплати канального збору, однак відповідач протиправно здійснив нарахування канального збору позивачу в період з вересня 2015 року по лютий 2016 року. Таким чином, протиправні дії відповідача з нарахування та справляння канального збору призвели до втрати позивачем грошових коштів у розмірі 6438650,25 грн., які є збитками позивача у розумінні положень статті 22 ЦК України, статей 224, 225 ГК України. Такі негативні наслідки перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із зазначеною неправомірною поведінкою відповідача щодо нарахування та справляння канального збору з позивача, що відповідає передбаченим законом підставам стягнення збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 910/7129/19.

Як встановлено судом, позивачу послуги щодо організації обробки і обслуговування суден закордонного та каботажного плавання надавалися на підставі укладених з Приватним підприємством морське агентство «Флот-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКЛ» договорів морського агентування.

Відповідно до пункту 15.1 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013, обслуговування суден та інші послуги в морських портах України та на підходах до них здійснюються суб`єктами господарювання на підставі укладених договорів відповідно до чинного законодавства з урахуванням вимог міжнародних договорів України.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (частина 1 статті 1000 ЦК України).

За частиною 1 статті 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу торговельного мореплавства України морський агент виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Відтак, виставлення відповідачем позивачу рахунків на оплату, які, зокрема, містили канальний збір за проходження його суден каналами, та їх оплата позивачем здійснювалися через агентів - Приватне підприємство морське агентство «Флот-Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СКЛ».

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач просив також визнати поважними причини пропуску строку позовної давності в частині стягнення збитків за період з вересня 2015 року по 20.12.2015 року, оскільки канальний збір сплачувався через двох морських агентів, з якими у позивача укладені відповідні договори, на користь трьох відокремлених підрозділів відповідача, то зібрання всіх необхідних доказів, опрацювання первинної бухгалтерської документації та викладення позовних вимог потребувало значного часу. При цьому, оскільки визнання протиправними дій відповідача по нарахуванню канального збору за спірний період з вересня 2015 року по травень 2016 року в межах справи № 826/23214/15 відбулося лише з прийняттям остаточного рішення судом касаційної інстанції 20.06.2018 року. У той же час, об`єкти стягнення та періоди нарахування канального збору в указаній справі та в межах даного позову збігаються, а тому за відсутності судової практики позивач після прийняття судового рішення в справі № 826/23214/15 звернувся з цим позовом до господарського суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 статті 267 ЦК України).

Так, із матеріалів справи слідує, що виставлення рахунків на оплату, зокрема, канального збору, відповідачем здійснювалося морським агентам позивача - Приватному підприємству морське агентство «Флот-Сервіс» та Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЛ», які організовувати обслуговування і виконання всіх формальностей щодо суден позивача, зокрема, здійснювали розрахунки сум витрат, пов`язаних з обслуговуванням суден в морських портах, включення цих витрати в дисбурсментські рахунки, надавали вищезазначені рахунки для сплати позивачу.

Наведені обставини ускладнювали можливість вчинення позивачем процесуальних дій у визначений законом строк, оскільки потребували часу для отримання від агентів позивача значного обсягу документації за визначений період та за певними суднами, з огляду на необхідність виокремлення сум канального збору з кожного загального платежу.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

За наведених обставин суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску позивачем строку позовної давності за вимогами за період з вересня 2015 року по 20.12.2015 року на загальну суму 1638925,69 грн.

У той же час, до розрахунку вказаної суми входять грошові кошти в розмірі 407932,13 грн., а саме сплачений позивачем канальний збір за виставленими ТОВ «СКЛ» рахунками №286 від 07.09.2015, №250 від 10.09.2015, №291 від 12.09.2015, №292 від 13.09.2015, №290 від 14.09.2015, №299 від 18.09.2015, №304 від 21.09.2015, №301 від 21.09.2015, №318 від 23.09.2015, №320 від 27.09.2015, №305 від 01.10.2015, №333 від 02.10.2015, №319 від 02.10.2015, №324 від 03.10.2015, №348 від 10.10.2015, №346 від 13.10.2015, №325 від 13.10.2015, №347 від 17.10.2015, №349 від 22.10.2015, №370 від 26.10.2015, №362 від 27.10.2015, №385 від 29.10.2015.

Одночасно судом встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 у справі №826/23214/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання протиправними дій та стягнення коштів скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 року. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» задоволено: визнано протиправними дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» щодо нарахування канального збору з суден закордонного плавання та зобов`язано повернути Публічному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот» протиправно сплачений канальний збір у розмірі 407 932,13 грн.

Відповідно до вищезазначеної постанови Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 у справі №826/23214/15 визнано неправомірно нарахованим та таким, що підлягає поверненню на користь позивача канальний збір у розмірі 407 932,13 грн., сплачений агентом відповідачу згідно з умовами договору про надання послуг з морського агентування №02/03 від 02.03.2015 та рахунків агента ТОВ «СКЛ» №286 від 07.09.2015, №250 від 10.09.2015, №291 від 12.09.2015, №292 від 13.09.2015, №290 від 14.09.2015, №299 від 18.09.2015, №304 від 21.09.2015, №301 від 21.09.2015, №318 від 23.09.2015, №320 від 27.09.2015, №305 від 01.10.2015, №333 від 02.10.2015, №319 від 02.10.2015, №324 від 03.10.2015, №348 від 10.10.2015, №346 від 13.10.2015, №325 від 13.10.2015, №347 від 17.10.2015, №349 від 22.10.2015, №370 від 26.10.2015, №362 від 27.10.2015, №385 від 29.10.2015, що підтверджується копіями платіжних доручень позивача.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, згідно з матеріалами даної справи позивач, з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.02.2019, також просив відшкодувати збитки, зокрема, за сплачений канальний збір за проходження суден «Орель-2», «Орель-3», «Орель-5», «Володимир Шарков», «Олтениця», « Иван Сергиенко », « Николай Кузнецов », « Василий Боженко », « Афанасий Матюшенко », «Мартин Лацис», «Семен Руднев», «Днепровец-2», «Днепровец-3», «Могучий», «Славутич-18», «Борислав» за виставленими ТОВ «СКЛ» рахунками №286 від 07.09.2015, №250 від 10.09.2015, №291 від 12.09.2015, №292 від 13.09.2015, №290 від 14.09.2015, №299 від 18.09.2015, №304 від 21.09.2015, №301 від 21.09.2015, №318 від 23.09.2015, №320 від 27.09.2015, №305 від 01.10.2015, №333 від 02.10.2015, №319 від 02.10.2015, №324 від 03.10.2015, №348 від 10.10.2015, №346 від 13.10.2015, №325 від 13.10.2015, №347 від 17.10.2015, №349 від 22.10.2015, №370 від 26.10.2015, №362 від 27.10.2015, №385 від 29.10.2015.

При цьому, документів на підтвердження відмінності виставлених рахунків, зазначених у справі №826/23214/15, та рахунків, відшкодування плати за якими є предметом даної справи, позивачем не надано.

Наведене слугувало підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 407932,13 грн., про що судом винесено відповідну ухвалу від 15.10.2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача в межах стягнутих сум.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 38727770) на користь Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8; ідентифікаційний код 00017733) 6030718 (шість мільйонів тридцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 12 коп. збитків, 90460 (дев`яносто тисяч чотириста шістдесят) грн. 79 коп. судового збору за подання позову, 135691 (сто тридцять п`ять тисяч шістсот дев`яносто одну) грн. 18 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 180921 (сто вісімдесят тисяч дев`ятсот двадцять одну) грн. 58 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 26.10.2020 року.

Суддя К.В. Полякова