Рішення № 92470205, 02.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/21730/13

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг" "Тегра Україна ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасофт"

про розірвання договору та стягнення 312979,85 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг" "Тегра Україна ЛТД" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасофт" (далі за текстом - відповідач) про розірвання договору № 14/2/11-3 про надання послуг від 28 березня 2011 року, розірвання Ліцензійної угоди з кінцевим користувачем від 28.03.2011 № 2/3/11-8, стягнення збитків у розмірі 312979,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/21730/13, розгляд справи призначений на 17.12.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.12.2012, у зв`язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу №910/21730/13 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 11.03.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 в зв`язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/21730/13 передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

10.01.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про проведення судової експертизи, відповідно до якого позивач просив суд призначити у справі.

11.03.2014 ухвалою суду призначено у справі № 910/21730/13 судову експертизу комп`ютерної техніки і програмних продуктів, проведення якої доручено Державному науково - дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.

08.06.2015 матеріали справи повернулись до суду з експертної установи без виконання експертизи.

У зв`язку із припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Бондаренко Г.П.. Відповідно до пункту 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи-замінника № 910/21730/13.

За результатом повторного автоматичного розподілу справу передано судді Лиськову М.О.

Ухвалою суду від 11.03.14 суддя Лиськов М.О. поновив провадження у справі №910/21730/13, прийняв справу №910/21730/13 до свого провадження та призначив його до розгляду справи на 22.06.2015.

В судовому засіданні 22.06.2015 представник позивача подав клопотання про призначення судової експертизи, представник відповідача підтримав це клопотання.

Останнє обґрунтовано тим, що 10.01.2014 Позивач звернувся до суду з клопотанням про проведення судової експертизи від 10.01.2014 №15/01, згідно якого просив призначити у справі експертизу комп`ютерної техніки і програмних продуктів (інженерно-технічної експертизу)

11.03.2014. ухвалою суду призначено у справі №910/21730/13 судову експертизу комп`ютерної техніки і програмних продуктів (інженерно-технічної експертизи), проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України (03170, Київ-170, вул. Вел. Окружна, 4).

Проте, матеріали справи повернено до суду з вищезазначеної експертної установи без виконання експертизи, внаслідок чого провадження у справі було поновлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 призначено судову експертизу комп`ютерної техніки і програмних продуктів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Вказаною ухвалою зупинено провадження у справі № 910/21730/13 до отримання висновку експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів.

23.04.2020 року до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/21730/13 разом з висновком експерта за результатом проведення судово-комп`ютерної експертизи від 09.04.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 поновлено провадження у справі №910/21730/13 та призначено підготовче судове засідання на 03.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 судом встановлено, що при виготовленні повного тексту ухвали суду від 06.05.2020 була допущена описка, а саме невірні дата та час судового засідання, а тому суд вважає за необхідне виправити допущені в ухвалі описки та зазначено, що вірною датою судового засідання є 10.06.2020.

04.06.2020 до суду від позивача надійшли пояснення по справі.

05.06.2020 до суду від відповідача надійшли документи по справі та відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

В судове засідання, призначене на 10.06.2020 з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Протокольною ухвалою суду від 10.06.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 01.07.2020.

30.06.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

01.07.2020 в судове засідання з`явились представники сторін, надали пояснення, судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.07.2020.

14.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Террасофт" подано до суду заперечення по справі.

15.07.2020 протокольною ухвалою суду оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/21730/13 до судового розгляду по суті на 22.07.2020.

22.07.2020 судом розпочато розгляд справи по суті, заслухано пояснення сторін та оголошено перерву в судовому засіданні до судових дебатів до 02.09.2020 у зв`язку із перебування судді Лиськова М.О. у щорічній відпустці з 03.08.2020 по 28.08.2020.

02.09.2020 в судове засідання з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила суд позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 02.09.2020 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Водночас, суд зауважує, що з 07.09.2020 головуючий у справі суддя Лиськов М.О. перебував на лікарняному.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

28 березня 2011 р. між Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» (надалі - «Позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Террасофт» (надалі - «Відповідач») було укладено Договір про надання послуг № 14/2/11-3 (надалі - «Договір»), відповідно до якого Відповідач зобов`язався надати, а Позивач - прийняти послуги за номенклатурою, в кількості, за цінами та в строки згідно до умов Договору та специфікацій до нього, які є невід`ємною частиною Договору, а саме: послуги по створенню документу «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту Terrasoft XRM», послуги з технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM» та послуги з дослідної експлуатації програмного продукту «Terrasoft XRM» (п.1 Специфікації №01 від 28 березня 2011 р. до Договору), а також виконати інші роботи у рамках проекту, що були визначені у Додатку №01 до Договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вищезазначені послуги Відповідач зобов`язався надати на базі програмного продукту «Terrasoft XRM», що належить останньому. З цією метою, Позивачем було придбано у Відповідача права на використання базової моделі програмного продукту «Terrasoft XRM Distribution» (надалі - «ПЗ») на підставі Ліцензійної угоди з кінцевим користувачем від 28.03.2011 р. №2/3/11-8 (надалі - «Угода»).

З тверджень позивача вбачається, що метою, якою керувалися сторони при укладенні Договору, було створення єдиної автоматизованої системи управлінського обліку Позивача на базі програмного продукту «Terrasoft XRM», з урахуванням потреб і особливостей виробництва та обліку Позивача.

Пунктом 1.3. Договору Сторони визначили, що виконання робіт за Договором здійснювалося у наступні етапи:

1-й етап надання послуг: Створення документу «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM»;

2-й етап надання послуг: Виконання технічного налагодження ПЗ; створення документації для програмного продукту «Terrasoft XRM», надання консультаційних послуг з використання програмного продукту «Terrasoft XRM»;

3-й етап надання послуг: Проведення дослідної експлуатації адаптованого ПЗ.

Всі етапи виконання робіт Відповідачем згідно Договору є взаємопов`язаними між собою і використання Позивачем програмного продукту «Terrasoft XRM» у фінансово- господарській діяльності можливе лише за умови виконання Відповідачем всіх етапів робіт, в результаті яких буде створено єдину автоматизовану систему управлінського обліку на базі адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM».

При цьому, в Договорі Сторонами не було встановлено календарних строків виконання робіт як в цілому, так і окремих етапів виконання таких робіт, що було зумовлено, як це зазначив Відповідач, складністю проекту, відповідно виконання кожного наступного етапу робіт здійснювалося Відповідачем після завершення виконання чергового етапу робіт, про шо сторони підписували акт здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.3.1. Договору сторони узгодили, що приймання робіт, виконаних згідно Договору, здійснюється актами виконаних робіт. Замовник зобов`язаний прийняти надані Виконавцем послуги протягом 5 робочих днів з моменту надходження від Виконавця акту виконаних робіт.

Відповідно, Відповідач вважається таким, що виконав свої зобов`язання згідно Договору у повному обсязі, з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт по останньому 3-му етапу - проведення дослідної експлуатації адаптованого ПЗ.

Загальна вартість робіт згідно Специфікації №01 від 02 березня 2011 р. до Договору складає 218 010,00 гривень.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що загальна вартість згідно з Договором складається із сум, які зафіксовані в Специфікаціях та Додатках. Так, згідно п.1 Специфікації №01 від 28 березня 2011 р. до Договору вартість робіт згідно Договору визначається окремо по кожному з етапів і складає:

Послуги по створенню документа «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM» - 76471,20 гривень;

Послуги з технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM» - 97936,80 гривень;

Послуги з дослідної експлуатації програмного продукту «Terrasoft XRM» - 43602,00 гривень.

Згідно п.2.3. Договору умови та строки оплати обумовлюються та фіксуються у відповідних специфікаціях. Відповідно до п.3 Специфікації №01 від 28 березня 2011 р. до Договору Замовник зобов`язався сплачувати вартість робіт наступним чином:

перший платіж - у розмірі 109005,00 гривень, протягом трьох банківських днів після підписання Специфікації;

другий платіж - у розмірі 38235,60 гривень протягом трьох банківських днів після підписання Акту виконаних робіт згідно пункту 1.1 цієї Специфікації;

третій платіж - у розмірі 48968,40 гривень протягом трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт згідно з п.1.2.цієї Специфікації;

четвертий платіж - у розмірі 21801,00 гривень протягом трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт згідно з п.1.3 Специфікації.

Згідно п.4 Специфікації №01 від 28 березня 2011 р. до Договору Виконавець зобов`язується розпочати надання послуг зі створення технічного завдання не пізніше десяти робочих днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок.

З матеріалів справи встановлено, що з метою належного виконання своїх зобов`язань за Договором та Угодою Позивач 30.03.2011 р. сплатив Відповідачу:

- 109005,00 гривень згідно Специфікації №01 від 02 березня 2011 р. до Договору, в якості попередньої оплати за виконання робіт (платіжне доручення від 30.03.2011 №611), а також 51215,00 гривень як плату за права на використання (роялті) базової моделі програмного продукту «Terrasoft XRM» згідно Специфікації від 28.03.2011р. №01 до Ліцензійної угоди з кінцевим користувачем від 28.03.2011 р. №2/3/11-8 (платіжне доручення від 30.03.2011 п. №612), що необхідне для виконання Відповідачем робіт згідно Договору;

- 10243,00 гривень за послуги по технічній підтримці програмного продукту згідно Специфікації від 28.03.2011р. №01 до Ліцензійної угоди з кінцевим користувачем від 28.03.2011 р. №2/3/11-8 (платіжне доручення від 30.03.2011 п. №6113.

Також, 26.07.2011 р. Позивачем додатково у зв`язку з купівлею нової ліцензії згідно Специфікації від 20.07.2011р. №02 до Ліцензійної угоди з кінцевим користувачем від 28.03.2011 р. №2/3/11-8 було сплачено Відповідачу 46094,04 гривень як плату за право використання (роялті) базової моделі програмного продукту Terrasoft XRM» (платіжне доручення від 26.07.2011 р. №1347) та 9218,81 гривень в якості оплати послуг по технічній підтримці програмного продукту (платіжне доручення від 26.07.2011 р. №1348).

В свою чергу, Відповідач згідно Договору зобов`язався створити документ «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM», здійснити технічне налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM» відповідно до документу "Вимоги до - технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM», виконати дослідну експлуатацію програмного продукту «Terrasoft XRM», а також виконати інші роботи у рамках проекту, що буди визначені у Додатку №01 до Договору.

Таким чином, з урахування умов Договору та додатків і специфікацій до нього, Відповідач повинен був виконати визначені Договором та додатками до нього роботи в 3 (три) етапи, а Позивач - сплатити Відповідачу за виконану роботу, прийняти її результати в порядку та строки, визначені Договором.

Позивачем зазначається, що останнім етапом виконання робіт Сторонами було визначено дослідну експлуатацію налагодженого програмного продукту «Terrasoft XRM», датою закінчення якої було визначено дату підписання відповідного акту виконаних робіт, що б підтверджував прийняття в експлуатацію Позивачем єдиної автоматизованої системи управлінського обліку на базі програмного продукту «Terrasoft XRM».

Однак звертаючись до суду із позовом позивач вказує, що роботи по налагодженню нормальної безперебійної роботи адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM» згідно Договору Відповідачем належним чином і у повному обсязі не виконані, оскільки в процесі дослідної експлуатації адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM» Позивачем було встановлено значну кількістю помилок та істотних недоліків в роботі даного модифікованого програмного продукту, що свідчить про неналежне виконання Відповідачем робіт згідно Договору (неналежну якість таких робіт), зокрема, робіт по технічному налагодженню вказаного програмного продукту. На момент звернення до суду із позовом, єдину автоматизовану систему управлінського обліку Позивача на базі програмного продукту «Terrasoft XRM» Відповідачем не впроваджено, роботи по дослідній експлуатації не виконано у повному обсязі згідно умов Договору.

За твердженням Позивача, Відповідач з серпня місяця 2013 р, взагалі припинив здійснювати будь-які роботи по дослідній експлуатації адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM» та усуненню виявлених Позивачем істотних недоліків, тобто роботи згідно Договору Відповідачем не виконуються, що свідчить про його односторонню відмову від Договору.

В загальному, строк виконання робіт Відповідачем згідно Договору складає більше ніж 2,5 роки, Позивач при цьому позбавлений можливості користуватися адаптованим програмним продуктом «Terrasoft XRM» для здійснення управлінського обліку, що негативно впливає на фінансово-господарську діяльність Позивача в цілому.

З тверджень Позивача, що не спростовані Відповідачем, Відповідачем було виконані роботи лише по 1-му та частково виконані роботи по 2-му етапу робіт згідно Договору на загальну суму 163507,50 гривень, зокрема:

створено документ «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM», що за своєю суттю є технічним завданням, яким повинен був керуватися Відповідач при виконанні робіт по 2-му та 3-му етапах Договору (акт здачі-прийняття робіт (надання) послуг №23/8/11-1 від 23.08.2011 р. на загальну суму 76471,20 гривень). Вартість зазначених робіт сплачено Замовником у повному обсязі (платіжне доручення від 30.03.2011 р. №611, 29.08.2011 р. №1507);

виконано роботи по технічному налагодженню програмного продукту «Terrasoft XRM» (надалі - «ПЗ») на загальну суму 54502,50 гривень (акт здачі-прийняття робіт (надання) послуг від 31.01.2013 р. №31/1/13-1, від 31.01.2013 р. №31/1/13- 2). Вартість зазначених робіт сплачено Замовником у повному обсязі (платіжне доручення від 30.03.2011 р. №611, 04.02.2013 р. №200).

Позивач вказує, що виконані Відповідачем роботи по 2-му етапу згідно Договору дійсно були прийняті Позивачем на підставі відповідних актів виконаних робіт, оскільки встановити наявність чи відсутність помилок та істотних недоліків в роботі програмного продукту «Terrasoft XRM», усунення Відповідачем зауважень Позивача, без здійснення його дослідної експлуатації із встановленням такого ПЗ на робочі місця співробітників Позивача у поєному обсязі було неможливо.

Однак, обґрунтовуючи звернення до суду із позовом, Позивач вказує, що в процесі дослідної експлуатації ПЗ Позивачем було виявлено ряд істотних недоліків та помилок в роботі ПЗ (приховані недоліки), допущені Відповідачем в процесі технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM», зокрема, невідповідність окремих робіт вимогам технічного завдання - документу «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM», що свідчить про неналежне виконання робіт Відповідачем згідно Договору.

Позивач стверджує, що процес виконання Відповідачем робіт по 2-му етапу - технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM» згідно Договору супроводжувався значною кількістю помилок та збоїв в роботі програмного продукту, неналежною роботою програмного продукту «Terrasoft XRM» в цілому, повільним та неякісним обслуговуванням такого ПЗ працівниками Відповідача, на що Позивач неодноразово звертав увагу Відповідача, зокрема в період з 30 листопада 2011 р. (отримання повідомлення від Відповідача про завершення робіт по технічному налагодженню ПЗ та встановленню такого ПЗ на робочі місця Позивача для дослідної експлуатації адаптованого ПЗ) по 04 лютого 2013 р. (завершення робіт з технічного налагодження ПЗ) Позивачем було надіслано на адресу Відповідача більше ніж 600 листів за допомогою електронної пошти, в яких Позивач вказував про наявність недоліків та помилок в роботі програмного продукту «Terrasoft XRM».

Крім того, Позивач надіслав Відповідачу відповідну претензію, за наслідками розгляду якої сторонами було погоджено терміни усунення Відповідачем виявлених Позивачем недоліків та помилок в роботі адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM» та завершення робіт по проекту згідно Договору в цілому до 16.07.2012 р., включаючи і дослідну експлуатацію програмного продукту «Terrasoft XRM», тобто сторони погодили кінцевий строк виконання робіт Відповідачем згідно Договору, що підтверджується Протоколом проведення зустрічі по обговоренню поточного стану проекту впровадження «Terrasoft XRM Distribution» від 25.05.12 р., підписаного уповноваженими представниками Відповідача та Позивача.

Незважаючи на цей строк, роботи по 3-му етапу «Проведення дослідної експлуатації адаптованого ПЗ», що розпочалися Відповідачем лише в лютому місяці 2013 р., на момент звернення до суду із позовом, Відповідачем так і не виконані.

Таким чином, в процесі дослідної експлуатації адаптованого ПЗ після його встановлення на робочі місця Позивача, Позивачем було встановлено наявність значної кількості помилок, збоїв та інших істотних недоліків в роботі ПЗ (приховані недоліки), які не могли бути встановлені при звичайному способі приймання робіт під час приймання-передачі робіт по 2-му етапу виконання робіт згідно Договору - технічному налагодженню програмного продукту «Terrasoft XRM».

Про виявлені помилки та недоліки в роботі програмного продукту «Terrasoft XRM» під час проведення дослідної експлуатації адаптованого ПЗ Позивач надіслав Відповідачу більше ніж 400 листів за допомогою електронної пошти, а також розмістив 60 запитів на порталі Відповідача щодо помилок у роботі ПЗ.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині роботи програмного продукту «Terrasoft XRM» у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг за № 14/2/11-3 від 28.03.2011, за умовами якого Відповідач зобов`язався надати, а Позивач - прийняти послуги за номенклатурою, в кількості, за цінами та в строки згідно до умов Договору та специфікацій до нього, які є невід`ємною частиною Договору, а саме: послуги по створенню документу «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM», послуги з технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM» та послуги з дослідної експлуатації програмного продукту «Terrasoft XRM» (п.1 Специфікації №01 від 28 березня 2011 р. до Договору), а також виконати інші роботи у рамках проекту, що були визначені у Додатку №01 до Договору.

Однак, як встановлено судом, роботи по налагодженню безперебійної роботи адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM» згідно Договору Відповідачем належним чином і у повному обсязі не виконані, оскільки в процесі дослідної експлуатації адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM» Позивачем було встановлено значну кількістю помилок та істотних недоліків в роботі даного модифікованого програмного продукту, що свідчить про неналежне виконання Відповідачем робіт згідно Договору (неналежну якість таких робіт), зокрема, робіт по технічному налагодженню вказаного програмного продукту. На момент звернення до суду, єдину автоматизовану систему управлінського обліку Позивача на базі програмного продукту «Terrasoft XRM» Відповідачем не впроваджено, роботи по дослідній експлуатації не виконано у повному обсязі згідно умов Договору.

Позивач надіслав Відповідачу відповідні письмові вимоги щодо усунення істотних недоліків в роботі адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM» у встановлений строк (№20/09 від 10 вересня 2013 р. та №30/10 від 10 жовтня 2013 р.), які Відповідач залишив без відповіді, виявлені істотні недоліки та інші помилки в роботі програмного продукту «Terrasoft XRM», про які було зазначено у вимозі, Відповідачем не було усунено та ліквідовано, роботи у повному обсязі згідно Договору не виконані.

Таким чином, роботи по налагодженню коректної безперебійної роботи адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM» згідно Договору Відповідачем виконані неналежним чином, оскільки робота системи характеризується значною кількістю істотних недоліків та помилок, відсутня функціональність та стабільність в її роботі.

Також Відповідачем не виконано роботи по технічній підтримці програмного продукту «Terrasoft XRM» згідно Ліцензійної угоди з кінцевим користувачем від 28.03.2011 р. №2/3/11-8.

З пояснень Позивача вбачається, що виконання Відповідачем окремих робіт по кожному з етапів Договору та часткова автоматизація окремих ділянок управлінського обліку не представляє для Позивача інтересу, оскільки використання адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM», що автоматизує систему управлінського обліку Позивача, як робочого інструменту можливе лише в цілому, а не окремих його підсистем.

В той же час висновком експерта від 09.04.2020 №17344/15-35/6312-6315-20-35 встановлено, що «Програмний продукт «Terrasoft XRM» не відповідає вимогам визначним в Договорів (Додатком № 01 до Договору) та документі «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM», а саме: відсутні функціональні елементи та наявні алгоритмічні помилки. Детальна інформація про невідповідності та алгоритмічні помилки наведена в таблиці № 1 дослідницької частини цього Висновку».

За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

При цьому належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Оцінюючи висновок експерта від 09.04.2020 №17344/15-35/6312-6315-20-35 за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 ГПК України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва у справі №910/21730/13.

У той же час, висновок експерта від 09.04.2020 №17344/15-35/6312-6315-20-35 складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Заксом Олександром Валерійовичем.

За таких обставин висновок експерта від 09.04.2020 №17344/15-35/6312-6315-20-35 за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Відтак, з огляду на обставини встановлені у висновку експерта від 09.04.2020 №17344/15-35/6312-6315-20-35 слід дійти висновку, що Відповідачем не створено належної єдиної автоматизованої системи управлінського обліку Позивача на базі програмного продукту «Terrasoft XRM», якою автоматизуються всі ділянки управлінського обліку, адаптовану під особливості виробництва та обліку Позивача, яка б відповідала умовам Договору, в т.ч, документу Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM».

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 ст. 193 ГК України обумовлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як унормовано відповідно до приписів до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також, як передбачено вимогами ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як унормовано ст. 614 Цивільного кодексу України - особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Доказів виконання відповідачем свого зобов`язання щодо усунення істотних недоліків в роботі адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM» суду не надано.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Судом встановлено та відповідачем не спростовано факт порушення умов Договору про надання послуг № 14/2/11-3 від 28 березня 2011 р., невиконання зобов`язань щодо усунення істотних недоліків в роботі адаптованого програмного продукту «Terrasoft XRM», у зв`язку з чим суд прийшов висновку, що неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору результату у вигляді належного функціонування програмного продукту «Terrasoft XRM» підтверджує істотність порушення відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зауважував, що позивач не звертався до нього з листом про розірвання Договору у встановленому законом.

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Натомість статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

Правила, передбачені частинами другою-четвертою статті 188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 6 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Поставові Великої Палати Верховного Суду у справі №914/2649/17.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договору про надання послуг № 14/2/11-3 від 28 березня 2011 р., позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи судом встановлено, що сума збитків, завданих Позивачу у зв`язку з невиконанням Договору, становить 215 670,93 грн., та складається з:

196 209,00 грн. (збитки, понесені у зв`язку з частковою оплатою робіт за Договором),

19 461,93 грн. (збитки, понесені у зв`язку з оплатою технічної підтримки).

Щодо збитків, понесених у зв`язку з частковою оплатою робіт за Договором суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору та Специфікації № 01 від 28.03.2020 до нього Відповідач взяв на себе зобов`язання виконати роботи у 3 етапи:

І етап: Створення документу «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM»,

ІІ етап: Технічне налагодження ПЗ,

ІІІ етап: Проведення дослідної експлуатації налагодженого ПЗ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним результатом виконання Відповідачем зобов`язань за Договором мало бути налагоджене (адаптоване) та випробуване ПЗ, тобто єдиний цілісний результат робіт.

Як вбачається з відзиву Відповідача, останній стверджуючи, що за Договором можна розмежувати 3 окремі результати робіт.

Відповідач вважає, що сума збитків у розмірі 76 471,20 грн. (вартість 1-го етапу робіт) не підлягає відшкодуванню, оскільки 1-ий етап останнім було виконано належним чином.

З матеріалів справи судом встановлено, що Відповідачем було виконано 1-й етап робіт щодо створення документу «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM».

Водночас, суд погоджується із твердженням Позивача, стосовно того, що сам по собі цей документ - не є результатом виконаних робіт за Договором, а є лише його складовою частиною.

Створення цього документу не можна розглядати окремо від виконання інших етапів робіт, оскільки його наявність не створює для Позивача жодних юридичних та економічних наслідків, на які останній розраховував при укладанні Договору.

3 огляду на те, що висновком експерта чітко встановлено, що програмний продукт «Terrasoft XRM» не відповідає вимогам, визначеним в Договорі (Додатку № 01 до Договору) та документі «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM», то очевидно, що:

- Роботи, передбачені 2-им етапом - роботи з технічного налагодження ПЗ, Відповідачем не виконані належним чином:

- Роботи, передбачені 3-м етапом - роботи по дослідній експлуатації (впровадженню програмного продукту «Terrasoft XRM», не виконані Відповідачем взагалі, оскільки роботи передбачені 2-им етапом виконані не належним чином, у зв`язку з чим Відповідач не мав змоги перейти до виконання 3-го етапу робіт.

Суд приходить до висновку, що результат робіт, які виконані Відповідачем частково та не належним чином, є непридатним до використання Позивачем у своїй господарській діяльності взагалі, оскільки містять ряд істотних недоліків, а саме: невідповідностей, відсутності елементів, полів карток, груп записів, деталей розділів, довідників, звітів програмного продукту, про що детально викладено у висновку експерта.

Крім цього, Відповідач намагається довести, що не подання претензій щодо результату виконання 1-го етапу робіт, позбавляє Позивача посилатися на недоліки у роботах.

Але таке твердження є не обґрунтованим, оскільки встановлення недоліків виявляється можливим лише починаючи з 2-го етапу робіт - в процесі встановлення відповідності виконаних робіт з налагодження ПЗ вимогам, встановленим у документі «Вимоги до технічного налагодження програмного продукту «Terrasoft XRM».

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з претензіями та листами засобами електронного зв`язку щодо усунення недоліків, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про наявність в роботах Відповідача недоліків та відступів від умов Договору, що безумовно підтверджено і висновком експерту.

Отже, враховуючи, що Позивачем не було отримано належного результату робіт за Договором, а роботи були оплачені у розмірі 50% вартості суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про відшкодування Позивачу вартості оплачених робіт, що становить 196 209,00 грн.

Щодо позовної вимоги про відшкодування витрат, понесених Позивачем у зв`язку з оплатою технічної підтримки за Договором суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору та Специфікацій № 02 від 28.03.2011 та № 04 від 20.07.2011 Позивачем було сплачено:

10 243,00 грн. за послуги з технічної підтримки ПЗ в цілому,

9 218,81 грн. за послуги з технічної підтримки ПЗ для 19 ліцензій.

Як вбачається із зазначених специфікацій послуги з технічної підтримки надаються протягом 365 днів з дати виконання 3-го етапу робіт та підписання акту виконаних робіт (п. 4 специфікацій).

Як було встановлено судом, Відповідач взагалі не приступив до виконання 3-го етапу робіт у зв`язку із неналежним виконанням 2-го етапу робіт, а й відповідно, не міг та не надав послуги з технічної підтримки.

Пунктом 3 вказаних специфікацій встановлено, що Замовник зобов`язується сплатити 100% вартості специфікації протягом трьох банківських днів після підписання специфікації.

Позивач виконав свій обов`язок та сплатив за послуги з технічної підтримки загальну суму у розмірі 19 461,93 грн.

Оскільки, Відповідачем не були виконані роботи за Договором, то, відповідно і послуги з технічної підтримки ПЗ не були надані Відповідачем.

Таким чином, доводи Відповідача, викладені у відзиві судом відхилено.

Отже, сума у розмірі 19 461,93 грн, котра полягає у витратах на послуги з технічної підтримки ПЗ, які не були надані, також підлягає відшкодуванню.

одо позовної вимоги про розірвання Ліцензійної угоди та стягнення витрат за нею.

Сума збитків, завданих Позивачу у зв`язку з укладанням Ліцензійної угоди, становить 97 309,64 грн. та полягає в оплаті Позивачем 19 ліцензій, відповідно до яких останньому передається право на використання програмного забезпечення - програмного продукту «Terrasoft XRM» із розрахунку на 19 робочих місць Позивача.

Наразі суд зазначає, що Ліцензійну угоду не можна розглядати окремо від Договору, як це стверджує Відповідач, оскільки:

- відповідно до Ліцензійного угоди та специфікацій № 01 від 28.03.2011 та № 02 від 20.07.2020 до неї, Позивачу передаються права на використання ПЗЦ (далі за текстом - ліцензії) на умовах «як є» не для будь-якої цілі;

- саме для використання ПЗ в цілях господарської діяльності Позивача - створення єдиної бази обліку з урахуванням потреб Позивача, між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір, предметом якого є налагодження (адаптація) ПЗ під конкретні цілі Позивача;

- предметом укладеного Договору є виконання робіт безпосередньо на ПЗ, право на використання якого передано за Ліцензійною угодою;

- укладання Договору неможливо без укладання Ліцензійної угоди;

- Позивач не мав на меті отримати окремо ліцензії (права використання ПЗ) відповідно до Ліцензійної угоди, про що свідчить сам факт укладання Договору, та укладання Ліцензійної угоди та Договору однією датою (28.03.2011);

- кінцевим результатом виконання у сукупності Ліцензійної угоди та Договору мало стати налагоджене (адаптованої ПЗ (п. 1.3.3. Договору), а не права використання ПЗ «як є».

Крім цього, твердження Відповідача про те, що Ліцензійна угода не містить умов про пов`язаність використання ПЗ з результатами виконання робіт за Договором не можна брати до уваги, оскільки пов`язаність цих договорів випливає саме зі змісту Договору, положення якого відсилають на ПЗ, права на використання якого передані за Ліцензійною угодою.

Таким чином, укладання Ліцензійної угоди є передумовою виконання робіт за Договором, а отже їх слід розглядати у нерозривному зв`язку, а не окремо, як вважає Відповідач.

Також, Відповідач помилково вважає, що зобов`язання за Ліцензійною угодою були виконані сторонами у повному обсязі та припинені у зв`язку із виконанням.

Так, Відповідач дійшов хибного висновку про те, що зобов`язання за Ліцензійною угодою були виконані в момент передачі Відповідачем 19 ліцензій (тобто встановлення та надання доступу/прав використання ПЗ на 19 робочих місцях Позивача), оплати Позивачем цих ліцензій та складання відповідних Акти приймання-передачі програмного забезпечення № 27/7/11-2 від 27.08.2020 та № 27/7/11-3 від 27.08.2020.

Водночас, таке твердження Відповідача не відповідає дійсності та змісту самої Ліцензійної угоди.

Як встановлено п. 1.1. Ліцензійної угоди Ліцензіар (Відповідач) приймає на себе обов`язок надати, а Ліцензіат (Позивач) сплатити права на використання ПЗ, які налаються останньому на весь термін охорони авторських прав.

Тобто, зі змісту самих правовідносин щодо передачі прав на використання ПЗ вбачається, що такі правовідносини мають триваючий характер - протягом терміну охорони авторських прав, та не припиняються в момент передачі права на використання ПЗ - підписання актів приймання-передачі програмного забезпечення.

Оскільки ПЗ - це комп`ютерна програма, а відповідно до положень ст. ст. 420, 433 ЦК України, є об`єктом права інтелектуальної власності, а саме об`єктом авторського права, та охороняється як літературний твір, то на правовідносини, які виникли між сторонами за Ліцензійною угодою розповсюджуються як положення гл. гл. 35, 36 ЦК України, так і Закону України «Про авторське право та суміжні права» (надалі за текстом - Закон).

Згідно із ч. 2 ст. 28 Закону авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.

Отже, Відповідач прийняв на себе обов`язок щодо надання прав використання ПЗ на тривалій основі, тобто протягом існування самих авторських прав на ПЗ та 70 років після.

Про тривалість правовідносин також свідчить і строк, на який укладено Ліцензійну угоду.

Згідно з ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 7.2. Ліцензійної угоди її укладено на строк - до припинення дії відповідних ліцензій, які, як вже зазначалося, діють протягом строку охорони авторських прав.

Таким чином, Ліцензійна угода залишається чинною, а отже зобов`язання за нею не можна зважати припиненими.

Крім цього, судом встановлено, що без виконання сторонами зазначених вище зобов`язань за Ліцензійною угодою неможливо розпочати виконання зобов`язань за Договором, оскільки Договором передбачається наявність у Позивача встановленого ПЗ.

З огляду на те, що Позивач не мав на меті придбання лише права на використання ПЗ без налагодження його під власні цілі та потреби, то витрати у розмірі 97 309,64 грн., понесені останнім у зв`язку із оплатою таких прав підлягають відшкодуванню Відповідачем на користь Позивача, оскільки без налагодження (адаптації) ПЗ Позивач не має змоги використовувати ПЗ у власних цілях.

Щодо посилань відповідача на необхідність відмови в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки спірні правовідносини помилково кваліфіковані позивачем як такі, що виникли внаслідок виконання сторонами Договору підряду, суд відзначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно із ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд відзначає, що на відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними.

Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

При цьому, Великою Палатою Верховного Суду було наголошено на тому, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

Тобто, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, посилання відповідача на невірність нормативно-правового обґрунтування позивачем підстави звернення з даним позовом до суду саме по собі не може бути правовою підставою для відмови в його задоволенні, адже, судом встановлено дійсну правову природу спірних правовідносин, яка випливає з Договору про надання послуг, та, застосувавши правові норми, які регулюють такі відносини, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив як такі, що не спростовують заявлені вимоги, зважаючи на обставини, викладені вище.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг" "Тегра Україна ЛТД".

Також відповідно до пункту 2 частини першої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною четвертою статті 127 ГПК України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом встановлено, що за проведення експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2015, позивачем було сплачено експертній установі 18 480,00грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом від 09.04.2020 приймання-передачі висновку судового експерта у справі №910/21730/13.

Отже стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасофт" підлягає 18480,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг" "Тегра Україна ЛТД" задовольнити.

2. Розірвати Договір про надання послуг № 14/2/11-3 від 28 березня 2011 р., укладений між Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг" "Тегра Україна ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Террасофт".

3. Розірвати Ліцензійну угоду з кінцевим користувачем від 28.03.2011 р. №2/3/11-8, укладену між Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг" "Тегра Україна ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Террасофт".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Террасофт" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; код ЄДРПОУ 32155822 на користь Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства "Теувес Холдінг" "Тегра Україна ЛТД" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд 13,оф. 126 Г, код ЄДРПОУ 21670383) кошти в сумі 312979,85 грн. - збитків, 18 480,00 грн. - витрат, пов`язаних з проведення експертизи, 8553,60 грн. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 23.10.2020.

Суддя М.О. Лиськов