Рішення № 92470201, 19.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020Справа № 910/11577/20за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД"

про стягнення 15 320,74 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс ЛТД» про стягнення 15320,74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по сплаті коштів за договором постачання природного газу №2735/18-ТЕ-41 від 16.10.2018, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 0,02 грн., пеню у розмірі 12788,50 грн., 3% річних у розмірі 2532,22 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/11577/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс" (споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу № 2735/18-ТЕ-41 (надалі - Договір), умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно із п. 2.1. Договору, що викладений у редакції Додаткової угоди № 5 від 20.03.2019 до Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 459,443 тис. куб. метрів.

Додатковою угодою № 8 від 10.05.2019 до договору постачання природного газу від 16 жовтня 2018 року № 2735/18-ТЕ-41 доповнено пункт 2.1 Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» абзацами у наступній редакції: «постачальник передає споживачу у травні 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 12,000 тис. куб. метрів. Сторони домовились, що загальний обсяг (об`єм) природного газу, який постачальник передає споживачу за цим договором в період з 01 жовтня 2018 року по 31 травня 2019 року (включно) визначається з урахуванням вищезазначених змін».

Додатковою угодою № 9 від 27.05.2019 до договору постачання природного газу від 16 жовтня 2018 року № 2735/18-ТЕ-41 викладено абзац третій пункту 2.1 Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» в наступній редакції: «постачальник передає споживачу у травні 2019 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) газу в кількості 3,0 тис. куб. метрів».

Відповідно до п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018, постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газовидобувних підприємств та/або підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний, газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність,: пов`язану з правом власності на природний газ.

У відповідності до п. 3.8. Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018), приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн (п. 4.1., 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018).

Відповідно до п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань за Договором позивачем у період з жовтня 2018 року по травень 2020 року було передано у власність покупця природний газ на загальну суму 3383420,33 грн. (акти приймання-передачі природнього газу від 31.10.2018 на суму 127414,64 грн, від 30.11.2018 на суму 583643,74 грн, від 31.12.2018 на суму 709149,59 грн, від 31.01.2019 на суму 780182,03 грн, від 28.02.2019 на суму 553107,19 грн, від 31.03.2019 на суму 462500,24 грн, від 30.04.2019 на суму 144990,58 грн, від 31.05.2019 на суму 22432,32 грн), а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати переданого йому газу, станом на дату звернення до суду основна заборгованість відповідача складала 0,02 грн.

У зв`язку з несплатою грошових коштів у розмірі 0,02 грн та несвоєчасним здійсненням оптати грошових коштів у розміром 3383420,31 грн за поставлений природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 0,02 грн., пеню у розмірі 12788,50 грн., 3% річних у розмірі 2532,22 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, на виконання своїх зобов`язань за Договором позивачем у період з жовтня 2018 року по травень 2020 року було передано у власність покупця природний газ на загальну суму 3383420,33 грн. (акти приймання-передачі природнього газу від 31.10.2018 на суму 127414,64 грн, від 30.11.2018 на суму 583643,74 грн, від 31.12.2018 на суму 709149,59 грн, від 31.01.2019 на суму 780182,03 грн, від 28.02.2019 на суму 553107,19 грн, від 31.03.2019 на суму 462500,24 грн, від 30.04.2019 на суму 144990,58 грн, від 31.05.2019 на суму 22432,32 грн).

Зазначені акти підписані представниками та скріплені печатками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України та умови п. 5.1 Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений йому природний газ до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З долучених до позовної заяви банківських виписок позивача вбачається, що відповідачем станом на дату звернення до суду з позовом не сплатив кошти за поставлений йому природний газ в повному обсязі, розмір заборгованості склав 0,02 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 0,02 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 до договору постачання природного газу від 16.10.2018 № 2735/18-ТЕ-41 сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 5.1., 5.6. Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за загальний період з 27.11.2018 по 23.05.2019, з урахуванням визначених позивачем періодів, а також встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 12788,50 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за спірним Договором є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3% річних за загальний період з 27.11.2018 по 23.05.2019, судом встановлено його обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення 3% річних у розмірі 2532,22 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130, 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс ЛТД» (04112, м. Київ, вул. Степана Руданського, 3-А; ідентифікаційний код: 13700667) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код: 20077720) основний борг у розмірі 0 (нуль) грн 02 коп., пеню у розмірі 12788 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 50 коп., 3% річних у розмірі 2532 (дві тисячі п`ятсот тридцять дві) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева