Рішення № 92470113, 28.10.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/94/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2020 Справа № 908/2179/20

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСТРОЙСЕРВІС» (03037, місто Київ, вул. Максима Кривоноса, буд. 19-А)

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення грошових коштів

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося ТОВ «АТОМСТРОЙСЕРВІС» з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 788.220,10 грн., які складаються з 781.200,00 грн. заборгованості, 5.457,70 грн. 3% річних та 1.562,40 грн. інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого та отриманого товару в рамках договору поставки №39(1)20УК/53-121-01-20-09056 від 13.02.2020. У зв`язку з наявністю порушення грошового зобов`язання позивач, приймаючи до уваги положення ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

В прохальній частині позову позивач просив судове засідання провести в режимі відеоконференції. Також до позову додано клопотання про витребування у відповідача ярлика на годну продукцію по договору №39(1)20УК/53-121-01-20-09056 від 13.02.2020.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2179/20, присвоєно справі номер провадження 28/94/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с. 25-26).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі № 908/2179/20 від 31.08.2020 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 01.10.2020. В порядку ст. 81 ГПК України відповідача зобов`язано надати суду ярлик(и) на годну продукцію за договором поставки №39(1)20УК/53-121-01-20-09056 від 13.02.2020.

22.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву. В обґрунтування заяви відповідач посилався на перебування адвоката, який представляє інтереси відповідача за довіреністю у судових органах у період з 14.09.2020 по 22.09.2020 у службових відрядженнях.

29.09.2020 від ДП «НАЕК» «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» надійшов відзив на позовну заяву №28-23/20684 від 24.09.2020, відповідно до якого відповідач зазначив, що ТОВ «ФПК «Атомстройсервіс» поставило на адресу ВП «ЗАЕС» продукцію загальною вартістю 781.200,00 грн. з ПДВ (651.000,00 грн. вартість продукції та 130.200,00 грн. сума ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000005 від 23.04.2020. Також було повідомлено, що вхідний контроль поставленої продукції, за наслідками якого був оформлений ярлик на придатну продукцію №Я-103-1 на шафу НК 100 зав. №18246, 18247, 18248 було оформлено відповідачем 22.05.2020. Таким чином, на думку відповідача, оскільки датою оформлення останнього ярлика на придатну продукцію є 22.05.2020, саме з цієї дати у ВП ЗАЕС виник обов`язок щодо здійснення розрахунку з позивачем. Посилався на те, що строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений. Вимога щодо сплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ – 130.200,00 грн. до відповідача не надходила. З огляду на зазначене строк оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ 130.200,00 грн. не настав, у зв`язку з чим відповідач вважає, що здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС. Висловив свої заперечення щодо нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму вартості товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п. 3.2 договору. Просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заява відповідача про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву не розглядалась, оскільки в ухвалі про відкриття провадження у справі суд встановив відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву – не пізніше 01.10.2020, відзив отримано судом 29.09.2020, тобто у встановлений строк.

01.10.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

12.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, що викладені у відзиві. Зазначав, що ним було надіслано відповідачу податкові накладні, оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЕРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, що підтверджується Квитанціями та Скрін-фото електронних листів від позивача до відповідача. Отже, постачальником було виконано вимоги п. 4.4 договору. Таким чином, обов`язок щодо розрахунку за поставлену продукцію на протязі 45-ти календарних днів з дати оформлення ярлика на годну продукцію настав після виконання позивачем умов пункту 3.2 договору в частині отримання відповідачем від позивача податкових накладних, оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку. Звертав увагу суду, що твердження відповідача про розмежування строків сплати ПДВ та вартості продукції не є вірними, оскільки вартість продукції включає в себе ПДВ і обов`язок щодо сплати настає протягом 45-ти календарних днів з дати оформлення ярлика на годну продукцію. Щодо нарахування пені, інфляційних втрат зазначив, що обов`язок сплати штрафних санкцій виник у відповідача внаслідок порушення останнім обов`язку оплати поставленого товару. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив, які отримані судом 22.10.2020, відповідач зазначив, що податкова накладна №1 від 23.02.2020 надійшла до ВП ЗАЕС 06.05.2020, отже зобов`язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ виникло у ВП ЗАЕС з 07.05.2020. Втім, зауважив, що строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, вимоги щодо сплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ від позивача не надходило. У зв`язку з наведеним, на думку відповідача, строк оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ не настав, а отже здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС. Також звертав увагу суду, що умовами п.3.2 та 4.4 договору сторонами погоджено порядок сплати покупцем вартості продукції у розмірі суми ПДВ, який не є тотожним з порядком розрахунків (в тому числі і строків оплати) щодо вартості продукції за договором. Крім того зауважив, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивач здійснював нарахування на суму вартості товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п. 3.2 договору. З урахуванням наведеного просив в позові відмовити в повному обсязі.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 30.10.2020.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 28.10.2020.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія» «Атомстройсервіс» (постачальник, позивач у справі) та Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» (покупець, відповідач у справі) 13.02.2020 уклали договір поставки продукції № 39(1)20УК/53-121-01-20-09056 (надалі – договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступну продукція за кодом ДК 021:2015 31680000-6 «Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання» (щитове устаткування): код ЗРЗ, код УКТЗЕД 38 14 21 1379, 8537, найменування ТМЦ шафа НК100, в кількості 3 штук, ціна без ПДВ за одиницю 217.000,00 грн., усього 651.000,00 грн., ПДВ 130.200,00 грн.,загальна сума з ПДВ 781.200,00 грн.

Пунктом 1.2 договору встановлено строк поставки продукції: травень 2020.

Відповідно до п. 3.1 договору сума договору складає 651.000,00 грн., крім того ПДВ 20% 130.200,00 грн., разом 781.200,00 грн.

Розрахунок за продукцію, поставлену згідно з п. 1.1 договору здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45-ти календарних днів з дати оформлення ярлика на годну продукцію. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (АРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2 договору).

Пунктом 10.2 договору встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом року з моменту його підписання (п. 12.1 договору).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу продукцію на суму 781.200,00 грн., а саме шафу НК100 у кількості 3 штук, про що свідчить видаткова накладна №РН-0000005 від 23.04.2020, довіреність №3/75 від 21.04.2020 на ім`я Овсієнко Н.В. та товарно-транспортна накладна №Р04 від 23.04.2020.

Претензій щодо кількості або якості продукції від відповідача не надходило.

Відповідач факт отримання наведеної вище продукції в рамках договору поставки №39(1)20УК/53-121-01-20-09056 від 13.02.2020 підтвердив у відзиві на позовну заяву.

Матеріали справи містять лист позивача вих. №59 від 28.07.2020, відповідно до якого постачальник просив покупця надати копію оформленого ярлика на годну продукцію.

Відповідач надав суду ярлик на придатку продукцію №Я-103-1 від 22.05.2020, відповідно до якого продукція шафа НК100 зав. №№18246, 18247, 18248 (3 шт. (ЗРЗ 38-14-21-1379 передана на використання 22.05.2020.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманої продукції на його адресу була направлена претензія вих. № 61 від 03.08.2020 з вимогою у триденний термін від дня отримання даної претензії сплатити виниклу заборгованість, 3% річних у розмірі 4.403,37 грн., інфляційні витрати у розмірі 1.562,40 грн.

Претензія залишена без відповіді, борг без оплати.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №39(1)20УК/53-121-01-20-09056 від 13.02.2020 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи зазначені в ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи містять належні та допустимі докази поставки та отримання відповідачем продукції на загальну суму 781.200,00 грн. в рамках договору поставки №39(1)20УК/53-121-01-20-09056 від 13.02.2020.

Як вже зазначалося судом у п. 3.2 договору сторонами узгоджений строк оплати за продукцію – на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на годну продукцію. Також учасниками правочину узгоджено, що оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (АРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

З зазначеного слідує, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, а саме позивач повинен поставити продукцію у строк травень 2020 та надіслати відповідачу податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (АРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. При цьому, відповідно до п. 4.4 договору, постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЕРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця протягом терміну, визначного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Відповідач в свою чергу зобов`язаний на протязі 45-ти календарних днів з дати оформлення ярлика на годну продукцію оплати вартість отриманої продукції. Також після отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (АРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку здійснити оплату частини вартості продукції у розмірі ПДВ.

Позивач у відповіді на відзив надав суду докази виконання ним зобов`язань передбачених п. 3.2 та п. 4.4 договору, а саме суду надані докази надсилання постачальником 05.05.2020 (16 год. 20 хв.) та 06.05.2020 (10 год. 13 хв.) податкової накладної та квитанції №1 на дві електронні адреси відповідача.

З зазначеного слідує про повне виконання постачальником зобов`язань за договором.

Крім того, матеріал справи містять претензію вих. №61 від 03.08.2020, відповідно до якої позивач вимагав протягом трьох днів з дати отримання даної претензії сплатити, зокрема загальну вартість поставленої продукції у розмірі 781.200,00 грн. Про факт надсилання зазначеної претензії на адресу відповідача свідчать поштова накладна №0303710790291 від 03.08.2020 та опис вкладення у цінний лист.

Однак, відповідач покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманої продукції на суму 651.000,00 грн. та ПДВ у розмірі 130.200,00 грн. у встановлений договором строк не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Заперечення відповідача в частині невиконання постачальником зобов`язань передбачених п. 4.4 договору спростовані наведеними вище обставинами. Так само відповідач безпідставно зазначає про відсутність правових підстав для сплати частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази звернення постачальника з вимогою до відповідача щодо погашення виникло заборгованості у загальному розмірі 781.200,00 грн. (зазначена сума складається з вартості продукції та суми ПДВ) за договором №39(1)20УК/53-121-01-20-09056 від 13.02.2020

Таким чином, вимога позивача про стягнення із відповідача 781.200,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5457,70 грн. за період з 26.05.2020 по 19.08.2020 та інфляційні втрати у розмірі 1.562,40 грн. за червеня 2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як вже зазначалося судом вище, умовами п. 3.2 договору сторонами було узгоджено порядок та строк оплати отриманої продукції, а саме на протязі 45-ти календарних днів з дати оформлення ярлика на годну продукцію.

Оформлення ярлика на придатну продукцію відповідачем здійснено 22.05.2020, що підтверджується ярликом №Я-103-1 від 22.05.2020, який містить підпис голови комісії з ВК та печатку дирекції з організації вхідного контролю.

Таким чином, приймаючи до уваги положення п. 3.2, дату складання ярлика на придатну продукцію, строк оплати отриманої продукції становить – 06 липня 2020.

З урахуванням зазначено прострочення платежу починається з 07.07.2020.

Таким чином, до стягнення підлягають 3% річних за прострочення оплати продукції за період з 07.07.2020 по 19.08.2020 (44 дні прострочення) у розмірі 2817,44 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). Решта вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2640,26 грн. заявлена позивачем безпідставно, внаслідок чого суд відмовляє в її задоволенні.

Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат за червень 2020 задоволенню не підлягає, оскільки факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання саме у зазначений позивачем період не доведений. Отже, відсутні правові підстави для нарахування інфляційних втрат у червні 2020, оскільки прострочення виникло лише у липні 2020 року (07.07.2020).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідач доказів виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої продукції в рамках договору №39(1)20УК/53-121-01-20-09056 від 13.02.2020суду не надав. Також відповідачем не спростовано факт наявності господарських правовідносин з позивачем, які регулюються умовами договору поставки №39(1)20УК/53-121-01-20-09056 від 13.02.2020та, як наслідок отримання продукції в рамках зазначеного правочину.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 11.760,26 грн. (784.017,44 грн. (задоволено) х 1,5%). Решта судових витрат у розмірі 63,04 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСТРОЙСЕРВІС» з до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 788.220,10 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСТРОЙСЕРВІС» (03037, місто Київ, вул. Максима Кривоноса, буд. 19-А, ідентифікаційний код 39292800) 781.200,00 грн. (сімсот вісімдесят одну тисячу двісті грн. 00 коп.) заборгованості, 2.817,44 грн. (дві тисячі вісімсот сімнадцять грн. 44 коп.) 3% річних, 11.760,26 грн. (одинадцять тисяч сімсот шістдесят грн. 26 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення 2640,26 грн. 3% річних та 1.562,40 грн. інфляційних втрат.

4. Судові витрати у розмірі 63,04 грн. покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Федорова