Рішення № 92469905, 27.10.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.2020р. Справа №905/637/20

за позовом: Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 09806443)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Борисенка Дмитра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 208213,93 грн

Суддя Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Акціонерне товариство «Таскомбанк», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Борисенка Дмитра Вікторовича, м.Покровськ про стягнення заборгованості за кредитним договором №ID6368363 від 10.05.2019р., що в частині тіла кредиту, відсотків, комісії та штрафу станом на 29.02.2020р. становить 208213,93 грн, в тому числі:

- заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. простроченої) - 197752,81 грн,

- заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 0,01 грн,

- заборгованості по комісії (в т.ч. простроченої) - 4975 грн,

- штрафу - 1110,90 грн,

- пені - 4375,21 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 10.05.2019р. відповідачем було підписано заяву-договір №ID6368363 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), відповідно до якої Фізична особа-підприємець Борисенко Дмитро Вікторович приєднався до наведених вище Правил, які розміщені на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua, які разом із заявою та Ціновими параметрами продукту становлять кредитний договір, та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору. За твердженням позивача, свої зобов`язання за договором останній виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитом, відсотками та комісією. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, відповідачу нарахована неустойка.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/637/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Фізична особа-підприємець Борисенко Дмитро Вікторович був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №905/637/20 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з огляду на таке:

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Статтею 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За правилами п.5 ч.4 ст.9 вказаного Закону України в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи-підприємця - місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 27.04.2020р. про відкриття провадження у справі була скерована судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу відповідача, наявну у матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 85300, Донецька область, м.Покровськ, просп.Шахтобудівників, буд.34, кв.55.

Вказана ухвала була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду з позначкою «за закінчення терміну зберігання».

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням строку зберігання» свідчать про відмову відповідача отримати копію судового рішення і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений нормами процесуального законодавства України та судом відзиву на позов суду не представив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 27.04.2020р. та її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У розумінні господарського процесуального законодавства розглядувана справа є малозначною. Разом з тим, провадження у справі було відкрито під час дії карантину, який триває і досі. Зважаючи на редакцію п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, яка набрала законної сили 02.04.2020р. (Закон України №540-IX від 30.03.2020р. станом на 27.04.2020р.) продовжувались строки судового розгляду справи та подання відзиву.

З прийняттям Закону України №731-IX від 18.06.2020р. зазначені правила господарського процесу були змінені, п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, внаслідок чого відповідач мав право на подання відзиву до 06.08.2020р. включно.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи об`єктивні обставини, які могли вплинути на поведінку, зокрема, відповідача під час розгляду справи, для забезпечення прав та інтересів сторін, а також повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, її розгляд здійснюється судом у строк, який перевищує встановлений ст.248 Господарського процесуального кодексу України, проте, відповідає критеріям розумності строку розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 вказаного кодексу України).

Відповідно до п.п.8, 12 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

За змістом ч.4.ст.18 вказаного Закону України кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Частиною 1 ст.17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.

Як свідчать матеріали справи, 10.05.2019р. Фізичною особою-підприємцем Борисенком Дмитром Вікторовичем (позичальник) підписано заяву-договір №ID6368363 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (за допомогою ЕЦП), за змістом п.1.1 якої за умови наявності вільних коштів банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у Акціонерному товаристві «Таскомбанк» за цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

Розмір кредиту: 250000 грн, валюта кредиту: гривня, вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування креждитом: 0,0001% річних, розмір комісійної винагороди: 1,99% від суми виданного кредиту (щомісячно); тип процентної ставки: фіксована. Терміні і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначеного у додатку №1 до цього договору; термін повернення кредиту: 10.05.2021р. (розділ 2 заяви-договору №ID6368363).

Цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному підприємстві «Таскомбанк» та Цінові параметри продукту є кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначені ст.634 Цивільного кодексу України, в зв`язку із чим:

- умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому;

- підписання договору є підтвердженням наміру позичальника укласти кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладання договору.

Строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів Акціонерного товариства «Таскомбанк» (підп.4.2.1 п.4.2, п.п.4.3, 4.4 заяви-договору №ID6368363).

Відповідно до графіку погашення кредиту (додаток №1 до заяви-договору) сума платежу за кредитом щомісяця становить 11920,02 грн, з яких: 6945 грн - основна заборгованість за кредитом; 4975 грн - комісія за управління кредитом. Крім того, у додатку визначені проценти за користування кредитом (а.с.11).

У складі позовних матеріалів заявником позову надано витяг з он-лайн сервісу перевірки кваліфікованого електронного підпису (а.с.8), зі змісту якого вбачається, що відповідачем підписано відповідний кредитний договір із дотриманням вищевказаних положень закону, а тому договір є таким, що укладений у письмовій формі. Доказів протилежного учасниками справи суду не подано.

За своєю правовою природою договір (заява) є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи кредитного договору та договору приєднання, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, в силу ст.629 Цивільного кодексу України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 вказаного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч.1 ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодесу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1049 вказаного вище Кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17; у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020р. у справі №916/548/19).

Так, зі змісту договору вбачається, що при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови договору, а саме: сума кредитних коштів, які надаються відповідачу, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів та комісійної винагороди, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2019р. банк виконав взяті на себе договірні зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 250000 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.13). Факт отримання грошових коштів відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростований.

Відтак, за висновками суду, наведені вище обставини та фактична видача відповідачу грошових коштів свідчать про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, у п.2.5 договору банк та позичальник домовились, що погашення кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту, зазначеного у додатку №1 до договору, за змістом якого на відповідача покладено обов`язок із погашення кредиту у відповідних частинах до 10 числа (включно) кожного місяця (до 10.05.2022р.), наступного за місяцем видачі коштів клієнту.

Як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, Фізична особа-підприємець Борисенко Дмитро Вікторович взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів виконав лише частково.

Зважаючи на те, що відповідач допустив прострочення строків погашення відповідного кредиту, суд дійшов висновку, що у позивача наявне право вимагати дострокового повернення частини позики.

Як вбачається з виписок Акціонерного товариства «Таскомбанк» по особовим рахункам позичальника, станом на 29.02.2020р. у відповідача наявна заборгованість по тілу кредиту 197752,81 грн, відсоткам - 0,01 грн, комісії - 4975 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 27.04.2020р. господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Акціонерним товариством комерційним банком «Таскомбанк» не представлено.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до Фізичної особи-підприємця Борисенка Дмитра Вікторовича про стягнення заборгованості за кредитним договором №ID6368363 від 10.05.2019р., що в частині тіла кредиту становить 197752,81 грн, відсотків - 0,01 грн, комісії - 4975 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Так, у п.3.3 кредитного договору, сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань при реалізації права банку, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Наразі, за порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором позивачем нараховано пеню на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту за період з 29.08.2019р. по 29.02.2020р. у розмірі 3571,45 грн.

Представлений суду розрахунок пені є арифметично вірним.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1110,90 грн за період з 12.09.2019р. по 17.02.2020р.

При цьому, слід відмітити, що позивач жодним чином не обґрунтовує нарахування такого штрафу. З цього приводу суд зазначає наступне.

Як вказувалось, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В той же час, позивачем не доведено належними та допустимим доказами той факт, що заява-договір №ID6368363 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві «Таскомбанк» саме на момент отримання боржником кредитних коштів містила умови щодо сплати штрафу.

Витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві «Таскомбанк», який є підставою для нарахування позивачем штрафу, не містить підпису боржника (ані фізичного, ані цифрового), а тому його не можна розцінювати як частину договору, яким погоджено сторонами нарахування штрафу.

При цьому, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни у Правила обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві «Таскомбанк».

Крім того, суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.09.2019р. у справі №916/2755/18 та від 01.11.2019р. у справі №910/13940/18.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді безпосередньо штрафу за порушення виконання договірних зобов`язань.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів письмового узгодження визначення сторонами відповідальності у вигляді штрафу, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3123,21 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Докази понесення інших витрат, зокрема, на правову допомогу на час розгляду цієї справи по суті до суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 126, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борисенка Дмитра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість по тілу кредиту - 197752,81 грн, відсоткам - 0,01 грн, комісії - 4975 грн, пені - 3571,45 грн, а також судовий збір в сумі 3094,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця