Рішення № 92469644, 22.10.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2020 р. Cправа №902/701/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Іллінецькі електричні мережі", м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області

до фізичної особи-підприємця Павлишина Олега Миколайовича, с.Василівка Іллінецького району Вінницької області

про стягнення 20403,89 грн збитків, завданих внаслідок порушення правил користування електричною енергією

учасники процесу:

представник позивача: Сива В.Д., діє на підставі довіреності.

В С Т А Н О В И В :

15.07.2020 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Іллінецькі електричні мережі" про стягнення з фізичної особи-підприємця Павлишина Олега Миколайовича 20403,89 грн завданих збитків, які нараховані згідно Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 за №562).

Ухвалою суду від 20.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/701/20, призначено судове засідання на 22.09.2020.

За результатами судового засідання, 22.09.2020, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.10.2020.

На визначену судом дату (22.10.2020) з`явився представник позивача. Натомість відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про місце, дату та час його проведення останній повідомлявся належним чином, зокрема ухвалою суду від 22.09.2020.

При цьому суд враховує, що вказана судова кореспонденція повернулася на адресу суду службою поштового зв`язку з відміткою про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, оскільки судом вжито визначені статтею 242 Господарського процесуального кодексу України заходи щодо повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, що призначено на 22.10.2020 у суду є достатні підстави вважати, що останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому суд враховує, що попередня ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі від 20.07.2020, яка направлялася відповідачу на ту ж саму адресу що й ухвала від 22.09.2020, була вручена останньому особисто, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. №9540 від 05.08.2020; а.с. 34).

Так, відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Поряд з тим, суд констатує, що від відповідача не надходило повідомлення про зміну його місця проживання.

Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від сторін щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового засідання, 22.10.2020, представник позивача підтримав доводи наведені в позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги. При цьому останній повідомив, що відповідачем не здійснювалася оплата нарахованої суми збитків.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які долучено позивачем до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

11.05.2011 між Публічним акціонерним товариством Вінницяобленерго в особі структурної одиниці Іллінецькі електричні мережі (далі по тексту також Постачальник, позивач) та фізичною особою - підприємцем Павлишиним Олегом Миколайовичем (далі по тексту також Споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії №ІЛ-514300 (далі по тексту також Договір № ІЛ-514300 ).

Відповідно до предмета Договору №ІЛ-514300, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною дозволеною потужністю 20,0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1 Договору).

19.08.2013 представниками позивача було виконано опломбування розрахункового засобу обліку відповідача у с.Василівка, про що було складено відповідний акт про пломбування та збереження пломб до Акту №0113418 від 19.08.2013. Згідно вказаного Акту, на дверцятах щита обліку було встановлено пломбу №06138821.

В подальшому, 24.04.2015, між Публічним акціонерним товариством Вінницяобленерго в особі структурної одиниці Іллінецькі електричні мережі (далі по тексту також Постачальник, позивач) та фізичною особою - підприємцем Павлишиним Олегом Миколайовичем (далі по тексту також Споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії №ІЛ-721600 (далі по тексту також Договір).

Відповідно до предмета Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною дозволеною потужністю 17,0 кВт, що вказана для кожного об`єкту Споживача у додатку "Відомості про об`єкти Споживача", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору (далі Додатки), що є його невід`ємною частиною (п. 1 Договору).

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку (п. 2.1 Договору).

Згідно п.9.4 даний Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2015, та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Враховуючи, що в матеріалах справи відповідна заява про припинення дії договору відсутня, договір №ІЛ-721600 від 24.04.2015 станом на липень 2017 року був чинним.

21.07.2017 позивачем була проведена перевірка дотримання ФОП Павлишиним О.М. умов Договору та Правил користування електричною енергією. Перевірка проводилась за місцезнаходженням стрічкової пилорами відповідача у с.Василівка по вул.Центральній, буд.15, відомості про яку зазначено в Додатку №9 до Договору.

Під час вказаної перевірки було виявлено порушення останнім п.п. 3.3, 6.40 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), а саме: відсутність пломби з відбитками тавр енергопостачальної організації, яку було встановлено згідно акта про пломбування та збереження пломб до Акта №0113418 від 19.08.2013. Вказана пломба №06138821 була встановлена на дверцятах щита обліку, однак на момент перевірки на дверцятах щита обліку було встановлено пломбу з тавром ПЗСМ АА 0945, що не відповідає пломбам енергопостачальної організації.

Про вказане правопорушення складено відповідний Акт №56312 від 21.07.2017, копію якого було вручено відповідачу 21.07.2017.

В подальшому, 07.09.2017, комісією структурної одиниці "Іллінецькі ЕМ" ПАТ Вінницяобленерго" по розгляду Акту про порушення №50312 від 21.07.2017, в складі: голови комісії Директора СО Іллінецькі ЕМ Павлова І.А. та членів комісії: заступника директора з енергозбуту Ковтюк О., бухгалтера енергозбуту Болюдова О.Р., юрисконсульта Недогібченко В.С., за участю власника - орендодавця ОСОБА_1 прийнято рішення про здійснення розрахунку недоврахованої електричної енергії, на підставі п.п.2 п.2.1 Методики за період 6 календарних місяців, що передувати дню виявлення порушення, згідно п.2.5 Методики, у кількості 8430 кВт*год, на суму 20403,89 грн. Вказане рішення оформлено Протоколом № 15.

Як слідує із змісту Протоколу №15 споживач відмовився від підпису, що засвідчено підписами трьох представників постачальної організації.

З метою отримання відшкодування нарахованих збитків, позивач направив на адресу відповідача відповідну претензію №СО-55-557 від 25.06.2020, яка залишена останнім без реагування.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене суд зважає на наступні законодавчі положення.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Положенням ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Постановою НКРЕЕ від 31.07.1996 за №28 були затверджені Правила користування електричною енергією, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин сторін (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Правила).

Відповідно до п. 1.1 Правил, вони регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з пп. 26 п. 10.2 Правил, споживач зобов`язаний забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.

Пунктом 3.3 Правил визначено, що відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Статтею 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Згідно частини другої статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

При цьому відповідно до п. 6.41 Правил користування електричною енергією, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Згідно з абз.4 пп.6.42 п.6 Правил користування електричною енергією, рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Розмір збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок недоотримання коштів за електричну енергію, викрадену споживачем шляхом її самовільного використання без застосування приладів обліку (якщо таке застосування обов`язкове) або у разі умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, а також проводиться відшкодування завданих енергопостачальнику збитків визначається відповідно до Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року за №122 (далі по тексту також - Порядок №122)

Так, відповідно до п.4 Порядку за №122 обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої НКРЕ.

Згідно пп.1 п.3.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 за №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656 із змінами, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Методика), дана Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного з урахуванням вимог ПКЕЕН, та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕН: пошкодження або відсутності на приладах обліку пломб з відбитками тавр про повірку приладів обліку (за умови наявності акта про збереження пломб, складеного в порядку, установленому ПКЕЕН, або іншого документа, який підтверджує факт пломбування приладів обліку, та за умови втручання споживача в роботу приладів обліку).

Відповідно до п.3.3 Методики, розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється:

- за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії;

- за тарифами (цінами) для населення, що діяли в період, за який розраховується розмір вартості необлікованої електричної енергії;

- за кількістю днів: а) у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 3.1 цієї глави (у частині щодо пошкодження приладів обліку), - з дня останнього контрольного огляду приладу обліку до дня усунення порушення, але не більше загальної кількості днів за шість календарних місяців, що передували дню виявлення порушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладені нормативні положення, позивачем правомірно здійснено нарахування відповідачу обсяг і вартість спожитої та неоплаченої електричної енергії, яка в сумі становить 20403,89 грн.

Окрім того, суд зазначає, що вказане нарахування відповідає п.4.2.3 Договору, відповідно до якого, сторони погодили, що Споживач сплачує Постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за №782/12656 (зі змінами і доповненнями), за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням (далі - Методика), у разі таких дій Споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до п.4 ч.2 ст.77 Закону України "Про ринок електричної енергії", правопорушеннями на ринку електричної енергії є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, враховуючи встановлену обставину щодо порушення відповідачем п.п. 3.3, 6.40, а саме відсутність пломби з відбитками тавр енергопостачальної організації, за яке умовами Договору та вищезгаданими нормативними актами передбачено відповідальність у вигляді стягнення вартості недоврахованої електроенергії, кошти відносно якої останній зберіг без достатньої правової підстави, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що викладене відповідачем в Акті про порушення №56312 від 21.07.2017 зауваження наступного замісу: "дану пломбу мені встановили працівники Іллінецьких електричних мереж. Чому вона не відповідає Акту - не маю жодної уяви" судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 п. 6.42 Правил користування електричною енергією споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Поряд з тим, в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем рішення комісії про нарахування суми збитків до суду, а тому відповідне рішення є чинним та таким, що підлягає виконанню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Поряд з тим, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення нарахування.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

При ухваленні даного рішення судом також враховано наступне.

Як слідує із матеріалів справи, зокрема із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач у справі - фізична особа Павлишин Олег Миколайович , станом на дату складання Акту про порушення ПКЕЕ №50312 та нарахування позивачем суми збитку та, відповідно, звернення останнім до суду, припинив підприємницьку діяльність, про що свідчить запис за №21520060003000197 від 15.03.2017 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Враховуючи вказану обставину суд вважає за необхідне зазначити, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо стягнення суми збитків, спричинених відповідачем під час здійснення останнім підприємницької діяльності, яка полягала у використанні "Стрічкової пилорами". При цьому відносно вказаного об`єкту відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, укладено Договір оренди від 11.05.2011.

Одночасно суд зауважує, що відповідно до п.2.5 Договору у разі звільнення Споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі, шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення або закінчення терміну права користування на електроустановки Споживач зобов`язаний повідомити Постачальника за 20 діб до дня настання таких змін і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором, до дня настання вищезазначених змін включно, а Постачальник зобов`язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення Споживачем приміщення або закінчення терміну права користування на електроустановки.

В контексті викладеного суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні повідомлення відповідача про звільнення ним займаного приміщення або закінчення терміну права користування на електроустановки, що дає підстави для висновку, що на момент проведення позивачем перевірки останній здійснював підприємницьку діяльність.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15 травня 2003 року у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічний висновок викладно у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Враховуючи вищенаведене, та той факт, що відповідач на дату подання позову втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності, а цей спір пов`язаний, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, суд вважає за необхідне стягнути встановлений при розгляді даної справи збиток в розмірі 20403,89 грн з Павлишина Олега Миколайовича , як фізичної особи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Павлишина Олега Миколайовича (( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Іллінецьким РВ УМВС України у Вінницькій обл. 26.11.1997) на користь Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул.Магістратська, 2, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 00130694) в особі Структурної одиниці "Іллінецькі електричні мережі" (вул.Європейська, 33, м.Іллінці, Іллінецький район, Вінницька обл., 22700, код ЄДРПОУ 25510216) 20403,89 грн збитків та 2102,00 грн витрат, понесених в зв`язку зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27 жовтня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Європейська, 33, м.Іллінці, Іллінецький район, Вінницька обл., 22700);

3 - відповідачу АДРЕСА_1