Рішення № 92463617, 12.10.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13232/18

н/п 2/766/1684/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого-судді Прохоренко В.В.,

секретар Кравченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Херсонської міської ради, третя особа – Херсонська товарна біржа «Альтер –Его» про визнання недійсним договору купівлі–продажу, скасування державної реєстрації, визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_4 , від імені якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Херсонської міської ради , третя особа – Херсонська товарна біржа «Альтер –Его» про визнання недійсним договору купівлі –продажу, скасування державної реєстрації, визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на те, що є спадкоємицею ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.11.1999року за № НОМЕР_1 , виданого Фондом комунального майна м. Херсона належить квартира АДРЕСА_1 .

18.05.2018року позивач звернулася до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Драгнєвич Л.Ю. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично прийняв спадщину після смерті своєї доньки ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформила своїх права. Спадкова справа заведена 18.05.2018року, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 51903771.

22.05.2018року при оформлені права власності на квартиру АДРЕСА_2 , стало відомо, що 23.02.2018року державним реєстратором Херсонської міської ради Клименко О.О. було зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 на підставі дублікату договору купівлі-продажу виданого 13.02.2018року Херсонською товарною біржею «Альтер –Его».

При цьому дублікат договору купівлі-продажу від 13.02.2018року було видано замість втраченого оригіналу договору купівлі –продажу №5352 від 06.06.2003року квартири АДРЕСА_3 , укладеного між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 як продавцями та ОСОБА_3 як покупцем, посвідченого 06.06.2003року Херсонською товарною біржею «Альтер-Его».

Оскільки, вказаний правочин вчинений у 2003року,тому відповідно до ст.3 ЦПК України слід виходити з положень чинного на час укладення договору купівлі-продажу ЦК Української РСР в редакції 1963року.

У відповідності до ст.48 ЦК УРСР(1963)недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. При недійсній угоді кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Статтею 42 ЦК УРСР визначено, що угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі(простій чи нотаріальній). Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначений в законі(ст. 45 ЦК УРСР).

Той факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підписували договір купівлі – продажу квартири підтверджується довідкою №97/02-14 від 16.05.2018року КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» згідно з якою станом на 31.12.2012року власниками спірної квартири АДРЕСА_4 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно з довідками №16-14-2706 від 04.04.2018року та №16-14-3955 від 07.05.2018року, виданими Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради вбачається, що спадкодавці - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були зареєстровані та проживали в своїй квартири все своє життя до самої смерті. Тобто весь час, спадкоємці проживали у спірній квартирі, сплачували комунальні платежі і право власності на квартиру було зареєстровано за ними.

Отже, при укладенні договору купівлі –продажу нерухомого майна №5352 від 06.06.2003року посвідченого Херсонською товарною біржею «Альтер –Его», не було дотримано письмової форми правочину, що в свою чергу у відповідності до ст.48 ЦК УРСР тягне за собою недійсність даної угоди.

В матеріалах інвентарної справи існує довідка, яка підтверджує станом на 31.12.2012року реєстрацію право власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та свідчить, що договір купівлі-продажу вони особисто не підписували, а договір підписаний іншою особою, нерухоме майно за договором не передавалося та із володіння спадкодавців не вибувало.

Окрім того, реєстрація права власності за дублікатом договору купівлі – продажу була здійснена ОСОБА_3 лише 23.02.2018року, після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідчить про те, що за умови укладення договору та підписання його сторонами, ОСОБА_3 зареєструвала б своє право ще з моменту його укладення.

Згідно зі ст.ст.8, 15 Закону України «Про товарну біржу» укладення біржового контракту за своєю природою є біржовою операцією, укладати таку угоду мають право тільки члени біржі або біржові брокери.

З тексту договору купівлі – продажу нерухомого майна посвідченого Херсонською товарною біржею «Альтер –Его» вбачається, що він нібито був підписаний ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , однак не зазначено , що вказані особи є членами товарної біржі.

Оскільки, сторони за біржовим договором не є членами або брокерами біржі договір укладений з порушенням Закону України «Про товарну біржу», що тягне за собою наслідки, передбачені ст. 48 ЦК України.

Покупець за договором ОСОБА_3 ніколи не приймала у володіння спірну квартиру, не проживала в ній, жодного разу не входила до неї, а відповідно до положень ст.128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, станом на момент звернення ОСОБА_3 до державного реєстратора, остання не мала права проводити реєстрацію у зв`язку з тим, що вона в силу чинного на 06.06.2003року законодавства не набула права власності на спірну квартиру, вказане майно не було передано їй продавцем, угода не була виконана сторонами, право власності не було зареєстровано протягом року в Бюро технічної інвентаризації, а тому державний реєстратор без проведення нової технічної реєстрації об`єкта не мала права проводити реєстрацію права власності за біржовим договором від 06.06.2003року, що не був зареєстрований до 23.02.2018року.

08.06.2016року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали заповіти, якими на випадок своєї смерті заповіли належну їм квартиру АДРЕСА_1 та усе інше належне їм майно, рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося ОСОБА_1 . Заповіти посвідчені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Драгнєвич Л.Ю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про смерть.

15.05.2018року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Драгнєвич Л.Ю. із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Інших спадкоємців крім позивача не має.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 є спадкоємицею за заповітами від 08.06.2016року, за нею слід визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування.

З огляду на викладене, норми ст. 42, 44-46,48 ЦК УРСР 1963року , ст.ст. 392, 1217-1219, 1223, 1233 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №5352 від 06.06.2003року, посвідчений Херсонською товарною біржею «Альтер –Его» укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 12.03.2018року, індексний номер 40058721; визнати за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом від 08.06.2016року після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідачів понесені судові витрати в розмірі 2114,40грн. та витрати на правову допомогу в сумі 19 500,00грн.

Ухвалою суду від 04.09.2018року відкрито провадження та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

У письмових запереченнях проти позову представник Херсонської міської ради за дорученням Вершиніна С.С. позов не визнала, зазначивши, що державна реєстрація прав власності здійснюється на підставах і в порядку встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004року (з послідуючими змінами, далі Закон №1952-ЙV). Відповідно до ст. 22 цього Закону відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав несе заявник, якщо інше не встановлено судом, тому державним реєстратором Херсонської міської ради правомірно здійснено державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_3 . Безпідставним є посилання позивача на порушення державним реєстратором п.53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1127 від 25.12.2015року, оскільки відповідно до норм ст. 27 Закону №1952-ЙV реєстрація проводиться і на підставі дублікату. При цьому закон при реєстрації речових прав на підставі дубліката не зобов`язує державного реєстратора перевірити факт реєстрації прав до 2013року, зокрема на паперових носіях.

Необґрунтованими є вимоги позивача про визнання права власності в порядку спадкування, оскільки позивачка вчинила всі передбачені законом дії для прийняття спадщини та у випадку задоволення судом вимоги про визнання договору купівлі–продажу нерухомого майна №5352 від 06.06.2003року недійсним, вона у встановлений законом спосіб зможе оформити у нотаріуса належну їй спадщину.

У письмових запереченнях проти позову представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Орловцева М.О. позов не визнала, посилаючись на те, що спірний договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відповідає всім істотним умовам, які діяли на момент його укладення. Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991року(в редакції чинній на момент укладення спірного договору) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод. Відповідно до ч.2 ст.15 цього Закону угоди зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважалася укладеної з моменту її реєстрації на біржі.

Посилання позивача не те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 проживали до смерті в спірній квартири, були там прописані та сплачували комунальні послуги свідчить лише про те, що вони не вчинили дій щодо зняття з місця проживання після відчуження квартири. Крім того, умовами договору визначено, що продавці мають право довічного проживання в проданій квартирі, а твердження про те, що саме позивачі весь час сплачували комунальні послуги та те, що ОСОБА_3 жодного разу не входила до квартири є надуманими та не підтверджені жодним доказом.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру здійснена державним реєстратором відповідно до закону. Так, згідно зі ст. 27 Закону 1952-ЙV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва проводиться, зокрема на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Таким чином, посилання позивача на п.53 Порядку державної реєстрації речових права на нерухоме майно та їх обтяжень не заслуговує на увагу, оскільки зазначений позивачем пункт застосовується у випадках, коли неможливо одержати дублікат втраченого, пошкодженого чи зіпсованого правовстановлюючого документа. При цьому, Закон 1952-ЙV при реєстрації права на підставі дубліката не зобов`язує державного реєстратора перевіряти факт реєстрації прав до 2013року, зокрема на паперових носіях.

У письмових запереченнях на позов представник третьої особи – Херсонської товарної біржі «Альтер –Его» директор ОСОБА_8 позов не визнав, зазначивши, що дійсність договору купівлі –продажу нерухомого майна №5352 від 06.06.2003року, а саме: квартири АДРЕСА_3 укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (продавцями) та ОСОБА_3 (покупцем), зареєстрованого на Херсонській товарній біржі «Альтер –Его», у відповідності до вимог Закону України «Про товарну біржу», є підставою для переходу права власності до покупця.

Згідно зі ч.2 ч.4 ст.15 Закону України «Про товарну біржу». від 10.12.1991року угоди зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Отже, діюче на момент укладення спірного договору законодавство, дозволяло укладати угоди купівлі –продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріально посвідчення біржового контракту. Угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнювались до нотаріально-посвідчених, а лише не підлягали подальшому нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Факт реєстрації спірного біржового договору підтверджується записом, внесеним до Журналу реєстрації біржових угод з нерухомістю на Херсонській товарній біржі «Альтер –Его».

Посилання позивача на те, що сторони на час укладення договору не були асоціативними членами біржі, спростовується п. 2.4 Правил торгівлі нерухомістю та автотранспортом Херсонської товарної біржі «Алтьер –Его», затверджених протоколом на засіданні біржового комітету від 01.04.1994року, реєстраційний запис про присвоєння договору порядкового номеру в журналі реєстрації біржових договорів є підтвердження прийняття сторін в члени біржі.

Ухвалою суду від 04.09.2018року задоволено заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 13.03.2019року у справі призначено судово -почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 03.06.2020року поновлено провадження у справі, призначено судовий розгляд справи на 23.09.2020року

В останнє судове засідання позивач та її представник не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, на задоволенні позову наполягають з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням відповідей наданих на відзиви відповідачів та третьої особи.

В останнє судове засідання відповідачі та їх представники не з`явилися, у задоволенні позову просили відмовити з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи зважаючи на їх належне повідомлення про час і місце судового засідання та надані ними заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003року, що набрав чинності 01 січня 2004року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Отже, на спірні правовідносини щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу поширюється дія норм ЦК УРСР 1963року

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 24.11.1999року, виданого Фондом комунального майна м. Херсона на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_3 . Право власності зареєстровано в Херсонському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 19.01.2000року за реєстровим №50696, в реєстровій книзі №128.(а.с.22-23 т.1).

06.06.2003року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як продавцями та ОСОБА_3 як покупцем укладено договір купівлі –продажу квартиру АДРЕСА_3 . Договір зареєстрований на Херсонській товарній біржі «Альтер –Его», реєстровий №5352.

За домовленістю сторін квартира продана за 25 000,00грн. і продавці мають право по життєвого проживання у проданій квартирі(а.с.237-242 т.1).

Отже, оспорюваний договір укладено в період дії ЦК Української РСР.

Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_4 посилалася на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спірну квартиру не відчужували, а сам договір є недійсним, оскільки вчинений без дотримання форми встановленої законом.

Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання особи, виданих Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради за №16-14-2706 від 04.04.2018року, за № 16-14-3955 від 07.05.2018року ОСОБА_6 і ОСОБА_5 були зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_5 , відповідно з 28.02.1979року по 27.05.2017року та з 19.06.1971року по 04.04.2018року(а.с.20-21т.1).

Довідкою Комунального підприємства «Херсонського бюро технічної інвентаризації» за № 97/02-14 від 16.05.2018року підтверджено, що станом на 31.12.2012року за матеріалами інвентарної справи власниками квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с.157т.1).

За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.224 ЦК Української РСР за договором купівлі – продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК Української РСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»(в редакції чинній на час укладення договору) не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

У період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі ст.ст. 224,227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч.1 ст. 128 ЦК Української РСР), а відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Отже, положення ст. 227 ЦК Української РСР спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.

Отже, договір купівлі-продажу квартири, укладений на біржі в простій письмовій формі, може бути визнаний недійсним.

Згідно зі ст.47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою ст. 48 цього Кодексу.

Частиною першою статті 59 ЦК УРСР передбачено, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладеного 06.06.2003року між ОСОБА_5 ОСОБА_6 (продавцями) та ОСОБА_3 (покупцем) зареєстрованого на Херсонській товарній біржі «Альтер –Его» за №5352 06.06.2003року, як такого, що не відповідає обов`язковій нотаріальній формі договору купівлі-продажу житлових квартир.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26.11.2018року по справі № 205/8393/16, постанові від 01.04.2020року по справі № 745/1466/15ц.

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і визнання права власності на квартиру в порядку спадкування суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Так, судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.06.2016року, за нотаріально посвідченими приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Драгнєвич Л.Ю. заповітами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 та усе інше належне їм майно, рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося заповіли ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіти зареєстровані в реєстрах за №311, № 340 08.06.2016року(а.с.16 -17 т.1).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №306 та видано Суворовським районним у м. Херсоні відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 (а.с.19 т.1).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 1461 та видано Херсонським міським відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 (а.с.18 т.1).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 спадщини в порядку визначеному ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла ОСОБА_5 , яка на момент смерті проживала разом із спадкодавцем, однак до дня своєї смерті до 12.11.2017року спадщину не оформила.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить спадкодавцям на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 24.11.1999року, виданого Фондом комунального майна м. Херсона. Право власності зареєстровано в Херсонському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 19.01.2000року за реєстровим №50696, в реєстровій книзі №128.(а.с.22-23 т.1).

15.05.2018року ОСОБА_4 , подала до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Драгнєвич Л.Ю. заяву про прийняття спадщини за заповітами після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

На підставі поданої заяви в Спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу за № 62412993.(а.с.143-144,156т.1).

Відповідно до ч.1 ст.1297ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкодавців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Драгнєвич Л.Ю. не приймалося рішення про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом та враховуючи визнання судом недійсним договору купівлі –продажу квартири АДРЕСА_2 за №5352 від 06.05.2003року позивачка не позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Херсонської міської ради Клименко О.О. на підставі дублікату договору купівлі – продажу, серія та номер: 5352, виданого 13.02.2018року, Херсонською товарною біржею «Альтер –Его» 20.02.2018року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу), індексний номер: 40058721 від 12.03.2018року права власності за ОСОБА_3 , на квартиру загальною площею 31,7кв.м., житловою площею 16,1кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.180 т.1).

Звертаючись із позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.03.2018року позивач посилалася на порушення державним реєстратором Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004року (з послідуючими змінами, далі Закон № 1952 - ) та п. 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1127 від 25.12.2015року.

Проте, відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону №1952-ЙV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе власником квартири може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (ч.2 ст.26 Закону№1952-ЙV).

Якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності відповідачем є не суб`єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

Саме такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду 04.09.2018року по справі №915/127/18, який суд у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позову позивачем сплачено судовий збір за трьома позовними вимогами в загальному розмірі 2114, 40грн., а також за заявою про забезпечення позову 352,40 грн. тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 740,00грн. (а.с.8а-8г,36а).

Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19 500,00грн, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України позивач на підтвердження витрат не надала документального підтвердження таких витрат та їх розрахунок, а саме, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку(квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відмови в задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного, ст.ст. 42, 44-46,48,59 ЦК Української РСР(1963), ст.ст. 15-16, 1268, 1296-1298 ЦК України, Закону України «Про товарну біржу», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст. 4-7.9-13, 141,178, 258-259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Херсонської міської ради, третя особа – Херсонська товарна біржа «Альтер –Его» про визнання недійсним договору купівлі–продажу, скасування державної реєстрації, визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між покупцем ОСОБА_9 та продавцями ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , посвідчений Херсонською товарною біржею «Альтер –Его» 06.06.2003року за № 5352.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 740,00 грн.

В задоволені позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.03.2018 року та визнання за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування та стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя В.В.Прохоренко