Рішення № 92462949, 15.10.2020, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/359/20

Номер провадження 2/585/321/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу № 585/359/20, провадження № 2/585/321/20

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Акціонерне товариство «»Українська залізниця»,

третя особа: начальник виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТР «Укрзалізниця» Карачевцев Геннадій Миколайович,

предмет позову: визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

представник позивача: Алфімов Віталій Віталійович, який діє на підставі довіреності від 27 січня 2020 року,

представник відповідача Ольховський Володимир Миколайович, який діє на підставі довіреності від 29 січня 2020 року та Ордеру серії ПТ № 175621 на надання правової допомоги.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі. В обґрунтування позову посилається на те, що працював у Виробничому підрозділі "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на посаді начальника відділення пожежного поїзду на ст. Ромни з 23.04.2013. Наказом начальника підрозділу №3/ос від 11.01.2020 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.

Звільнення вважає незаконним, оскільки: заява про звільнення за власним бажанням ним була написана під тиском начальника, який 05.01.2020 відсторонив його від роботи, посилаючись на його стан здоров`я та погрожував звільненням «за статтею». 10.01.2020 він вже відкликав цю заяву, а тому законних підстав про видачу наказу про звільнення його з роботи 11.01.2020 у відповідача не було. Тому просить визнати незаконним та скасувати наказ начальника Виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця»№3/ос від 11.01.2020 та поновити його на посаді начальника відділення пожежного поїзду на ст. Ромни .

У відзиві на позов представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивач приховав ту обставину, що спочатку ним було подано заяву від 05.01.2020 з проханням звільнити його за угодою сторін з 11.02.2020, однак отримавши інформацію про можливість виходу на пенсію, ОСОБА_1 вирішив змінити підставу для свого звільнення.

Заявою від 10.01.2020 просив залишити заяву про звільнення на підставі угоди сторін від 05.01.2020 без розгляду, як подану помилково і подав іншу заяву - з проханням звільнити його за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. День видачі наказу і день звільнення відповідає даті звільнення, вказаній у заяві позивача про звільнення. Твердження позивача, викладене ним у позові щодо відкликання ним заяви про звільнення за угодою сторін, що є підставою для визнання незаконним наказу про його звільнення не відповідає дійсності і точному змісту та хронології поданих позивачем заяв про звільнення. По тексту позовної заяви не зрозуміло, яка саме заява позивача була написана під тиском. Відсторонення ОСОБА_1 і пожежника ОСОБА_4 від роботи у робочу зміну з 08 год. 00 хв. 05.01.2020 по 08 год. 00 хв. 06.01.2020 було проведено у відповідності до ст. 46 КЗпП України та Інструкції про порядок відсторонення, затвердженої наказом начальника загону від 30.12.2016 №589, і відбулося через підозру щодо перебування останніх в стані алкогольного сп`яніння під час несення варти, з складанням відповідних актів та направлення, а об`єкти залізниці є об`єктами підвищеної небезпеки.

Відповідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це власника за два тижні. У разі, коди заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу переїзд на нове місце проживання, догляд за хворим членом сім`ї…вихід на пенсію), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Саме тому позивача було звільнено за його бажанням. У день свого звільнення позивач особисто ознайомився з наказом від 11.01.2020 №3/ос і під особистий підпис отримав належним чином оформлену трудову книжку. Скарг не було. Отже позивачем не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу про наявність протиправності діяння відповідача (а.с.47-52).

26.02.2020 від третьої особи начальника виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТР «Укрзалізниця» Караченцева Г.М. надійшли пояснення на позов, в яких останній просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з тих підстав, що позивач замовчав про те, що 5 січня 2020 року подав заяву про звільнити з роботи за угодою сторін з 11 січня 2020 року. В подальшому, 10.01.2020 позивачем на адресу Полтавського загону воєнізованої охорони було подано підписану власноручно заяву від 10.01.2020 року у якій він просив заяву про звільнення з 11.01.2020 за угодою сторін, подану 05.01.2020, залишити без розгляду, як подану помилково. Одночасно з цією заявою ОСОБА_1 подав іншу заяву про звільнення, датовану також 05.01.2020, згідно якої просив звільнити його за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 11.01.2020. До заяви була додана довідка, згідно якої ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, постраждала від аварії на ЧАЕС ІІІ категорії. Тому 11 січня 2020 року був підготовлений наказ №3/ос про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України та вирішено питання щодо проведення позивачу відповідних виплат та компенсацій при звільненні. Таким чином, твердження позивача, викладені ним у позові щодо відкликання ним заяви про звільнення за власним бажанням, що є підставою для визнання незаконним наказу про його звільнення, не відповідає дійсності і точному змісту поданих позивачем заяв про звільнення. За наявності трьох заяв від позивача, не зрозуміло яка саме заява була написана ним під тиском. Коли, та за яких обставин ці заяви складені, йому не відомо. Щодо відсторонення від роботи позивача та пожежника ОСОБА_4 , то воно було викликано тим, що об`єкти залізниці являються об`єктами підвищеної небезпеки і діючими нормативно-правовими актами та наказами Укрзалізниці забороняється як допуск до роботи, так і виконання робіт на об`єктах залізниці працівниками, які через стан свого здоров`я або інші чинники не можуть виконувати свої обов`язки. Тобто, враховуючи фізичний стан, в якому перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ним і було прийнято рішення про неможливість подальшого виконання ними своїх обов`язків та відсторонення від роботи. За вимогами ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це власника за два тижні. У разі, коди заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу переїзд на нове місце проживання, догляд за хворим членом сім`ї…вихід на пенсію), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Саме тому позивача було звільнено за його бажанням. У протилежному б випадку ОСОБА_1 повинен був би відпрацювати два тижні (а.с.22-25).

02.03.2020 позивач направив через канцелярію Роменського міськрайонного суду відповідь на пояснення, де вказав, що викладені третьою особою у поясненні від 24.02.2020 доводи є безпідставними. Стверджує, що заява про звільнення за власним бажанням була написана ним під тиском начальника Виробничого підрозділі «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_5 , який 05.01.2020 відсторонив його від роботи, посилаючись на його стан здоров`я та погрожував звільненням «за статтею», що підтверджується Журналом обліку роботи чергової варти пожежного поїзда ст. Ромни Південної залізниці. Підтвердженням написання ним заяви під тиском є й те, що після відсторонення його від роботи, до виконання своїх обов`язків він так і не приступив, оскільки за вказівкою ОСОБА_5 , який погрожував звільнити його «за статтею» він написав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 09.01.2020 та 10.01.2020 (а.с.36-37).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, вважає наказ про звільнення ОСОБА_1 незаконним, оскільки позивач заяву про звільнення написав під тиском 3-ї особи – ОСОБА_5 , яку 10 січня 2020 року відкликав, що вказує на небажання позивача звільнятись з роботи.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що 05.01.2020 о 8.00 год. він, як начальник відділення та пожежні: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заступили на службу. Згідно розпорядку дня з 10.30 до 12.00 знаходились у пожежному поїзді, а з 12.00 до 13.00 год. під час обідньої перерви він ( ОСОБА_1 ) і пожежний ОСОБА_4 пішли в ТНТС перевіряти стрільця охорони. Перевірка стрільців уходить до його посадових обов`язків, навіщо взяв з собою ОСОБА_4 пояснити не може. Повноважень по перевірці стрільців останній не має. На виході з ДЕПО отримав дзвінок від ОСОБА_6 , який повідомив, що до них з перевіркою з`явився начальник виробничого підрозділу ОСОБА_5 . Повернувшись у поїзд зустріли там ОСОБА_5 та інструктора з охорони праці ОСОБА_8 . Начальник розмовляв на підвищених тонах, що пішли у обхідну службі і не записали про це журналі, що нічого не робимо, навіть після обіду не прибрали. Дійсно, на столі залишився брудний посуд і залишки їжі. Він відповів, що виправиться, пояснив, що алкогольні напої під час обіду не вживали, проте ОСОБА_5 погрожував звільнити «по статті». Злякавшись цих погроз, які він вважає тиском, написав заяву про звільнення за згодою сторін з 10.01.2020 року, так як сказав начальник. ОСОБА_4 – також. Потім у нього та ОСОБА_4 вилучили робочі посвідчення і відсторонили від роботи за станом здоров`я. При цьому з боку керівництва були розмови з приводу того, щоб поїхати на освідування на стан алкогольного сп`яніння, але категорично його прізвища не називали, тому і відмови з його боку категоричної не було. Коли складався Акт про те, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння, йому не відомо. У поїзді, навіть, немає місця де його можна надрукувати. Після цього перевіряючи поїхали, а він з ОСОБА_4 пішли по своїх домівках. У поїзді залишився ОСОБА_6

08.01.2020 року він та ОСОБА_4 поїхали у Полтаву зустрітись з ОСОБА_5 , щоб він пробачив і залишив на роботі, але останній відмовив, повідомивши, що оформляє документи на звільнення. Після цього начальник відділу кадрів ОСОБА_9 попросив переписати заяву на звільнення – змінити дату звільнення на 11.01.2020 і написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати 09 та 10 січня 2020 року, що і було зроблено.

Пізніше дізнався, що має законне право на відкликання заяви про звільнення. Він та ОСОБА_4 написали відповідні заяви, які відправили факсом, а 10 січня 2020 року привезли у відділ кадрів оригінали, на що ОСОБА_9 пояснив, що на відкликання заяви за згодою сторін потрібна згода керівника, а керівник такої згоди не дав, тому ОСОБА_4 звільнився за згодою сторін, а у нього ( ОСОБА_10 ) було право на пільгову пенсію як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, тому написав заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 11 січня 2020 року, щоб отримати 3 посадових оклади.

Заяву про вихід на пенсію фактично писав 11 січня 2020 року або 09 січня 2020 року, але поставив дату 05 січня 2020 року, бо так сказав начальник відділу кадрів. Перед цим, 09 січня 2020 року запитував у ОСОБА_9 по телефону чи можна йому звільнитись у зв`язку з виходом на пенсію, останній пояснив, що можна, але потрібно надати довідку з ПФУ про перебування на обліку і оформлення пенсії. Цю довідку направив у Полтаву 09 січня 2020 року.

У день звільнення написав ще одну заяву про надання додаткового блага, щоб не вирахували кошти за спецодяг (150 грн.).

Додатково пояснив, що з приводу тиску на нього з боку ОСОБА_5 до правоохоронних органів та вищого керівництва не звертався. Підтвердив, що 05 січня 2020 року під час перевірки пропонував ОСОБА_5 коньяк і балик для «перекусу», розуміючи, що він при виконанні посадових обов`язків.

Наслідок написання заяви про звільнення розумів, а на освідування не поїхав, щоб довести свою правоту, бо зробив помилку.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, суду пояснив, що 5 січня 2020 року о 13.30 год. начальник загону ОСОБА_5 прибув до пожежного поїзду, де виявив, що ОСОБА_1 ймовірно перебуває у стані алкогольного сп`яніння, про що було складено Акту № 1 і направлення. ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але він відмовився від проходження огляду і надання пояснень, і сам запропонував написати заяву за згодою сторін про що ОСОБА_5 зробив звукозапис на свій телефон. ОСОБА_5 погодився звільнити ОСОБА_1 за згодою сторін, щоб не псувати йому трудову книжку. Запустився механізм звільнення. ОСОБА_1 був відсторонений від роботи, а на зміну викликані інші пожежники для несення чергування замість нього та ОСОБА_4 . Заяву на звільнення ОСОБА_1 писав добровільно. Пізніше, переписав заяву, надавши довідку з Пенсійного фонду, що має право на пенсію. Отримував трудову, виплати, розписався і претензій при цьому не висловлював. Врешті, звільнили ОСОБА_1 у зв`язку з виходом на пенсію, він отримав відповідні виплати, значно більші, ніж отримав би при звільненні за згодою сторін, ніяких претензій не висловлював.

Третя особа ОСОБА_5 суду пояснив, що обіймає посаду начальника виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Відповідно своїх посадових обов`язків має право у будь-який час перевіряти підлеглі підрозділи, оскільки пожежний поїзд завжди повинен бути у бойовій готовності. З цією метою у пожежних поїздах заступає караул у кількості не менше 3-х осіб. Начальник відділення пожежного поїзду, зокрема ОСОБА_1 , повинен організовувати роботу свого відділення – підтримувати порядок у пожежному поїзді, тримати поїзд у боєздатності, слідкувати за здоров`ям пожежників.

05.01.2020 він ( ОСОБА_5 ), інструктор з охорони праці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приїхали перевірити відділення пожежного поїзду на ст.Ромни. У поїзді перебували ОСОБА_11 і ОСОБА_7 , які пояснили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 відсутні. У журналі ТУ 16 відмітки про їх відхід з поїзда не було, хоча це обов`язково. З приводу відсутності на робочому місці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 викликав начальника пожежного поїзду ОСОБА_12 .

Коли у поїзді з`явились ОСОБА_1 і ОСОБА_4 виникли підозри, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння. При цьому позивач пояснив, що ходив на станцію на дозорну службу, визнавав, що випили по 50 г зранку, пропонував «домовитись», щоб залагодити цю ситуацію, що було записано ним ( ОСОБА_13 ) на телефон. У цей час приїхав начальник поїзда ОСОБА_12 і там же, у пожежному поїзді на комп`ютері, був складений Акт про відмову ОСОБА_1 від проходження медогляду, він виявив бажання написати заяву на звільнення за згодою сторін. Ніякого тиску на ОСОБА_1 не здійснювалось. Після написання заяви ОСОБА_1 був відсторонений від роботи, про що зроблено запис у журналі.

08.01.2020 позивач приїжджав у Полтаву з ОСОБА_4 , просив пробачення і хотів відкликати свою заяву, але йому було відмовлено, оскільки втрачена до нього довіра. 08.01.2020 йому ( ОСОБА_13 ) на підпис принесли накази на заявку грошей, хоча звільнення повинно було відбутись з 11 січня 2020 року. Такий механізм обумовлений тим, що у Полтавського загону немає своїх банківських рахунків – кошти пересилають через Київ, тому повинні повідомити керівництво за 3 дні, тобто бухгалтерія повинна зробити заявку на кошти, відповідно Інструкції, щоб людина своєчасно отримала розрахунок у день звільнення. Потім начальник відділу кадрів повідомив, що ОСОБА_1 виявив бажання звільнитись на пенсію. Щоб не псувати йому репутацію і відносини в сім`ї, оскільки у зв`язку з виходом на пенсію у позивача значно збільшувались виплати, підписав наказ про звільнення у зв`язку з виходом на пенсію. ОСОБА_1 отримав 3 оклади і став пенсіонером АТ «Укрзалізниця», залишивши за собою пільги залізничника.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

13 лютого 2020 справу прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.03.2020 на 09 год. 10 хв. (а.с.15).

31 березня 2020 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.100).

Інші процесуальні дії, передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_1 01.03.2003 прийнятий в пожежним в пожежний поїзд ст. Ромни на підставі наказу №25/ос від 03.03.2003. 05.03.2013 переведений старшим пожежним пожежного поїзду на ст. Ромни на підставі наказу №40/ос від 05.02.2020, 23.04.2013 переведений начальником відділення пожежного поїзду на ст. Ромни наказом №90/ос від 17.04.2013. Наказом №3/ос від 11.01.2020 звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України (а.с.5)

05 січня 2020 року начальник відділення ПП Ромни Козленко О.О. на ім`я начальника ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Південна залізниця» Карачевцева Г.М. подав заяву, в якій просить звільнити його з роботи за власним бажанням з 11.01.2020. Будь-яка резолюція начальника відділення на заяві відсутня (а.с.26).

08 січня 2020 року позивач на ім`я начальника загону подав заяву з проханням надати йому відпустку без збереження заробітної плати на 9-10 січня 2020 року (а.с.70).

На підставі указаної заяви видано наказ (розпорядження) №2/к від 08.01.2020 про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати на період з 09 січня 2020 року по 10 січня 2020 року) (а.с.71).

Він же, 10 січня 2020 року подає заяву, в якій просить його заяву про звільнення за згодою сторін, подану 05.01.2020 з 11.01.2020 залишити без розгляду як таку, що подана помилково (а.с.27).

Резолюція начальника загону Карачевцева Г.М. про видачу наказу встановленим порядком мається на заяві ОСОБА_1 про звільнення його з лав воєнізованої охорони за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 11.01.2020. Заява датована позивачем 05.01.2020 (а.с.28).

Наказ (розпорядження) про звільнення ОСОБА_1 №3/ос виданий 11.01.2020. Причини звільнення у наказі: за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. За статтею 38 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_1 від 05.01.2020, ст. 38 КЗпП України, довідка Роменського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.01.2019 №64/02.12.2014 (а.с.29).

Відповідно до довідки Роменського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.01.2019 №64/02.12- 14 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком як особа, яка постраждала від аварії на ЧАЕС ІІІ категорії (а.с.30).

З журналу обліку роботи чергової варти пожежного поїзда ст. Ромни Південної залізниці вбачається, що 05.01.2020 чергова варта №4, особовий склад по списку 5 чол., в наявності 4 чол., відсутні 1 чол. В журналі мається запис про те, що зміна начальника варти ОСОБА_1 з 05.01.2020 з 8 год. по 05.01.2020 13 год. 30 хв., аналогічний час та дата стоїть відносно несення служби пожежним №1 ОСОБА_4 . Інші члени особового складу – пожежний №2, пожежний №3 та машиніст насосних установок несли службу з 05.01.202 з 08 год. по 06.01.2020 до 08 год.

В указаному журналі мається запис щодо перевірки несення служби вартою, з якого вбачається, що начальник варти ОСОБА_1 та пожежний ОСОБА_4 за станом здоров`я відсторонені від роботи (а.с.38-41).

Години несення варти на січень 2020 визначені згідно графіку роботи особового складу ПП ст. Ромни на січень 2020. 05.01.2020 чергувала зміна : ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 (а.с.42). Згідно табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 за січень відпрацьовано 33, 50 год., не відпрацьовано 14 днів (а.с. 43-44).

05.01.2020 начальником ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» Карачевцевим Г.М., інженером з охорони праці Карачевцевою Н.М. та начальником ПП Ромни Островним Є.В. складено Акт № 1 про підозру знаходження на робочому місці о 13 год. 30 хв. у пожежному поїзді ст. Ромни в стані алкогольного сп`яніння начальника відділення ОСОБА_1 та пожежного респіраторника ОСОБА_4 . Встановлено, що вказані працівники мають почервоніння шкіряного покрову, сплутану мову, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитливу ходу, безглуздий сміх. На столі у кімнаті для прийому їжі знаходились залишки обіду, чарки та пляшка з рідиною із запахом алкоголю. Від пропозиції щодо обстеження на факт встановлення алкогольного сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 категорично відмовились (а.с.60).

Указаними вище особами було складено і Акт №2 від 05.01.2020 про те, що о 13 год. 45 хв. начальник відділення ОСОБА_1 та пожежний-респіраторник ОСОБА_4 від підпису акта №1 від 05.01.2020 та написання пояснень щодо підозри їх знаходження на робочому місці у пожежному поїзді м. Ромни в стані алкогольного сп`яніння відмовились у зв`язку з тим, що ними вже написані заяви про звільнення з роботи за згодою сторін (а.с.61).

Наказом №589 від 30.12.2016 начальника загону ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» затверджено інструкцію про порядок відсторонення від роботи працівників виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» (а.с.63).

Відповідно до п. 1.2 Інструкцію про порядок відсторонення від роботи працівників виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із загоном, можливості реального здійснення ним права на працю. Пунктом 1.3 передбачено, що під час відсторонення від роботи дія трудового договору не припиняється, але працівник тимчасово до роботи не допускається. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце

Згідно з п. 3.1 указаної Інструкції керівники усіх рівнів у разі виявлення випадків пияцтва, алкогольного сп`яніння чи вживання наркотичних або токсичних речовин працівниками загону зобов`язані: відповідно до ст. 46 КЗпП України негайно відсторонити працівника від роботи. Допуск до роботи осіб з явними ознаками алкогольного або наркотичного сп`яніння категорично забороняється (а.с.64-66).

05 січня 2020 року ОСОБА_1 направлявся начальником ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» ОСОБА_5 до Першої ОСЛ м. Ромни для проведення медичного огляду на стан сп`яніння (а.с.62).

Згідно довідки №НОР-2-05-12/23 від 04.02.2020, виданої ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 - 56, 09 грн. (а.с.72).

На а.с. 75-79 міститься положення про ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» .

Серед переліку підрозділів, які входять до складу ВП «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» є пожежний поїзд на станції Ромни, скорочене найменування – ПП ОСОБА_15 , умовна адреса – НОРПП Ромни (а.с.80).

Із наведених доказів вбачається, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, які були припинені на підставі заяви останнього про звільнення, що фактично визнається сторонами, тому суд не вбачає необхідності у наданні детальної оцінки вищенаведеним доказам.

Що стосується зауважень сторони позивача про недійсність Актів, суд не вбачає необхідності у встановленні обставин складання Актів, оскільки звільнення позивача з роботи відбувалось не на підставі наданих Актів, тому сама по собі обставина складення (не складення) актів не може суттєво вплинути на вирішення спору.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що працює заступником начальника загону у виробничому підрозділі Полтавського загону воєнізованої охорони. 05.01.2020 при перевірці пожежного потягу на ст. Ромни ОСОБА_5 були виявлені працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ймовірно у стані алкогольного сп`яніння. Тому їм було запропоновано проїхати у лікарню на медогляд, але вони відмовились і самі запропонували написати заяви на звільнення за згодою сторін. Пізніше ОСОБА_1 переписав заяву про звільнення за згодою сторін на заяву про звільнення у зв`язку з виходом на пенсію, що і було зроблено. Перед цим, але вже після написання заяви на відпустку без збереження заробітної плати, ОСОБА_1 зателефонував йому і запитав, чому не запропонував йому звільнитись у зв`язку з виходом на пенсію, одночасно повідомив, що пенсійного посвідчення у нього немає, а надасть завтра довідку з УПФУ. Він особисто у своєму кабінеті неодноразово розмовляв з ОСОБА_1 , який жодного разу не скаржився, що на нього хтось тиснув, у тому числі і ОСОБА_5 . Позивач звільнився на пенсію з отриманням усіх виплат, ще й премію отримав. Крім того, залишився із безстроковими залізничними пільгами, а у випадку звільнення за згодою сторін ОСОБА_1 не отримав би 3х середніх заробітків, премії за останній місяць роботи, не був би застрахованим пенсіонером і позбавився б залізничних пільг, тобто мав би значно гірше становище.

Першу заяву 5 січня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 написав у Ромнах, а 08 січня 2020 року приїхав у Полтаву, де вони зустрілись у його ( ОСОБА_16 ) службовому кабінеті, оскільки виникло організаційне питання, бо 09 січня 2020 року у позивача по графіку стояла робоча зміна, а він вже був відсторонений від роботи. Щоб вийти з цієї ситуації і не підривати репутацію позивача у колективі, запропонував йому написати на два дні заяву про відпустку без збереження заробітної плати, на що останній погодився. Тоді ще не було відомо, що ОСОБА_1 вже має право на пенсію, хоча десь за півтора місяці до цього позивач брав трудову, щоб звернутись до ПФУ за отриманням пенсії.

Наказ готував без довідки 08.01.2020, бо повірив позивачеві, так як раніше він брав трудову для оформлення пенсії. Наказ підготували завчасно, оскільки була необхідність замовляти гроші для виплати на час розрахунку. 08.01.2020 особисто носив наказ на підпис, дата звільнення у ньому стояла: 11.01.2020. Наказ набирає чинності з дня реєстрації. Зареєстрований він був 11 січня 2020 року, до цього моменту його можна було корегувати, а скасувати іншим наказом, бо він уже був у базі.

09.01.2020 ОСОБА_1 надіслав факсом заяву, що з 10.01 він пенсіонер. Жодної заяви позивач під тиском не писав, навпаки, пішли назустріч, щоб зберегти йому кошти і пільги. Навіть розмов на підвищених тонах не було.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що працює начальником пожежного поїзду на ст. Ромни. 05.01.2020 після 13.00 йому зателефонував ОСОБА_6 і сповістив, що прибув начальник загону Карачевцев і інженер ОСОБА_8 . Приїхав на місце розташування поїзда. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 вже були у поїзді. На столі залишались рештки їжі і стояла пуста пляшка, яка пахла алкоголем. У перевіряючих і у нього особисто також, виникла підозра, що начальник відділення ОСОБА_1 і пожежний ОСОБА_4 перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Під час спілкування з ними помітив почервоніння шкірних покровів, незв`язну мову, запах алкоголю. Тому названим особам декілька разів запропонували пройти освідування. Пропонував особисто і ОСОБА_13 також пропонував. ОСОБА_1 відповів, що п`яним себе не вважає і медогляд проходити не буде. Виписував особисто направлення у мед заклад на освідування, бо бланки знаходяться у нього, але позивач і ОСОБА_4 відмовились отримувати направлення, про що були складені відповідні Акти. Після цього ОСОБА_4 ,. перший сказав, що напише заяву на звільнення, потім і ОСОБА_1 виявив бажання написати заяву про звільнення. Їх відсторонили від служби у зв`язку з чим викликали іншого начальник караула. Потім начальник загону забрав заяви, пояснення інших пожежних, акт, направлення. Акти друкували у поїзді, в одному з купе є комп`ютер, де і набирали Акт. У поїзді усього 3 купе. У центральному купе відбувалась розмова ОСОБА_5 з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , він ( ОСОБА_17 ) у цей час друкував Акти у сусідньому купе, двері були відчинені, тому добре чув. Тиску ніякого не було, вони самі запропонували написати заяви на звільнення.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що працює в Полтавському загоні ВОХР пожежником-респіраторником пожежного поїзду м. Ромни. 05.01.2020 заступили на зміну: він, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 і начальник варти ОСОБА_1 З 9 до 10 години ОСОБА_1 і ОСОБА_4 пішли на перевірку тепловозів, повернулись на початку 11-ї години. Близько 12.30 приступили до прийому їжі. Зі столу не прибирали, пішли у кімнату відпочинку. Близько 13.00 год. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 сказали, що йдуть перевіряти чергового стрільці. Десь о 13 год. 30 хв. приїхав з перевіркою ОСОБА_5 . Він ( ОСОБА_20 ) зателефонував ОСОБА_1 і сказав, щоб вони повернулись, бо приїхала перевірка, також проінформував про це начальника пожежного поїзду ОСОБА_12 . Через деякий час повернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , їх стан викликав підозру на алкогольне сп`яніння – вони гучно розмовляли, жестикулювали. Крім того, на столі була виявлена пляшка з-під спиртного. Позивачеві та ОСОБА_4 запропонували поїхати на освідування на стан алкогольного сп`яніння і за результатами освідування вже вирішувати як з ними поступити, але ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовились і сказали: «Ми пишемо заяви». І написали. Категорично стверджує, що тиску на них не було, заяви їм не диктували, писали самі.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що працює пожежним пожежного поїзду на ст.Ромни Полтавського загону ВОХР. 05.01.2020 був на чергуванні. Близько 13.30 год. приїхав з перевіркою начальник загону ОСОБА_5 . У поїзді з ним був ще ОСОБА_6 , а ОСОБА_1 і ОСОБА_4 пішли перевіряти стрільця і повернулись вже після того як їм зателефонував ОСОБА_20 і повідомив, що приїхала перевірка. Також приїхав начальник поїзду ОСОБА_12 . Він (Беркут) і ОСОБА_6 писали пояснення, чому не прибрали зі столу після обіду, у цей час зайшли ОСОБА_4 і ОСОБА_1 . Під час їхньої розмови з ОСОБА_5 з приводу відсутності у поїзді, виникла підозра, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння, тому останнім було запропоновано поїхати на освідування на стан алкогольного сп`яніння. Але вони відмовились, сказали, що напишуть заяви на звільнення. Спілкування відбувалось десь півгодини, ОСОБА_5 розмовляв з ними нормальним тоном, не тиснув, не вимагав. Заяви позивач і ОСОБА_4 писали самі, ніхто не диктував.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що 05.01.2020 проходив службу у пожежному поїзді ст. Ромни. Після обіду він і ОСОБА_1 пішли в обхід. Колег, що залишались у поїзді попередили, а у журнал не записали, бо забули. Близько 13.30 год. зателефонував колега і повідомив, що приїхав ОСОБА_5 з перевіркою. Вони повернулись. Начальник вимагав пояснень, де були і чому на столі не прибрано. На столі, можливо, після обіду тарілка залишилась чи чашка з чаєм. Пляшки не було.

При цьому ОСОБА_5 висловив підозру, що він і позивач вживали алкогольні напої. З цього приводу їм запропонували пройти освідування – не конкретно пропонували. Він особисто не вважав за потрібне цього робити, оскільки алкоголю не вживав, і написав заяву про звільнення за угодою сторін. При цьому він знаходився з ОСОБА_1 у різних кімнатах, як пропонували писати заяву останньому, не чув, але десь через півгодини ОСОБА_1 розповів, що написав заяву на звільнення за згодою сторін. ОСОБА_5 забрав обидві заяви і поїхав.

Вважає, що психологічний тиск з боку ОСОБА_5 на ОСОБА_1 був, оскільки начальник підвищеним тоном говорив, дослівно не пам`ятає, але з приводу того, що позивач щось не записав у журналі. ОСОБА_10 відповідав спокійно. Фізичного тиску не було. Під час написання саме заяви розмову з ОСОБА_1 не чув.

8 січня 2020 року він і ОСОБА_10 поїхали начальника Полтавського загону, були на прийомі особисто і хотіли відкликати свої заяви, але ОСОБА_5 не погодився і сказав, що їм не довіряє. 10.01.2020 домовились з ОСОБА_1 по телефону і направили факсом заяви про відкликання, а 11.01.2020 привезли у Полтаву оригінали. У відділі кадрів їм пояснили, що вже підписаний наказ на звільнення з 11.01.2020. Вони розписались у наказах, отримали розрахунок і поїхали. Наказ ОСОБА_1 не читав, про що він був не знає.

Суд приймає до уваги показання зазначених свідків, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, в цілому, узгоджуються з поясненнями сторін та не суперечать письмовим матеріалам справи. Заінтересованості цих свідків у наслідках розгляду справи судом не встановлено.

З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склалися правовідносини з приводу визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, які регулюються нормами КЗпП України.

Норми права, застосовані судом:

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведене звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.

Разом з тим у п. 8 названої Постанови вказано, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП ( 322-08 ) (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може

мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір.

При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник, або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 78-80, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Мотиви суду.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, вислухав аргументи сторін, і дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що заяву про звільнення за власним бажанням написав під тиском керівника (третьої особи у справі), але належних та допустимих доказів цьому не надав. При цьому, допитані у судовому засіданні свідки також не підтвердили той факт, що на позивача здійснювався тиск з метою примушування його до написання заяви про звільнення. Показання свідка ОСОБА_4 також не можливо вважати належним доказом спричинення тиску з боку третьої особи ОСОБА_5 , оскільки названий свідок конкретної розмови не чув, а тиском вважає підвищений тон при спілкуванні.

При цьому судом врахована поведінка позивача, який мав вибір та можливість довести свою правоту, проїхавши на медогляд на стан алкогольного сп`яніння, але виявив бажання написати заяву про звільнення. На відсутність тиску з боку начальника ОСОБА_5 вказує також і те, що позивач неодноразово переписував свої заяви, змінюючи підстави для звільнення і врешті обравши найбільш вигідний для себе спосіб, отримавши значну вихідну допомогу і зберігши за собою пільги. При цьому фактично отримав розрахунок при звільненні і до комісії по трудовим спорам з приводу незаконних дій керівника не звертався.

Враховуючи викладене, суд вважає, що трудові права ОСОБА_1 порушені не були, отже немає підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі ч.7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору, судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: начальник виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТР «Укрзалізниця» Карачевцев Геннадій Миколайович про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_21 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Укранська залізниця», місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Представник відповідача: Ольховський Володимир Миколайович, місцезнаходження:36007, Полтавська область, м. Полтава, район Київський, вул. Олександра Засядька, 1.

Третя особа: Начальник виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» АТР «Укрзалізниця» Караченцев Геннадій Миколайович, місцезнаходження: 36015, м. Полтава, вул. Сортувальна, 5.

Повне рішення складено 26 жовтня 2020 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова