Рішення № 92462824, 21.09.2020, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/682/20

2/950/313/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря з участю секретаря – Ткаченко Я.О., представника відповідача - Васильця С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2020 року до Лебединського районного суду надійшла позовна заява ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 141341 від 19 лютого 2017 в сумі 65578,50 грн. та судових витрат у розмірі 2102 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач оформила заявку для отримання позики, що підтверджується роздруківкою її заявки з офіційного веб-сайту позивача. На підставі заповненої заявки 19 лютого 2017 року між ними було укладено договір позики № 141341. Відповідно до умов договору позики позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Станом на 17 квітня 2020 року відповідач взяті на себе зобов`язання по договору позики не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість в сумі 65578,50 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою судді від 8 травня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до розгляду з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ВЕЛЛФІН» в судове засідання не з`явився, в заяві, що подана разом з позовом зазначено, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить провести розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засідання заперечив проти позовних вимог повністю, в наданому відзиві зазначив, що між позивачем та відповідачем договір не є укладеним, між ними не було досягнуто згоди відносно умов договору, відповідачка договір не підписувала, крім того сума відсотків, що заявлена в позові нарахована поза межами строків позовної давності.

Повно, об`єктивно та всебічно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЛФІН» є кредитування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 13,14).

На підставі оформленої ОСОБА_1 заявки на офіційному веб-сайті позивача, для отримання позики, шляхом заповнення відповідних полів, між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено договір позики від 19.02.2017 № 141341, за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (а.с. 42-50).

У графіку розрахунків до договору позики № 141341 від 19.02.2017 вказано, що сукупна вартість позики на дату погашення – 21.03.2017, складає 1943,25 грн. (1500 грн. - сума по договору + 443,25 грн. - сума до сплати процентів).

Умовами Договору передбачено, що строк його дії становить 30 днів, позика має бути повернута згідно графіку розрахунків (додаток до договору) до 21.03.2017 (п. 1.3 Договру).

Пунктом 1.5 договору позики від 19.02.2017 № 141341 визначено, що розмір процентів складає: 0,95 процентів від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 0,95 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплати процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків (п. 3.1 Договору).

Матеріали справи містять скріншоти електронної заявки ОСОБА_1 з відображенням даних про електронний ідентифікатор, ID адреси, версії браузера, розміру та строку займу, анкетні і паспортні дані позичальника, засоби електронного та мобільного зв`язку, його адреси проживання та інформацію про зайнятість (а.с. 34-40).

До позовної заяви додано Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», які затверджені наказом № 2-1 від 27 жовтня 2015 року (а.с. 16-28).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, 19 лютого 2017 року ОСОБА_1 , оформивши у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил надання грошових коштів у вигляді позики на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» заявку для отримання позики у розмірі 1500 грн на строк 30 днів, шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просила перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайта товариства https://creditup.com.ua. (а.с. 17-28), погодилася з умовами договору позики, оформленому сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики та позивач виконав умови договору і перерахував кошти відповідачу у справі.

Згідно з довідкою, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 141341 від 19.02.2017 станом на 17.04.2020 становить 65578,50 грн. та складається з 1500 грн. основної суми позики, 16385,25 грн. заборгованість за відсотками згідно договору та 47693,25 грн. заборгованість за простроченими відсотками згідно договору (а.с. 52).

Згідно зі ст. 526 ЦК України,- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі 30-денний строк грошові кошти (суму позики) у розмірі 1500 грн. та нараховані проценти за користування позикою впродовж 30 днів у розмірі 443,25 грн. не повернув.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження№ 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі 21.03.2017, тобто на 30-й день дії договору.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто за період з 19.02.2017 по 21.03.2017. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Заявлена позивачем сума заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою, як зазначено у довідці станом на 17.04.2020, включає період з 22.03.2017 по 17.04.2020, який виходить за межі строку кредитування.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, суд дійшов до висновку про безпідставність вимог ТОВ «ВЕЛЛФІН» в частині стягнення з відповідача заборгованості по основних та додаткових процентах за користування позикою за період з 22.03.2017 по 17.04.2020 у розмірі 47693,25 грн.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за договором позики у розмірі 1943,25 грн. (1500 грн. + 443,25 грн.).

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України,- якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним при зверненні з позовом до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 62 грн. 29 коп. (1943,25 грн. х 2102 грн. : 65578 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.526, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 641, 644, 1046, 1048-1050 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 76 - 81, 89, 133, 141, 209, 229, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої - АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48 код за ЄДРПОУ 39952398, рахунок IBAN- НОМЕР_2 в ПАТ "Альфа банк", МФО 300346) заборгованість за договором позики в розмірі 1943 гривні 25 коп. та судові витрати в розмірі 62,29 грн., всього стягнути 2005 грн. 54 коп.

В решті позовних вимог відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Лебединський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бакланов Р. В.