Рішення № 92461528, 23.10.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 550/776/20

Провадження № 2/645/1694/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Горпинич О.В..,

за участю секретаря Іванії К.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулися до суду із вищевказаним позовом, яким просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму страхового відшкодування у розмірі 25 461,06 грн., судовий збір в сумі 2102 грн.

В обґрунтування позову посилалися на те, що між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 101487, предметом якого є страхування автомобіля «VW Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 08.06.2016 року у м. Харкові, вул. 50-років СРСР трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «VW Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ 21093», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та до позивача звернувся потерпілий із заявою про пошкодження транспортного засобу у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору. Позивач на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування, здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в розмірі 50700,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням. В подальшому позивач звернувся до Страхової компанії відповідача – ПрАТ СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування. Остання здійснила виплату відшкодування в межах ліміту відповідальності, а саме: у розмірі 25 239,29 грн. На теперішній час залишається несплаченою різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу та суми франшизи, а саме: 25461,06 грн..

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

Ухвалою судді Чутівського районного суду Полтавської області від 09.07.2020 року позовна заява ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригод направлена до Фрунзенського районного суду м. Харкова за територіальною підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 року визначено головуючого суддю – Горпинич О.В..

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.07.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15.09.2020 року.

В судове засідання, призначене на 15.09.2020 року представник ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не з`явився, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, якою він просив відкласти розгляд справи, для ознайомлення з матеріалами справи.

На підставі викладеного, судове засідання відкладено на 23.10.2020 року. 21.09.2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що позивачем при зверненні до суду пропущений строк позовної давності. Оскільки при суброгації строк позовної давності обчислюється саме з моменту настання страхового випадку, тобто з моменту вчинення ДТП, заподіяння шкоди. ДТП мало місце 08.06.2016 року. Тобто строк позовної давності сплив 09.06.2016 року. Із позовом позивач звернувся 17.06.2020 року, тобто після спливу строків позовної давності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Таким чином, з викладеного вбачається, що обов`язок страховика відшкодувати заподіяну страховику шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди. При цьому, зобов`язаною особою внаслідок заподіяних потерпілому у результаті ДТП збитків, є страховик відповідача – ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди, у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Натомість, згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. З огляду на це, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Копія відзиву на позовну заяву направлена відповідачем на адресу ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 21.09.2020 року.

У судове засідання, призначене на 23.10.2020 року представник ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не з`явилися, надали заяву, якою просили розглядати справу у їх відсутності.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, також просив застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся з позовом до суду 17.06.2020 року, тоді як ДТП сталося 08.06.2016 року, тобто за межами вказаного строку.

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши письмові докази у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Суди, відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, 08.06.2016 року, приблизно о 09 год. 00 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_3 , біля будинку № 140 по проспекту Льва Ландау у м.Харкові, відповідно до дорожньої обстановки, не вірно вбрав безпечну швидкість руху, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «VW Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.09.2016 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, однак провадження відносно нього закрите у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення (п.7 ст.247 КУпАП), що не заперечувалося відповідачем по справі.

30.09.2015 року між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 101487, предметом якого був автомобіль «VW Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

НОМЕР_4 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.

Звітом № PZU/1585/16-168757 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 21.06.2016 року, визначено, що вартість відновлювального ремонту ТЗ становить 49906,33 грн., вартість майнової шкоди, заподіяної власнику ТЗ «Volkswagen Caddy Kasten», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 23262 грн. 22 коп..

Актуалізованим звітом № PZU/1585/16-168757 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 23.07.2016 року, визначено, що вартість відновлювального ремонту ТЗ «Volkswagen Caddy Kasten», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 52018, 76 грн.. з ПДВ, вартість майнової шкоди, заподіяної власнику даного ТЗ становить 25239,29 грн., з ПДВ.

На підставі зазначеного звіту ПрАТ був складений страховий розрахунок страхового відшкодування до страхового акту № UA2106060800012/L115/01, яким визначено, що сума страхового відшкодування склала 50700,35 грн, франшиза 1000 грн, розмір страхового відшкодування 49700,35 грн..

В судовому засіданні відповідач не погодився із сумою страхового відшкодування, визначеного позивачем вказуючи, що сума дуже завелика.

Проте, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів на підтвердження своїх заперечень з приводу невірного визначення суми страхового відшкодування, відповідачем не надано, тобто доводи позивача в судовому засіданні не спростовані, а тому суд приймає до уваги звіти та розрахунки страхового відшкодування до страхового акту, наданого підприємством позивача.

Згідно зі страховим актом №7288-24 від 2908.2017 року ПрАТ СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 21032,73 грн. здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 21032,73 грн. на реквізити ПАТ «СК ПЗУ Україна» по справі № 13/217. 09.10.2017 року здійснена доплата у розмірі 4206,56 грн. та 11.10.2017 року виплачена пеня у розмірі 989,49 грн.

20.11.2018 року на адресу ОСОБА_1 направлена претензія щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, в якій зазначалося про необхідність недоплачену суму боргу 24478,57 грн. перерахувати на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Стаття 993 ЦК України та стаття ст. 27 Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996 «Про страхування» передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація».

У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Виплативши потерпілій особі ОСОБА_2 суму страхового відшкодування за договором майнового страхування, між ПрАТ і ОСОБА_1 виникли відносини суброгації, врегульовані ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996 «Про страхування».

Факт наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП 08.06.2016 року не спростований і останній зобов`язаний відшкодувати на користь ПрАТ здійснену страхову виплату на користь ОСОБА_2 ..

Суд першої інстанції також враховує, що при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування, з огляду на таке.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Отже, первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 у справі № 6-2806цс16.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

ДТП за участю транспортних засобів під керуванням водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сталася 08.06.2016 року, із даним позовом ПрАТ звернулося 17.06.2020 року згідно з відбитком відділення поштового зв`язку. Отже, ПрАТ пропустило строк позовної давності для пред`явлення ОСОБА_1 вимоги в порядку суброгації.

Відповідач в поданому суду 21.09.2020 року відзиві (копія якого направлена на адресу позивача 21.09.2020 року) просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності, про що зазначав и в судовому засіданні.

Виходячи зі змісту вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами сплила, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, та від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Таким чином, встановивши наявність порушення прав позивача, суд прийшов до висновку про можливість відмовити у задоволенні позову і у зв`язку зі спливом позовної давності.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» – відмовити у повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.10.2020 року.

Сторони:

Позивач – ПАТ «СК «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40;

Відповідач- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

Головуючий суддя: О.В. Горпинич