Ухвала суду № 92459427, 23.10.2020, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/1315/20

Провадження № 2-з/550/8/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року смт.Чутове

Чутівський районний суду Полтавської області

в складі головуючого судді Антонова А.А., за участю секретаря судового засідання Бондаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідання заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за його позовною заявою до Державного підприємства "Чутове" та Державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу та визнання недійсним проекту землеустрою, -

у с т а н о в и в :

23.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Чутівського районного суду Полтавської області з позовом до ДП "Чутове" та ДП "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Полтавський НДПІЗ") про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу та визнання недійсним проекту землеустрою, в якому просить визнати недійсним рішення загальних зборів трудового колективу ДП "Чутове" від 01.06.2020, оформлене протоколом № 2, яким погоджено проект землеустрою щодо приватизації земель ДП "Чутове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Чутівського району Полтавської області, розробником якого є ДП "Полтавський НДПІЗ" та визнати незаконним проект землеустрою щодо приватизації земель ДП "Чутове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Чутівського району Полтавської області, розроблений ДП "Полтавський НДПІЗ".

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити державним кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам речових прав, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проводити в Державному земельному кадастрі та в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію земельних ділянок та державну реєстрацію прав на земельні ділянки за проектом землеустрою щодо приватизації земель ДП "Чутове" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Чутівського району Полтавської області, розробником якого є ДП "Полтавський НДПІЗ" до вирішення справи судом, яку обґрунтовує тим, що протокол загальних зборів трудового колективу ДП "Чутове" від 01.06.2020 є недійсним, т.я. в цей день збори трудового колективу не проводились та питання про погодження проекту землеустрою не вирішувалось, був порушений порядок повідомлення членів трудового колективу про проведення зборів, яких про перелік питань, які будуть вирішуватись на цих зборах, повідомлено не було. Проект пройшов державну земельну експертизу та містить списки осіб, що мають право на земельну частку (пай), які не відповідають затвердженим загальним зборам списки, існує небезпека, що уразі реєстрації земельних ділянок за розробленим ДП "Полтавський НДПІЗ" проектом землеустрою земельні ділянки отримують особи, які не мають право на отримання цих ділянок, та будуть порушені права членів трудового колективу та осіб, які мають право на отримання земельної частки у разі приватизації земель ДП "Чутове".

Заява про забезпечення позову розглянута судом відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України протягом 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 12 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ч. 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У ч. 1 та 2 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Забезпеченням позову є вжиття судом до вирішення справи визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому, при розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони третім особам здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи для забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Оцінюючи обґрунтованість доводів заявника про забезпечення позову, суд, враховуючи позовні вимоги, враховує, що ним не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про існування, без вжиття заходів забезпечення позову, очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в справі, та того, що виконання рішення у справі, у разі задоволення позовних вимог, буде ускладненим або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, та що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду - саме в ході розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишає без задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 11-13, 76-78, 81, 151-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали суду надіслати протягом 2 днів з дня її складення у повному обсязі заявнику, який не був присутнім в судовому засіданні .

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 26.10.2020.

Суддя А. А. Антонов