Рішення № 92459306, 23.10.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.10.2020 Справа № 554/635/20

Справа №554/635/2020

Провадження №2/554/890/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави, в складі суду :

судді Блажко І.О.

при секретарі Кононенко А.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Харенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держава Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів прокуратури Полтавської області, ДКС України про стягнення моральної шкоди. В якій прохав: стягнути з ДКС України, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в сумі 198 366 грн. В обґрунтування позову зазначив, що СВ прокуратури Полтавської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001802 внесеному в ЄРДР 11.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.382, ч.1 ст. 384, ч.1 ст.375 КК України. Судом неодноразово визнавалась бездіяльність СВ прокуратури Полтавської області, а саме: ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 19.10.2018 № 554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та прокурора СВ прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016, задоволено та зобов`язано слідчого та прокурора СВ прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016, розглянути подане ОСОБА_1 клопотання від 11.07.2017 та 17.07.2017 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016. Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 19.12.2017 № 554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого слідчого першого СВ прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016, задоволено частково, зобов`язано старшого слідчого першого СВ прокуратури Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання його потерпілим від 06.11.2017 у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016. Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 15.11.2017 № 554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на постанови прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04.08.2016, 08.08.2016, 16.09.2016 про відмову у визнанні потерпілим, задоволено частково, скасовано постанови прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04.08.2016, 08.08.2016, 16.09.2017 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 в порядку ст.303 КПК України укримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42016000000001802. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27.04.2017, № 554/6754/16-к апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 06.03.2017, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого в ОВЄ СВ прокуратури Полтавської області від 30.09.2016 про закриття кримінального провадження №42016000000001802 та в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04.08.2016, 08.08.2016 та 16.09.2016 про відмову у визнанні його потерпілим - задоволено частково, ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06.03.2017 скасовано, постановлено нову ухвалу, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Полтавської області від 30.09.2016 про закриття кримінального провадження №42016000000001802 у зв`язку з відсутністю в діях працівників правоохоронних органів Полтавської області, свідків та інших осіб складу злочинів, передбачених ч. 1 ст.365, ч. 1 ст.366, ч. 1 ст.382та ч.1 ст.384 КК України. Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 03.10.2017 № 554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника першого СВ прокуратури Полтавської області від 29.06.2017 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016000000001802 від 11.07.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.382, ч.1 ст.384 КК України - задоволено та скасовано постанову начальника першого СВ прокуратури Полтавської області від 29.06.2017 про закриття кримінального провадження №42016000000001802. Протиправними діями та бездіяльністю прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, під моральною шкодою він розуміє втрати не матеріального характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Дані обставини викликають у ОСОБА_1 дискомфорт та почуття несправедливості оскільки зумовили негативні зміни у житті: переживання та насторога, тривога, емоційні реакції; важкість виконання повсякденних справ, фіксованість уваги на проблемі, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання; побоювання щодо майбутнього стану здоров`я. Також вважає, що оскаржуваними рішеннями та діями прокуратури Полтавської області, принижено його честь і гідність, оскільки вищевказані обставини викликали низку переживань зазначених вище, та почуття приниження з огляду на неможливість захистити свою правоту. Відшкодування завданої шкоди у сумі 198 366 грн. 00 коп. обґрунтовує наступним (мінімальна заробітна плата, що встановлена на момент звернення до суду – 4723 грн. помножена на строк досудового розслідування 42 місяці), тому він і звертається до суду з даним позовом (а.с.1-7).

31 січня 2020 року ухвалою судді ( ОСОБА_2 ) відкрито провадження в справі №№554/635/2020, 2/554/890/2020. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15.00 годин на 24 березня 2020 року (а.с.28, 29).

24 березня 2020 року ухвалою суду (суддя Материнко М.О.) продовжено підготовче провадження на тридцять днів. Викликано в підготовче засідання на 20.04.2020 на 14.00 годин учасників у справі. Судове засідання провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручено ДУ «Полтавська УВП №23» (а.с.42).

06 квітня 2020 року ухвалою суду (суддя Материнко М.О.) викликано в підготовче засідання на 21.04.2020 на 14.00 годин учасників справи. Судове засідання провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручено ДУ «Полтавська УВП №23» (а.с.49).

17 квітня 2020 року до суду надійшли пояснення на позовну заяву представника відповідача - прокуратури Полтавської області. В яких зазначили, що позов ОСОБА_3 є необґрунтованим та безпідставним, відтак не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Позивач пов`язує свої моральні страждання із розслідуванням кримінального провадження розпочатого за його заявою. До даних правовідносин позивачем безпідставно застосовано ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки зазначений Закон містить виключний перелік підстав для відшкодування моральної шкоди до якого розслідування кримінального провадження та скасування судом постанов слідчого про його закриття не відноситься. Також, зазначений Закон не застосовується для розрахунку відшкодування моральної шкоди з інших, ніж передбачених ним підстав. Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування моральної шкоди відносяться до деліктних зобов`язань. Отже, для застосування деліктної відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. Свої вимоги позивач обґрунтовує винесенням слідчим суддею на підставі його скарг ухвал про скасування постанов слідчого, винесених у кримінальному провадженні за №420160000000001802. Таким чином, позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на здійснення тривалий час, тобто з дати внесення в ЄРДР 11.07.2016 і по даний час досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 420160000000001802 та винесення слідчим суддею за результатами розгляду його скарг процесуальних ухвал про їх задоволення. Зазначені обставини, на думку позивача, викликають у нього моральні страждання, зокрема, порушення його прав. Із змісту ухвал суду, що винесено у межах кримінального провадження не вбачається встановлення вчинення саме відповідачем у справі прокуратурою Полтавською області та будь-якими іншими особами неправомірності дії (бездіяльності) відносно позивача та наявності вини. На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, окрім іншого, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно ст. 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим або прокурором розумних строків або допущення будь-яких інших процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами поліції та прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні. Тобто ухвали судів у кримінальному судочинстві не є преюдиціальними для даного суду цивільної юрисдикції, а всі складові елементи цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню позивачем на загальних підставах. Відносно тривалого, на думку ОСОБА_3 , здійснення досудового розслідування та у зв`язку із цим порушення його прав, що свідчить на переконання позивача про заподіяння йому моральних страждань. У позові зазначається, що розслідування кримінального провадження не здійснюється належним чином та тривалий час не встановлено винних осіб. Враховуючи обставини викладені у позові, порушень щодо розумності строків розслідування кримінального провадження не допущено. ОСОБА_4 обґрунтував свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування, вважаючи процесуальні рішення та дії слідчого незаконними з огляду на ухвали слідчого судді. Водночас, зазначене не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, оскільки оскарження ОСОБА_5 процесуальних рішень слідчого є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства. ОСОБА_4 , окрім ухвал слідчого судді, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань, яких він міг зазнати у зв`язку з процесуальними рішеннями органу досудового розслідування, тому правові підстави, передбачені ст.ст.1173, 1174, 1176 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди відсутні. У зв`язку з чим прохають у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовити, в зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю (а.с.66-71).

21 квітня 2020 року ухвалою суду (суддя Материнко М.О.) підготовче засідання у цивільній справі №554/635/2020 призначено в режимі відеоконференції на 25.05.2020 на 14.00 годин. Проведення якої доручено ДУ «Полтавська УВП №23» (а.с.76).

19 травня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на пояснення прокуратури Полтавської області. В якій зазначив, що судом неодноразово визнано бездіяльність СВ прокуратури Полтавської області. Протиправними діями та бездіяльністю прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, під моральною шкодою він розуміє втрати не матеріального характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних мені незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Дані обставини викликають дискомфорт та почуття несправедливості оскільки зумовили негативні зміни у його житті: переживання та насторога, тривога, емоційні реакції; важкість виконання повсякденних справ, фіксованість уваги на проблемі, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання; побоювання щодо майбутнього стану здоров`я. Також вважає, що оскаржуваними рішеннями та діями прокуратури Полтавської області, принижено його честь і гідність, оскільки вищевказані обставини викликали у ОСОБА_1 низку переживань зазначених вище, та почуття приниження з огляду на неможливість захистити свою правоту. У зв`язку з чим прохає позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ДКС України, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в сумі 198 366 грн. (а.с.82-84, 174-176).

25 травня 2020 року ухвалою суду (суддя Материнко М.О.) заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у цивільній справі №554/635/2020 - визнано необґрунтованою. Провадження у цивільній справі зупинено до вирішення питання про відвід судді (а.с.92, 93).

28 травня 2020 року ухвалою суду (суддя Гольник Л.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Материнко М.О. від розгляду цивільної справи №554/635/2020 – відмовлено (а.с.95, 96).

01 липня 2020 року ухвалою суду (суддя Материнко М.О.) призначено справу №554/635/2020 до розгляду в режимі відеоконференції на 16.07.2020 на 14.00 годин. Проведення якої доручено ДУ «Полтавська УВП №23» (а.с.97).

16 липня 2020 року ухвалою суду (суддя Материнко М.О.) задоволено заяву головуючого судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. про самовідвід у цивільній справі №554/635/2020 (а.с.101-105).

27 липня 2020 року розпорядженням в.о.керівника апарату Октябрського районного суду м.Полтави від 27.07.2020 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ» справу №554/635/2020 ( провадження №2/554/890/2019) призначено до повторного автоматичного розподілу (а.с.109).

27 липня 2020 року ухвалою судді Блажко І.О. прийнято до провадження справу №554/635/2020. Доручено ПУВП УДПтСУ в Полтавській області №23 організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 13.08.2020 о 10.15 годині в режимі відеоконференції позивача ОСОБА_1 (а.с.111, 112).

13 серпня 2020 року ухвалою суду у справі №554/635/2020 клопотання ОСОБА_1 : про витребування кримінального провадження – залишено без розгляду; про виклик позивача ОСОБА_1 в якості свідка – задоволено. Викликано в судове засідання позивача ОСОБА_1 та допитати в якості свідка. Доручено ПУВП УДПтСУ в Полтавській області №23 забезпечити проведення відеоконференції за участю ОСОБА_1 з Октябрським районним судом м. Полтава. У клопотанні позивача ОСОБА_1 про виклик та допит свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - відмовлено. Призначено розгляд справи на 13.30 годин на 15 вересня 2020 року (а.с.122-124).

13 серпня 2020 року ухвалою суду провадження у справі №554/635/2020 - зупинено. До вирішення питання про відвід судді (а.с.125, 126).

14 серпня 2020 року ухвалою суду (суддя Чуванова А.М.) у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Блажко І.О. у цивільній справі №554/635/2020 - відмовлено (а.с.134).

18 серпня 2020 року ухвалою суду поновлено провадження у цивільній справі №554/635/2020. Клопотання ОСОБА_1 про витребування кримінального провадження – залишено без розгляду. Клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик позивача ОСОБА_1 в якості свідка – задоволено. Викликано в судове засідання позивача ОСОБА_1 та допитати в якості свідка. У клопотанні позивача ОСОБА_1 про виклик та допит свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - відмовлено. Закрито підготовче засідання у справі №554/635/2020. Призначено розгляд справи по суті на 13.30 годин на 15 вересня 2020 року (а.с.137, 138).

15 вересня 2020 року ухвалою суду у цивільній справі №554/635/2020 замінено відповідача прокуратуру Полтавської області на правонаступника – Полтавську обласну прокуратуру. Повторно викликано в судове засідання позивача ОСОБА_1 як свідка. Доручено ПУВП УДПтСУ в Полтавській області №23 організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 23.10.2020 о 10.00 годині в режимі відеоконференції позивача ОСОБА_1 (а.с.159, 160).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, прохав задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Полтавської обласної прокуратури за довіреністю Харенко В.М. відносно позову заперечував. Пояснив, що розрахунок шкоди позивачем у розмірі 198 366 грн. зроблено із посиланням на ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який до спірних правовідносин не застосовується. Зазначив, що матеріали кримінального провадження №42016000000001802 передано за підслідністю до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава. Зважаючи на зазначене у поясненні на позов, прохав у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до прокуратури відмовити, в зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю (а.с.80-83).

В судове засідання відповідач ДКС України свого представника не направили, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленими, шляхом отримання судової повістки.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача Полтавської обласної прокуратури, пояснення позивача ОСОБА_1 , як свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Київ від 03.06.2016, зобов`язано Генеральну прокуратуру внести до ЄРДР відомості викладені у заявою засудженого ОСОБА_1 (а.с.17)

На виконання судового рішення 11.07.2016 до ЄРДР були внесені відомості за №42016000000001802 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.382, ч.1 ст.384 КК України (а.с.17).

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27.04.2017, № 554/6754/16-к апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 06.03.2017, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого в ОВЄ СВ прокуратури Полтавської області від 30.09.2016 про закриття кримінального провадження №42016000000001802 та в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04.08.2016, 08.08.2016 та 16.09.2016 про відмову у визнанні його потерпілим - задоволено частково, ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06.03.2017 скасовано, постановлено нову ухвалу, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Полтавської області від 30.09.2016 про закриття кримінального провадження №42016000000001802 у зв`язку з відсутністю в діях працівників правоохоронних органів Полтавської області, свідків та інших осіб складу злочинів, передбачених ч. 1 ст.365, ч. 1 ст.366, ч. 1 ст.382та ч.1 ст.384 КК України (а.с.16-18).

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 15.11.2017 № 554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на постанови прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04.08.2016, 08.08.2016, 16.09.2016 про відмову у визнанні потерпілим, задоволено частково, скасовано постанови прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 04.08.2016, 08.08.2016, 16.09.2017 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 в порядку ст.303 КПК України укримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42016000000001802 (а.с.14,15).

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 19.12.2017 № 554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого слідчого першого СВ прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016, задоволено частково, зобов`язано старшого слідчого першого СВ прокуратури Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання його потерпілим від 06.11.2017 у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016 (а.с.11-13).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 в кримінальному провадженні за №42016000000001802 перебуває в якості заявника.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 03.10.2017 № 554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника першого СВ прокуратури Полтавської області від 29.06.2017 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016000000001802 від 11.07.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.382, ч.1 ст.384 КК України - задоволено та скасовано постанову начальника першого СВ прокуратури Полтавської області від 29.06.2017 про закриття кримінального провадження №42016000000001802 (а.с.19-20)

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 19.10.2018 № 554/6754/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та прокурора слідчого відділу прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016, задоволено та зобов`язано слідчого та прокурора СВ прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016, розглянути подане ОСОБА_1 клопотання від 11.07.2017 та 17.07.2017 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42016000000001802, внесеному до ЄРДР від 11.07.2016.

Таким чином, кримінальне провадження №42016000000001802 перебувало в провадженні СВ прокуратури Полтавської області, процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснювалося прокурорами прокуратури Полтавської області.

Як встановлено в судовому засіданні, на даний час досудове розслідування кримінального провадження №42016000000001802, внесене до ЄРДР від 11.07.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.382, ч.1 ст.384 КК України проводиться ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 та п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України зроблено Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16.

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках прямо передбачених законодавством. Умовами для покладення на особу відповідальності за шкоду, заподіяну іншій особі, є протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками та вина заподіювана.

Отже, для застосування деліктної відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Як встановлено, позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на здійснення тривалий час, тобто з дати внесення в ЄРДР 11.07.2016 і по даний час досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42016000000001802 від 11.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.382, ч.1 ст. 384, ч.1 ст.375 КК України та винесення слідчим суддею за результатами розгляду його скарг процесуальних ухвал про їх задоволення. Також на те, що розслідування кримінального провадження не здійснювалося належним чином та тривалий час не встановлено винних осіб. Зазначені обставини, на думку позивача, викликають у нього моральні страждання, зокрема, порушення його прав.

При цьому, такі твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не ґрунтуються на вимогах ст. 82 ЦПК України та підлягають доведенню позивачем на загально визначених підставах згідно зі статтею 81 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участьті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З положень ст. 82 ЦПК України вбачається, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних, господарських чи кримінальних справ.

У відповідності до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Згідно ч. 3 КПК України, критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

У пункті 4 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (частина третя статті 28 КПК).

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що складність кримінального провадження визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження; кількості учасників провадження (потерпілих, свідків тощо); правової кваліфікації кримінального правопорушення; наявності на момент початку досудового розслідування відомостей щодо конкретної особи, яка ймовірно вчинила кримінальне правопорушення; характеру обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні; меж доказування; обсягу матеріалів досудових розслідувань, що об`єднані в одному провадженні; необхідності призначення експертиз, їх складності; обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для всебічного та повного дослідження обставин кримінального правопорушення; необхідності отримання міжнародної допомоги в рамках кримінального провадження тощо.

Оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків (зокрема, щодо явки за викликом слідчого, прокурора, судовим викликом; дотримання умов обраного запобіжного заходу; надання у передбачених законом випадках доказів тощо); існування випадків зловживання процесуальними правами тощо. При цьому слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Згідно ст. 19 Конституції України, ст.307 КПК України слідчий суддя не уповноважений у порядку судового контролю визнавати рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора незаконними або протиправними. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, окрім іншого, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно ст. 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим або прокурором розумних строків або допущення будь-яких інших процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами поліції та прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001802.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено та не надано доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками Полтавської обласної прокуратури, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов`язків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з державного бюджету України через ДКС України на його користь моральну шкоду у розмірі 198 366 гривень, завданої неправомірними діями та бездіяльністю працівниками Полтавської обласної прокуратури під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001802.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно п.5 ст.3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» в наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Частинами 1, 5 та 6 статті 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, неодержаного громадянином за час відсторонення від роботи(посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів,що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків,вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Таким чином, до даних правовідносин позивачем безпідставно застосовано ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки зазначений Закон містить виключний перелік підстав для відшкодування моральної шкоди до якого розслідування кримінального провадження та скасування судом постанов слідчого про його закриття не відноситься. Також, зазначений Закон не застосовується для розрахунку відшкодування моральної шкоди з інших, ніж передбачених ним підстав.

На підставі викладеного, зазначений позивачем ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» для розрахунку відшкодування моральної шкоди до спірних правовідносин не застосовується.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку в позовних вимогах ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди в розмірі 198 366 грн. відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пп.1, 3, 4 і 5 ст. З цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.І ст.25 Бюджетного кодексу України ДКС України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно п.5 Положення про ДКС України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до п.п. 1 п. 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та судів. А на підставі п. 44 вказаного Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ДКС України, в з`язку із відмовою у позовних вимогах до Полтавської обласної прокуратури.

Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_1 від сплати судового збору під час розгляду страви звільнений.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторонни звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 130, 131, 141, 212, 229, 263, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди – відмовити повністю.

У позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди – відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Складання поновного тексту відкладено на 5 (п`ять) днів 27 жовтня 2020 року.

Позивач – громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває покарання у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23» Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою м. Полтава, вулиця Пушкіна,91, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач – Полтавська обласна прокуратура, місцезнаходження 36000, м. Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави,7, код ЄДРПОУ 02910060.

Відповідач – Державна казначейська служба України, місцезнаходження 01601, м. Київ, вулиця Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2020 року

Суддя І.О.Блажко