Рішення № 92459293, 22.10.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 22.10.2020 Справа № 554/6511/20

Справа №554/6511/2020

Провадження №2/554/1977/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави, в складі суду :

судді Блажко І.О.

при секретарі Титар Л.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача - Харенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ГУНП в Полтавській області, прокуратури Полтавської області, ДКС України про стягнення моральної шкоди. В якій прохав: стягнути з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 250 000 грн. 00 коп. В обґрунтування позову зазначив, що 08.10.2018 до ЄРДР були внесені відомості за №42018170000000265, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було доручено слідчому Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Савельєву Д.В. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює група прокурорів у складі прокурорів Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області Якимчук В.В., Ромахової Ю.А., Зінченка І.С. 27.03.2019 Пальком О.А. слідчому ПВП ГУНП в Полтавській області Савельєву Д.В. було направлено клопотання про визнання потерпілим та витребування документів. 28.03.2019 ОСОБА_1 слідчому ПВП ГУНП в Полтавській області Савельєву Д.В. було направлено клопотання про проведення слідчих (розшуковик) дій у даному кримінальному провадженні та витребування документів. У зв`язку з тим, що у строк, встановлений ст. 220 КПК України, слідчим клопотання розглянуті не були, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідною скаргою. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.02.2020 у справі №554/4649/19 (провадження №1-кс/554/2459/2020) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ ПВП ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. у кримінальному провадженні №42018170000000265 було задоволено частково зобов`язано слідчого СВ ПВП ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. повторно розглянути клопотання від 27.03.2019 та від 28.03.2019. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Полтавської області із скаргою на недотримання розумних строків під час досудового розслідування даного кримінального провадження. 12.12.2019 у відповідь на скаргу ОСОБА_1 на недотримання розумних строків було отримано листа №125-410-18 від 02.12.2019 заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Рябовола О.О., яким ОСОБА_1 було повідомлено, що він не належить до переліку осіб, визначених ч. 1 ст. 308 КПК України, а тому не має права подавати скаргу на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді із відповідною скаргою. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2020 у справі №554/4649/19 (провадження №1-кс554/1639/2020) скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме встановлено процесуальний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018170000000265 від 08.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України - 2 місяці. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2020 у справі №554/4649/19 (провадження №1-кс/554/460/2020) було задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого СВ ПВП ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. у кримінальному провадженні №42018170000000265 від 08.10.2018 з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України. До закінчення встановленого ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2020 у справі №554/4649/19 (провадження №1-кс554/1639/2020) процесуального строку, взагалі без проведення жодних слідчих (розшукових) дій, слідчий СВ ПВП ГУНП в Полтавській області Савельєв Д.В. 08.04.2020 виніс постанову про закриття даного кримінального провадження. Зважаючи на те, що на протязі більш як півтора року досудове розслідування вказаного кримінального провадження належним чином не здійснювалося, слідчим не проводилися необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення об`єктивної істини у даному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування порушувалися розумні строки розгляду кримінального провадження. Відсутність на даний час іншого ефективного засобу юридичного захисту від порушення прав у сукупності із довготривалістю та неналежним проведенням досудового розслідування, спричинює ОСОБА_1 значну моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях та негативних переживаннях від криміналізації правоохоронних органів, з вини як органу досудового розслідування, так і прокуратури ОСОБА_1 позбавлений відчуття правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя, протягом тривалого часу ОСОБА_1 вимушений витрачати велику кількість свого часу та докладати значних зусиль на звернення за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, які були навмисно, грубо і цинічно порушені відповідачами : ГУНП у Полтавській області, Полтавською обласною прокуратурою. Крім того, такими діями та бездіяльністю відповідачі ГУНП у Полтавській області, Полтавська обласна прокуратура підірвали у очах ОСОБА_1 авторитет правоохоронних органів, обов`язком яких є, в першу чергу, захист прав, свобод та інтересів таких простих громадян України, як ОСОБА_1 . Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань ОСОБА_1 , а тим більше оцінити їх в грошовому виразі надзвичайно важко, однак враховуючи всі перелічені вище фактори з урахуванням вимог розумності та справедливості завдану моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в розмірі 250 000 грн.00 коп., тому він і звертається до суду з даним позовом (а.с.1-3).

21 липня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження в справі №№554/6511/2020, 2/554/1977/2020. Розгляд справи проводити в спрощеного позовного провадження. Доручено Регіональному центру з надання безоплатної правової допомоги призначити адвоката позивачу ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи. Витребувано від Октябрського районного суду м. Полтави матеріали скарг ОСОБА_1 554/4649/19 (провадження 1-кс/554/2459/2020), №554/4649/19 (провадження №1-кс/554/1639/2020), №554/4649/19 (провадження №1-кс/554/460//2020). Викликано в судове засідання свідка ОСОБА_3 , позивача ОСОБА_1 в якості свідка. Доручено Полтавській установі виконання покарань УДПтСУ в Полтавській області №23 забезпечити проведення відеоконференції за участю позивача ОСОБА_1 з Октябрським районним судом м. Полтава. Призначено справу до судового розгляду на 09.15 годин на 13 серпня 2020 року (а.с.22-24).

11 серпня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача прокуратури Полтавської області. В якому зазначили, що ознайомившись із доводами позовної заяви ОСОБА_1 вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Із положень ЦПК України вбачається, що відповідачем є особа до якої пред`явлено позовні вимоги. Із змісту позову ОСОБА_1 вбачається, що до прокуратури Полтавської області не заявлено жодних позовних вимог, відтак, прокуратура Полтавської області не є відповідачем у даній справі. Водночас, ОСОБА_1 пов`язує свої моральні страждання із прийняття слідчим суддею низки процесуальних рішень про задоволення скарг позивача у кримінальному провадженні за № 42018170000000265. У силу вимог ст. 19 Конституції України, ст.307 КПК України слідчий суддя не уповноважений у порядку судового контролю визнавати рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора незаконними або протиправними. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством. При розгляді справи позивач повинен надати докази, що свідчать про протиправність дій слідчого або прокурора, наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими діями та заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Водночас, положення ст.ст. 1173, 1174 ЦК України виключать обов`язкову наявність вини органу. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Таким чином, у спірних правовідносинах відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі, коли незаконними, винними діями органів, що здійснюють досудове розслідування чи прокуратури, завдано моральної шкоди громадянинові. Тобто, до спірних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Отже, реалізація позивачем права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора та задоволення таких скарг слідчим суддею, само по собі не свідчить про незаконність прийняття рішень, які обмежують права і свободи позивача, а зводяться до реалізації права на здійснення функції контролю в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Водночас, скасування судом процесуальних рішень у кримінальному провадженні за скаргою позивача, є достатньою сатисфакцією. Також, в позові ОСОБА_1 не зазначено з яких саме міркувань він виходив, визначаючи відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000 грн. та якими належними, допустимими і достовірними доказами це підтверджується. Розрахунок такої шкоди позивачем також не надано. Зважаючи на зазначене, прохають у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити, в зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю (а.с.38-41).

13 серпня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача ГУНП в Полтавській області. В якому зазначили, що ГУНП в Полтавській області позовних вимог ОСОБА_1 не визнає, виходячи з наступних обставин. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, які її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст.1167 ЦК України. Відповідно до наведеної норми підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність так званого складу цивільного правопорушення (делікту), який включає в себе наступні елементи: наявність самої моральної шкоди; протиправні дії чи бездіяльність заподіювача шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) та завданою шкодою. В залежності від змісту правовідносин необхідна також вина особи, яка заподіла шкоду. Отже, при розгляді вимоги позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди судом можуть братися до уваги лише ті негативні наслідки немайнового характеру, які доведені позивачем під час розгляду даної справи. Так, відповідно до вищевказаних норм права позивач при розгляді справи повинен був довести: факт наявності моральної шкоди; факти протиправних діянь ПВП ГУНП в Полтавській області; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діяннями ПВП ГУНП в Полтавській області та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди. Але вказані обставини не були доведені позивачем, а доводи щодо спричинення моральної шкоди, викладені у позовній заяві, є безпідставними і нічим не доведеними як і визначений розмір шкоди, яка на думку позивача підлягає відшкодуванню. Таким чином, ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування. Позивач намагається обґрунтувати свої вимоги бездіяльністю органу досудового розслідування у кримінальному провадженню №42018170000000265. ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок бездіяльності слідчого, вважаючи дії слідчого незаконними з огляду на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12.02.2020 у справі № 554/4649/19. Визнання бездіяльності слідчого не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки оскарження ОСОБА_1 бездіяльності слідчого в порядку КПК є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. зазначають наступне. Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач вважає, що моральна шкода йому завдана внаслідок злочину, а тому зазначаємо, що відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. Тобто умови та порядок відшкодування державою шкоди завданою фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, встановлюються законом. Проте на даний час такого закону в Україні не прийнято. Таким чином, обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, є недоведеними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню (а.с.46-49, 72-75).

13 серпня 2020 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 10.00 годин на 15 вересня 2020 року. Доручено ПУВП УДПтСУ в Полтавській області №23 організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 15.09.2020 о 10.00 годині в режимі відеоконференції позивача ОСОБА_1 . Призначено справу до судового розгляду по суті на 10.00 годин на 15 вересня 2020 року (а.с.52,53).

08 вересня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 . В якій зазначив, що станом на день подання позовної заяви до суду досудове розслідування проводилося вже на протязі більш як 1,5 року. За вказаний час слідчим не було проведено необхідного обсягу (слідчих) розшукових дій у даному кримінальному провадженні, до цього часу жодній особі не повідомлено про підозру. ОСОБА_1 перебуває у місцях позбавлення волі, а тому слідчий має можливість безперешкодно з`являтися до ОСОБА_1 для проведення допитів, інші особи з якими є необхідність у проведенні слідчих дій до цього часу з незрозумілих підстав не допитані, докази не витребувані, хоча будь-яких перешкод у цьому не має. За таких обставин, дане кримінальне провадження не можна вважати особливо складним, така надмірна тривалість досудового розслідування є наслідком зволікання слідчого та прокурора у проведенні усіх необхідних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у даному кримінальному провадженні. Зазначене ОСОБА_1 підтверджує завдання ОСОБА_1 моральної шкоди органом досудового розслідування та прокуратурою, яку він оцінює у розмірі 250 000 грн. Тривале розслідування кримінального провадження, прийняття слідчим необґрунтованих рішень про закриття кримінального провадження, зволікання у проведенні слідчих дій для встановлення істини у даній справі поза розумним строком негативно впливають на моральний стан ОСОБА_1 завдаючи йому моральної шкоди. У зв`язку з чим, прохає задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.83, 84).

15 вересня 2020 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 , адвоката Руль М.І. про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи на 14.30 годин на 22 жовтня 2020 року. Замінено відповідача прокуратуру Полтавської області на правонаступника – Полтавську обласну прокуратуру. Повторно викликано в судове засідання свідка ОСОБА_3 , позивача ОСОБА_1 в якості свідка. Доручено ПУВП УДПтСУ в Полтавській області №23 організувати та забезпечити в приміщенні цього ж суду участь у судовому засіданні 22.10.2020 о 14.30 годині в режимі відеоконференції ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 (а.с.92, 93).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача за ордером Руль М.І. позов підтримали, прохали задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Полтавської обласної прокуратури за довіреністю Харенко В.М. відносно позову заперечував. Пояснив, що ОСОБА_1 є заявником, а не потерпілим у кримінальному провадженні №42018170000000265. Крім того, зазначив, що 08.04.2020 кримінальне провадження №42018170000000265 від 08.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, за ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування закрито. Зважаючи на зазначене у відзиві, прохав у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до прокуратури відмовити, в зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

В судове засіданні відповідач ГУНП в Полтавській області свого представника не направили, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленими, шляхом отримання судової повістки. Надіслали суду відзив на позовну заяву.

В судове засідання відповідач Державна казначейська служба України свого представника не направили, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленими, шляхом отримання судової повістки (а.с.104)

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача Полтавської обласної прокуратури, пояснення позивача ОСОБА_1 , як свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26.09.2018, зобов`язано уповноважену особу прокуратури Полтавської області внести до ЄРДР відомості викладені у заяві ОСОБА_1 від 23.08.2018 про вчинення кримінального правопорушення адвокатом ОСОБА_4 та начальником відділу Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області ОСОБА_5 .

На виконання зазначеної вище ухвали прокуратурою Полтавської області 08.10.2018 було зареєстровано кримінальне провадження за №42018170000000265, з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 364 КК України, що підтверджується копією витягу з ЄРДР №42018170000000265 від 08.10.2018 (а.с.4).

Листом за №131-16-16 від 13.03.2019 за підписом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Радійчук Д.І. повідомлено адвоката Руль М.І., що 24.01.2019 прокурором відділу прокуратури Полтавської області визначено підслідність кримінального провадження №42018170000000265 від 08.10.2018 за Полтавським ВП ГУНП в Полтавській області. Досудове розслідування у вказаному провадженні здійснює слідчий СВ ПВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 . Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює група прокурорів у складі прокурорів Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області Якимчук М.М. (старший групи), Романової Ю.А., Зінченка І.С. (а.с.5).

Таким чином, кримінальне провадження за №42018170000000265 перебувало в провадженні Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснювалося прокурорами Полтавської місцевої прокуратури.

Листом за №125-410/18 від 02.12.2019 за підписом заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Рябовол О.О. повідомлено ОСОБА_1 , що СВ ПВП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018170000000265 від 08.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України. ОСОБА_1 не є потерпілим у кримінальному провадженні, в зв`язку з чим підстав для розгляду скарги в порядку ст.308 КПК України не виявлено. Водночас, з метою активізації досудового розслідування процесуальним керівником в порядку ст.36 КПК України надано письмові вказівки слідчому. Досудове розслідування триває, його хід контролюється (а.с.6).

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.02.2020 у справі №554/4649/19 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. у кримінальному провадженні №42018170000000265 від 08.10.2018 повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.03.2019 та від 28.03.2019 (а.с.7, 8).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 в кримінальному провадженні за №42018170000000265 перебував в якості заявника.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2020 №554/4649/19 скаргу ОСОБА_1 на недотримання розумних строків під час досудового розслідування кримінального провадження №42018170000000265 - задоволено частково. Встановлено процесуальний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018170000000265 від 08.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України – два місяці (а.с.9).

08.04.2020 постановою слідчого СВ ПВП ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. кримінальне провадження №42018170000000265 від 08.10.2018 закрито за ст.284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування (а.с.10)

Таким чином, кримінальне провадження №42018170000000265 станом на день розгляду цивільної справи у суді закрито.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 та п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України зроблено Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16.

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках прямо передбачених законодавством. Умовами для покладення на особу відповідальності за шкоду, заподіяну іншій особі, є протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками та вина заподіювана.

Отже, для застосування деліктної відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Як встановлено, позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на здійснення тривалий час, тобто з дати внесення в ЄРДР 08.10.2018 і по даний час досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42018170000000265 від 08.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України. Також на те, що розслідування кримінального провадження не здійснювалося належним чином та тривалий час не встановлено винних осіб. Водночас, ОСОБА_1 пов`язує свої моральні страждання із прийняття слідчим суддею низки процесуальних рішень про задоволення скарг позивача у кримінальному провадженні за №42018170000000265. Зазначені обставини, на думку позивача, викликають у нього моральні страждання, зокрема, порушення його прав.

При цьому, такі твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не ґрунтуються на вимогах ст. 82 ЦПК України та підлягають доведенню позивачем на загально визначених підставах згідно зі статтею 81 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участьті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З положень ст. 82 ЦПК України вбачається, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних, господарських чи кримінальних справ.

У відповідності до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Згідно ч. 3 КПК України, критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

У пункті 4 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (частина третя статті 28 КПК).

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що складність кримінального провадження визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження; кількості учасників провадження (потерпілих, свідків тощо); правової кваліфікації кримінального правопорушення; наявності на момент початку досудового розслідування відомостей щодо конкретної особи, яка ймовірно вчинила кримінальне правопорушення; характеру обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні; меж доказування; обсягу матеріалів досудових розслідувань, що об`єднані в одному провадженні; необхідності призначення експертиз, їх складності; обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для всебічного та повного дослідження обставин кримінального правопорушення; необхідності отримання міжнародної допомоги в рамках кримінального провадження тощо.

Оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків (зокрема, щодо явки за викликом слідчого, прокурора, судовим викликом; дотримання умов обраного запобіжного заходу; надання у передбачених законом випадках доказів тощо); існування випадків зловживання процесуальними правами тощо. При цьому слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Згідно ст. 19 Конституції України, ст.307 КПК України слідчий суддя не уповноважений у порядку судового контролю визнавати рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора незаконними або протиправними. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, окрім іншого, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно ст. 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим або прокурором розумних строків або допущення будь-яких інших процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами поліції та прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018170000000265.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено та не надано доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками Полтавської обласної прокуратури та ГУНП в Полтавській області, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов`язків.

Позивач просить стягнути з державного бюджету України через ДКС України на його користь моральну шкоду у розмірі 250000 гривень, завданої неправомірними діями та бездіяльністю працівниками Полтавської обласної прокуратури та ГУНП в Полтавській області під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018170000000265.

Як в судовому засіданні так і в позові ОСОБА_1 не зазначено з яких саме міркувань він виходив, визначаючи відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000 грн. та якими належними, допустимими і достовірними доказами це підтверджується. Суду, розрахунок такої шкоди позивачем також не надано.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, ОСОБА_1 не надано жодного доказу в обґрунтування заявленого розміру відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку в позовних вимогах ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, ГУНП в Полтавській області про стягнення моральної шкоди в розмірі 250 000 грн. відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пп.1, 3, 4 і 5 ст. З цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.І ст.25 Бюджетного кодексу України ДКС України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно п.5 Положення про ДКС України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до п.п. 1 п. 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та судів. А на підставі п. 44 вказаного Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ДКС України, в з`язку із відмовою у позовних вимогах до Полтавської обласної прокуратури, ГУНП в Полтавській області.

Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_1 від сплати судового збору під час розгляду страви звільнений.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторонни звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 212, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Полтавській області про стягнення моральної шкоди – відмовити повністю.

У позові ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди – відмовити повністю.

У позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди – відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Складання поновного тексту відкладено на 5 (п`ять) днів 26 жовтня 2020 року.

Позивач – громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває покарання у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23» Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою м. Полтава, вулиця Пушкіна,91, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління Національної поліції України в Полтавській області, місцезнаходження - 36000, м. Полтава, вулиця Пушкіна, будинок №83, код ЄДРПОУ - 40108630.

Відповідач – прокуратура Полтавської області, місцезнаходження 36000, м. Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави,7, код ЄДРПОУ 02910060.

Відповідач – Державна казначейська служба України, місцезнаходження 01601, м. Київ, вулиця Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2020 року

Суддя І.О.Блажко