Вирок № 92458744, 27.10.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/1212/20

Провадження № 1-кп/524/234/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді -Гусача О.М.,

при секретарі -Поймай Я.А.

з участю прокурора - Магди В.Л.

захисника - адвоката Байдуж Ю.С.

обвинуваченої - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження №12019170090003569 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Комунарська, Луганської області, громадянина України, освіта середня, заміжньої, не працюючої, проживючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В :

18.10.2019, близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , зайшовши до салону маршрутного таксі № 10 м. Кременчука - автомобіля марки «Mersedes» моделі «Sprinter», держаний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , на зупинці громадського транспорту «Лашки», що розташована по вул. І.Сікорського в м. Кременчуці, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, розпочала сварку із ОСОБА_2 , в ході якої в останньої виник злочинний умисел на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне тілесне ушкодження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_1 почала наносити ОСОБА_2 удари ногами в область бедра правої ноги та удари руками, зжатими в кулаки, в область обличчя, після чого, схопивши та утримуючи лівою рукою за п`ятий палець правої руки останнього, здійснила обертальний рух рукою навколо осі, заподіявши при цьому ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому основи середньої фаланги п`ятого пальця правої кісті зі зміщенням, яке, у відповідності до висновку експерта № 580 від 22.10.2019 року відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

Свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України ОСОБА_1 не визнала та пояснила суду, що 18.10.2019 року в неї захворіла собака та вона поїхала до ветеринарної клініки. Коли поверталась назад, стояла на зупинці громадського транспорту в районі кафе «Сказка» по вулиці Пугачова. Під`їхало маршрутне таксі №10 жовтого кольору, за кермом був потерпілий. Вона хотіла зайти в маршрутку , взялась за поручень, однак водій різко рушив із місця, ледь не наїхавши на неї. Залишившись на зупинці сіла в інше маршрутне таксі №3-А, доїхала до «Кохнівки», та звідти пішла до себе додому на «Лашки». Після 12 години їй требу була забрати онуку зі школи №21. Вона підійшла на кінцеву зупинку маршрутного таксі №10 , щоб поїхати до школи. На кінцеву приїхало те ж маршрутне таксі , яке в цей день не взяло її в якості пасажира. За кермом був потерпілий. Вона зайшла до салону та сіла на переднє одиночне сидіння. Між нею та водієм виник конфлікт. Коли намагалася сісти потерпілий хватав її за светр, волосся , намагаючись виштовхнути з автобуса. Все ж таки вона залишилась в автобусі та поїхала в школу. Намагалась викликати поліцію, однак не змогла додзвонитись. Дома розповіла про те, що сталось сину та чоловіку. Разом із чоловіком пішла на кінцеву зупинку , щоб побачити потерпілого, але його там не було. Викликала працівників поліції та написала заяву. Через шість днів звернулась до сімейного лікаря. Протягом 4-х місяців із поліції їй телефонували лише один раз. Також зазначила, що потерпілого вона за руки не хватала. Коли він намагався її виштовхнути з автобуса обома руками трималась за поручень. Крім них в маршрутному таксі нікого не було, свідок ОСОБА_3 у момент конфлікту перебувала на сходах , а потім сіла на місце розташоване за водієм.

Не зважаючи не визнання вини обвинуваченою, її вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України у повній мірі доведена наступними зібраними та дослідженими судом доказами, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який суду пояснив, що працює водієм на маршрутному таксі. 18.10.19 року перебував на роботі та виконував рейси за маршрутом №10. В той день близько 10 години перебував у районі вулиці Московська, стояв на зупинці та чекав коли буде зелене світло. В автобус заходили люди. Підійшла обвинувачена разом із собакою породи «Вівчарка». Він відмовився взяти її разом із собакою та поїхав далі. Близько 12 години приїхав на кінцеву зупинку «Лашки». О 12 годині повинен був розпочинати черговий рейс. Коли стояв до нього забігла обвинувачена та декілька раз вдарила по нозі, а потім почала бити кулаками по голові. Намагався ухилитися від ударів, виставив праву руку в її бік, щоб захиститись від ударів. Обвинувачена схватила його за мезиний палець та викрутила його. Після цього він поїхав по маршруту. Обвинувачена залишилась у салоні. По дорозі зателефонував диспетчеру та повідомив про травму, а також про те, що йому потрібно буде їхати до лікаря. Обвинувачена вийшла на зупинці «Школа», а він поїхав далі. Після того як висадив пасажирів на зупинці «Ринок» поїхав у третю лікарню. Там зробили рентгенівський знімок , поставили діагноз перелом та наклали гіпс. Перебуваючи в лікарні викликав працівників поліції та написав відповідну заяву. Також зазначив, що свідка ОСОБА_3 в маршрутному таксі він не бачив, натомість був інший свідок пасажир на прізвище ОСОБА_4 , яка залишила йому свій номер телефону;

- показаннями свідка ОСОБА_4 , яка пояснила суду, що 18.10.19 року їхала в маршрутному таксі №10 та заснула. Прокинулась від криків. Побачила, як обвинувачена била водія по голові руками, після чого схватила його за палець та потягла за руку. Водій відштовхував її від себе. Також чула як водій телефонував та повідомляв що їде у лікарню. Після сварки автобус поїхав, обвинувачена вийшла на зупинці «Школа», а вона на зупинці «Московська». Коли виходила залишила водію свій номер телефону. Також зазначила , що в момент сварки інших пасажирів у автобусі не було, палець за який обвинувачена хватала потерпілого був на правій руці;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , яка пояснила суду, що потерпілий був її підлеглим. 18.10.19 року надійшов дзвінок від ОСОБА_2 , який повідомив про те , що не взяв пасажира з собакою. Через деякий час ОСОБА_2 знову зателефонував та повідомив про те, що на нього напала обвинувачена та зламала йому палець. Також повідомив що у лікарні йому наклали гіпс після чого перебував на лікарняному;

- показаннями свідка ОСОБА_3 , яка пояснила суду, що ОСОБА_2 знає, як водія маршрутного таксі. Обвинувачена її сусідка. Точної дати не пам`ятає, разом із обвинуваченою зустрілась на кінцевій зупинці маршрутного таксі №10. Під`їхала маршрутка. Вона зайшла та сіла за водієм. Водій сидів на своєму місці. Обвинувачена разом із водієм почали сваритись. Коли повернулась у їх бік побачила як водій стоїть над обвинуваченою та тримає її за волосся. Обвинувачена намагалася відштовхнути водія. Потім водій відпустив обвинувачену та маршрутне таксі поїхало. Також зазначила, що крім них у салоні автобуса нікого не було. Чи хватала обвинувачена за палець потерпілого вона не бачила.

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.10.2019 року, відповідно до якого 18.10.019 року близько 12-00 год. на кінцевій зупинці «Лашки» жінка нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_2 , в результаті чого зламала п`ятий палець правої кісті;

- висновком експерта № 580 від 01.11.2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основи середньої фаланги п`ятого пальця правої кісті зі зміщенням, який утворився від одноразової травматичної дії тупого твердого предмету, сила якого ймовірно за все, діяла навколо осі п`ятого пальця правої кісті, так і в результаті удару в дану анатомічну ділянку, можливо в укаханий термін і за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього стеупеню тяжкості, за ознакою довготривалого розладу здоров`я. Тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_2 , не характерне для утворення при падінні потерпілого з положення стоячи на площині, як з раніше приданим прискоренням, так і без нього;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2020 року з фототаблицею, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 , вказав при яких обставинах йому були спричинені тілесні ушкодження;

- висновком експерта № 61 від 21.01.2020 року, відповідно до якого покази потерпілого ОСОБА_2 , надані ним в ході проведення слідчого експерименту по механізму, локалізації та кількості нанесених йому тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на його ім`я;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2020 року з фототаблицею, відповідно до якого свідок ОСОБА_4 , вказала при яких обставинах потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження;

- висновком експерта № 66 від 21.01.2020 року, відповідно до якого покази свідка ОСОБА_4 , надані нею в ході проведення слідчого експерименту по механізму, локалізації та кількості нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_2 можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на ім`я ОСОБА_2 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.01.2020 року з фототаблицею, відповідно до якого свідок ОСОБА_3 , вказала при яких обставинах потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження;

- висновком експерта № 75 від 21.01.2020 року, відповідно до якого покази свідка ОСОБА_3 , надані нею в ході проведення слідчого експерименту суперечать об`єктивним судово-медичним даним, отриманих приим судово-медичній експертизі ОСОБА_2 ;

- висновком експерта № 96 від 28.01.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основи середньої фаланги п`ятого пальця правої кісті зі зміщенням, який утворився від одноразової травматичної дії тупого твердого предмету, сила якого ймовірно за все, діяла навколо осі п`ятого пальця правої кісті, так і в результаті удару в дану анатомічну ділянку, можливо в укаханий термін і за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього стеупеню тяжкості, за ознакою довготривалого розладу здоров`я. Тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_2 , не характерне для утворення при падінні потерпілого з положення стоячи на площині, як з раніше приданим прискоренням, так і без нього;

- протоколом пред`явдення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2020 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка нанесла йому тілесні ушокдження 18.10.2019 року;

- протоколом пред`явдення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2020 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_7 як особу, яка нанесла ОСОБА_2 тілесні ушокдження 18.10.2019 року;

- протоколом огляду документу (документів) від 27.01.2020 року, які підтверджують, що 18.10.2019 року ОСОБА_2 перебував на роботі в якості водія ПП «Автоекспрес плюс», а також 18.10.2019 року звертався до лікаря травматолога, який йому встановив діагноз «закритий перелом середньої фаланги п`ятого пальця правої кісті» та 18.10.2019 року отримав лист непрацездатності;

- речовими доказами.

Зазначені докази винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, є такими, що доповнюють одне одного, є належними допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визначеним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (ст.5,8 Конвенції) тощо.

Твердження сторони захисту про недопустимість протоколів проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 , висновку СМЕ №66 від 21.01.20, протоколів проведення слідчого експерименту з потерпілим, висновку СМЕ №61 від 21.01.20, з тих підстав, що потерпілий та свідок під час їх допиту в суді давали неправдиві свідчення, суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Відповідно до ст.67 та 353 КПК України за завідомо неправдиві показання суду, свідок та потерпілий несе кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст.65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Тобто, нормами чинного кримінального закону передбачена кримінальна відповідальність свідка та потерпілого за надані завідомо неправдиві показання суду.

Потерпілий та свідок ОСОБА_8 були у встановленому порядку викликані до суду та склавши присягу добровільно надали суду показання. Те що показання вказаних осіб, на думку сторони захисту, протирічать їх версії подій , не може вказувати на те, що під час допиту потерпілого та свідка були встановлені чи існували обставини передбачені в ст.. 86,87 КПК України. Застосування ж доктрини «плодів отруйного дерева» в цьому випадку суд вважає недоречним.

На думку суду, обвинувачена не визнаючи своєї вини та вказуючи, що не вчиняла злочину, намагається уникнути кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії.

Показання обвинуваченої про те що, тілесних ушкоджень ОСОБА_2 вона не спричиняла, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілого, який чітко та в категоричній формі вказав на обвинувачену як на особу, яка вчинила відносно нього злочин. Його показання є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими доказами дослідженими судом. Даних які б свідчили про наявність підстав для обмовляння потерпілим обвинуваченої судовим розгядом не встановлено. При цьому суд враховує також, що ні обвинувачена ні свідки як сторони обвинувачення так і свідки сторони захисту не заперечують існування конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що мав місце на кінцевій зупинці «Лашки» маршрутного таксі №10 близько 12 години 18.10.2019 року, що під час цього конфлікту застосовувалась фізична сила, а також те, що в обвинуваченої був певний мотив на вчинення неправомірних дій відносно потерпілого через те, що останній відмовився брати її в якості пасажирки в той день.

До показань свідка ОСОБА_3 в частині способу заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому суд відноситься критично, оскільки вони суперечать даним судово-медичної експертизи ОСОБА_2 , що підтверджується висновком експерта № 75 від 21.01.2020 року. Не вважає суд і такими, що вказують на не причетність обвинуваченої до інкримінованого їй злочину і показання свідків сторони захисту ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки вказані особи не були безпосередніми свідками конфлікту що мав місце між обвинуваченою та потерпілим на зупинці громадського транспорту «Лашки».

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані та досліджені судом докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями спричинила потерпілому ОСОБА_2 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило довготривалий розлад здоров`я та її дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 122 КК України, а її винуватість доведена згідно з критерієм «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» був запозичений із правової системи загального права (Великобританія, США) та активно використовується Європейським судом з прав людини. Зокрема, у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015 року, заява №10705/12) Європейський суд з прав людини відзначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому, розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченій ОСОБА_1 міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, її сімейний стан, стан здоров`я та вік.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченої, виходячи з указаної в ст.. 50 КК України мети , принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, даних про особу обвинуваченої , характеру вчинених нею дій та їх небезпечності, суд приходить до висновку, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 , попередження вчинення нею нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 122 КК України.

В той же час, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, стан її здоров`я та вік, наявність ряду хронічних захворювань, суд приходить до переконання про можливість на підставі ст. 75 КК України звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, з випробуванням, із встановленням їй іспитового строку та покладенням обов`язків передбачених ст.. 76 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не пред"являвся.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України і призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік, поклавши відповідно до ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази: амбулаторну картку на ім`я ОСОБА_2 - повернути потерпілому ОСОБА_2 , копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: