Вирок № 92458600, 21.10.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження №

Справа № 428/8164/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Кожем`яки А.В.,

прокурора Гринченка Д.В.,

захисника Суткової Р.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130370001412 від 31.07.2020 року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, українець, громадянина України, який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, розлученого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, маючого вищу освіту, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2020 року о 22 годині 09 хвилин екіпаж Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП) «Цейлон 110» у складі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснював патрулювання у м. Сєвєродонецьку та рухаючись по шосе Будівельників, поблизу автомобільної заправної станції «МТК» виявив транспортний засіб мопед «Yamaha Jog», державний номерний знак НОМЕР_1 , який побачивши автомобіль патрульної поліції почав нервувати та змінив напрямок руху у бік лісу.

Співробітники УПП екіпажу «Цейлон 110», керуючись ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» наздогнали та зупинили вказаний транспортний засіб у лісосмузі, поруч із автомобільною заправною станцією «МТК» по шосе Будівельників м. Сєвєродонецька, Луганської області.

Працівником патрульної поліції ОСОБА_3 роз`яснено водію про ведення відео фіксації та запропоновано надати документи для перевірки. Відповідно до вимог п.2.4 правил дорожнього руху працівниками поліції перевірено наявність у водія документів, а саме: посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В ході проведення перевірки документів встановлено, що водієм є громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході перевірки документів, поліцейський підрозділу УПП ОСОБА_3 звернув увагу на те, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме характерний запах із порожнини рота, невиразне загальмоване мовлення та тремтіння рук, через що ОСОБА_3 згідно наказу № 1452/735 «Про затвердження інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижує реакцію і увагу» запропоновано пройти медичний огляд на місці за допомогою алкотестера «Драгер» або проїхати до найближчого медичного закладу для проведення медичного огляду на предмет виявлення ознак алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на місці та в закладі охорони здоров`я. Далі, поліцейським ОСОБА_3 повідомлено ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. (керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння).

ОСОБА_1 звертаючись до працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діючи умисно, протиправно, бажаючи уникнути адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, в особистих інтересах, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, запропонував неправомірну вигоду у розмірі 10 тисяч грн. за не складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Після чого, працівник поліції ОСОБА_3 усвідомлюючи, що повідомлення ОСОБА_1 очевидно свідчить про висловлення наміру та готовність надати неправомірну вигоду, керуючись у своїх діях чинним законодавством України, а саме: Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяння ОСОБА_1 викликав слідчо - оперативну групу для фіксації кримінального правопорушення.

30.09.2020 року під час досудового розслідування кримінального провадження між прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Гринченком Д.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_1 , за участю захисника Суткової Р.А., на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і зобов`язується: беззастережно визнати у судовому провадженні свою вину в обсязі пред`явленної підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, тобто у пропозиції службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Гринченко Д.В. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Суткова Р.А. також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України - як пропозиція службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 30 вересня 2020 року між прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Гринченком Д.В. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують відповідно до ст. 67 КК України. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений, судові витрати відсутні. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 вересня 2020 року між прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Гринченком Д.В. та підозрюваним ОСОБА_1 за участю захисника Суткової Р.А. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130370001412 від 31.07.2020 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч ) гривень: (Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, Код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: компакт диск з відеозаписом з камер нагрудного реєстратора співробітників УПП в Луганській області, долучений до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова