Ухвала суду № 92455759, 23.10.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/30769/20

Провадження № 1-кс/947/16125/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Гораш А.С., за участю прокурора Корнієнко Є.В., захисника підозрюваного – адвоката Потопальського С.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Іванової І.Ю., яке погоджене прокурором відділу військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Корнієнко Є.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42020161010000282 від 05.10.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Злинка, Маловисківського району, Кіровоградської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, який проходить військову службу за контрактом на посаді командира роти матеріального забезпечення, у військовому званні «капітан», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 24.09.2018 наказом №207 командира військового частини А1620 капітана ОСОБА_1 призначено на посаду командира роти матеріально-технічного забезпечення військової частини А1620.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України ОСОБА_1 зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. ст. 1, 8 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до вимог ст. 8 вищевказаного Закону, державний службовець зобов`язаний у тому числі: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Так, при вступі до лав Збройних Сил України, відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ОСОБА_1 склав Військову присягу на вірність народу України та присягнув бути вірними та відданими українському народові, непохитно стояти на сторожі свободи і незалежності української держави, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та неухильно дотримуватися Конституції та законів України.

Згідно із ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати негідних вчинків.

Крім того, відповідно до ст. ст. 111, 112 Закону України «про Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» командир роти в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти, за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, за успішне виконання ротою бойових завдань, за ведення ротного господарства, командир роти підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу роти.

Крім того, командир роти зобов`язаний: підтримувати особовий склад роти, озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності, організовувати в роті бойову підготовку, складати розклад занять на тиждень, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського складу, а також з підрозділами роти, з пошаною ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу, знати військове звання, прізвище, строк служби, посаду чи спеціальність, родинний стан, ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця роти, постійно проводити з ними індивідуально-виховну роботу, виховувати особовий склад роти, в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки та майна роти, піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, доповідати командирові батальйону про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на особовий склад роти, крім того, командир окремої роти зобов`язаний: проводити контрольні заняття з підрозділами після закінчення їх бойового злагодження, організовувати охорону роти, контроль за несенням служби, не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіряти стан її несення.

Одночасно, ст. ст. 45, 48, 53 Закону України «про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення, зокрема командир роти командир має право застосовувати стягнення, у вигляді: зауваження, догани, суворої догани.

В той же час, як визначено «порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого наказом № 260 від 07.06.2018 Міністерства оборони України, командири (начальники) військових частин Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

В той же час, при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється не в повному обсязі або не виплачується взагалі.

У зв`язку із вищевикладеним, відповідно до примітки 1 до статті 364 КК України, ОСОБА_1 під час перебування на посаді командира роти матеріального забезпечення військової частини А1620 (м. Одеса) відповідно до своїх обов`язків є службовою особою та виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 3, ст. 22, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є уповноважені на виконання функцій держави військові посадові особи Збройних Сил України, які в установленому законом порядку притягаються до кримінальної відповідальності. Вказаним особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Зазначені особи зобов`язані вживати невідкладно заходи щодо запобігання одержанню неправомірної вигоди визначені ст. 24 цього Закону.

В силу наявного досвіду проходження військової служби – ОСОБА_1 знає та розуміє вищевикладені вимоги Конституції України, Законів України та виданих в її розвиток та реалізацію інших нормативно-правових актів, що встановлюють зазначені обмеження.

Однак, діючи в порушення наведених вимог законів, ОСОБА_1 , як службова особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди вчинив корупційний злочин при наступних обставинах.

Так, з 22.02.2020 у військовій частині А1602, яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Магістральна, 37, проходить військову службу за контрактом на посаді командира відділення взводу охорони роти матеріально-технічного забезпечення молодший сержант ОСОБА_2 , для якого капітан ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. ст. 28-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є начальником за посадою та військовим званням, тобто вони перебувають у відносинах підлеглості.

16.09.2020 у післяобідній час, в ході капітан ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні свого службового кабінету, розташованого на території військової частини А1620, яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Магістральна, 37, діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, та з метою особистого збагачення, використовуючи надану йому владу та службове становище, виказав підлеглому йому військовослужбовцю командиру відділення взводу охорони, молодшому сержанту ОСОБА_2 прохання надати йому, тобто ОСОБА_1 , неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 200 (двісті) доларів США (що відповідно до даних НБУ станом на 16.09.2020 складало 5 610 тисяч гривень) за вчинення ним, як службовою особою, в інтересах ОСОБА_2 , як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме: за не ініціювання переведення службового розслідування за фактом начебто порушення громадського порядку ОСОБА_2 на початку вересня 2020 року, що виражось в порушень правил дорожнього руху, поєднуючи своє прохання з погрозою у разі відмови вжиттям дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за створенням штучних перешкод для проходження подальшої служби молодшим сержантом ОСОБА_2 та притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за порушення громадського порядку.

Однак, 06.10.2020 ОСОБА_2 розуміючи протиправність вимог свого безпосереднього командира – капітана роти матеріально технічного забезпечення військової частини А1620 капітана ОСОБА_1 , звернувся до правоохоронних органів та у подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності ОСОБА_1 .

З метою досягнення своїх злочинних намірів ОСОБА_1 , не пізніше 12.10.2020, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, вступивши у злочинну змову з старшиною роти матеріально-технічного забезпечення проходить військову службу ОСОБА_3 , розробив план дій, з метою приховування вчинення злочину, відвівши в ньому для ОСОБА_3 , роль пособника, який сприятиме вчиненню ним злочину шляхом отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у якості неправомірної вигоди за створенням штучних перешкод для проходження подальшої служби молодшого сержанта ОСОБА_2 та притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за порушення громадського порядку.

В подальшому 12.10.2020 капітан ОСОБА_1 в приміщенні свого службового кабінету, розташованого на території військової частини А1620, яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Магістральна, 37, діючи умисно та протиправно, за попередньою змовою групою осіб зі ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, та з метою особистого збагачення, використовуючи надану йому владу та службове становище повторно нагадав ОСОБА_2 про необхідність передання неправомірної вигоди для себе, визначивши порядок отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів через свого підлеглого старшину ОСОБА_3 , поєднуючи своє прохання з погрозою у разі відмови вжиттям дій з використанням наданої йому влади та службового становища щодо створенням штучних перешкод для переводу по службі ОСОБА_2 з військової частини А1620 до іншої військової частини та не ініціювання його переведення з військової служби за контрактом на строкову військову службу.

Так, 12.10.2020 об 18 годин 50 хвилин, старшина ОСОБА_3 , діючи на виконання раніше визначеного злочинного плану за попередньою змовою групою осіб зі ОСОБА_1 , знаходячись біля будинку, перебуваючи на місці для паркування автомобілів мережі супермаркетів «Таврія В» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Лиманка, на розі вилиць Дальня та Дмитрівська, діючи за вказівкою ОСОБА_1 , одержав від ОСОБА_2 , першу частину раніше встановленої суми неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень, за вчинення ним, як службовою особою, в інтересах ОСОБА_2 , як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої ОСОБА_1 , за не ініціювання переведення службового розслідування за фактами порушення вказаним військовослужбовцем обов`язків військової служби, з погрозою у разі відмови вжиттям дій з використанням наданої йому влади та службового становища щодо створенням штучних перешкод для переводу по службі ОСОБА_2 з військової частини А1620 до іншої військової частини та не ініціювання його переведення з військової служби за контрактом на строкову військову службу.

В подальшому, 22.10.2020 приблизно об 16 годині 45 хвилин, капітан ОСОБА_1 перебуваючи на території військової частини А1620, яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Магістральна, 37 діючи у визначений ним спосіб, повідомив молодшому сержанту ОСОБА_2 про необхідність передати другу частину обумовленої неправомірної вигоди через старшину ОСОБА_3 .

Того ж дня, 22.10.2020 приблизно об 16 годині 50 хвилин ОСОБА_2 діючи за вказівкою капітана ОСОБА_1 передав через старшину ОСОБА_3 , який діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 отримав для себе та останнього другу частину неправомірної вигоди у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, після чого, частину неправомірної вигоди у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень передав ОСОБА_1 , а другу частину у сумі 1000 (тисячу) гривень залишив для себе, за вчинення ОСОБА_1 , як службовою особою в інтересах ОСОБА_2 , як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, за не ініціювання переведення службового розслідування за фактами порушення вказаним військовослужбовцем обов`язків військової служби, з погрозою у разі відмови вжиттям дій з використанням наданої йому влади та службового становища щодо створенням штучних перешкод для переводу по службі ОСОБА_2 з військової частини А1620 до іншої військової частини та не ініціювання його переведення з військової служби за контрактом на строкову військову службу.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що враховуючи вагомість посади командира роти матеріально-технічного забезпечення військової частини А1620, маючи досвід проходження військової служби в ЗС ВМС України, ОСОБА_1 може використовувати здобутий досвід та вагомість своєї посади для впливу на свідків, які вже допитані у вищевказаному кримінальному провадженні та які установлюються слідством, у тому числі зловживаючи вагомістю своєї посади та наданої йому влади.

Окрім того, маючи вільний доступ до службових кабінетів військової частини А1620, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей та документів, які мають значення для досудового розслідування, у тому числі особової справи командира відділення взводу охорони роти матеріально-технічного забезпечення молодший сержант ОСОБА_2 та документів, пов`язаних з проходженням служби ОСОБА_2 , а також чинити тиск на останнього. Також, слід врахувати, що підозрюваний є офіцером Збройних Сил України, а отже признаний придатним за своїм станом здоров`я та морально діловими якостями до військової служби особою, має відповідні тактичні навички, що може використовувати задля спроб переховуватися від органу досудового розслідування та суду на території іншої держави.

Підтримує добрі, у тому числі дружні, взаємовідносини серед інших офіцерів військової частини А1620, може впливати через останніх на свідків, які вже допитані у вищевказаному кримінальному провадженні та які установлюються слідством, значна кількість свідків у вказаному кримінальному проваджені складає рядовий та сержантський склад військового підрозділу.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засідання заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, вказавши, що підозра необґрунтована, ОСОБА_1 має бездоганну репутацію, має на утриманні дітей, є військовослужбовцем, учасником антитерористичної операції.

Підозрюваний в судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вказавши, що не має наміру ухилятися.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 23.10.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто – прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 06.10.2020 року, протоколом додаткового допит свідка ОСОБА_2 від 14.10.2020 року, протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_2 від 23.10.2020 року, протоколом добровільно виданих грошових коштів від 12.10.2020 року, протоколом огляду та вручення грошових коштів від 12.10.2020 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 22.10.2020 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 22.10.2020 року, протоколом огляду від 23.10.2020 року, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.2 Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину у сфері службової діяльності, яке поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, його суспільно-небезпечний характер, який підриває авторитет військової служби, ту обставину, що ОСОБА_1 є службовою особою, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, беручи до уваги те, що підозрюваний, перебуваючи на посаді командира роти матеріального забезпечення військової частини А1620, має вільний доступ до службових кабінетів військової частини, документів та електронних носіїв інформації, зокрема, пов`язаних з проходженням військової служби ОСОБА_2 , що можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про наявність також ризику, передбаченому ч. 2 ст. 177 КПК України, а саме ризику у вигляді можливого знищення, приховання або спотворення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як докази в рамках даного кримінального провадження.

Також, враховуючи кваліфікуючі ознаки даного діяння, зокрема, ймовірного вчинення кримінального правопорушення з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого незаконного впливу на свідків, зокрема, на тих, які проходять військову службу разом з ОСОБА_1 , а також тих, які перебувають у його підпорядкуванні, та можуть повідомити важливі обставини вчинення кримінального правопорушення.

4.3 Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_1 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

4.4. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_1 розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, суспільно-небезпечні наслідки ймовірного вчинення такого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у його вчиненні, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні корупційного злочину, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, оскільки саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, у випадку її внесення.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Іванової І.Ю., яке погоджене прокурором відділу військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Корнієнко Є.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42020161010000282 від 05.10.2020 року – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Південного територіального управління Військової служби правопорядку у ЗС України строком на 30 (тридцять) днів, до 21.11.2020 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, МФО – 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 23.12.2020 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. Прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4. Утримуватися від спілкування з свідками та експертами у цьому кримінальному провадженні;

5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6. Носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.