Ухвала суду № 92455701, 26.10.2020, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 487/5219/20

Провадження № 2/947/4503/20

УХВАЛА

26.10.2020 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської місцевої прокуратури №1, Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, Державної казначейської служби України та ТОВ «РосКосметика» про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

В С Т А Н О В И В:

15.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва із позовом до Миколаївської місцевої прокуратури №1, Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, Державної казначейської служби України та ТОВ "РосКосметика№ про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 року вбачається, що цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Кузьменко В.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 17.09.2020 року вказану цивільну справу направлено за підсудністю до Київського районного суду міста Одеси за територіальною підсудністю, на підставі ст.28 ЦПК України, яка регулює альтернативну підсудність справ за вибором позивача.

23.10.2020 року до Київського районного суду міста Одеси надійшли матеріали справи за вказаним позовом та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Оглянувши отримані матеріали цивільної справи №487/5219/20, суд вважає відсутніми підстави для прийняття справи до свого провадження та вирішення питання щодо відкриття провадження по справі, з метою усунення порушень прав заявника по справі гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.4 ст.28 ЦПК України, позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Отже, чинне Цивільне Процесуальне законодавство України встановлює підсудність справ – загальну, а також в деяких категоріях справ – альтернативну.

За поданим позивачем позов підлягають застосуванню загальна підсудність і може бути застосована альтернативна у відповідності до ч.4 ст.28 ЦПК України.

Натомість слід звернути увагу, що ч.16 ст. 28 ЦПК України передбачає, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Отже, альтернативна підсудність передбачена ч.4 ст.28 ЦПК України застосовуються, як право позивача, а відтак саме за його вибором, в протилежності від загальної підсудності, яка визначає загальні правила визначення підсудності цивільної справи за місцезнаходженням відповідача.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачем – ОСОБА_1 було здійснено розпорядження своїми процесуальними правами та обрано підсудність справ за місцезнаходженням одного з відповідачів по справі, пред`явивши позов до Заводського районного суду міста Миколаєва.

Одночасно суд звертає увагу, що відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ст.13 ЦПК України).

При викладених обставинах, суд приходить до висновку, що позивач пред`явивши зазначений позов в межах територіальної юрисдикції до Заводського районного суду міста Одеси за правилами ст.27 ЦПК України, вірно обравши суд за територіальним місцезнаходженням одного з відповідачів, розпорядився своїми процесуальними правами, а відтак у позивача відсутнє волевиявлення на розгляд його спору Київським районним судом міста Одеси, як судом за альтернативною територіальною юрисдикцією, за правилами ч.4 ст.28 ЦПК України, а саме за місцем його проживання, з урахуванням відсутності в матеріалах справи відповідної заяви чи будь-якої іншої процесуальної заяви від позивача на передачу справи за місцем його проживання.

Отже, як вбачається, під час постановлення ухвали Заводським районним судом міста Одеси від 17.09.2020 року в межах цієї цивільної справи, на вищевказані приписи законодавства не було звернуто належної уваги, чим фактично здійснено розпорядження правами позивача, за відсутності його волевиявлення.

Одночасно, суд приймає до уваги те, що належним місцем проживання особи є його зареєстроване місце проживання чи перебування, яке перевіряється у відповідності до відомостей Державної міграційної служби України.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка місця проживання чи перебування позивача, шляхом скерування запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) позивача, не здійснювалось, а відтак зазначена позивачем адреса його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є невстановленою і не перевіреною належним чином.

Крім того, як вбачається, ухвала Заводського районного суду міста Миколаєва від 17.09.2020 року про передання справи за територіальною юрисдикцією, у відповідності до норм ст. 353 ЦПК України підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

У відповідності до ч.3 ст.31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З аналізу вказаних приписів законодавства вбачається, що передання справи на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України здійснюється судом після закінчення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, та задля захисту прав та інтересів осіб, слід отримати відомості на підтвердження отримання такою особою копії відповідної ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №487/5219/20, матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання позивачем копії ували суду від 17.09.2020 року, а відтак його обізнаності з нею, спливу строків на апеляційне оскарження ухвали суду, з урахуванням того, що справу було передано до суду за альтернативною територіальною юрисдикцією відповідно до ст. 28 ЦПК України, без відомостей про згоду та взагалі обізнаність позивача, яка в свою чергу застосовується лише за вибором позивача і обирається за його правом.

При викладених обставинах, суд приходить до висновку про непідсудність справи Київському районному суду міста Одеси.

Однак, враховуючи те, що дана справа направлена Заводським районним судом міста Миколаєва до Київського районного суду міста Одеси з порушенням правил, встановлених ст. 31 ЦПК України, повернення справи для вирішення питання про правильне визначення правил підсудності не може вважатися спором про підсудність, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Основного Закону: правосуддя в Україні здійнюється виключно судами. Делегування їхніх функцій, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тобто юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з конституційними положеннями, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів. Цим Законом, зокрема, закріплено положення щодо права на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма з`явилась саме завдяки впливу ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Питання підсудності регулюються відповідними процесуальними кодексами. Зокрема, підсудність цивільних справ визначається відповідно до ст.ст. 26-32 ЦПК України.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп/1997, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012, Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи загальні правила підсудності, суд приходить до висновку, що цивільна справа № 487/5219/20 передана до Київського районного суду міста Одеси за правилами альтернативної територіальної юрисдикції, без волевиявлення на те позивача, є помилкою та з порушенням правил підсудності, відкриття провадження по якій порушить визначення розгляду справи належним судом, а також може бути наслідком порушення прав заявника по справі гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, за наслідком чого, з метою попередження таких обставин, що є прерогативою суду, для розгляду справи належним судом, встановленим законом, що в іншому випадку є наслідком скасування судового рішення, суд вважає за необхідне повернути матеріали цивільної справи за підсудністю до Заводського районного суду міста Миколаєва.

Одночасно суд вважає, що такі дії є виправданими, оскільки усунення допущеної помилки, гарантує права та інтереси сторін на належний розгляд їх спору належним судом, встановленим законом, упродовж розумного строку, оскільки у разі скасування рішення суду за наслідком розгляду справи, з підстав на формальне відношення до визначених правил, може мати як наслідок затягування розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 187, 354 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті до провадження цивільної справи №487/5219/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської місцевої прокуратури №1, Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, Державної казначейської служби України та ТОВ «РосКосметика» про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Цивільну справу №487/5219/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської місцевої прокуратури №1, Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, Державної казначейської служби України та ТОВ «РосКосметика» про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, повернути до Заводського районного суду міста Миколаєва, за належною територіальною юрисдикцією.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Передачу справи на розгляд іншому суду здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Калініченко Л. В.