Рішення № 92452449, 26.10.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5536/20

РІШЕННЯ

іменем України

26 жовтня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.07.2020 №222030008192 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років згідно заяви від 22.07.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 22.07.2020 пенсію за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувшись до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", отримала відповідь про відмову у призначені пенсії за вислугою років у зв`язку з недостатністю спеціального стажу.

Таку відмову позивач вважає протиправною та такою що порушує її право на пенсію за вислугою років, оскільки відповідач прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугою років.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач 16.10.2020 надав до суду відзив, в якому вказує, що підстав для скасування рішення щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за вислугу років немає. З урахуванням зазначеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 22.07.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. До заяви додала документи, перелік яких визначено Порядком.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення від 29.07.2020 №222030008192, яким відмовив у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 у зв`язку з відсутністю станом на 11.10.2017 стажу 26 років 6 місяців. У листі від 11.08.2020 відповідач вказав, що станом на 11.10.2017 стаж за вислугу років у позивача складає 24 роки 5 місяців 22 дні при необхідних 26 років 6 місяців.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в призначені пенсії за вислугу років протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1788-ХІІ пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.

Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ в редакції, що діяла до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911 -VIII, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

З прийняттям Закону № 213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а з прийняттям Закону № 911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ в редакції Закону № 911-VIII встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; або ж 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, стаття 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.09.10 №20-рп/2010 зазначив, що визнання неконституційним Закону у зв`язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України в абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14.12.2000 №15-рп/2000, "рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8)".

У рішенні від 04.06.19 №2-р/2019 Конституційний Суд України вирішив, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення пункт 2 резолютивної частини Рішення.

Отже, зміни до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, внесені законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 №213-VІІІ, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.15 №911 -VIII, втратили чинність з 04.06.19.

Таким чином, починаючи з 05.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VІІІ, а саме: "Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку".

Суд звертає увагу, що станом на 22.07.2020, тобто на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я, пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ встановлював, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, зокрема, до зазначеного переліку належать лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги , закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах. Даною посатновою визначено право працівників освіти, охорони здоров`я і соціального захисту на призначення пенсії за вислугою років за наявності 25 років спеціального стажу роботи.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 22.07.2020, тому на момент звернення положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ мали бути застосовані відповідачем у редакції, чинній до внесення до нього змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 №213-VІІІ, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.15 №911-VIII.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За даними записів трудової книжки у період з 27.04.2004 по 21.07.2020 ОСОБА_1 працювала на посаді сестри медичної відділення анастезіології та інтенсивної терапії для дітей.

У листі від 11.08.2020 відповідач вказує, що станом на 11.10.2017 позивач має 24 роки 5 місяців 22 дні стажу роботи за спеціальністю.

З них, період роботи з 27.04.2004 по 03.05.2015 зараховано у подвійному обчисленні за роботу на посаді сестри медичного відділення анастезіології та інтенсивної терапії для дітей, а це 22 роки 14 днів.

Період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.05.2015 по 11.10.2017 зараховано в календарному обчисленні та він складає 2 роки 5 місяців 8 днів.

Суд також звертає увагу на той факт, що період догляду за дитиною з 12.10.2017 по 21.07.2020 (2 роки 9 місяців 10 днів) відповідач взагалі не враховував при обчисленні кількості стажу роботи за спецальністю, що не відповідає вимогам ст.181 КЗпП України, де зазначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду до досягнення дитиною шестирічного віку зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

А тому, на дату звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років позивач мав 29 років 7 місяців 2 дні спеціального стажу роботи.

Отже, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років (22.07.2020) позивач мав право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, оскільки спеціальний стаж становив більше 25 років.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, отже порушене право позивача на пенсію на думку суду підлягає захисту, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задоволити.

Відповідно до положень ч.1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.07.2020 №222030008192 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 22 липня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя А.М. Ковальчук