Ухвала суду № 92452276, 23.10.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4620/20

1-кп/405/170/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2020 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді: Льон С.М.,

при секретарі: Люльчак А.А.,

за участю прокурора: Дегтярьова В.І.,

законного представника н/л потерпілого: ОСОБА_1 ,

н/л потерпілого: ОСОБА_2 ,

захисника: Любович О.Ю.,

обвинуваченого: ОСОБА_3

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Кропивницький обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020125020000073 від 04.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.09.2020 ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.11.2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

В судовому засіданні прокурор вказав про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що ризики застосування запобіжного заходу - тримання під вартою не відпали, враховуючи тяжкість покарання обвинувачений може ухилитися від суду, раніше судимий, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Окрім того, є ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, які не допитані в судовому засіданні.

Захисник Любович О.Ю. заперечила проти продовження строку тримання під вартою, вказавши, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не можуть слугувати підставою для продовження даного запобіжного заходу. Враховуючи стан здоров`я, оскільки обвинувачений має ряд захворювань і перебуває під наглядом лікарів,просила змінити запобіжних захід на домашній арешт. Вказала, що належного лікування ОСОБА_3 в установі не отримує.

Обвинувачений підтримав позицію захисника та вказав, що впливати на учасників процесу не має наміру, а тому просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Законний преставник н/л потерпілого ОСОБА_1 та н/л потерпілий ОСОБА_2 підтримали думку захисника.

Враховуючи доводи прокурора, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 судом враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого. Також, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Так, ОСОБА_3 неодружений, не має утриманців, не працює, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків. Раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, які відностяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів, за .2 ст.186 КК Українипередбачено покарання від 4 до 6 років позбавлення волі.

Окрім того, в провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває на розгляді матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України. В даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 14.07.2020 року, під час відбування якого ним скоєно новий злочин.

Наведене свідчить про наявність ризиків, встановлених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які вказують на можливість обвинуваченою у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі викладеного запобіжний захід - тримання під вартою відносно ОСОБА_3 підлягає продовженню строком на 60 днів, тобто до 21 грудня 2020 року включно, так як більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та завдань кримінального провадження.

При цьому, відповідно до положення ч. 5 ст. 182, ч.3, ч.4 ст. ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_3 , його особу, матеріальний стан, шкоду завдану потерпілим, суд

приходить до висновку щодо визначення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 42 040 гривень.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 314-316 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 21 грудня 2020 року включно.

Визначити розмір застави в сумі 42 040 гривень, яка може бути внесена на депозитний рахунок: рахунок отримувача № UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі №12020125020000073 від 04.07.2020 року.

В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 до 21.12.2020 року виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування з потерпілими і свідками у даному кримінальному проваджені.

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.

Копію ухвалу направити до ДУ "Кропивницький СІ", для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Світлана Михайлівна Льон