Рішення № 92451890, 26.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 жовтня 2020 року № 520/12871/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 10 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 34952393) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо не зняття арешту з транспортного засобу марки ВАЗ , моделі 210990-20,2006 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 , накладений Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) скасувати арешт (заборону відчуження), що обліковується у базі даних Єдиного державного реєстру стосовно транспортного засобу марки ВАЗ , моделі 210990-20,2006 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 , накладений згідно постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції , яка надіслана листом від 27.11.2007 № 16620

Ухвалою суду від 30.09.2020 у справі відкрито провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем недотримано вимоги Закону України "Про виконавче провадження" в частині зняття арешту, що обумовило звернення до суду.

В судове засідання призначене на 26.10.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач правом надання відзиву на адміністративний позов не скористався, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника та у вирішенні справи поклався на розсуд суду.

За правилами, встановленими ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено такі обставини.

Позивачеві на праві власності належить транспортний засіб марки ВАЗ, моделі 210990-20, 2006 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 22 липня 2006 року РЕВ MB №1 ДАІ ГУМВСУ в Харківській області.

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС від 29.04.2020 року № 31/439аз в базі даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, обліковується арешт (заборона відчуження) на транспортний засіб марки ВАЗ, моделі 210990-20, 2006 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 . накладений Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Згідно відповідей Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) від 29.04.2020 року №53292 та №53289 на адвокатський запит Яковлєвої Л.І. 4 від 18.04.2020 року та на заяву про зняття арешту від 18.04.2020 (копії відповідей додаються) року вбачається, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 29.04.2020 року відкриті виконавчі провадження, в яких боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , в Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові відсутні; 14.08.2012 року на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2-8887/2011 від 21.05.2012 року , виданий Дзержинським райсудом м. Харкова, про ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 24018.81 грн та судових витрат.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2011 року задоволена заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову: накладено арешт у межах суми заборгованості за кредитним договором №б/н від 25.01.2006 у сумі 24218.81 грн на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить позивачу шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.01.2019 року заяву ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №2-8887/2011 задоволено та скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2011 року по справі №2-8887/2011 у вигляді накладення арешту у межах суми заборгованості за кредитним договором №б/н від 25.01.2006 у сумі 24218. 81 грн на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить позивачу.

З тексту ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.01.2019 встановлено, що згідно довідки Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 10.12.2018, у ОСОБА_4 станом на 10.12.2018 немає заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків ГТУЮ у Харківській області від 28.12.2018 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №638/5757/15-ц, виданого 30.12.2015 Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.01.2006 закінчено.

На повторне звернення до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) щодо наявності правових підстав для арешту рухомого майна, а саме: транспортного засобу марки ВАЗ. моделі 210990-20, 2006 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 та зняття арешту з транспортного засобу отримано відповідь від 11.09.2020, яка фактично дублює попередню, від 29.04.2020 р. та відповідач не повідомляє про наявність правових підстав для накладення арешту на вказаний транспортний засіб.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" ( у ред. на момент виникнення спірних правовідносин) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.

Водночас, відповідачем не надано доказів існування на момент розгляду справи у суді виконавчих проваджень, у межах яких позивач виступає боржником.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна та на момент існування виконавчого провадження відносно позивача), У разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 №1404 "Про виконавче провадження", а саме ч.1 ст.40.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Аналогічні положення містяться у п.1 р.10, п.2,4 р.11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями", затверджених наказом Мінюсту від 07.06.2017 за № 1829/5 якими визначено, що завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Справи (документи), які підлягають знищенню, включаються до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, який формується Системою.

Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що виконавче провадження завершено, тоді як закінчення строку зберігання матеріалів цього виконавчого провадження не може слугувати підставою для відмови у відновленні порушених прав позивача.

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404 (в редакції, на момент звернення позивача до суду), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Частиною 5 статті ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404 (в редакції, на момент звернення позивача до суду) передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність відкритого виконавчого провадження та не підтверджено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на майно позивача.

В той же час суд заважує, що ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є саме зобов`язання відповідача зняти накладений арешт, яким поглинається вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині незняття оскаржуваного арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1,2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст.72-77, 242-246, 255, 268-272, 287 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) скасувати арешт (заборону відчуження), що обліковується у базі даних Єдиного державного реєстру стосовно транспортного засобу марки ВАЗ , моделі 210990-20,2006 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 , який належіть ОСОБА_1 , накладений згідно постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції , яка надіслана листом від 27.11.2007 № 16620

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.