Рішення № 92451727, 26.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 р. №520/10050/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 №Ф-121216 У, видану Головним управлінням ДПС у Харківській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості та штрафних санкцій в сумі 18104,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган протиправно ставить йому у вину несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Ухвалою суду від 26.08.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Також вказав, що з 19.01.2016 по 18.10.2018 позивачем щомісячно порушувались терміни сплати єдиного внеску, в результаті чого в індивідуальній податковій картці платника виникла заборгованість. Вважає, що у зв`язку із несплатою ЄСВ, правомірно застосував до позивача штрафні санкції та пеню, які сформовані в оскаржувану податкову вимогу.

Також сторонами надано до суду додаткові пояснення.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 20.11.2007 та здійснює підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 47.19 - "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, у яких визначено суми, які підлягають сплаті за 2016 рік в розмірі 3797,64 грн., за 2017 рік в розмірі 8448,00 грн., за 2018 рік в розмірі 9828,72грн., за 2019 рік в розмірі 11016,72 грн. (а.с. 24, 25; 33, 34; 129, 130).

Позивач зазначає, що за період з 19.01.2016 по 31.12.2019 позивачем сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відповідними дублікатами квитанцій (а.с. 36-59, 115-128, 132-143).

Відповідач зазначає, що з 19.01.2016 по 18.10.2018 року, позивачем щомісячно порушувались терміни сплати єдиного внеску, в результаті чого в ІКП платника виникла заборгованість.

25.02.2019 за несвоєчасну сплату єдиного внеску по технологічному коду 71040000 ФОП ОСОБА_1 сформовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.02.2019 №0015775706 згідно з яким нараховано штрафну санкцію в сумі 5481,80 грн., та розраховано пеню в розмірі 11 246,80 грн. за період з 20.01.2016 по 18.02.2019.

Рішення від 25.02.2019 №0015775706 надіслано на адресу ФО-П ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням.

31.10.2019 за несвоєчасну сплату єдиного внеску по технологічному коду 71040000 ФОП ОСОБА_1 сформовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2019 №0172135706 згідно з яким нараховано штрафну санкцію в сумі 1580,50грн., та розраховано пеню в розмірі 490,43 грн. за період з 20.10.2018 по 21.10.2019.

Рішення від 31.10.2019 №0172135706 надіслано на адресу ФО-П ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням.

Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ від 05.12.2019 за №Ф-121216-57 на суму 18104,63 грн.

Зазначена вимога, за допомогою засобів поштового зв`язку, 09.12.2019 направлена на реєстраційну адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 , проте лист було повернуто до контролюючого органу з відміткою закінченням строку зберігання.

17.06.2020 позивач дізналась, що відносно неї порушено виконавче провадження ВП№61294463 з сумою стягнення 18104,63 грн. Підставою відкриття якого стала оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки).

Позивач, не погодившись із зазначеною вимогою, оскаржив її до суду.

Визначаючись щодо правомірності застосування до позивача санкцій за несплату єдиного внеску позивачем за періоди з 20.01.2016 по 18.02.2019 та з 20.10.2018 по 21.10.2019, суд зважає на таке.

Відповідно до абзацу 7 пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI (далі Закон України № 2464-VI), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок, відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VI, нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

За правилами абзацу 1 частини п`ятої статті 9 Закону України №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацами 1-2 частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Матеріали справи свідчать, що позивачем подано до контролюючого органу звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016 - 2019 роки, в зв`язку із чим в інтегрованій картці платника по коду платежу 71040000 відображено самостійно нараховані, однак не сплачені суми соціального внеску.

З наданих квитанцій про сплату ЄСВ вбачається, що за періоди:

- з 01.01.2016 по 14.07.2016 кошти були сплачені на рахунок 37198205012034, одержувач: ДПI У МОСКОВС. Р. М.ХАРКОВА, код 39860564, банк одержувача: ГУ ДКCУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, призначення платежу: тимчасова втрата працездатності; платіж; ФОП ОСОБА_1 . Цільове призначення рахунку: єдиний внесок, зазначений в абз. 3 ч. 11 ст. 8 Закону для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та які беруть добровільну участь у страхуванні на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (36,6%; 36,5%).

- з 19.08.2016 по 18.09.2018 кошти були сплачені на рахунок 37198206022034, одержувач: Київська ОДПІ м. Харкова/Московський р-н, код 39893720, банк одержувача: ГУ ДКCУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, призначення платежу: страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; платіж; ФОП ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців та за застрахованих осіб в 2016 році становила: з січня 2016 пo квітень - 303,16 грн.; в травні-листопаді 2016 - 319,00 грн.; в грудні 2016 - 341,00 грн.; в 2017 становила 704,00 грн. на місяць (8448 грн. на рік); у 2018 - 819,06 грн. на місяць (9828,72 грн. на рік), а у 2019 році - 918,06 грн. на місяць (2754,18 грн. на квартал).

Відповідно до інтегрованої картки платника інформаційної системи органу доходів і зборів «Податковий блок» по єдиному внеску нарахованому роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності (71010000) з 31.12.2015 року по 31.10.2020 ФОП ОСОБА_1 щомісячно, з дотриманням термінів сплати, зараховано єдиний внесок з цільовим призначенням як для найманого працівника (а.с. 166-170). Суми зазначені у податковій інформації за кодом 71010000 відповідають дослідженим судом дублікатам квитанцій та реквізитам і призначенням платежів, що у них містяться (а. с. 36-59, 115-128, 132-143).

Відповідач у відзиві зазначає, що 19.01.2016 по 18.10.2018 року, позивачем щомісячно порушувались терміни сплати "ЄСВ за себе", в результаті чого в ІКП платника виникла заборгованість.

Відповідно до інтегрованої картки платника інформаційної системи органу доходів і зборів «Податковий блок» щодо ОСОБА_1 по єдиному внеску щодо сплати на рахунок для фізичних осіб-підприємців, в тому числі і ті, щообрали спрощену систему оподаткування (71040000) «ЄСВ за себе» сплата платежів відсутняза період з 19.01.2016 по 30.09.2018.

18.02.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою у якій вказала, що у зв`язку з тим, що 09.02.2018 контролюючим органом помилково було нараховано суму ЄСВ у розмірі 7040,00грн., в результаті чого була збільшена недоїмка до якої застосовано штрафні санкції та нарахування пені. Згідно заяви №11086 від 28.01.2020, 07.02.2020 було здійснено коригування нарахувань по єдиному внеску на суму 7040,00 грн. та просила переглянути нарахування штрафної санкції та пені в зв`язку з коригуванням помилково нарахованої суми єдиного внеску за 2018 рік.

Відповідно до заяви від 03.10.2018 позивач просила перерахувати помилково сплачені кошти у розмірі 819,06 грн. з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 . У іншій заяві від 03.10.2018 позивач просила перерахувати помилково сплачені кошти у розмірі 16638,48 грн. з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_2 . Відповідно до заяви від 24.10.2018 позивач просила перерахувати помилково сплачені кошти у розмірі 2354,99 грн. з рахунку № НОМЕР_4 на рахунок № НОМЕР_2 . Відповідно до заяви від 27.01.2020 позивач просила перерахувати помилково сплачені кошти у розмірі 504,35 грн. з рахунку № НОМЕР_5 на рахунок № НОМЕР_6 . Відповідно до заяви від 28.01.2020 позивач просила перерахувати помилково сплачені кошти у розмірі 319,00 грн. з рахунку № НОМЕР_7 на рахунок № НОМЕР_6 .

Зазначене вказує на ту обставину, що ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі виконала обов`язок зі сплати "ЄСВ за себе", проте сплачувала кошти на неправильний рахунок, як страхувальник за працевлаштовану особу, та вчинила дії для усунення недоліків.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону України №2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із частиною десятою статті 25 Закону України №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, за несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Представник відповідача зазначив, що оскільки позивачем самостійно допущено помилку щодо зазначення рахунку, на який належить сплачувати єдиний внесок, що фактично призвело до порушення строків сплати останнього, то контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню в порядку, передбаченому статтею 25 Закону України №2464-VІ.

Суд не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Помилкове зазначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року (справа № 21-377а15).

У зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вказала на те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений податковим кодексом, має кваліфікуватись, як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у своїй постанові, що винесена у справі № 826/24675/15 від 28 травня 2019 року.

Отже, помилкове зазначення рахунку під час сплати не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми у визначений Законом України №2464-VI строк, а відтак і для застосування штрафних санкцій та пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що накладення на позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування суми єдиного соціального внеску є протиправним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000, "БулвесАД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем. В свою чергу, трактування відповідачем законодавства призвело до необхідності виплати додаткових коштів (зайвих витрат) позивачем із заробітної плати за умови відсутності доходу від відповідної підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 №Ф-121216 У, видану Головним управлінням ДПС у Харківській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості та штрафних санкцій в сумі 18104,63 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов