Рішення № 92451229, 27.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 р. Справа № 480/1636/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Сумський слідчий ізолятор" про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою (а.с.15-18) до державної установи "Сумський слідчий ізолятор" (далі – відповідач, ДУ "Сумський слідчий ізолятор"), в якій просив:

1) зобов`язати відповідача невідкладно скласти та подати до відповідного суду, який виконує вирок Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004, клопотання на підставі ст.152 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст.74, ч.1 ст.80 Кримінального кодексу України про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку;

2) стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 80 євро за добу, починаючи з 15.02.2020, через незаконне тримання ОСОБА_1 під вартою без рішення суду після 15.02.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно вироку Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 він засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі за один особливо тяжкий злочин. При цьому, з 2013 року, а безперервно – з листопаду 2014 року перебуває у ДУ "Сумський слідчий ізолятор" для участі в судових розглядах кримінальних проваджень з перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за його участю. З дня набрання чинності вироком Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004, станом на 15.02.2020, позивач перебуває більше 15 років в установах попереднього ув`язнення, та стверджує, що вирок не виконаний та не виконується. Відтак, вважає, що відповідач зобов`язаний згідно ст.152 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст.ст.74 ч.1, 80 ч.ч.1,5 Кримінального кодексу України внести подання до відповідного суду про вирішення питання про звільнення позивача від відбування покарання, оскільки строки давності для виконання вироку закінчилися та відсутні підстави для утримання його в ДУ "Сумський слідчий ізолятор" з 15.02.2020. При цьому, зауважив, що на усні звернення до керівництва відповідача про внесення такого подання до відповідного суду, керівництвом ДУ "Сумський слідчий ізолятор" такі заяви були проігноровані.

Також, вважаючи що з 15.02.2020 утримання ОСОБА_1 в ДУ "Сумський слідчий ізолятор" є незаконним, позивач просив стягнути моральну шкоду з розрахунку 80євро на день за кожен день, починаючи з 15.02.2020.

Ухвалою суду від 05.05.2020 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача, не погодившись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.44-48), в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, виходячи з того, що до ДУ "Сумський слідчий ізолятор" позивач був доставлений 21.05.2004 для досудового розслідування, а згідно вироку від 11.10.2004 засуджений Апеляційним судом Сумської області до довічного позбавлення волі, що набрав законної сили 15.02.2005.

При цьому, 17.04.2005 позивач був направлений для подальшого відбування покарання до Роменської виправної колонії №56 Сумської області, однак 13.08.2013 повернувся до установи на підставі ухвали Апеляційного суду Сумської області від 05.06.2013. Також позивач 06.10.2013 направлявся до Роменської виправної колонії №56 Сумської області, а 08.06.2016 – до Харківського УВП №27 УДПТСУ в Харківській області, однак 29.06.2016 прибув та тимчасово залишений у ДУ "Сумський слідчий ізолятор" судами загальною юрисдикції та Апеляційним судом Сумської області для розгляду скарг і клопотань ОСОБА_1 .

На даний час позивач тимчасово перебуває в ДУ "Сумський слідчий ізолятор" під вартою в порядку ст.90 Кримінально-виконавчого кодексу України, а також, враховуючи п.12 ч.1 ст.537 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка вказує про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді. Наголошує, що слідчі ізолятори виконують функції мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування. Однак, рішенням комісії позивачу визначено максимальний рівень безпеки у приміщеннях камерного типу, при цьому тимчасово залишений у ДУ «Сумський слідчий ізолятор» для розгляду скарг і клопотань ОСОБА_1 .

У відзиві представник відповідача також зауважив, що письмових звернень від позивача за весь період перебування в ДУ "Сумський слідчий ізолятор" з приводу направлення подання про звільнення від відбування покарання до адміністрації відповідача не надходило.

Заперечував також представник відповідача проти вимоги про стягнення моральної шкоди з розрахунку 80 євро за добу, починаючи з 15.02.2020, оскільки факт незаконного тримання позивача під вартою ним не доведений, а розмір моральної шкоди у зазначеному розмірі не обґрунтований.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив (а.с.62-65), в якій не погодився з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та просив залишити відзив без задоволення. Так, вказав, що враховуючи, що вирок Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 набрав законної сили 15.02.2005, а позивач перебуває в ДУ "Сумський слідчий ізолятор" станом на 15.02.2020 більше 15 років, то з 15.02.2020 вказаний вирок втратив юридичну силу.

Зазначив, що посилання представника відповідача на тимчасовість перебування у відповідача згідно ст.90 Кримінально-виконавчого кодексу України суперечить постійному його перебуванню в ДУ "Сумський слідчий ізолятор" з 14.11.2014, а посилання на інші рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки постановлялися судами виключно за його особистими зверненнями.

Зауважив, що звертався до адміністрації ДУ "Сумський слідчий ізолятор" з усними зверненнями щодо направлення відповідачем подання про звільнення від відбування покарання, однак такі звернення мали би бути зареєстровані та у випадку не надання вичерпної відповіді усної, мала би була надана письмова відповідь, однак, такої надано ОСОБА_1 не було. Також наголошує, що відповідач своєчасно не роз`яснив йому його право на звернення до суду та до якого саме суду.

Щодо суми стягнення моральної шкоди з розрахунку в 80 євро за добу, починаючи з 15.02.2020, вказав, що саме такий розмір моральної шкоди визначений Європейським судом з прав людини за свавільне тримання у ув`язненні.

Відтак, вважає, що відповідачем не спростовано посилання позивача у позові, тому він є необґрунтованим.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.54-58), в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Так, зазначив, що основною підставою обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 це сплив 15-річної давності. Строк давності відповідно до ст.49 Кримінального кодексу України це певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. При цьому, закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили. Оскільки вирок стосовно ОСОБА_1 набрав законної сили 15.02.2005 року, то відсутні підстави для застосовування норм ст.80 Кримінального кодексу України та відповідно звернення до суду з клопотанням про звільнення позивача. Окрім того, позивач тимчасово перебуває в ДУ "Сумський слідчий ізолятор" для забезпечення виконання вироку в порядку ст. 90 Кримінально-виконавчого кодексу України.

ОСОБА_1 подав відповідь на заперечення (а.с.72), в якому не погодився з посиланням представника відповідача. Наголошує, що вирок відносно нього залишається не виконаний, а посилання на ухвалу слідчого судді від 26.02.2020 є безпідставним, оскільки даною ухвалою не було вирішено питання за ст. 80 КК України.

Ухвалами суду від 12.06.2020 у відповідача та у Роменського міськрайонного суду Сумської області були витребувані додаткові докази у справі, що на вимогу суду були надані (а.с.80-97, 102-116).

Додатково позивачем надано пояснення, в яких позивачем зазначені кримінальні провадження з перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які позивач просив суд перевірити в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с.100).

14.09.2020 ухвалою суду було витребувано додаткові докази у Сумського апеляційного суду, що на вимогу суду були надані.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що за вироком Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 15.02.2005 ОСОБА_1 засуджений за п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст.70 Кримінального кодексу України до довічного позбавлення волі. Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 залишена попередня - тримання під вартою. Строк відбування покарання рахувати з дня його затримання з 29 квітня 2004 р. Зарахований в строк відбуття покарання час затримання під час проведення досудового слідства із 23.03.2004 по 26.03.2004. (а.с.20-31).

Згідно розпорядження Апеляційного суду Сумської області від 10.03.2005 про виконання вироку, що набрав чинності, зазначено, що вирок Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 набрав чинності 15.02.2005 (а.с.124) та відповідачем повідомлено Апеляційний суд Сумської області про направлення ОСОБА_1 відбувати покарання до ВК-56 с. Перехрестівка Роменського району (а.с.124).

Станом на сьогодні позивач перебуває в ДУ «Сумський слідчий ізолятор».

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не надсилає до відповідного суду подання про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

У відповідності до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року №4651-VI (далі – КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з частиною другою статті 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно із п.13-1 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.

Розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства (ч.9 ст. 539 КПК України).

Позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний відповідно до ст.152 Кримінального-виконавчого кодексу України (далі – КВК України), ст.ст.74,80 Кримінального кодексу України (далі – КК України) направити подання до відповідного суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку, оскільки вирок відносно нього не виконаний та не виконується.

Статтею 152 КВК визначені підстави звільнення від відбування покарання, відповідно до якої такими підставами є, серед іншого, закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.

Відповідно до ч.1 ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку врегульовано статтею 80 КК України, відповідно до п.5 ч.1 якої особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Тобто зі змісту ст.80 КК вбачається, що умовою звільнення від відбування покарання в зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку є факт засудження винної у вчиненні злочину особи із призначенням відповідного покарання, а підставою є сприятливий сплив строків давності виконання обвинувального вироку, визначений нормою Закону.

Згідно зі ст. 63 КК України, покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до ст.64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України (ч.3 ст. 327 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960, чинного на час прийняття вироку відносно позивача (далі – КПК України в редакції 1960р.). Тобто, у даному випадку, застосування ст.80 КК України здійснюється, коли обвинувальний вирок, який вступив у законну силу, але не спрямований на його виконання.

У свою чергу, виконання вироку - завершальна стадія кримінального процесу, за якої вирок суду, який вступив у законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду.

Одним з принципів кримінального процесу, як згідно ст.403 КПК України в редакції 1960р. так і ст. 533 КПК України є обов`язковість вироку, ухвали і постанови суду, згідно з якою вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Як зазначає ОСОБА_1 , вирок Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004, за яким його засуджено до довічного позбавлення волі, на даний час не виконано, та крім того, вирок суду винесений із суттєвими порушеннями матеріально-процесуального закону, а тому є незаконним, що в своїй сукупності дає підстави для звільнення його від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку згідно положень ч.1 ст.80 КК України.

Однак, під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання законної сили обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Суд відмічає, що існування в Кримінальному кодексу України цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаних строків його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що не вчинення засудженим у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.

Початком перебігу строку давності є день набрання чинності обвинувальним вироком, який встановлюється кримінально-процесуальним законодавством. Тривалість строків давності, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст. 80 КК України класифікуються залежно від тяжкості вчиненого злочину, а також виду та міри призначеного судом покарання, у т.ч. остаточного покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків (ст.ст. 70-72 КК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 401 КПК України 1960р., у редакції чинній на час прийняття вироку відносно позивача, вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання. В разі подачі апеляцій, касаційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст.404 КПК України у редакції 1960р. вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку тому органу, на який покладено обов`язок виконати вирок.

Аналогічна за змістом норма міститься у відповідних частинах статті 535 чинного КПК України.

При цьому відповідно до п.9.5 Інструкції про роботу відділів (відділень, груп, частин) спеціального обліку слідчих ізоляторів (тюрем), затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23 березня 2000 року N 38 дск, (чинної на час набрання законної сили вироку, винесеного відносно позивача) відповідно до ст. 401 Кримінально-процесуального кодексу України вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку на касаційне оскарження і опротестування, якщо він не був оскаржений і опротестований. Спецвідділ розпорядження, яке надійшло із суду, про звернення вироку до виконання, оголошує засудженому і долучає до його особової справи.

Як зазначалося вище, вирок Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 набрав законної сили 15.02.2005, у зв`язку із чим суд, який постановив вирок, видав відповідне розпорядження і направив його органу на адресу СІЗО №25 (відповідач у справі) (а.с.125).

Про факт виконання вироку Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004, який набрав законної сили, та відбування ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі згідно даного вироку було надіслано повідомлення Сумського слідчого ізолятора №25 про направлення ОСОБА_1 для відбуття покарання до Виправної колонії №56 (а.с.124).

Вказане, у розумінні зазначених вище норм, свідчить про звернення вироку відносно ОСОБА_1 до виконання. Про звернення вироку до виконання зазначено, зокрема, і в ухвалі Апеляційного суду Сумської області від 05.06.2013 (а.с.103).

Доводи ОСОБА_1 щодо незаконності вироку Апеляційного суду Сумської області, яким його засуджено, наявності у ньому помилок, та подання ним декількох заяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (справи №№583/3013/14-к, 583/470/16-к, 583/1800/16-к, 585/1/18), за деякими, як вбачає з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ще триває апеляційне оскарження, суд не приймає до уваги, оскільки до повноваження адміністративного суду не входить оцінка і кваліфікація тяжкості вчиненого діяння чи оцінка прийнятого в рамках КПК України судового рішення. Межами розгляду вказаного спору є виключно оцінка дій (бездіяльності) саме відповідача на відповідність частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають критерії, якими керуються суб`єкти владних повноважень.

Щодо посилань позивача на те, що він з 2013 перебуває в установах попереднього ув`язнення, зокрема, ДУ "Сумський слідчий ізолятор", а тому, вирок не виконується та не виконаний, суд відмічає наступне.

Як вже зазначено вище, 17.04.2005 позивач направлений для відбування покарання до Виправної колонії №56 (а.с.124), а 13.08.2013 ОСОБА_1 тимчасово переведено до Сумського слідчого ізолятора згідно ухвали Апеляційного суду Сумської області про відкриття апеляційного провадження за нововиявленими обставинами та тимчасове переведення засудженого з установи виконання покарань до слідчого ізолятору (а.с.103-107). Після розгляду справи за нововиявленими обставинами, позивач, як вбачається з відзиву, був направлений для подальшого відбування покарання до Роменської виправної колонії №56 Сумської області, однак, 20.11.2014 ОСОБА_1 етаповано до Сумського слідчого ізолятору №25 для забезпечення його участі в апеляційному розгляді згідно ухвали Апеляційного суду Сумської області від 31.10.2014 (а.с.108-113).

Також з відзиву вбачається, та це не заперечується позивачем, що 08.06.2016 ОСОБА_1 , було направлено до Харківського УВП №27 УДПТСУ в Харківській області згідно постанови Апеляційного суду Харківської області від 24.05.2016 року (а.с.114-116), а 29.06.2016 переведено до ДУ “Сумський слідчий ізолятор” та тимчасово залишено для розгляду його заяв та клопотань, в тому числі у справах №№591/3359/18, 591/1143/19, 591/2331/19,591/2359/19,591/6152/16-к, 591/4789/19, 591/5819/19, 591/5664/18, 591/6421/19, 591/3852/16-к, 591/911/20, 591/1273/19, 583/915/20, 591/1741/20 (а.с.82-95).

За приписами ст.90 КВК України у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений у разі необхідності провадження слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання, зокрема, про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді.

Як вбачається з наведених вище обставин справи, ухвалами судів першої інстанції ОСОБА_1 неодноразово тимчасово залишався в ДУ “Сумський слідчий ізолятор” для вирішення поданих ним клопотань, заяв, скарг.

Крім цього згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень на даний час, а саме на 04.11.2020 у режимі відеоконференції призначено судове засідання Ковпаківського районного суду міста Суми за клопотанням ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання та невідкладне звільнення його з-під варти (справа № 592/8601/17; http://reyestr.court.gov.ua/Review/92362597). Також згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень на 04.11.2020 в режимі відеоконференції призначено судове засідання Ковпаківського районного суду міста Суми за скаргою ОСОБА_1 про оскарження дій, бездіяльності керівництва ДУ “Сумський СІЗО” (справа №592/11432/19; http://reyestr.court.gov.ua/Review/92362599).

Зазначене свідчить, що протягом тривалого часу, зокрема і на даний час судами здійснюється розгляд справ з приводу розгляду різного роду клопотаннями, заявами, скаргами позивача, а у ДУ “Сумський слідчий ізолятор” позивач утримується на підставі ухвал судів, які здійснюють судовий розгляд скарг, заяв, клопотань ОСОБА_1 , що узгоджується із положеннями ст.537 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст. 90 КВК України. Водночас, тимчасове перебування позивача у ДУ “Сумський слідчий ізолятор” не свідчить про факт невиконання вироку відносно позивача, та не спростовує того факту, що вирок відносно позивача звернутий до виконання ще в 2005 році (а.с.124,125).

Окремо суд вважає необхідним відмітити, що згідно ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Тобто, подання має подати орган або установа виконання покарань.

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 18 КВК України слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.

Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях: максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 255, статтями 255 1, 255 2 Кримінального кодексу України; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.2 ст.18 КВК України).

При цьому, враховуючи, що позивач засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, рішенням комісії, згідно протоколу №19 від 21.10.2004, визначено позивачу максимальний рівень безпеки у приміщеннях камерного типу (а.с.44). Тобто відповідач для ОСОБА_1 не є органом або установою виконання покарань. В ДУ “Сумський слідчий ізолятор” позивач на підставі ухвал суду першої інстанції лише тимчасово залишений для розгляду відповідних клопотань та скарг позивача.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, враховуючи встановлені обставини у справі та досліджені докази, суд не вбачає в діях відповідача порушень КПК України, КВК України, КК України, а тому суд не вбачає підстав для задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача невідкладно скласти та подати до відповідного суду, який виконує вирок Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004, клопотання на підставі ст.152 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст.ст.74 ч.1, 80 Кримінального кодексу України про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку.

Крім того, оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 80 Євро за добу, починаючи з 15.02.2020, є похідною вимогою від вимоги про зобов`язання відповідача невідкладно скласти та подати до відповідного суду, який виконує вирок Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004, клопотання на підставі ст.152 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст.ст.74 ч.1, 80 Кримінального кодексу України про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку, суд також не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до державної установи "Сумський слідчий ізолятор" (40002, м.Суми, проїзд Гайовий, буд.19, код ЄДРПОУ 08565090) про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.10.2020.

Суддя І.Г. Шевченко