Рішення № 92450917, 05.10.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2-а/359/119/2020

Справа № 359/3960/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 жовтня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира роти №1 батальйону №2 полку №1 УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Волошина Максима Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2020 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , яким просив визнати протиправними дії командира роти №1, батальйону №2 полку №1 УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Волошина Максима Валерійовича Управління патрульної поліції в м. Києві щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на 25-му кілометрі автомобільної траси М-01 «Київ- Чернігів» 17 травня 2020 року. Скасувати постанову командира роти №1, батальйону №2 полку №1 УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Волошина Максима Валерійовича Управління патрульної поліції в м. Києві серія НК № 661550 від 17 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Звільнити позивача від сплати судового збору на підставі Постанови №2 Пленуму Верховного суду України від 23 жовтня 2015 року.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 17 травня 2020 року командиром роти №1 батальйону №2 полку № 1 УПП в м. Києві ДПП лейтенантом поліції Волошиним М.В. винесено постанову серії НК № 661550 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Відповідно до змісту якої, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем AUDI, номерний знак НОМЕР_1 не пред`явив відповідачу посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив 2.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Проте, позивач заперечує проти цього та стверджує, що в той день, а саме 17 травня 2020 року, перебуваючи у припаркованому автомобілі AUDI Q7, номерний знак НОМЕР_1 , розмовляв по мобільному телефону та Правил дорожнього руху не порушував. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністра-тивного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є недоведеним і необґрунтован-ним, а складання постанови вчинено з порушенням норм закону.

Ухвалою суду від 16 червня 2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін). Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї додатків.

Як вбачається з відміток на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення - уповноваженою особою відповідача, ухвалу суду про призначення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні отримано двічі, однак у встановлений судом строк відзив на позов відповідачем, до суду не направлено.

Як і не направлено на адресу суду заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що 17 травня 2020 року командиром роти №1 батальйону №2 полку № 1 УПП в м. Києві ДПП лейтенантом поліції Волошиним М.В. винесено постанову серії НК № 661550 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с. 11).

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно оскаржуваної постанови, 17 травня 2020 року о 16 год. 20 хв. на автодорозі М-01 Київ-Чернігів на 25 км, водій ОСОБА_1 здійснив поворот ліворуч при цьому не виконав вимогу ДЗ 4.1 «Рух прямо», не мав при собі посвідчення та реєстраційного свідоцтва на ТЗ, а саме не пред`явив їх для перевірки на вимогу працівника поліції, чим порушив пункт 8.4 (Г) та 2.4 (А) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 11).

Відповідно ч. 1 ст. 126 КупАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 8.4 (Г) Правил дорожнього руху України, наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Відповідно п. 2.4 (А) Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

З позовної заяви вбачається, що позивач не визнає свою вину в скоєнні адміністративного правопорушення, оскільки стверджує, що поліцейським винесено оскаржувану постанову без з`ясування всіх необхідних фактичних обставин справи та з порушенням норм закону.

Відповідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.

Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно п. 2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року за № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 251 КУпАП, передбачено, що доказами в справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмо-вими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивач, керуючи транспортним засобом, допустив вищевказане адміністративне правопорушення, тоді як саме на нього законом покладено обов`язок доказування вини позивача у скоєні правопорушення.

Крім того, відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення та доказів безпосереднього скоєння адміністративного правопорушення.

Дослідивши складену постанову серії НК № 661550 та матеріали справи, суд вбачає, що жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, зокрема п.п. 8.4 (Г) та 2.4 (А) Правил дорожнього руху, крім викладених інспектором обставин, в постанові не міститься.

Оцінюючи матеріали справи, суд вважає, що інших доказів, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП України, відповідач до суду не надав.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідач обставин, на які посилається позивач не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення, суду не надав.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на відсутність належних доказів вини позивача, суд позбавлений можливості зробити однозначний висновок щодо наявності події правопорушення та наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, та ту обставину, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд приходить висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена без достатніх правових підстав.

За таких обставин, суд вважає за можливе позов задовольнити, постанову серії НК № 661550 від 17 травня 2020 року скасувати, а провадження у справі закрити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 122, 222, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до командира роти №1 батальйону №2 полку №1 УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Волошина Максима Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Визнати протиправними дії командира роти №1, батальйону №2 полку №1 УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Волошина Максима Валерійовича Управління патрульної поліції в м. Києві щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на 25-му кілометрі автомобільної траси М-01 «Київ- Чернігів» 17 травня 2020 року.

Скасувати постанову командира роти №1, батальйону №2 полку №1 УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Волошина Максима Валерійовича Управління патрульної поліції в м. Києві серія НК № 661550 від 17 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд Бориспільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 05 жовтня 2020 року.

Суддя Яковлєва Л.В.