Рішення № 92449890, 12.10.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8273/20

Категорія 17

2/295/2177/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Кузнєцова Д.В.

при секретарі судового засідання Поліщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 10.10.2018 року, зареєстрований в реєстрі за №1604 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності позивачу, на користь АТ КБ "Приватбанк" для погашення заборгованості по кредитному договору №ZRZ0GК00003857 від 01.06.2007 року в сумі - 796 380,15 грн та 3 500 грн витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису - таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що 01.06.2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір №ZRZ0GК00003857. В забезпечення виконання даного договору було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 316 кв.м. за кадастровим номером: 18101363:00:03:034:0028, за адресою: АДРЕСА_2 . У червні 2020 року позивачем було отримано постанову №62341225 про відкриття виконавчого провадження, яка винесена приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О., зі змісту якої вбачається, що 10.10.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено оскаржуваний виконавчий напис.

ОСОБА_1 зазначає, що зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що відповідач після дострокової вимоги від 22.05.2015 року та пред`явлення позову в 2017 році продовжував нараховувати відсотки та пеню, оскільки вказує, що станом на 02.08.2018 року загальна сума заборгованості позичальника за кредитним договором становить - 796 380,15 грн., з яких: 511 740,87 грн - заборгованість за кредитом; 175 968,66 грн - заборгованість за відсотками; 70 747,76 грн - пеня; 37 922,86 грн - штраф. Отже, в порушення вимог закону відповідач після пред`явлення вимоги №30.1.0.0/2-547 від 22.05.2015 року про дострокове повернення кредиту та після пред`явлення позовної заяви до суду продовжував нараховувати відсотки та пеню. Окремо ОСОБА_1 звернув увагу на те, що приватним нотаріусом було звернуто стягнення на неналежну позивачу земельну ділянку. Викладене, на думку позивача, вказує на відсутність безспірної заборгованості, а тому при видачі виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Від позивача надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а судові витрати просив залишити за собою.

Представником відповідача - ОСОБА_2 заявлено клопотання про проведення розгляду справи без його участі, щодо вирішення заявлених позовних вимог представник поклався на розсуд суду. Відзив від представника банку до судового засідання, призначеного на 15.10.2020, на адресу суду не надходив.

Від третьої особи - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про спірні правовідносини сторін, на підставі ст. 211 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що 01.06.2007 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №ZRZ0GК00003857, відповідно умов до якого банк надав позичальнику кредит на загальну суму у розмірі 37 200,00 дол. США на купівлю житла, а також у розмірі 5 200,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених договором.

Умовами кредитного договору передбачено сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а також визначено порядок повернення кредиту, а саме щомісяця шляхом сплати коштів у сумі 377,49 доларів США. Строк кредитування до 31.05.2027 року (а.с. 4-6).

В забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором №ZRZ0GК00003857 від 01.06.2007 року, у той же день між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, предметом якого є надання позивачем в іпотеку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 316 кв.м. за кадастровим номером: 18101363:00:03:034:0028, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7-8).

Із матеріалів справи також вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» направило ОСОБА_1 повідомлення від 22.05.2015 року про порушення зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим виникла заборгованість за Кредитним договором від 01.06.2007 року в розмірі 1 218,32 доларів США. Банк встановив ОСОБА_1 строк для погашення простроченої заборгованості, а саме протягом п`яти календарних днів з дати одержання цього повідомлення.

03.04.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Богунського районного суду м. Житомира із позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором ZRZ0GK00003857 від 01.06.2007 року та рішенням суду від 20.02.2018 року, яке набрало законної сили, ухвалено стягнути в солідарному порядку із відповідачів на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №ZRZ0GK00003857 від 01.06.2007 року, в сумі 537 799,61 грн., яка повністю складається із заборгованості за тілом кредиту. Також судом вирішено питання судових витрат.

10.10.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на належне позивачу нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 01.06.2007 року, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, будуть задоволені вимоги Акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» в розмірі 796 380,15 грн, з яких заборгованість за кредитом - 511 740,87 грн, заборгованість за відсотками - 175 968,66 грн, пеня - 70 747,76 грн, штраф - 37 922,86 грн. Строк, за який провадиться стягнення - з 01.06.2007 року по 02.08.2018 року (а.с. 9).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Вчинення виконавчого напису є одним з видів захисту порушеного права та відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до статей 87-88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем

- та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

22.02.2012 року Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Згідно з п.п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3,4 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно з п. 4 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, виконавчий напис має містити, зокрема, суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з другим пунктом вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Зі змісту виконавчого напису від 10.10.2018 року вбачається, що строк, за який провадиться стягнення: з 01.06.2007 року по 02.08.2018 року.

Умовами Кредитного договору від 01.06.2007 року сторони погодили строк повернення кредиту - 01.06.2027 року.

Як вже встановлено судом, ПАТ КБ «Приватбанк» направлено ОСОБА_1 повідомлення від 22.05.2015 року про наявність заборгованості за Кредитним договором від 01.06.2007 року в розмірі 1 218,32 доларів США, та, одночасно, встановило ОСОБА_1 строк для погашення простроченої заборгованості, а саме протягом п`яти календарних днів з дати одержання цього повідомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №14-318цс18 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного слідує, що АТ «КБ «Приватбанк», направивши ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення суми кредиту, змінило строк виконання основного зобов`язання за Кредитним договором від 01.06.2007 року, а тому в подальшому банк не мав права нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом та неустойку.

Проте, як вбачається зі змісту рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20.02.2018 року та виконавчого напису від 10.10.2018 року, банком було продовжено нарахування процентів за користуванням кредитом та неустойки.

Відтак, розмір заборгованості по процентах, вказаний у виконавчому написі, є значно більшим за розмір заборгованості, нарахований як на момент пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, так і на момент звернення банку до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZRZ0GК00003857 від 01.06.2007 року.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що при здійснення виконавчого напису 10.10.2018 року нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим були порушені норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В заяві від 12.10.2020 року ОСОБА_1 просив судові витрати по справі покласти на нього.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, з урахуванням волевиявлення ОСОБА_1 від 12.10.2020 року, суд вважає за можливе покласти судові витрати у виді сплаченого судового збору на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-5, 12, 13, 76-82, 211, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10.10.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за №1604, про звернення стягнення на нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 01.06.2007 року, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570.

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Центральна, 6 офіс 9.

Суддя Д.В. Кузнєцов