Рішення № 92449426, 28.08.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6896/19

2/214/1810/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2020 року , Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ковтун Н.Г.,

за участі: секретаря судового засідання Фартушної Є.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законний представник неповнолітнього в особі ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради про примусове виселення та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2019 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Публічне акціонерне товариства «Дельта Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законний представник неповнолітнього в особі ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради про примусове виселення та зняття з реєстрації.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Савчак Я.О. зазначив, що 26 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_3 , укладено Кредитний договір №0309/0908/71-554, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 24 500,00 доларів США, з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 26.09.2008 року по 25.09.2028 року.

В частині надання кредитних коштів ТОВ «Сведобанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г та зареєстрований в реєстрі за №1306, 1307, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Представник позивача зазначає, що відповідно до вищевказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

Виконання Позичальником ОСОБА_3 зобов`язань по Кредитному договору між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» з 26 вересня 2008 року забезпечується іпотекою відповідно до укладеного Іпотечного договір №0309/0908/71-554-Z-1. Відповідно умов Іпотечного договору, Позичальником, який є Іпотекодавцем, було передано Банку в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру, загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1 .

Позичальником взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконані, у зв`язку з чим виникла заборгованість. В 2015 році ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність. Позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» судом задоволені, звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: квартиру загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020).

На підставі інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності, номер запису про право власності: 31072721 від 03.04.2019 року, власником майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., зазначено АТ «Дельта Банк» на підставі рішення суду.

Таким чином на думку представника позивача, відповідачі не мають право на користування квартирою, оскільки АТ «Дельта Банк» є власником майна за адресою: АДРЕСА_1 , а тому просить суд виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 та зняти осіб з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2020 року справа була направлена за підсудністю до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2020 року позовна заява надійшла до провадження судді Крвтун Н.Г.

21 травня 2020 року на запит суду надійшла відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 21 травня 2020 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами загального позовного провадження.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином. До суду надійшла заява представника позивача ПАТ «Дельта Банк» про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного рішення.

Відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується поштовим конвертом разом з рекомендованими повідомленнями повернутим до суду у зв`язку з закінченням строку зберігання, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без їх участі до суду не подавали.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради у судовому засіданні присутній не був, про день та час розгляду справи повідомлялись належними чином, причини неявки суду не повідомили. Від представника третьої особи Лєнічевої С. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи, в заяві зазначили, що позовні вимоги не підтримують.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим конвертом разом з рекомендованими повідомленнями повернутим до суду у зв`язку з закінченням строку зберігання, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі до суду не подавав.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Частиною 3 та частиною 4 статті 130 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом також враховується, що відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, доводи позивача, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 26 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_3 , укладено Кредитний договір №0309/0908/71-554, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 24 500,00 доларів США, з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 26.09.2008 року по 25.09.2028 року (а.с. 11-13).

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г та зареєстрований в реєстрі за №1306, 1307, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 20-21).

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним Кредитним договором між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_3 , 26 вересня 2008 року був укладений Іпотечний договір №0309/0908/71-554- Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ткаченко Л.Б. та зареєстровано в реєстрі за №2618 та № 2619 (а.с. 14-15).

Відповідно умов Іпотечного договору, Позичальником, який є Іпотекодавцем, було передано Банку в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру, загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., АДРЕСА_1 . Відповідно до п.11 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі якщо Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з Основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов`язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

Згідно заочного рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року по справі 215/4784/15-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність задоволені (а.с. 9-10).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ПАТ «Дельта Банк» зареєструвало за собою право власності на об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/4784/15-ц, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 177656509 від 15.08.2019 року (а.с.18-19).

Згідно Довідки за вих. № 01.16-13/3/2805 від 17.09.2019 року виданої спеціалістом І категорії Юрєвою Світланою виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради про склад сім`ї або зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що згідно наявної у відділі реєстрації місця проживання громадян інформації за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.1.4 кредитного договору № 0309/0906/71-554 від 26.09.2008 року, кредитні кошти призначені для здійснення Позичальником розрахунку по Договору купівлі-продажу між Позичальником та ОСОБА_3 , з метою придбання: квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 Іпотечного договору № 0309/0906/71-554-Z-1 на забезпечення виконання Основного зобов`язання Іпотекодавець передає в іпотеку в іпотеку іпотеко держателю належне йому на праві власності майно: двокімнатну квартиру під номер АДРЕСА_1 . Право на набуття у власність предмету іпотеки належить Іпотекодавцеві на підставі: Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 26 вересня 2008 року Ткаченко Л.Б., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстром № 2618.

Тобто, суд приходить до висновку, що об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , було придбано саме за кредитні кошти.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону України «Про іпотеку».

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно з частиною другою статті 39 цього Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частина друга названої статті передбачає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Чинне законодавство не містить вимоги про необхідність одночасного заявлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, тому право обрання способу захисту, відповідно, належить іпотекожержателю. Отже ухвалення судом рішення про задоволення вимог іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселення мешканців, не позбавляє іпотекодержателя права звернутися з позовом про виселення окремо.

Системний аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що вимога частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» щодо направлення іпотекодержателем на адресу осіб, які проживають в іпотечному майні, письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки, і не застосовується у випадку, коли звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось (відбувається) за рішенням суду.

За обставинами встановленим судом, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось на підставі судового рішення.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і частини другої статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), який є предметом іпотеки, і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду.

Таким чином, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_2 , була придбана за кредитні кошти, то при виселенні з такого житла при звернені стягнення на предмет іпотеки, інше житлове приміщення не надається.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення, або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою.

На підставі Наказу МВС України від 22 листопада 2012 №1077 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2109/22421 було затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів.

Згідно п. 1.3 зазначеного вище Порядку реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів.

Відповідно до п. 3.1 Порядку зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, на підставі наведеного, вимога позивача про зняття відповідачів з реєстраційного обліку задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду про виселення є підставою для вчинення відповідних дій щодо зняття осіб з реєстраційного обліку компетентними органами, відповідно до вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , законний представник неповнолітнього в особі ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради про примусове виселення та зняття з реєстрації, ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню, а саме виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стосовно частини позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає оскільки зняття з реєстраційного обліку осіб не належить до компетенції суду та не є способом захисту порушеного цивільного права, які визначені у ЦК України. Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 311, 509, 526, 589, 590, 597 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законний представник неповнолітнього в особі ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради про примусове виселення та зняття з реєстрації - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) судовий збір у розмірі 960 грн. (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Саксаганський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

- позивач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: 01018, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38);

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Г. Ковтун