Рішення № 92445912, 26.10.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3269/18

провадж. 2/202/102/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 жовтня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді - Бєльченко Л.А

при секретарі- Нетеси Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі у загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонська Тетяна Олександрівна, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності, витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

За захистом порушеного права позивач ОСОБА_1 звернулась в червні 2018 року. Уточнивши позовні вимоги в остаточній редакції заявою від 26.09.2019 року, позивач просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19.02.2018 року державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонською Т.О. на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на вказану квартиру і витребувати цю квартиру у ОСОБА_3 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабка, ОСОБА_4 . Після її смерті залишилося спадкове майна у вигляді спірної квартири. Її, позивача, батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній був єдиним сином ОСОБА_4

20.07.2016 року вона, позивач, звернулася до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Але 22.05.2018 року їй було видано постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з недоведеністю родинних відносин, зокрема у зв`язку з тим, що у свідоцтві про її народження у відомостях про батька зазначено - ОСОБА_6 замість ОСОБА_5 . 27.03.2018 року Амур-Нижньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на її ім`я було видане повторне свідоцтво про народження, де правильно зазначені відомості про її батька - ОСОБА_5 .

Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_4 , Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом як спадкоємцю другої черги за законом. Позивач вважає, що ОСОБА_2 не мала права на спадкування після смерті сестри, оскільки вона, позивач, є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення.

Крім того, їй відомо, що спірна квартира була відчужена ОСОБА_2 відповідачеві ОСОБА_3 . Тому, посилаючись на положення ст.ст. 330,387,388, 392,1266,1301 ЦК України, просила її вимоги задовольнити.

Під час судового розгляду представник позивача, адвокат Різник С.Г., підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання жодного разу не з`явилась. ЇЇ представником, адвокатом Яковенком Я.Б., на адресу суду неодноразово направлялись заяви про відкладення розгляду справи з різних підстав. З наданого 18.12.2018 року відзиву на позов вбачається, що ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає через те, що у свідоцтві про її народження, котре було видане у 1995 році, було зазначено її прізвище ім`я по батькові - ОСОБА_7 . Вважає, що нотаріусом правомірно відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , тому просила відмовити у задоволенні позову.

27.06.2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила виключити відомості про батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані в свідоцтві про народження ОСОБА_1 (а.с. 177 т.1). Ухвалою від 01.08.2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 повернутий останній на підставі ст.ст. 177,185 ЦПК України (а.а.204 т.1).

02.08.2019 року представник ОСОБА_2 , адвокат Яковенко Я.Б., вдруге звернувся з зустрічним позовом і аналогічними позовними вимогами. Ухвалою суду від 24.10.2019 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову (а.с. 24 т.2).

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання жодного разу не з`явився, відзиву на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся, але причини неявки до суду не повідомляв. Лише на 26.10.2020 року відповідач направив заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

Третя особа - державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонська Т.О. в судове засідання не з`явилась, направила на адресу суду заяву з проханням розглядати справу без участі представника Шостої дніпровської державної нотаріальної контори (а.с. 104 т.2).

Ухвалою суду від 22.11.2019 року у якості третьої особи у справі залучено АТ КБ

«ПриватБанк» (а.с. 32 т.2).

У судовому засіданні 12.08.2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк», надаючи пояснення, зазначив, що спірна квартира за договором іпотеки від 17.09.2018 року, укладеним між ОСОБА_3 і Банком, знаходиться в іпотеці у Банку, тому останній заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В подальші судові засідання представник АТ КБ «ПриватБанк» не з`являвся.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України особи, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків, про що наголошено в рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Каракуця проти України» від 16.02.2017 року.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Іззетов проти України», «Паскал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України» суду потрібно дотримуватися розумного строку для судового провадження.

З урахуванням того, що дана справа тривалий час знаходиться на розгляді в суді, а відповідачі, їх представники не з`являються в судові засідання, надсилаючи заяви про відкладення розгляду справи, суд розцінює таку процесуальну поведінку як зловживання процесуальним правом і вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідачів.

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Під час розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після смерті останньої до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк звернулись ОСОБА_2 , сестра спадкодавця, і ОСОБА_7 , зазначивши, що ОСОБА_4 є її бабусею і матір`ю її померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 (а.с.45,56 т.1).

19.02.2018 року державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.92 т.1).

22.05.2018 року державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру у зв`язку з тим, що родинні відносини останньої на день подання заяви про прийняття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_4 не були доведені. (а.с. 10 т.1).

Також встановлено, що в подальшому ОСОБА_2 відчужила спірну квартиру, останнім власником квартири на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О.О. 17.09.2018 року є ОСОБА_3 (а.с. 17-18 т. 2). 17.09.2018 року останній передав спірну квартиру в іпотеку, іпотекодержателем є АТ Комерційний банк «ПриватБанк» (а.с.136, 137 т.1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень, виданого Амур-Нижньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, і копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , виданого повторно 21.03.2018 року цим же органом, батьком останньої є ОСОБА_5 (а.с. 6 т.1, а.с. 4 т.2). Останній є сином ОСОБА_4 (а.с. 8,74-76 т.1). ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7 т.1).

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною першої статті 1258 цього Кодексу встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Діти спадкодавця мають право на спадкування у першу чергу (ст.1261 ЦК України). Рідні брати і сестри спадкодавця мають право на спадкуванням за законом у другу чергу (ст.1262 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Встановивши, що батько позивача, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 має право спадкування у першу чергу після смерті бабусі ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною п`ятою ст. 1258 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 цього Кодексу визначено вичерпний перелік підстав, за яких власник може витребувати майно, придбане за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом.

В пункті 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Отже, враховуючи те, що відповідно до норм діючого законодавства спірна квартира належить позивачеві як спадкоємцеві першої черги за законом за правом представлення з моменту відкриття спадщини, і встановивши, що квартира вибула із власності поза волею спадкоємця ОСОБА_1 , суд вважає, що наявні правові підстави для витребування спірної квартири у відповідача ОСОБА_3 , навіть попри те, що він є добросовісним набувачем.

У постанові від 16.06.2020 року у справі №3/266/15-ц Велика Палата Верховного Суду відзначила, що власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право.

З огляду на встановлене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в частині витребування квартири АДРЕСА_1 у відповідача ОСОБА_3 і відмовляє у задоволенні позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2018 року, виданого державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори. Зайвими є й вимоги щодо визнання права власності на спірну квартиру за позивачем в порядку спадкування.

У постанові від 30.06.2020 року у справі №19-/028-10/13 Велика Палата Верховного суду відзначила, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майном, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування майна з незаконного володіння відповідача саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем (п.10.28).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд стягує з ОСОБА_3 на її користь судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4500 грн. (1 відсоток від ціни позову за вимогу про витребування майна) і 352,40 грн. - судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову, а разом - 4 852,40 грн.

Керуючись ст.ст.4,5,10,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 852 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя Бєльченко Л.А.