Ухвала суду № 92445179, 26.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10955/20

УХВАЛА

26 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (вул. 7-а Пересипаська,6, м. Одеса, 65042) до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (пров. Водопроводний,1, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» про стягнення штрафу у розмірі 3400,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, крім іншого, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Позивач у позові зазначає, що рішенням ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 16.11.2019 року до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 3400,00грн.

Застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін передбачено статтею 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення». Статтею 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, визначається Господарським кодексом України.

У подальшому позивач посилається на ст.223 ГКУ відповідно до якої при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. А також на ст. 257, 258 ЦКУ, якою встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена (один рік) або більш тривала (чотири роки) порівняно із загальною позовною давністю.

Оскільки відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, на думку позивача вищезазначені норми ГКУ та ЦКУ є тими іншими законами, а тому строк звернення ним не пропущений.

Проте суд вважає таку позицію позивача неспроможною.

Зокрема, якщо застосовані санкції до відповідача у відповідності до ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» є адміністративно-господарськими, то безпідставно позивач переходить до ч.1 ст.223 ГКУ, яка регламентує питання строків та порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, у тому числі штрафних санкцій. Частина 2 ст.223 ГКУ визначає, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.

Питання адміністративно-господарських санкцій регламентовано главою 27 «Адміністративно-господарські санкції».

Згідно зі ст.241 ГКУ адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Строки застосування визначені ст.250 ГКУ, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вказаної ст.250 ГКУ дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПКУ, законами України «Про валюту і валютні операції», «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи, а також не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання застосування строків звернення до суду та судочинства, в якому повинні вирішуватися питання стягнення адміністративно-господарських санкцій відображені в постанові Верховного суду від 11.042018 року по справі №804/401/17.

Згідно правового висновку Верховного Суду що строки, визначені в ст.250 ГКУ, не можуть бути способом легалізації триваючого правопорушення; вони мають слугувати засобом створення правової визначеності для особи, зокрема, щодо неможливості застосувати до неї заходів відповідальності після закінчення встановлених цією статтею строків.

В рішенні Конституційного Суду України (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 зазначено, що притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства.

Стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема, щодо визначення строків застосування до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави. При цьому, законодавець може диференціювати строки притягнення до відповідальності, процедуру застосування заходів впливу до порушників законодавства залежно від особливостей суспільних відносин, що регламентуються зазначеним законодавством.

За своєю юридичною природою несвоєчасна сплата адміністративно-господарських санкцій - це правопорушення, яке носить триваючий характер.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Вирішуючи питання з якого моменту суб`єкт владних повноважень набув право звернутися до адміністративного суду із позовом про стягнення пені за порушення термінів слати адміністративно-господарських санкцій, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відлік строку на звернення до суду для Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, як суб`єкта владних повноважень, почався з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення позовних вимог, тобто з дня підтвердження правомірності стягнення суми адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, висновком Верховного суду є те, що стягнення адміністративно-господарських санкцій відбувається у порядку адміністративного судочинства у строк визначений КАС України.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, позивачем пропущений строк на подання позову по даній справі.

За приписами ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи наведене, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин його пропуску.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач не надав до позовної заяви документ про сплату судового збору.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір» юридичні особи сплачують за подання до адміністративного суду позову: - майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менш 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір та надати до позову документ про сплату судового збору на рахунок Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно зі ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.

Суд вважає необхідним залишити позов без руху та надати позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч.9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв`язку.

У разі своєчасного виконання ухвали суду та усунення недоліків позовної заяви не шляхом здачі належним чином оформленого позову, документів до канцелярії суду, а шляхом відправки його до суду у встановлений строк засобами поштового зв`язку, для попередження повернення судом позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали суду щодо усунення недоліків у встановлений строк позивачу необхідно про надіслання матеріалів засобами поштового зв`язку повідомити суд на його електрону адресу, телефон, факс.

Згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11. 2013року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д – день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 – кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

У разі неотримання судом позову та матеріалів на виконання ухвали суду з урахуванням встановлених нормативів та відсутності повідомлень іншими засобами зв`язку суд буде вирішувати питання про повернення позову у вказані строки.

Керуючись ст. 160,161,169 КАС України, суддя –

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (вул. 7-а Пересипаська,6, м. Одеса, 65042) до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (пров. Водопроводний,1, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позову та роз`яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Е.В. Катаєва