Рішення № 92445120, 26.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/248/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Одеській області, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 04.11.2019 року №0003913307, яке прийнято на підставі акту перевірки від 04.10.2019 року №84/15-32-33-07/ НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки складений акт перевірки від 04.10.2019 року №84/15-32-33-07/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого відповідачем встановлені порушення. На підставі акту №84/15-32-33-07/ НОМЕР_1 , відповідачем 04.11.2019 року прийнято зокрема рішення про застосування штрафних санкцій № 0003913307 відповідно до якого застосовані штрафні санкції у розмірі 5733,40 грн. за наслідками донарахування 57 334,20 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач зазначає, що він категорично не погоджується із висновками наведеними в акті №84/15-32-33-07/ НОМЕР_1 , податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.09.2020 року занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у даній справі.

Позивачем надано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог КАС України. Причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 23.01.2015 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець за №25430000000038547, основним вид діяльності позивача є: код КВЕД 43.21 електромонтажні роботи.

23.02.2017 року здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням, номер запису 25430060003038547.

Також, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 29.03.2018 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець за №25430000000040969, основним вид діяльності позивача є: код КВЕД 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

30.08.2018 року здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням, номер запису 25430060002040969.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до п.п. 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. (п. 86.1 ст. 86 ПК України)

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до п. 86.4, 86.8 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 30.03.2020 року подана до Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області заява про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідно до якої позивачем обрано ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування 20% та 2 групу. (а.с. 77-79)

Також, в пункті 12 заяви позивачем зазначений обсяг доходу за попередній календарний рік в розмірі 48420,83 грн. (а.с. 81)

На підставі повідомлення про проведення перевірки від 23.09.2019 року №67/15-32-33-07, виданого Головним управлінням ДПС в Одеській області, державним ревізор-інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області Андріановою Катериною Олександрівною, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.78.1.7 П.78.І сі 78, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області віл 18.09 2019 року № 141/15-32-33-07 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 у зв`язку із повідомленням про припинення платника податків згідно даних Державного реєстру проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.03.2018 по 30.08.2018 року, іншого законодавства за період з 29.03.2018 по 30.08.2018 року, за результатом якої складено акт №84/15-32-33-07/ НОМЕР_1 . (а.с. 96)

Так, відповідно розділу ІІІ акут перевірки «Висновки», відповідачем встановлено порушення, зокрема, ч. 2 п.1 ст.7, п.8 ст.9, п.2 а.25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-Vl „Про збір та облік соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, встановлено заниження суми єдиного внеску за 2018 рік у розмірі - 57 334.20 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято рішення №0003913307 від 04.11.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 5733,40 грн. (а.с. 45).

Не погодившись з прийнятим Головним управлінням ДПС в Одеській області рішенням, позивач звернувся зі скаргою від 19.11.2019 року вих. №3 до Державної податкової служби України, в якій зазначив, що вважає помилковим висновки Головного управління ДПС в Одеській обл. викладені в акті від 04.10.2019 року №84/15- 32-33-07/ НОМЕР_1 , а прийняте ДПС податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню. В обґрунтування скарги позивача вказав, що ФОП ОСОБА_1 не в повній мірі підпадає під норми пп.298.1.4 П.298.1 ст.298 ПКУ з огляду на те, що він був повторно зареєстрований в установленому порядку від 29.03.2018 року № запису 2 543 000 0000 040969, що відповідає абзацу першому пп.298.1.2 п.298.1 ст.298 ПКУ.

Платником податків було витримано вимоги абзацу 3 та абзацу 4 пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 ПКУ, при подані заяви був доданий розрахунок доходу за попередній календарний рік. До заяви додали податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2017 рік яка була прийнята контролюючим органом. Сума доходу за 2017 рік заявлена в заяві та декларації не перевищує обсяг доходу, який є ДОПУСТИМИМ при переході на спрощену систему оподаткування та відповідає вимогам пп.2. п.291.4 ст.291 ПКУ. Також позивач зазначив, що на момент подання заяви 30.03.2019 р. у платника податків не було непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що дає право на отримання статусу платника єдиного податку.

Разом з тим, позивач не погоджується з висновком Головного управління ДПС в Одеській області в частині того, що платник податків не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування за результатами діяльності платника в 2017 році, посилаючись на приписи п.299.11 ст.299 ПКУ. (а.с. 46-48).

За результатом розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення про результат розгляду скарги №14430/6/99-00-08-06-01 від 24.12.2019 року, яким скасовано податкову вимогу, як таку, що складена не за належною формою. (а.с. 51-53).

Також, рішенням ДПС України від 23.01.2020 року №2913/6/99-00-08-05-04-06 про результати розгляду скарги скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 04.11.2019 року №№0003933307, 0003943307, 0003963307, 0003973307, 0003993307, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - задоволено.

При цьому, в зазначеному рішенні ДПС України зазначено, що під час розгляду скарги з`ясовано, що порушення умов застосування ФОП ОСОБА_1 спрощеної системи оподаткування встановлено за 2016 рік, а з урахуванням вимог п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень застосування спрощеної системи оподаткування, то такий суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, то висновки перевірки від 04.10.2019 №84/15-32-33-07/ НОМЕР_1 щодо неправомірного застосування з 01.04.2018 ФОП ОСОБА_1 спрощеної системи оподаткування з урахуванням порушень встановлених в акті перевірки від 04.10.2019 №83/15-32-33- 07/ НОМЕР_1 є безпідставними.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, оскільки вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003913307 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з акту перевірки, за твердженнями податкового органу з 01.04.2018 року ФОП ОСОБА_1 повинен був перебувати на загальну систему оподаткування. Відповідно до п.2.1.1 розділу 2.1 акту перевірки сума чистого доходу ФОП ОСОБА_1 складає за 2018 рік 1 484 305,23грн, що перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску. Таким чином, сумою чистого оподатковуваного доходу за даними перевірки визначено максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, яка за період з 01.04.2018 по 30.08.2018 року складає 279 225,00 грн.

В п.п 2.5.3 п. 2.5 акту перевірки зазначено, що згідно з п. 11 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22%.

Також в акті перевірки вказано, що в результаті порушень податкового законодавства, викладених у п.2 цього акту перевірки сума чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік складає 1484305,23 грн. В результаті наведених порушень, ФОП ОСОБА_1 не відобразив суму доходу отриманого від здійснення діяльності за перевіряємий період у загальній сумі 1 484 305,23 грн, яка підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб/єдиним податком, та на який нараховується єдиний внесок, що є порушення п.2, п.7 ст.7 та п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне старування» із змінами та доповненням.

В порушення вимог п.2 ст.7, п. 8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями та в результаті наведених порушень, описаних у п.2.1.1 розділу 2.1 акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 не нарахував та не сплатив єдиний внесок за перевіряємий період в загальній сумі на 57 334,20 грн.

В свою чергу в п.2.1 акту перевірки зазначено, що враховуючи данні попередньої перевірки акт ГУ ДПС від 04.10.2019 року №83/15-32-33-07/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 23.02.2017 року не дотримався вимог пп.3), п.291.4. ст. 291, пп. 3) пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями та не перейшов на сплату інших податків і зборів відповідно до вимог абзацу 3) пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПКУ та не подав розрахунок про доходи за попередній календарний рік.

Відповідно вимог абзацу 2) п.299.6 ст. 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених пунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Отже, до відповідачем до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за недотримання вимог Податкового кодексу України щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 291.2, 291.3 ст. 293 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пп.3) п. 293.8 ст. 293 ПК України платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті. (п. 298.1 ст.298 ПК України)

298.1.1. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги";

Відповідно до п.п. 298.1.2, 298.1.4 ст. 298 ПК України зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.

При цьому якщо суб`єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи - підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.

Форма розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.п 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу. (п. 299.6 ст. 299 ПК України)

Між тим, відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Так, судом встановлено, що рішення про застосування штрафних санкцій №0009313307 від 04.11.2019 року прийнято відповідачем на підставі акту перевірки №84/15-32-33-07/ НОМЕР_1 від 04.10.2019 року, оскільки посадовою особою відповідача встановлено недотримання вимог Податкового кодексу України та не подано заяву про перехід на загальну систему оподаткування, у зв`язку з чим встановлено заниження суми єдиного внеску за 2018 рік в розмірі 57334,20 грн.

В свою чергу, судом встановлено, що порушення умов застосування позивачем спрощеної системи оподаткування встановлено за 2016 рік.

При цьому, також, судом встановлено, що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань 27.02.2017 року внесено запис про припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

В подальшому, позивач знов, у встановленому Законом порядку зареєстрував свою підприємницьку діяльність, про що в Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань внесено запис від 29.03.2018 року та обрав спрощену систему оподаткування - 2 групу, оскільки до припинення підприємницької діяльності перебував на третій групі та за результатом попереднього календарного року не перевищив встановлений ст. 291 ПК України обсяг доходу.

Разом з тим, рішенням ДПС України від 23.01.2020 року №2913/6/99-00-08-05-04-06 встановлено, що висновки перевірки, викладені в акті від 04.10.2019 №84/15-32-33-07/ НОМЕР_1 щодо неправомірного застосування з 01.04.2019 ФОП ОСОБА_1 спрощеної системи оподаткування з урахуванням встановлених в акті перевірки від 04.10.2019 №83/15-32-33-07/ НОМЕР_1 є безпідставними.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідач не довів факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення №0003913307 від 04.11.2019 року є необґрунтованим та прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задовленню.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні даного адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 4069,20 грн відповідно до квитанції №СВ02827447/1 від 10.01.2020 року.

Разом з тим, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим розмір судового збору, який підлягає зарахуванню до спеціального фонду за подання адміністративного позову ОСОБА_1 , з урахуванням зменшення позовних вимог, складає 840,80 грн.

При цьому, позивачем подано заяву про повернення судового збору у зв`язку з зменшенням розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підставі для задоволення клопотання позивача про повернення суми судового збору в розмірі 3228,40 грн з Державного бюджету України.

Також, у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з Головного управління ДПС в Одеській області слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 78, 90, 139, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, ст. 7 Закону України «Про судовий збір»

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Одеській області, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 04.11.2019 року №0003913307, яке прийнято на підставі акту перевірки від 04.10.2019 року №84/15-32-33-07/ НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове рішення про застосування штрафних санкцій від 04.11.2019 року №0003913307, яке прийнято на підставі акту перевірки від 04.10.2019 року №84/15-32-33-07/ НОМЕР_1 .

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену згідно з квитанцією №СВ02827447/1 від 10.01.2020 року суму судового збору в розмірі 3228,40 грн (три тисячі двісті двадцять вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, адреса: м. Одеса, вул. Семінарська, 5).

Суддя П.П.Марин

.